Постанова № 10479078, 16.06.2010, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №2.32

ПОСТАНОВА

Іменем України

16 червня 2010 року Справа № 2а-1466/10/1270 Луганський окружний адміністративний суд у складі: судді: Шембелян В.С.,

при секретарі: Бородіній І.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали за адміністративним позовом Луганського обласного центру профілактики та боротьби зі СНІД до Контрольно-ревізійного управління в Луганській області про визнання протиправною та скасування вимоги,-

В С Т А Н О В И В:

26.02.2010 року позивач Луганський обласний центр профілактики та боротьби зі СНІД (далі Центр) звернувся з позовом, в якому частково оскаржує вимогу Контрольно-ревізійного управління в Луганській області від 08.04.2009 року №12-04-14-14/2950, що прийнято на підставі акту № 04-21/008 від 27 лютого 2009 року ревізії фінансово-господарської діяльності в Луганському обласному центрі з профілактики та боротьби зі СНІД за період з 01.01.2006 по 01.02.2009.

Позивач не згоден з висновками ревізії та оскарженою вимогою відповідача в частині зобовязання позивача:

- забезпечити повне надходження до установи недоотриманих власних надходжень у сумі 51593,52 грн.(пункт 1 вимоги);

-відшкодувати збитки через здійснення виплат стимулюючого характеру із штучно утвореної економії фонду заробітної плати внаслідок зайвого виділення коштів у сумі 12239,70 грн. (пункт 3.2. вимоги);

-вжити заходи з відшкодування видатків загального фонду, здійснених на покриття витрат, які необхідно було проводити за рахунок спеціального фонду в сумі 31942,63 грн. (пункт 4 вимоги).

Позивач вважає, що він не мав права надавати платні послуги і за цей рахунок забезпечити додаткове фінансування Центру до часу введення в дію з 04.02.2008 року прейскуранту цін на платні послуги, що затверджений наказом Головного лікаря Центру від 01.02.2008 року. Тому, на думку Центру, нарахована відповідачем сума недоотриманих власних надходжень у розмірі 51593,52 грн. за 2006 та 2007 роки (пункт 1 вимоги) є необґрунтованою та незаконною.

Також, на думку позивача, необґрунтованими є висновки ревізії щодо створення штучної економії фонду заробітної плати. Дійсно, протягом 2008 року до штатного розкладу Центру були введені додатково з 1.03.2008 року - 6,25 посад персоналу, а з 11.08.2008 року 16 посад. Однак, додаткові кошти для оплати праці цих працівників були виділені лише з 1.10.2008 року на підставі рішення сесії Луганської обласної ради № 24/9 від 25.09.2008 року у сумі 236701,00 грн. Тому, в період до 1.10.2008 року майже всі зазначені посади були вакантними через відсутність фінансування на оплату праці вказаних працівників. За результатами бюджетного 2008 року Центром були повернуті невикористані кошти в сумі 77438,00 грн. Тому позивач вважає вимогу відповідача щодо відшкодування збитків у сумі 12239,70 грн. (пункт 3.2. вимоги) необґрунтованою та незаконною, оскільки протягом 2008 року зайвого виділення коштів Центру та штучно утвореної економії фонду заробітної плати не мало місця.

Вважаючи незаконною та необґрунтованою також і вимогу відповідача щодо відшкодування видатків загального фонду, здійснених на покриття витрат, які необхідно було проводити за рахунок спеціального фонду в сумі 31942,63 грн. (пункт 4 вимоги), позивач посилається на наступні обставини. На думку Центру, зазначене в акті перевірки порушення, що стало підставою для вказаної вимоги, повязане із специфікою проведення аналізів, що не дає можливості відокремити платні та безоплатні дослідження. При проведенні аналізів Центром використовуються планшети, що складаються з 92 лунок, вартість одного з яких складає 1612,00 грн. Кожний планшет дозволяє одночасно проводити як мінімум 8 досліджень. Однак, у звязку з обмеженою кількістю звернень при проведенні досліджень практично ніколи немає можливості використовувати планшет тільки для платних або безоплатних досліджень. Оскільки в такій ситуації немає вини Центру, позивач просить суд визнати незаконною та скасувати вимогу відповідача в зазначеній частині.

В судовому засіданні представники позивача підтримали раніше заявлені вимоги, просили суд їх задовольнити, на підтвердження обґрунтувань позову представили письмові докази у справі.

Представники відповідача заперечували проти задоволення позову, вважали висновки акту ревізії обґрунтованими, вимогу від 08.04.2009 року №12-04-14-14/2950 законною.

Вирішуючи справу за змістом заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідач та його підрозділи в межах наданих вказаним законом повноважень здійснює перевірки, в тому числі інспектування, що згідно з ч. 5, 6 ст.2 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» № 2939-ХІІ від 26.01.1993 року ( далі Закон №2939-ХІІ) здійснюється у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб; результати ревізії викладаються в акті, а порядок проведення встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 7) частини 1 статті 10 Закону №2939-ХІІ відповідач на підставі акту ревізії має право предявляти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Як вбачається з позову та пояснень сторін, підстави проведення ревізії, а також дії відповідача щодо дотримання порядку проведення ревізії в установі позивача сторони не оспорюють. Предметом спору є обґрунтованість висновків ревізії, що викладені в акті, а також законність прийнятої на їх підставі вимоги відповідача.

Суд, дослідивши представлені сторонами докази, встановив наступні обставини.

Позивач - Луганський обласний центр профілактики та боротьби зі СНІД (ін. к. 21757115) зареєстрований як юридична особа Виконавчим комітетом Луганської міської ради 05.05.2003 року за №13821050001008022 відповідно до свідоцтва Серії А00, №713264, є установою комунальної власності, що займається медичною практикою (а.с.18-19).

Позивач має ліцензію на медичну практику, що видана Міністерством охорони здоровя України від 06.10.2006 року, серія АВ №191858 (а.с.17).

Згідно з статутом Луганського обласного центру з профілактики та боротьби зі СНІД, нова редакція якого затверджена розпорядженням голови Луганської обласної ради від 10.02.2006 року №32, основним джерелом фінансування Центру є кошти обласного бюджету. Пунктом 1.12 та 6.3 статуту позивача передбачено, що Центр має право формувати фонд додаткового фінансування за рахунок власних находжень, в тому числі від надання платних послуг населенню, відповідно до переліку платних послуг, затверджених Кабінетом міністрів України, а також за рахунок надходжень від благодійних фондів, організацій та добровільних внесків підприємств, установ, організацій та приватних осіб.

Відповідно до представлених суду позивачем доказів: договору №110 від 23.10.2007 року, акту про підтвердження виконаних послуг №87 від 18.12.2007 року, платіжного доручення №176 від 27.12.2007 року на суму 500 грн., Центром було замовлено у Приватного підприємства «Центр економічних консультацій» та отримано18.12.2007 року розробку прейскуранта цін на платні послуги, що має право надавати позивач (а.с. 15-16, 270-273 ).

Сторони не оспорюють той факт, що зазначений прейскурант цін на платні послуги було узгоджено 30.01.2008 року Головним управлінням охорони здоровя Луганської обласної державної адміністрації та затверджено наказом головного лікаря Центру від 01.02.2008 року №14, яким було введено з 04.02.2008 року платні послуги з лабораторних, діагностичних та консультативних послуг за зверненням громадян, що надаються без направлення лікарів за вказаним прейскурантом цін (а.с. 9 зворотна сторінка, 52, а.с.132).

Однак, як вбачається з акту №04-21/008 від 27.02.2009 року проведеної відповідачем ревізії фінансово-господарської діяльності Центру за період з 01.01.2006 по 01.02.2009, інспектори КРУ в Луганській області під час здійснення перевірки прийшли до висновку про неправомірне, всупереч статуту Центру, надання позивачем безоплатно протягом 2006-2007 років послуг, передбачених Переліком платних послуг, які можуть надаватися в державних та комунальних закладах охорони здоровя, вищих медичних навчальних закладах та науково-дослідних установах, що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 17.09.1996 №1138 (далі Перелік №1138), а саме: аналізів на виявлення хламідій, різних груп гепатитів та герпесу.

Оскільки надання цих послуг потребувало певних матеріальних затрат, що здійснювалися за рахунок основного джерела фінансування Центру обласного бюджету, відповідачем з метою визначення сум, витрачених позивачем на проведення цих досліджень та недоотриманих ним за рахунок безоплатного надання цих послуг, за аналогією здійсненого Приватним підприємством «Центр економічних консультацій» розрахунку вартості лабораторних досліджень (які було введено в дію з 04.02.2008 року), був зроблений відповідний розрахунок вартості лабораторних досліджень станом на 01.01.2006 року (додаток до акту №103) (а.с. 64-65).

За звіркою журналів обліку роботи кабінету інфекційних захворювань та журналу видачі сертифікатів з касовими книгами (в яких відображались надходження у вигляді благодійних внесків) за 2006-2007 роки встановлені 2887 випадків проведення відповідних досліджень, які відносяться до платних послуг без їх оплати, внаслідок чого Центром недоотримано доходів від проведення цих лабораторних досліджень на загальну суму 51593,52 грн. ( в 2006 - 22987,88 грн. в 2007 28605,64 грн.).

Як пояснив в судовому засіданні представник відповідача Желдаков О.О. інспектор, що безпосередньо приймав участь в проведенні ревізії, до зазначеної кількості випадків ними не враховувалися випадки, коли особа, що звернулася до Центру, вносила благодійний внесок до каси позивача, оскільки вважали, що таким чином були покриті витрати позивача щодо надання безкоштовної послуги цій особі.

На підставі зазначених висновків акту ревізії № 04-21/008 від 27 лютого 2009 року відповідачем було сформовано пункт 1 вимоги від 08.04.2009 року №12-04-14-14/2950, яким зобовязано Центр забезпечити повне надходження до установи недоотриманих власних надходжень у сумі 51593,52 грн., що оскаржено позивачем.

Надаючи оцінку доводам сторін на підставі досліджених доказів, суд вважає оскаржену вимогу відповідача в цій частині необґрунтованою з наступних підстав.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.09.1996 №1138 затверджено Перелік платних послуг, які можуть надаватися в державних та комунальних закладах охорони здоровя, вищих медичних навчальних закладах та науково-дослідних установах.

Як вбачається з Постанови від 17.09.1996 №1138, вона не містить жодних імперативних норм, які б зобовязували державні або комунальні заклади охорони здоровя надавати послуги, зазначені в Переліку №1138 виключно на платній основі. Інших нормативних актів, які б містили такі вимоги, в акті перевірки не зазначено, протягом судового засідання відповідачем суду не представлено. Тому суд вважає хибними висновки перевірки, що позивач мав надавати послуги відповідно до цього Переліку відповідача в 2006-2007 роках (до їх введення на підставі наказу головного лікаря Центру від 01.02.2008 року №14) виключно на платній основі.

Посилання відповідача в акті перевірки на ті обставини, що відповідно до статуту Центру проведення аналізів на виявлення хламідій, різних груп гепатитів та герпесу не є напрямком діяльності Центру та не належить до його основних завдань та функцій, не заслуговують на увагу суду, оскільки відповідно до п.2 Статуту позивача метою діяльності Центру є надання лікувально-діагностичної та профілактичної допомоги населенню, а серед основних завдань Центру в тому числі є надання медичної допомоги дозволеними до застосування в Україні методами профілактики, діагностики, лікування та лікарськими засобами.

Тому суд вважає пункт 1 вимоги від 08.04.2009 року №12-04-14-14/2950, яким зобовязано Центр забезпечити повне надходження до установи недоотриманих власних надходжень у сумі 51593,52 грн., неправомірним та таким, що підлягає скасуванню.

Розглядаючи питання щодо правомірності пункту 4 вимоги відповідача від 08.04.2009 року №12-04-14-14/2950, яким зобовязано Центр вжити заходи з відшкодування видатків загального фонду, здійснених на покриття витрат, які необхідно було проводити за рахунок спеціального фонду в сумі 31942,63 грн., суд виходить з наступного.

Як вбачається з акту №04-21/008 від 27.02.2009 року, підставою для прийняття вказаного пункту вимоги відповідача стали висновки ревізії щодо покриття позивачем видатків, повязаних з наданням платних послуг, за рахунок коштів загального фонду кошторису на загальну суму 31942,63 грн. протягом періоду з 01.01.2008 року по 01.02.2009 року (а.с.11).

Так згідно з калькуляцією до прейскуранта цін на платні послуги, що затверджений наказом головного лікаря Центру від 01.02.2008 року №14 та введений в дію з 04.02.2008 року, вартість одного обстеження складається з витрат на заробітну плату, нарахувань на заробітну плату, накладних видатків, вартості матеріалів; при цьому витрати на заробітну плату складають 30% вартості дослідження.

Відповідачем розраховано, що оскільки протягом 2008 року та січня 2009 року Центром від надання платних послуг отримано 78175,81 грн., то частка цих коштів, що мала бути витрачена на заробітну плату складає 30% від цієї суми 23452,74 грн., а сума внесків до державних фондів, що мали бути сплачені з вказаної суми заробітної плати, складає 8489,89 грн., що в сумі дорівнює 31942,63 грн.

Поряд з тим, протягом надання платних послуг в 2008 році та січні 2009 року видатки з виплати заробітної плати та відрахувань до фондів проводились за рахунок загального фонду коштів Центру.

Наявності цих обставин не заперечували представники позивача в судовому засіданні та не оспорювали розрахунку відповідача, який суд вважає математично правильним.

Як пояснила в судовому засіданні представник позивача головний бухгалтер Бондаренко Т.П., обсяг платних послуг не дозволяв ввести штатні одиниці за спеціальним фондом кошторису та виділити окремих працівників, що їх надавали б.

На підставі викладеного, відповідачем встановлено порушення вимог пункту 3 Переліку груп власних надходжень бюджетних установ, вимог щодо їх утворення та напрямків використання, затвердженого Постановою КМУ від 17.05.2002 №659, яким визначено, що власні надходження бюджетних установ від послуг, що надаються у звязку з їх функціональними повноваженнями, використовуються для покриття витрат, повязаних з організацією та наданням зазначених послуг.

Таким чином, суд вважає слушними висновки акту перевірки, вимогу в цій частині обґрунтованою, а посилання представника позивача такими, що не заслуговують на увагу, оскільки не спростовують неправомірності дій Центру.

Крім того, постановою Жовтневого районного суду м. Луганська від 13 квітня 2009 року за порушення бюджетного законодавства притягнуто до адміністративної відповідальності головного лікаря Центру Чхетіані Р.Б., якого визнано винним в скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.. 164-12 ч.1 КУпАП, та накладено стягнення у вигляді штрафу 510 грн. Як вбачається з постанови правопорушення полягає в тому, що за період з 04.02.2008 року по 01.02.2009 року Центром здійснено покриття видатків на виплату заробітної плати та відрахувань до державних цільових фондів від проведення лабораторією платних обстежень за рахунок коштів загального фонду кошторису на суму 31942,63 грн.(а.с.236).

Відповідно до копії квитанції №5301391 від 15.12.2009 року штраф в розмірі 510 грн. Чхетіані Р.Б. оплачено (а.с.234).

Тому в задоволенні позовних вимог в частині оскарження пункту 4 вимоги від 08.04.2009 року №12-04-14-14/2950, яким зобовязано Центр вжити заходи з відшкодування видатків загального фонду, здійснених на покриття витрат, які необхідно було проводити за рахунок спеціального фонду в сумі 31942,63 грн., слід відмовити за необгрунтованістю.

Відносно заявлених вимог позивача в частині оскарження п.3.2 вимоги від 08.04.2009 року №12-04-14-14/2950, яким зобовязано Центр відшкодувати збитки через здійснення виплат стимулюючого характеру із штучно утвореної економії фонду заробітної плати внаслідок зайвого виділення коштів у сумі 12239,70 грн., судом встановлені наступні факти та відповідні ним правовідносини.

Як вбачається з акту №04-21/008 від 27.02.2009 року, підставою для прийняття вказаного пункту вимоги відповідача стали висновки ревізії щодо наявності факту штучного завищення фонду заробітної плати по діагностичному відділу Центру, до штату якого були введені 6,25 одиниць з березня 2008 року та 1,5 одиниць з 11.08.2008 року. Роботу зазначений відділ розпочав лише в жовтні 2008 року. Так само, лише в жовтні 2008 року були виділені кошти із загального фонду бюджету на утримання діагностичного відділу. Однак, посилаючись в акті ревізії на довідку про зміни річного розпису асигнувань від 03.10.2008 року №2158, відповідач вказує, що в жовтні 2008 року кошти виділялися в повному обсязі на утримання відділу в тому числі за період з 01.03.2008 року по 01.10.2008 року, коли діагностичний відділ не працював, а відповідні посади були вакантними (а.с.8).

Тому в акті ревізії відповідач посилається на те, що, оскільки протягом 2008 року установі виділялись асигнування з урахуванням всіх підвищень заробітної плати, передбачених законодавством, Центром через введення до штату посад до діагностичного відділу, які фактично були вакантними та не мали бути заповнені до жовтня 2008 року, була штучно утворена економія, в тому числі за КЕКВ 1110 в сумі 65842,66 грн. та за КЕКВ 1120 23835,04 грн. Проте за результатами бюджетного року Центром були повернуті невикористані асигнування на загальну суму лише 77438 грн., в тому числі за КЕКВ 1110 57316 грн. та за КЕКВ 1120 20122 грн., або на 12239,70 грн. менше, ніж було зайво виділено, в тому числі за КЕКВ 1110 8526,66 грн. та КЕКВ 1120 3713,04 грн. Саме цю суму - 12239,70 грн. як суму збитків зобовязано Центр відшкодувати оскарженим позивачем пунктом 3.2. вимоги відповідача.

Вирішуючи питання щодо правомірності вимоги в цій частині суд виходить з наступних обставин справи.

Відповідач посилається в акті ревізії та не заперечує, а позивач підтвердив наданими доказами ті факти, що згідно з штатним розписом станом на 1 січня 2008 року в штаті Центру було 100 штатних одиниць, на оплату праці яких відповідно до кошторису на 2008 рік Центру з бюджету виділено було 1635346,00 грн. (а.с.20-21, 24).

Дійсно, протягом 2008 року до штатного розкладу Центру були введені додатково за наказами Головного Управління охорони здоровя Луганської обласної державної адміністрації:

- з 1.03.2008 року - 6,25 ставок (наказ від 13.02.2008 №156к а.с.174, 240, штатний розпис а.с.22-23);

- з 11.08.2008 року 16 ставок (наказ від 11.08.2008 року № 7-519 - а.с.45, штатний розпис а.с.46).

Однак, додаткові кошти для оплати праці цих працівників були виділені лише з 1.10.2008 року на підставі рішення сесії Луганської обласної ради № 24/9 від 25.09.2008 року у сумі 236701,00 грн., що підтверджено довідкою про зміни річного розпису асигнувань №2158 від 03.10.2008 року (а.с.25).

Як вбачається з зазначеної довідки, вона містить інформацію лише про розмір сум додатково виділених Центру рішенням сесії Луганської обласної ради № 24/9 від 25.09.2008 року коштів за призначенням на різні потреби, в тому числі на оплату праці - 236701,00 грн.

Як пояснив в судовому засіданні представник відповідача Желдаков О.О. інспектор, що безпосередньо приймав участь в проведенні ревізії, під час розрахунку витрачених Центром сум із штучного завищення фонду заробітної плати по діагностичному відділу за період з 01.03.2008 року по 01.10.2008 року (додаток 29 до акту ревізії а.с.57), вони виходили з відомостей штатних розписів на цей період щодо кількості вільних одиниць та розміру затвердженого розміру заробітної плати. Обсяг фактично виділених коштів на утримання діагностичного відділу Центру на підставі інших документів ними не перевірявся.

Тому суд вважає необґрунтованими посилання відповідача в акті ревізії на зміст вказаної довідки як на підтвердження тих фактів, що в жовтні 2008 року кошти виділялися в повному обсязі на утримання відділу в тому числі за період з 01.03.2008 року по 01.10.2008 року, оскільки така інформація в довідці відсутня, а інші документи з цього приводу відповідачем не перевірялися.

За таких обставин, враховуючи той факт, що позивач є бюджетною установою, яка самостійно не має можливості вирішувати питання щодо часу введення в штатний розпис бюджетних ставок власних працівників, а також щодо часу виділення бюджетних коштів на оплату їх праці, суд вважає, що позивач, який в лютому 2008 року листом від 27.02.2008 року №138/08 звертався до Головного управління охорони здоровя Луганської області щодо виділення коштів для оплати праці за додатково введеними з 01.03.2008 посадами ( про що зазначено в акті ревізії - а.с. 8) зробив все можливе для своєчасного початку роботи діагностичного відділу.

Таким чином, висновки акту ревізії щодо наявності штучної економії фонду заробітної плати з вини Центру не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи. Так само недоведеними є факти, що протягом 2008 року Центру виділялись зайві асигнування на оплату праці всіх введених штатних одиниць з часу їх введення, з урахуванням всіх підвищень заробітної плати, передбачених законодавством, а також ті обставини, що за результатами бюджетного 2008 року Центром не в повному обсязі були повернуті невикористані бюджетні кошти.

Тому суд вважає, що відповідач як субєкт владних повноважень не довів правомірності свого рішення в цій частині, у звязку з чим пункт 3.2 вимоги від 08.04.2009 року №12-04-14-14/2950, яким зобовязано Центр відшкодувати збитки через здійснення виплат стимулюючого характеру із штучно утвореної економії фонду заробітної плати внаслідок зайвого виділення коштів у сумі 12239,70 грн., є неправомірним та таким, що підлягає скасуванню.

У звязку з частковим задоволенням позову, судові витрати підлягають стягненню не в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 17, 87, 94, 98, 136, ст. ст. 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги Луганського обласного центру профілактики та боротьби зі СНІД задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати пункт 1 вимоги Контрольно-ревізійного управління в Луганській області від 08.04.2009 року №12-04-14-14/2950 щодо зобовязання Луганського обласного центру профілактики та боротьби зі СНІД вжити заходів щодо забезпечення власних надходжень у сумі 51884,31 гривня.

Визнати протиправним та скасувати пункт 3.2 вимоги Контрольно-ревізійного управління в Луганській області від 08.04.2009 року №12-04-14-14/2950 в частині зобовязання Луганського обласного центру профілактики та боротьби зі СНІД забезпечити відшкодування збитків, завданих установі здійсненням виплат стимулюючого характеру із штучного утворення економії фонду заробітної плати, внаслідок зайвого виділення коштів на суму 12239,70 гривень.

В задоволенні іншої частини вимог відмовити за необґрунтованістю.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Луганського обласного центру профілактики та боротьби зі СНІД судовий збір в розмірі 1,75 грн.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів з дня подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений КАС України, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Постанову в повному обсязі складено та підписано 21.06.2010 року.

СуддяШембелян В.С.