Ухвала суду № 10482587, 08.07.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"08" липня 2010 р. м. КиївК-1386/08

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.

суддів: Бившевої Л.І., Костенка М.І., Маринчак Н.Є., Шипуліної Т.М.

при секретарі Патюк А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька на ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 19.12.2007

у справі № 2-а-387/07 Донецького окружного адміністративного суду

за позовом комунального підприємства «Тепломережа»

до Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень та податкових повідомлень

ВСТАНОВИВ:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 09.08.2007, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 19.12.2007, позов задоволений: визнані недійсними податкові повідомлення-рішення ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька від 14.08.2006 № 0000501741/010836 про зобовязання сплатити штраф у сумі 1496,73 грн., № 0000511741/010837 про зобовязання сплатити штраф у сумі 1882,13 грн., від 17.03.2005 № 0000121741/3048 про зобовязання сплатити штраф у сумі 154,16 грн., № 0000111741/0 про зобовязання сплатити штраф у сумі 1764,60 грн., податкові повідомлення від 31.03.2004 № 1056600139924 та від 31.05.2005 № 105660014217719 про розподіл сплачених сум податку з власників транспортних засобів на погашення податкового боргу та пені.

Судові рішення вмотивовані висновком судів першої та апеляційної інстанцій про безпідставне застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій, встановлених підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (Закон № 2181-ІІІ), за порушення граничного строку сплати узгоджених сум податкових зобовязань з податку із власників транспортних засобів, самохідних машин і механізмів (далі податок з власників транспортних засобів), оскільки строк сплати цього податку встановлений не зазначеним Законом, а Законом України «Про податок з власників транспортних засобів, самохідних машин і механізмів»; розподіл податковим органом сплачених позивачем сум податкових зобовязань на погашення податкового боргу та пені суперечить підпункту 16.3.3 пункту 16.3 ст. 16 Закону № 2181-ІІІ з огляду на те, що позивач згідно платіжних доручень сплачував не податковий борг, а поточні податкові зобовязання; пункт 7.7 ст. 7 цього Закону не передбачає повноваження податкового органу на зміну призначення платежу за податковими зобовязаннями платника податків.

В касаційній скарзі ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та постановити нове рішення про відмову в позові. Посилаючись на порушення судами першої й апеляційної інстанцій пункту 7.7 ст. 7, підпункту 16.3.3 пункту 16.3 ст. 16. підпункту 17.1.7 пункту 17.1 ст. 17 Закону № 2181-ІІІ.

Заперечуючи проти касаційної скарги, комунальне підприємство «Тепломережа»просить залишити скаргу без задоволення як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Податковими повідомленнями-рішеннями від 14.08.2006 № 0000501741/010836, № 0000511741/010837, від 17.03.2005 № 0000121741/3048, № 0000111741/0 комунальне підприємство «Тепломережа»зобовязане сплатити штраф, встановлений підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 ст. 17 Закону № 2181-ІІІ, за затримку сплати узгоджених сум податкових зобовязань з податку з власників транспортних засобів порівняно із граничним строком.

Згідно із преамбулою Закону № 2181-ІІІ цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Згідно з підпунктом 5.3.1 пункту 5.3 ст. 5 Закону № 2181-ІІІ платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 ст. 17 Закону № 2181-ІІІ передбачена відповідальність за несплату узгодженої суми податкового зобов'язання протягом граничних строків у вигляді штрафу, яка поширюється, в тому числі, на платника податків, який не сплатив узгоджену суму податкового зобов'язання зі сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища, а саме: при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Суди попередніх інстанцій помилково вважали, що на сплату податкових зобовязань з податку з власників транспортних засобів не поширюються норми Закону № 2181-ІІІ, якими встановлені строки сплати узгоджених сум податкових зобовязань. Такий висновок суперечить законодавчому визначенню кола правовідносин, що регулюються цим Законом, та співвідношенню норм загального та спеціального законів. У звязку з цим помилковим є і висновок судів попередніх інстанцій щодо відсутності законних підстав для притягнення платника податку з власників транспортних засобів до відповідальності, передбаченої підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 ст. 17 Закону № 2181-ІІІ, за порушення граничних строків сплати узгоджених сум податкових зобовязань з цього податку.

Відповідно до ст. 138 КАС України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Для встановлення обставин, зазначених у частині першій цієї статті, у судовому засіданні заслуховуються пояснення осіб, які беруть участь у справі, показання свідків, досліджуються письмові та речові докази, у тому числі носії інформації із записаною на них інформацією, висновки експертів (частина друга цієї статті).

Виходячи з предмету спору в даній справі, до обставин, які підлягають доведенню в судовому процесі, входять, зокрема, такі обставини: сплата яких сум податкових зобовязань, за які звітні періоди та в які фактично дати сплати слугувала підставою для застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій згідно з податковими повідомленнями-рішеннями, правомірність яких оспорюється позивачем. Встановивши ці обставини, суд повинен зробити висновок, чи сплачені вказані суми податкових зобовязань у строк, встановлений підпунктом 5.3.1 пункту 5.3 ст. 5 Закону № 2181-ІІІ, та чи були у податкового органу підстави для притягнення позивача до відповідальності, передбаченої підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 ст. 17 Закону № 2181-ІІІ.

Як свідчать наявні у справі копії актів перевірки від 28.03.2005 № 26/23-1/05473192 та від 02.08.2006 № 1671, контролюючий орган зробив висновок про порушення комунальним підприємством «Тепломережа»граничних строків сплати узгоджених сум податкових зобовязань з податку в власників транспортних засобів за І, ІІ, ІІІ квартали 2003 року, ІІ, ІІІ квартали 2004 року (а.с. 12-18). Одночасно, до справи залучена копія платіжного доручення № 57 від 31.05.2005 про сплату позивачем податку з власників транспортних засобів за ІУ квартал 2003 року та ІІ квартал 2004 року та копія платіжного доручення № 133 від 30.12.2004 про сплату податку з власників транспортних засобів за ІІІ квартал 2004 року (а.с.24, 25). Цим доказам суд не дав оцінки, не встановив, за порушення строків сплати узгоджених сум податкових зобовязань позивач притягнутий до відповідальності, та коли фактично він сплатив ці зобовязання.

З огляду на це судові рішення в частині скасування податкових повідомлень-рішень не можна визнати такими, що відповідають вимогам ст. 159 КАС України щодо законності та обґрунтованості судового рішення, у звязку з чим вони підлягають скасуванню у цій частині з направленням справи на новий розгляд, як це передбачено частиною 2 ст. 227 цього Кодексу.

Згідно із підпунктом 16.3.3 пункту 16.3 ст. 16 Закону № 2181-ІІІ із змінами, внесеними Законом України від 20.02.2003 р. N 550-IV, при частковому погашенні податкового боргу сума такої частки визначається з урахуванням пені, нарахованої на таку частку. Податковий борг, що погашається частково, сплачується разом зі сплатою пені, нарахованої відповідно до такої частки, єдиним платіжним документом, в якому суми такого податкового боргу та такої пені визначаються окремо. Платіжні документи, які не містять окремо виділену суму податкового боргу та суму пені, не приймаються до виконання.

Якщо платник податків не сплачує пеню разом зі сплатою податкового боргу (його частини) або не визначає її окремо у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеної пропорції), то податковий орган самостійно здійснює розподіл такої сплаченої суми на суму, що спрямовується на погашення такого податкового боргу (його частини), та суму, що спрямовується на погашення пені, нарахованої на суму такого погашеного податкового боргу (його частини), та надсилає такому платнику податків повідомлення, в якому міститься зазначена інформація.

Суд встановив, що податкове повідомлення від 31.03.2004 № 1056600139924 направлене позивачу щодо розподілу податковим органом сплачених підприємством сум податкових зобовязань з податку з власників транспортних засобів за І квартал 2004 року в сумі 4000,00 грн. платіжним дорученням № 91 від 31.03.2004, а податкове повідомлення від 31.05.2004 № 105660014217719 за ІУ квартал 2003 року, ІІ квартал 2004 року в сумі 5000,00 грн. платіжним дорученням № 57 від 31.05.2005. Оскільки за І квартал 2004 року позивач сплатив узгоджену сумі податкового зобовязання без порушення граничного строку, встановленого підпунктом 5.3.1 пункту 5.3 ст. 5 Закону № 2181-ІІІ, у податкового органу не було законних підстав для направлення податкового повідомлення від 31.03.2004 № 1056600139924. Це, однак, не стосується податкового повідомлення від 31.05.2005 № 105660014217719, тому що, як вбачається з платіжного доручення № 57 від 31.05.2005 податкові зобовязання за ІУ квартал 2003 року, ІІ квартал 2004 року сплачені з порушенням зазначеного строку. Остання обставина, однак, до уваги судом взята не була. Визнаючи податкове повідомлення від 31.05.2005 № 105660014217719 протиправним, суд виходив лише з призначення платежу на сплату податкових зобовязань за вказані звітні періоди, не зясувавши при цьому, який фактично статус (податкового зобовязання чи податкового боргу) на момент сплати мали платежі з податку з власників транспортних засобів за ці звязні періоди. При цьому суду слід було врахувати, що відповідно до підпункту 5.4.1 пункту 5.4 ст. 5 Закону № 2181-ІІІ узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Враховуючи викладене, судові рішення в частині визнання недійсним податкового повідомлення від 31.03.2004 № 1056600139924 підлягає залишенню без змін, а в частині визнання недійсним податкового повідомлення від 31.05.2005 № 105660014217719 скасуванню з направленням справи на новий розгляд, як постановлене з порушенням ст. 86 КАС України, яке призвело до прийняття незаконного рішення і яке не може бути усунено касаційним судом з врахуванням меж повноважень касаційної інстанції, встановлених частиною 1 ст. 220 цього Кодексу.

Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій ухвалі, вжити всі передбачені процесуальним законом засоби для всебічного та повного зясування обставин справи, дати їм належну юридичну оцінку та вирішити спір відповідно до вимог норм матеріального права.

Керуючись ст.ст. 220, 223, 224, частинами 2, 4 ст. 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька задовольнити частково, скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 09.08.2007 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 19.12.2007 в частині скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька від 14.08.2006 № 0000501741/01/0836 та № 0000511741/010837, від 17.03.2005 № 0000121741/03048 та № 0000111741/03049, податкового повідомлення від 31.05.2005 № 105660014217719, справу в цій частині позовних вимог направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

В частині скасування податкового повідомлення від 31.03.2004 № 1056600/3992476 постанову Донецького окружного адміністративного суду від 09.08.2007 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 19.12.2007 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий підпис Є.А.Усенко

Судді підпис Л.І.Бившева

підпис М.І.Костенко

підпис Н.Є.Маринчак

підпис Т.М.Шипуліна