Рішення № 10476694, 25.05.2010, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.05.10                                                                                 Справа № 6/149

За позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю “НВП Агентство маркетингових досліджень АМІ” м. Донецьк

до Державного підприємства “Свердловантрацит”, м. Свердловськ Луганської області

про стягнення 11 923 грн. 22 коп.

Суддя Василенко Т.А.          

за участю представників сторін:

від позивача - Поливець Я.В., дов. № 1436 від 04.08.09;

від відповідача - Снесарева -Сомова Я.В., дов. № 14-4/13д від 11.01.08;

Обставини справи: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 11 923 грн. 22 коп., в т.ч. заборгованість –10 000 грн. 00 коп., пеня –511 грн. 09 коп., інфляційні нарахування –1 099 грн. 80 коп., 3% річних –312 грн. 33 коп. Відповідач надав відзив на позовну заяву, за яким позов визнав в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши представників сторін, суд

. в с т а н о в и в:

03.03.2009 р. між сторонами у справі був підписаний договір поставки № 427/2-09, за умовами якого «Постачальник»(позивач у справі) зобов’язується поставити і передати у власність, а «Покупець»(відповідач у справі) зобов’язується прийняти і оплатити відповідний товар.

На виконання умов договору, позивач поставив, а відповідач прийняв певний товар, який останній в повній мірі не оплатив, у зв’язку з чим залишилась заборгованість у сумі 10 000 грн. 00 коп., яку позивач просить стягнути на свою користь. Також позивачем до стягнення заявлені 3% річних в сумі 312 грн. 33 коп., інфляційні в сумі 1 099 грн. 80 коп., нараховані відповідно до ст. 625 ЦК України. Окрім цього, позивачем нарахована пеня відповідно до п. 6.3 договору в сумі 511 грн. 09 коп.

Відповідач позовні вимоги визнав.

Оцінивши матеріали справи та доводи представника позивача у їх сукупності, суд прийшов до наступного.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов’язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як було вказано вище, 03.03.09 між сторонами у справі було укладено договір на поставку товару. За умовами вказаного договору відповідач постачає відповідачу певний товар, а останній приймає та оплачує його на умовах договору та специфікації до нього.

Як свідчать матеріали справи, позивач, на виконання умов договору, за видатковою накладною № 0303/008 від 03.03.08, відповідно до довіреності на отримання товару (арк. справи 15) поставив відповідачу відповідний товар на загальну суму 27 314 грн. 10 коп., який відповідач оплатив частково, у зв’язку з чим залишилась заборгованість у сумі 10 000 грн. 00 коп.

Зазначена сума підтверджена матеріалами справи та визнана відповідачем.

Згідно п.5.1 договору оплата здійснюється протягом 20-ти банківських днів з моменту отримання товару.

Відповідачем вказаний факт не спростований.

Матеріалами справи підтверджено, що на момент звернення із даним позовом у позивача виникло право вимоги заборгованості, яка є обґрунтованою.

Відповідач доказів оплати зазначеної суми не надав, доводи позивача в цій частині не спростував.

Виходячи з наведеного, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості у сумі 10 000 грн. 00 коп. слід задовольнити.

Щодо стягнення з відповідача інфляційних за період з квітня 2009 по березень 2010 в сумі 1 099 грн. 80 коп. і 3% річних за цей же період в сумі 312 грн. 33 коп. слід зазначити наступне. Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В даному випадку інше в договорі сторонами визначено не було.

З урахуванням викладеного слід зазначити, що позивач інфляційні та відсотки нарахував правомірно.

Щодо стягнення з відповідача пені в сумі 511 грн. 09 коп. за період з 15.10.09 по 15.04.10 слід вказати на наступне.

В силу ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до частини 1 статті 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до статей 610, 611 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Отже, види забезпечення виконання зобов’язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов’язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов’язань будь-яким з видів передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов’язальні правовідносини між кредитором та боржником.

Матеріалами справи та наведеними вище обставини підтверджено, що позивач належним чином виконав умови договору, але відповідач в порушення 5.1 договору оплату в повній мірі не здійснив.

Пунктом 6.3 сторони визначили, що за несвоєчасну оплату товару відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

Виходячи з наведеного слід вказати, що позивачем правомірно нарахована вказана сума пені.

Відповідачем позовні вимоги визнані повністю.

Частиною 5 ст. 78 ГПК України визначено, що у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

При розгляді справи, судом встановлено, що дії відповідача при визнанні позову не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

За таких обставин, позов слід задовольнити в повному обсязі.

Відповідно до ст.ст. 44,49 ГПК судові витрати слід покласти на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 44, 49, 78, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

1.          Позов задовольнити.

2. Стягнути з Державного підприємства «Свердловантрацит», м. Свердловськ Луганської області, вул. Енгельса, 1, код 32355669, на користь:

- Товариства з обмеженою відповідальністю «НВП Агентство маркетингових досліджень АМІ», м. Донецьк, вул. Куйбишева, 143-г, код 13539835, заборгованість у сумі 10 000 грн. 00 коп., пеню у сумі 511 грн. 09 коп., інфляційні нарахування у сумі 1 099 грн. 80 коп., 3% річних у сумі 312 грн. 33 коп., витрати по оплаті держмита у сумі 119 грн. 24 коп., витрати на інформаційне –технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 грн. 00 коп., видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

          Дата підписання рішення –26.05.2010.

Суддя                                                   Т.А.Василенко

Помічник судді                                                                       Т.В.Цибулько