Рішення № 10476463, 17.05.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 27/13717.05.10 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Харско Інфрастракче Україна» доТовариства з обмеженою відповідальністю «Київбуд-Сервіс ІБК»

простягнення 62598,95 грн. Суддя Дідиченко М.А.

Секретар Приходько Є.П.

Представники сторін:

від позивача:Головач Н.М. –представник за довіреністю вих. № 14 від 11.02.2010 року;

Очеретна Л.О. –представник за довіреністю вих. № 13 від 11.02.2010 року;

від відповідача:не з’явились. ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

          Товариство з обмеженою відповідальністю «Харско Інфрастракче Україна»звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Київбуд-Сервіс ІБК»про стягнення 62598,95 грн.

          Позивач вказує, що відповідно до укладеного між сторонами договору № 37 від 29.04.2009 року передав у строкове платне користування відповідача будівельне обладнання. Відповідач об’єкт оренди використовував, проте, в порушення умов договору, зобов’язання зі сплати орендних платежів виконав частково. Крім того, обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що, в порушення умов договору, відповідач не виконав зобов’язання з відшкодування вартості пошкодженого та втраченого обладнання. Посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов’язань, позивач просить стягнути з останнього заборгованість зі сплати орендних платежів у розмірі 50540,68 грн., заборгованість з відшкодування вартості пошкодженого обладнання у розмірі 906,92 грн., заборгованість з відшкодування вартості втраченого обладнання у розмірі 3173,06 грн., пеню у розмірі 5581,94 грн., збитки від інфляції у розмірі 1583,99 грн. та 3 % річних у розмірі 815,36 грн.

          Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.03.2010 року порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 13.04.2010 року.

          Представники сторін у судове засідання 13.04.2010 року не з’явилися, вимоги ухвали суду від 23.03.2010 року не виконали, однак від позивача через загальний відділ діловодства суду надійшла телеграма про відкладення розгляду справи у зв’язку з неможливістю направити у судове засідання повноважного представника.

          Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.04.2010 року на підставі частини 1 статті 77 ГПК України відкладено розгляд справи на 17.05.2010 року.

          Представник позивача у судовому засіданні 17.05.2010 року подав докази, витребувані ухвалою суду від 13.04.2010 року, надав заяву про збільшення позовних вимог, клопотання про повернення надмірно сплаченого державного мита та усні пояснення по суті спору.

          Відповідно до наданої заяви позивач, посилаючись на збільшення тривалості прострочення у виконанні зобов’язань зі сплати орендних платежів і відшкодування вартості пошкодженого та втраченого обладнання, просить стягнути з відповідача заборгованість зі сплати орендних платежів у розмірі 50540,68 грн., заборгованість з відшкодування вартості пошкодженого обладнання у розмірі 906,92 грн., заборгованість з відшкодування вартості втраченого обладнання у розмірі 3173,06 грн., пеню у розмірі 5581,94 грн., збитки від інфляції у розмірі 4587,33 грн. та 3 % річних у розмірі 815,36 грн.

          Згідно з частиною 4 статті 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

          Враховуючи зазначене, суд прийняв заяву позивача про збільшення позовних вимог.

          Представник відповідача у судове засідання 17.05.2010 року не з’явився, повторно витребувані ухвалою суду від 13.04.2010 року докази та відзив на позовну заяву не подав, про поважні причини неявки суд не повідомив.

          Кореспонденція про час та місце проведення судового засідання надсилалася відповідачу за адресою його знаходження, вказаною в позовній заяві та витязі з ЄДРПОУ, а саме: 04112, м. Київ, вул. Оранжерейна, 3.

          Згідно з статтею 93 ЦК України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

          Відповідно до частини 4 статті 89 ЦК України до єдиного державного реєстру вносяться відомості про організаційно-правову форму юридичної особи, її найменування, місцезнаходження, органи управління, філії та представництва, мету установи, а також інші відомості, встановлені законом.

          Таким чином, місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації.

          З огляду на вказане, суд вважає, що відповідач про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

          Враховуючи зазначене, на підставі статті 75 ГПК України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

          Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення його представника, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, –

ВСТАНОВИВ:

          29.04.2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Харско Інфрастракче Україна»(надалі –позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Київбуд-Сервіс ІБК»(надалі –відповідач) укладено договір оренди № 37 (надалі –договір).

          Пунктом 1.1 договору сторони погодили, що позивач передає, а відповідач приймає в тимчасове платне користування металеві риштування 75», загальною площею 750 м2, які є об’єктом власності позивача.

          Пунктом 4.2 договору сторони обумовили, що строк оренди обладнання складає тридцять діб.

          Згідно з пунктом 5.2 договору позивач зобов’язався передати, а відповідач прийняти в оренду обладнання, загальною вартістю 405640,52 грн.

          29.04.2009 року на виконання умов договору позивач передав, а відповідач прийняв об’єкт оренди, що підтверджується наявним в матеріалах справи актом прийому-передачі обладнання в оренду, який підписаний повноважними представниками сторін та скріплений печатками.

          Додатковими угодами №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14 до договору, у зв’язку з виробничою необхідністю, сторони неодноразово продовжували строк оренди обладнання та змінювали його кількість.

          Зміна кількості переданого в оренду обладнання підтверджується наданими суду актами прийому-передачі обладнання в оренду від 06.05.2009 року, 21.05.2009 року, 01.06.2009 року, 14.07.2009 року, 22.07.2009 року та актами прийому-передачі обладнання з оренди від 26.06.2009 року, 05.06.2009 року, 22.07.2009 року, 24.07.2009 року, 14.08.2009 року.

          Відповідно до наявних в матеріалах справи актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000193 від 30.04.2009 року на суму 570,00 грн., № ОУ-0000240 від 31.05.2009 року на суму 855,00 грн., № ОУ-0000241 від 31.05.2009 року на суму 1672,04 грн., № ОУ-0000281 від 30.06.2009 року на суму 4724,40 грн., № ОУ-0000250 від 04.06.2009 року на суму 729,60 грн., № ОУ-0000254 від 19.06.2009 року на суму 2888,08 грн., № ОУ-0000278 від 26.06.2009 року на суму 1064,03 грн., № ОУ-0000276 від 30.06.2009 року на суму 2278,80 грн., № ОУ-0000277 від 30.06.2009 року на суму 8550,00 грн., № ОУ-0000321 від 22.07.2009 року на суму 4012,80 грн., № ОУ-0000332 від 31.07.2009 року на суму 8835,00 грн., № ОУ-0000333 від 31.07.2009 року на суму 1094,36 грн., № ОУ-0000334 від 31.07.2009 року на суму 2354,76 грн., № ОУ-0000401 від 14.08.2009 року на суму 1063,44 грн., № ОУ-0000402 від 31.08.2009 року на суму 3769,48 грн., № ОУ-0000403 від 31.08.2009 року на суму 322,93 грн., № ОУ-0000404 від 31.08.2009 року на суму 8835,00 грн. загальна вартість наданих позивачем послуг склала 66360,12 грн.

          Згідно з наданими суду виписками банку по особовому рахунку відповідач розрахувався за надані послуги частково, здійснивши на користь позивача переказ 15819,44 грн.

          Зокрема, 06.05.2009 року відповідач перерахував на поточний рахунок позивача 8550,00 грн., 26.05.2009 року –4560,12 грн. та 04.06.2009 року –2709,32 грн.

          Послуги з оренди на загальну суму 50540,68 грн. відповідач не оплатив.

          Відповідно до пункту 5.7 договору відповідач зобов’язався вносити орендну плату в безготівковому порядку у розмірі 100 % на поточний рахунок позивача згідно з рахунком на оплату протягом 5-ти діб з моменту його виставлення.

          Належних доказів надання відповідачу рахунків на оплату позивач не подав, однак пояснив, що надсилав їх на адресу відповідача разом з актами здачі-прийняття робіт (надання послуг).

          Ґрунтовних заперечень проти даної обставини відповідач не надав.

          При цьому, з наявних в матеріалах справи актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) вбачається, що рахунки на оплату відповідач отримував, оскільки в актах зазначені їх реквізити, а самі акти підписані повноважними представниками сторін та скріплені печатками.

          Крім того, факт одержання відповідачем рахунків підтверджується частковою оплатою наданих послуг та поданими суду актами звірки розрахунків № АС-0000004 від 18.01.2010 року та № АС-0000028 від 25.02.2010 року, які, як і акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), підписані повноважними представниками сторін та скріплені печатками.

          За таких обставин, суд вважає, що твердження позивача про відправлення рахунків на адресу відповідача разом з актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) відповідає дійсності.

          З огляду на вказане, суд визначає, що строк виконання відповідачем обв’язку розрахуватися за надані послуги настав.

          Останньою з укладених до договору додаткових угод, а саме, додатковою угодою № 14 від 14.08.2009 року, сторони узгодило остаточну дату повернення обладнання –31.08.2009 року.

          Згідно з пунктом 7.4 договору при поверненні обладнання уповноважені представники сторін зобов’язалися здійснити огляд його технічного стану, результати якого відобразити в акті огляду технічного стану обладнання.

          Пунктом 7.6 договору сторони визначили, що за наслідками підписання акту огляду технічного стану обладнання, уповноважені представники підписують акт прийому-передачі обладнання з оренди.

          Відповідно до пункту 5.12 договору відповідач зобов’язався відшкодувати позивачеві всі витрати, яких зазнав позивач під час дії договору та/або відшкодувати вартість пошкодженого, втраченого, неповерненого обладнання, сплатити пеню, штрафи, що виникли у зв’язку з несвоєчасною сплатою орендних та інших платежів.

          Згідно з наявним в матеріалах справи актом оцінки технічного стану обладнання від 31.08.2009 року та актом прийому-передачі обладнання з оренди від 31.08.2009 року при поверненні обладнання уповноваженими представниками сторін було встановлено факт його пошкодження та часткової втрати. Загальна вартість відшкодування пошкодженого обладнання склала 906,92 грн., загальна вартість відшкодування втраченого обладнання –3173,06 грн.

          Пунктом 5.14 договору сторони обумовили, що платежі, зазначені в пункті 5.12 договору, відповідач повинен сплатити в строки, зазначені в цьому договорі, але не пізніше 5 (п’яти) банківських днів з дня надання рахунку на оплату.

          З доданої до позовної заяви вимоги про погашення заборгованості вих. № 123 від 20.01.2009 року вбачається, що рахунки на відшкодування вартості пошкодженого та втраченого обладнання були вручені відповідачу особисто через технічного директора Тарасенка Д.О. 22.01.2010 року.

          Враховуючи зазначене, оплатити дані рахунки відповідач зобов’язаний був у термін до 29.01.2010 року.

          Обов’язок відшкодувати вартість пошкодженого та втраченого обладнання відповідач не виконав.

          Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

          Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

          Згідно з частиною 2 статті 509 ЦК України зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

          Пункт 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов’язків є, зокрема, договори та інші правочини.

          Відповідно до частини 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

          Згідно з частиною 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

          Частина 1 статті 759 ЦК України визначає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов’язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

          Відповідно до частини 1 статті 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

          Згідно з частиною 1 статті 779 ЦК України наймач зобов’язаний усунути погіршення речі, які сталися з його вини. При цьому, відповідно до частини 2 даної статті у разі неможливості відновлення речі наймодавець має право вимагати відшкодування завданих йому збитків.

          Згідно з частиною 1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

          Доказів належного виконання зобов’язань щодо внесення орендної плати та відшкодування пошкодженого й втраченого обладнання відповідач не подав.

          Отже, факт порушення відповідачем договірних зобов’язань підтверджується матеріалами справи.

          Згідно з статтями 525, 526 ЦК України зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

          Тому, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості зі сплати орендних платежів у розмірі 50540,68 грн., заборгованості з відшкодування вартості пошкодженого обладнання у розмірі 906,92 грн. і заборгованості з відшкодування вартості втраченого обладнання у розмірі 3173,06 грн. суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

          Крім того, у зв’язку з простроченням відповідачем внесення передбачених договором платежів, позивач просить стягнути з останнього пеню у розмірі 5581,94 грн. за період з 08.09.2009 року по 09.03.2010 року, збитки від інфляції у розмірі 4587,33 грн. за період з жовтня 2009 року по лютий 2010 року та 3 % річних у розмірі 815,36 грн. за період з 08.09.2009 року по 09.03.2010 року.

          Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання (частина 3 статті 549 ЦК України).

          Пунктом 9.1.6 договору сторони обумовили, що у випадку несвоєчасної сплати чергових платежів за послуги оренди обладнання або інших платежів згідно з договором, позивач сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення та за весь час прострочення.

          Господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання у ГК України визнаються штрафними санкціями (частина 1 статті 230 ГК України).

          Згідно з частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.

          Наведеним вище пунктом 9.1.6 договору сторони визначили, що пеня нараховується за весь час прострочення.

          Вище вказувалося, що відповідач зобов’язався вносити орендну плату в безготівковому порядку у розмірі 100 % на поточний рахунок позивача згідно з рахунком на оплату протягом 5-ти діб з моменту його виставлення.

          Останні підписані в рамках договору акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) датовані 31.08.2009 року.

          Враховуючи зазначене, нарахування позивачем пені за прострочення внесення орендних платежів за період з 08.09.2009 року по 09.03.2010 року суд визначає обґрунтованим.

          За перерахунком суду розмір пені за прострочення внесення орендних платежів складає:

          50540,68 грн. * 20,5 % * 183 (з 08.09.2009 року по 09.03.2010 року) / 365 = 5194,61 грн.

          Судом встановлено, що оплатити рахунки на відшкодування вартості пошкодженого та втраченого обладнання відповідач зобов’язаний був у термін до 29.01.2010 року.

          З огляду на вказане, пеня за прострочення відшкодування вартості пошкодженого та втраченого обладнання підлягає нарахуванню з 30.01.2010 року.

          За перерахунком суду її розмір складає:

          4079,98 грн. * 20,5 % * 39 (з 30.01.2010 року по 09.03.2010 року) / 365 = 89,37 грн.

          Беручи до уваги наведене, загальний розмір пені в межах заявленого позивачем періоду складає 5283,98 грн.

          Тому, позовна вимога про стягнення з відповідача пені підлягає частковому задоволенню у розмірі 5283,98 грн.

          Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

          Рекомендація Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 року щодо порядку нарахування індексів інфляції при розгляді судових справ передбачає, що сума, яка внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з розрахунком травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця –червня. Для визначення індексу за будь-який період необхідно щомісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою.

          За перерахунком суду розмір збитків від інфляції складає:

          50540,68 грн. * (100,9 % * 101,1 % * 100,9 % * 101,8 % * 101,9 %) –50540,68 грн. = 3436,77 грн. (за прострочення внесення орендних платежів)

          4079,98 грн. * 101,9 % –4079,98 грн. = 77,52 грн. (за прострочення відшкодування вартості пошкодженого та втраченого обладнання)

          Враховуючи зазначене, загальний розмір збитків від інфляції в межах заявленого позивачем періоду складає 3514,29 грн.

          Тому, позовна вимога про стягнення з відповідача збитків від інфляції підлягає частковому задоволенню у розмірі 3514,29 грн.

          Розмір 3 % річних за перерахунком суду складає:

          50540,68 грн. * 3 % * 183 (з 08.09.2009 року по 09.03.2010 року) / 365 = 760,19 грн.

          4079,98 грн. * 3 % * 39 (з 30.01.2010 року по 09.03.2010 року) / 365 = 13,08 грн.

          Враховуючи зазначене, загальний розмір 3 % річних в межах заявленого позивачем періоду складає 773,27 грн.

          Тому, позовна вимога про стягнення з відповідача 3 % річних підлягає частковому задоволенню у розмірі 773,27 грн.

          Відповідно до статті 49 ГПК України при частковому задоволенні позову державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

          При зверненні до суду з даним позовом, замість належного до сплати державного мита у розмірі 656,05 грн., позивач перерахував до державного бюджету України 870,00 грн.

          Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 8 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»у випадку внесення мита в більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством, сплачене державне мито підлягає поверненню.

          З огляду на вказане, суд повертає позивачу з державного бюджету України надмірно сплачену суму державного мита у розмірі 213,95 грн.

          На підставі викладеного, керуючись статтею 193 ГК України, статтями 759, 762, 779 ЦК України, статтями 33, 47, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, –

ВИРІШИВ:

1.          Позовні вимоги задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Київбуд-Сервіс ІБК»(04112, м. Київ, вул. Оранжерейна, 3; ідентифікаційний код 33695603) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Харско Інфрастракче Україна»(03142, м. Київ, просп. Академіка Палладіна, 18/30, нежиле приміщення № 13-А; ідентифікаційний код 33601363) заборгованість зі сплати орендних платежів у розмірі 50540 (п’ятдесят тисяч п’ятсот сорок) грн. 68 коп., заборгованість з відшкодування вартості пошкодженого обладнання у розмірі 906 (дев’ятсот шість) 92 коп., заборгованість з відшкодування вартості втраченого обладнання у розмірі 3173 (три тисячі сто сімдесят три) грн. 06 коп., пеню у розмірі 5283 (п’ять тисяч двісті вісімдесят три) грн. 98 коп., збитки від інфляції у розмірі 3514 (три тисячі п’ятсот чотирнадцять) 29 коп., 3 % річних у розмірі 773 (сімсот сімдесят три) грн. 27 коп., 641 (шістсот сорок одну) грн. 92 коп. державного мита та 230 (двісті тридцять) грн. 93 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В іншій частині позовних вимог відмовити.

4.          Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Харско Інфрастракче Україна»(03142, м. Київ, просп. Академіка Палладіна, 18/30, нежиле приміщення № 13-А; ідентифікаційний код 33601363) з державного бюджету України надмірно сплачену суму державного мита у розмірі 213 (двісті тринадцять) грн. 95 коп.

5.          Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України, та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені ГПК України.

СуддяДідиченко М.А. Дата підписання –31.05.2010 року.