Рішення № 10476462, 16.03.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 47/8816.03.10 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Музичний центр»

До Фізичної особи підприємця ОСОБА_1

Про стягнення 98040,00 грн.

Суддя Станік С.Р.

Представники сторін:

від позивача Бахмацький К.А. представник за довіреністю;

від відповідача не зявився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення з останнього 90000,00 грн. заборгованості по Договору № 73/7 від 24.10.2007, пені 8040,00 грн., а також відшкодування витрат по сплаті державного мита 1080,40 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу 312,50 грн., 10000,00 грн. витрат на юридичне обслуговування.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.12.2009 було порушено провадження у справі № 47/88, розгляд справи було призначено на 18.02.2010р.

В судовому засіданні 18.02.2010 представник позивача надав заяву, в якій відмовився від вимоги про стягнення з відповідача 10000,00 грн. витрат на юридичне обслуговування.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.02.2010 розгляд справи відкладено до 16.03.2010.

В удовому засіданні 16.03.2010 представник позивача надав письмові пояснення по справі, в яких зазначав про те, що позивач наполягає на своїх перівних позовних вимогах, зокрема і щодо стягнення 10000,00 грн. витрат на юридичне обслуговування.

В судовому засіданні 16.03.2010 представник позивача заявлені вимоги, з урахуванням здійснених уточнень, підтримав у повному обсязі. Просив суд позов задовольнити. Вимоги позивача мотивовані тим, що позивачем на підставі договору від 15.05.2009 було набуто від ФОП ОСОБА_2. право вимоги до відповідача щодо оплати останнім поставленої ФОП ОСОБА_2 продукції на підставі договору № 73/7 від 24.10.2007 в сумі 90000,00 грн. Позивач, як новий кредитор, листом № 133-ЮВ від 11.01.2010 повідомив відповідача про заміну кредитора у зобовязанні ( договорі № 73/7 від 24.10.2007) та просив погасити заборгованість в розмірі 90000,00 грн. Але відповідач заборгованість в сумі 90 000 грн. не погасив, а тому позивач просив суд стягнути зазначену заборгованість з відповідача в судовому порядку, а також за прострочення строку оплати заборгованості на підставі п. 7.4 договору - 8040,00 грн. пені.

Відповідач своїх представників в судові засідання 18.02.2010р. та 16.03.2010 не направив, вимог ухвал суду щодо надання витребуваних документів та письмових пояснень по суті спору не виконав. Про проведення судового засідання був повідомлений належним чином за адресою свого місцезнаходження, зазначеною у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців № 252010. Через канцелярію Господарського суду міста Києва заяв та клопотань не подавав. Суд зазначає про те, що відповідач не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив та витребувані документи через канцелярію суду або шляхом їх направлення на адресу суду поштовим відправленням.

Справа розглядається в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши представника позивача, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

24.10.2007 між СПД-ФО ОСОБА_2, як продавцем, та відповідачем - СПД-ФО ОСОБА_1 як покупцем, було укладено договір № КД-73/7, відповідно до умов якого продавець зобовязався поставити та передати у власність покупця (відповідача) продукцію, а саме: аудіокасети, відеокасети, ком пакт-диски для лазерних систем зчитування з записом аудіовізуальних творів, фонограм, програм баз даних з контрольними марками України, а покупець (відповідач) зобовязався прийняти товар у власність та оплатити товар (п. 1.1), кількість, асортимент та ціни на товар визначаються накладною, або рахунком-фактурою (п. 1.2), в разі порушення строків оплати за товар, покупець виплачує продавцю штраф у розмірі 0,1% від загальної вартості отриманого товару за кожний день прострочення (п. 6.2).

Відповідно до видаткових накладних за 2008 рік, копії яких наявні в матеріалах справи, СПД-ФО ОСОБА_2, як продавцем, було поставлено, а відповідачем - СПД-ФО ОСОБА_1 як покупцем, прийнято товар (диски) по договору № КД-73/7 від 24.10.2007 загалом на суму 198290,78 грн.

20.08.2008 між СПД-ФО ОСОБА_2, як продавцем, та відповідачем - СПД-ФО ОСОБА_1 як покупцем, було укладено додаткову угоду до договору № КД-73/7 від 24.10.2007, згідно умов якої сторонами було погоджено, що заборгованість покупця (відповідача) становить 112412,84 грн., погашення якої покупець (відповідач) зобовязався здійснити у строк до 01.04.2009 щомісячними платежами.

15.09.2009 між СПД-ФО ОСОБА_2, як первісним кредитором, та позивачем ТОВ «Музичний центр», як новим кредитором, було укладено договір про відступлення права вимоги (далі договір від 15.09.2009), згідно умов якого первісний кредитор передав, а новий кредитор (позивач) прийняв на себе право вимоги, що належить первісному кредиторові, і стає кредитором за договором № КД-73/7 від 24.10.2007, укладеним між первісним кредитором та ФОП ОСОБА_1 (п. 1.1), за цим договором новий кредитор (позивач) одержує право замість первісного кредитора вимагати від боржника (відповідача) належного виконання всіх зобовязань за основним договором (п. 1.2).

Відповідно до письмових пояснень позивача, доданих до матеріалів справи, відповідачем, як покупцем, по договору № КД-73/7 від 24.10.2007 було прийнято товар (диски) загалом на суму 198290,78 грн., але оплачено лише 108290,87 грн., а заборгованість в сумі 90000,00 грн. не погашена і на даний час.

12.01.2010 позивачем на адресу відповідача було надіслано письмовий лист-вимогу № 133-ЮВ від 11.01.2010, направлення якого підтверджується фіскальним чеком Укрпошти від 12.01.2010 № 5473 та описом вкладеного у цінний лист, в якому позивач, зазначаючи про те, що він на підставі укладеного з ФОП ОСОБА_2 договору № КД-73/7 від 24.10.2007 набув право вимоги щодо оплати відповідачем заборгованості за поставлений товар (диски) по договору № КД-73/7 від 24.10.2007 в сумі 90000,00 грн., яку і просив відповідача оплатити у строк, визначений ст. 530 Цивільного кодексу України.

Як зазначав позивач у позові, боржником (відповідачем) заборгованість на вимогу позивача, як нового кредитора, в сумі 90000,00 грн. погашена у строк, визначений ст. 530 Цивільного кодексу України - не була і станом на момент розгляду спору заборгованість відповідача перед позивачем, як новим кредитором, складає 90000,00 грн.

Стаття 175 ч.1 Господарського кодексу України встановлює, що майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Статтею 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Пунктом 1 статті 512 Цивільного кодексу України встановлено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ч. 1 статті 513 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Статтею 514 Цивільного кодексу України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобовязанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 516 Цивільного кодексу України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідно до вимог статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк термін виконання боржником обовязку не встановлено або визначений моментом предявлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обовязок у семиденний строк від дня предявлення вимоги, якщо обовязок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Вимогами статті 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивач, як новий кредитор, на підставі договору від 15.09.2009 та згідно п. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України набув від ФОП ОСОБА_2. право вимоги сплати відповідачем, як боржником, заборгованості за договором № КД-73/7 від 24.10.2007. Як зазначав позивач у письмових поясненнях по суті спору, відповідачем, як покупцем, по договору № КД-73/7 від 24.10.2007 було прийнято товар (диски) загалом на суму 198290,78 грн., але оплачено лише 108290,87 грн., а заборгованість в сумі 90000,00 грн. не погашена і на даний час, і про сплату якої позивач, як новий кредитор, заявив відповідачу, як боржнику, листом-вимогою № 133-ЮВ від 11.01.2010, в якій просив відповідача оплатити у строк, визначений ст. 530 Цивільного кодексу України, заборгованість в сумі 90000,00 грн. за отриманий товар. Але відповідач, всупереч ст. 509 Цивільного кодексу України, свого зобовязання по сплаті позивачу, як новому кредитору, на його вимогу заборгованості в розмірі 90000,00 грн. у строк, обумовлений ст. 530 Цивільного кодексу України (у 7-денний строк від дня предявлення вимоги - 19.01.2010) не виконав, заборгованість в сумі 90000,00 грн. відповідачем у 7-денний строк від дня предявлення вимоги позивача погашена не була і доказів протилежного суду на момент вирішення спору надано не було.

Враховуючи викладене, позовні вимоги позивача, як нового кредитора, про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 90000,00 грн., яка виникла внаслідок неоплати відповідачем заборгованості за отриманий товар (диски) на суму 90000,00 грн. по договору № КД-73/7 від 24.10.2007 , право вимоги за яким позивач набув на підставі договору від 15.09.2009 є законною, обґрунтованою, доведеною належними та допустимими доказами, а тому такою, що підлягає задоволенню.

Також, позивачем було заявлено вимогу про стягнення з відповідача на підставі п. 7.4 договору 8040,00 грн. пені за несвоєчасне виконання відповідачем свого зобовязання по оплаті 90000,00 грн. вартості отриманого товару, право вимоги якої позивач набув на підставі договору від 15.09.2009.

Судом встановлено, що пунктом 6.2 договору № КД-73/7 від 24.10.2007 сторонами погоджено, що в разі порушення строків оплати за товар, покупець виплачує продавцю штраф у розмірі 0,1% від загальної вартості отриманого товару за кожний день прострочення (п. 6.2), але ні умовами договору № КД-73/7 від 24.10.2007, ні додаткової угоди від 20.08.2008, ні договору від 15.09.2009 не встановлено відповідальності відповідача за несвоєчасне виконання зобовязання по повній оплаті отриманого товару у вигляді пені, пункт 7.4 взагалі відсутній у всіх наведених договорах. Вимоги щодо стягнення з відповідача штрафу позивачем у даному провадженні не заявлялись.

Відповідно до ст.ст. 610, 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом та якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, а саме як сплата неустойки так і відшкодування збитків.

Стаття 230 Господарського кодексу України встановлює, що штрафні санкції це господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно статті 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

З огляду на викладене, судом встановлено, що статтею 547 Цивільного кодексу України імперативно визначено умову, згідно якої забезпечення виконання зобов?язання має відбуватися у письмовій формі, тобто встановлення штрафних санкції за порушення виконання зобов?язання, зокрема і пені, має бути вчинене у письмовій формі, як того вимагає зазначена норма закону. А оскільки ні умовами договору № КД-73/7 від 24.10.2007, ні додаткової угоди від 20.08.2008, ні умовами договору від 15.09.2009 не встановлено відповідальності будь-якої з сторін зобовязання у вигляді сплати саме пені за несвоєчасне виконання грошового зобовязання, а тому позовна вимога про стягнення з відповідача 8040,00 грн. пені не є законною, і задоволенню не підлягає. Вимоги щодо стягнення з відповідача штрафу позивачем у даному провадженні не заявлялись.

Також позивачем було заявлено вимогу до відповідача про стягнення 10000,00 грн. понесених витрат на юридичне обслуговування, які були понесені позивачем внаслідок укладення з громадянином України Бахмацьким К.А. договору про надання юридичних послуг вартістю 10000,00 грн.

Згідно вимог статті 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

З огляду на викладене, судом встановлено, що судовими витратами є пов'язані з розглядом справи в господарському суді витрати, які складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення експертизи (аудиту), призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, сплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. До інших витрат у розумінні статті 44 Господарського процесуального кодексу України відносяться, зокрема, суми, які підлягають сплаті особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи, що передбачено статтею 30 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 10000,00 грн. витрат на юридичне обслуговування - задоволенню не підлягає, оскільки зазначені витрати позивача не входять до складу судових витрат відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, якою встановлено, що до складу судових витрат входять тільки витрати на адвокатські послуги, а тому понесені позивачем витрати на юридичну правову допомогу не можуть бути відшкодовані як судові витрати, оскільки дані витрати не є обовязковими для особи, а тому законних підстав для їх відшкодування не має.

З огляду на викладене позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню,а саме: в сумі 90000,00грн. основного боргу. В іншій частині позовні вимоги та вимога про відшкодування 10000,00 грн. витрат на юридичне обслуговування задоволенню не підлягають.

Державне мито і судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача пропорційно розміру позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,-

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1; місцезнаходження: АДРЕСА_1), а у випадку відсутності коштів, з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Музичний центр»(код ЄДРПОУ 32531882, місцезнаходження: 04050, м. Київ, вул. Пимоненка,3, кв. 61-62 (юридичне); 04073 м.Київ, проспект Московський,6-Б) суму заборгованості в розмірі 90000 (девяносто тисяч) грн. 00 коп., а також витрати по сплаті державного мита у розмірі 900 (девятсот) грн. 00 коп. та 216 (двісті шістнадцять) грн. 65 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позову відмовити.

3.Видати наказ відповідно до ст. 116 Господарського процесуального кодексу України.

4.Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя С.Р.Станік

Дата підписання рішення - 31.05.2010