Постанова № 10481506, 15.07.2010, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №2.11.17

ПОСТАНОВА

Іменем України

15 липня 2010 року Справа № 2а-3483/10/1270

Луганський окружний адміністративний суд у складі: судді: Смішливої Т.В.

при секретарі: Попові М.Г.,

за участю представників сторін

від позивача: Недбай Л.П.

від відповідача: Кривошеєва О.В.

розглянувши у відкритому попередньому судовому засіданні у м. Луганську адміністративну справу за позовом Виробничого управління житлово-комунального господарства Гірської міської ради до Державної податкової інспекції у м.Первомайську про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення рішення, -

ВСТАНОВИВ:

17 травня 2010 року Луганським окружним адміністративним судом відкрито провадження в адміністративній справі за позовом Виробничого управління житлово-комунального господарства Гірської міської ради до Державної податкової інспекції у м.Первомайську про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення рішення.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ним отримано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Первомайську № 0000921500/0 від 21.04.2010 мотивоване наявністю акту перевірки № 165/15-31197416 від 08.04.2010 про своєчасність сплати податкових зобовязань за 9 місяців 2006 року І півріччя 2009 року. Вказаним податковим повідомленням-рішенням позивача зобовязано сплатити штраф за несвоєчасну сплату податку на прибуток у сумі 10768,86 грн. Позивач вважав, що відповідач не мав права приймати зазначене податкове повідомлення-рішення так як статтею 15 Закону України № 2181 строк визначення податкових зобовязань обмежено 1095 днями, тому відсутні підстави для нарахування штрафних санкцій за період з жовтня 2006 року по квітень 2007 року.

Просив визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення податкове повідомлення-рішення № 1501/15-115/146 від 21.04.2010.

У подальшому позивачем уточнено позовні вимоги, а саме зазначено, що позивач просить суд визнати недійсним податкове повідомлення-рішення № 0000921500/0 від 21.04.2010 в частині застосування штрафних санкцій на суму 3685,85 грн. (а.с. 35)

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали у повному обсязі, надали пояснення аналогічні зазначеним у позові.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав повністю, пояснив, що податковим органом проведено невиїзну документальну перевірку Виробничого управління житлово-комунального господарства Гірської міської ради, якою встановлено, що позивач під час сплати узгоджених податкових зобовязань постійно порушував граничні строки їх сплати. Перевіркою охоплено період з жовтня 2006 року по вересень 2009 року. Вважав, що на застосування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату узгоджених податкових зобовязань положення ст. 15 Закону № 2181 не розповсюджуються. Просив у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Виробниче управління житлово-комунального господарства Гірської міської ради зареєстровано виконавчим комітетом Первомайської міської ради 22.11.2000, є юридичною особою. Ідентифікаційний код 31197416. (а.с. 6 - 13).

Виробниче управління житлово-комунального господарства Гірської міської ради знаходиться на податковому обліку в Державній податковій інспекції у м.Первомайську та є платником податку на прибуток.

Державною податковою інспекцією у м.Первомайську 08.04.2010 проведено невиїзну документальну перевірку своєчасності сплати податкових зобовязань Виробничого управління житлово-комунального господарства Гірської міської ради, результати якої викладено в акті № 165/15-31197416 від 08.04.2010, зокрема, зазначено, що платник податку прострочив сплату узгоджених податкових зобовязань починаючи з жовтня 2006 року до серпня 2009 року на 826 днів. Сума узгодженого податкового зобовязання, строк сплати якого порушено на більш ніж 90 днів від дня граничного строку сплати становить 21537,72 грн. (а.с. 14-16)

На підставі зазначеного акту перевірки Державною податковою інспекцією у м.Первомайську 21.04.2010, на підставі п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязання платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 №2181-ІІІ (далі Закон № 2181), прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000921500/0 від 21.04.2010, яким зобовязано позивача сплатити штраф у сумі 10768,86 грн., що становить 50 % від суми простроченого узгодженого податкового зобовязання з податку на прибуток. (а.с. 17)

Проблемою даного спору є правомірність застосування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату узгоджених податкових зобовязань без застосування строку давності, встановленого підпунктом 15.1.1 пункту 15.1 статті 15 Закону України від 21.12.2000 року №2181-ІІІ.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 9 Закону України від 25.06.1991 року №1251-ХІІ «Про систему оподаткування»платники податків і зборів (обовязкових платежів) зобовязані сплачувати належні суми податків і зборів (обовязкових платежів) у встановлені законами терміни.

Згідно з підпунктом 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ платник податків зобовязаний самостійно сплатити суму податкового зобовязання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 вказаного Закону визначено, що у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобовязання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобовязаний сплатити штраф у розмірах, передбачених зазначеним підпунктом, а саме: при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання у розмірі пятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

При цьому відповідальність за вказаним підпунктом настає для платника податків незалежно від причин несплати узгоджених сум податкового зобовязання.

Преамбулою Закону України від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ визначено, що цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Відповідно до пункту 1.2 статті 1 зазначеного Закону податкове зобовязання зобовязання сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Згідно з пунктом 1.3 статті 1 Закону України від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ податковий борг (недоїмка) - податкове зобовязання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобовязання.

Пунктом 1.5 статті 1 Закону України від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ визначено, що штрафна санкція (штраф) - плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобовязання (без нарахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у звязку з порушенням правил оподаткування, визначених відповідними законами.

Отже, сума штрафних санкцій за змістом Закону України від 21.12.2000 року №2181-ІІІ є складовою податкового зобовязання. А відтак на штрафні санкції поширюється строк давності, встановлений підпунктом 15.1.1 пункту 15.1 статті 15 вказаного Закону.

Вказаним підпунктом передбачено, що за винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобовязань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі коли така податкова декларація була подана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобовязань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобовязання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Чинне законодавство не містить норми, якою б було визначено початок перебігу строку на визначення платнику податків контролюючим органом суми податкового зобовязання за платежем із штрафних санкцій, в тому числі застосованих на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 зазначеного Закону.

Оскільки за змістом підпункту 15.1.1 пункту 15.1 статті 15 цього Закону початок перебігу строку давності пов'язаний фактично з днем порушення платником податків податкового законодавства внаслідок декларування заниженої суми податкового зобовязання, з врахуванням положень частини 7 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України щодо застосування аналогії закону перебіг строку давності для визначення платнику податків податкового зобовязання за платежем із штрафних санкцій, застосованих на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 цього Закону починається з дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання, тобто з дня порушення вимог підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 цього Закону щодо строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання.

Оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем 21.04.2010, тобто, з урахуванням положень п.п. 15.1.1 п. 15.1 ст. 15 Закону № 2181, відповідач мав право застосовувати штрафні санкції лише в межах 1095 днів від дня узгодження податкових зобовязань. Такими зобовязаннями є зобовязання, що виникли на підставі податкової декларацій з податку на прибуток за І квартал 2007 року І півріччя 2009 року.

Застосування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату узгоджених податкових зобовязань, які виникли на підставі декларації за ІІІ квартал 2006 року, строк сплати яких настав 20.11.2006 року, знаходиться поза межами 1095 днів, а тому є неправомірним.

Розмір штрафних санкцій, застосованих за несвоєчасну сплату податку на прибуток по декларації за ІІІ квартал 2006 року становить 3685,85 грн.

Згідно до ст.2 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що відповідач не довів правомірність прийняття спірних податкових повідомлень-рішеннь відповідно до частини 2 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Виробничого управління житлово-комунального господарства Гірської міської ради про часткове визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000921500/0 від 21.04.2010 в частині нарахування штрафних санкцій у сумі 3685,85 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 3 ст. 94 КАС України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 17, 87, 94, 98, 158 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Виробничого управління житлово-комунального господарства Гірської міської ради задовольнити повністю.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Первомайську № 0000921500/0 від 21.04.2010 в частині застосування штрафних санкцій на суму 3685,85 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Виробничого управління житлово-комунального господарства Гірської міської ради судові витрати у сумі 3,40 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано.

Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанову у повному обсязі складено 15 липня 2010 року.

Суддя Смішлива Т.В.