Рішення № 10476405, 31.05.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 37/11331.05.10 За позовомКомпанії «Калина»(Товариство з обмеженою відповідальністю)

ДоПриватного підприємства «Торгово-промисловий дім «БРАВО УКРАЇНА»

Простягнення 656856,20 грн.

Суддя Гавриловська І.О.

У судових засіданнях брали участь:

від позивача: Ушакевич М.П. –дов. № б/н від 26.01.10 р.                     

від відповідача: Авраменко О.В. –директор

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Компанії «Калина» (Товариство з обмеженою відповідальністю) до Приватного підприємства «Торгово-промисловий дім «БРАВО УКРАЇНА»про стягнення 549332,80 грн. основного боргу, 55760,35 грн. пені, 11826,69 грн. трьох річних процентів та 39936,36 грн. інфляційних нарахувань у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем зобов’язань за договором постачання від 03.11.08 р. щодо оплати поставленого товару.

Ухвалою суду від 11.03.10 р. було порушено провадження у справі № 37/113 та призначено її розгляд на 14.04.10 року, зобов’язано сторін надати певні документи.

Представник позивача у судовому засіданні 14.04.10 р. підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити, на виконання вимог ухвали суду від 11.03.2010 р. надав витребувані судом документи.

Через службу діловодства Господарського суду м. Києва 13.04.10 р. надійшло клопотання відповідача про відкладення розгляду даної справи у зв’язку з неможливістю його представника бути присутнім у призначеному судовому засіданні.

Розглянувши подане клопотання, суд його відхилив з тих підстав, що нормами чинного законодавства України не обмежено коло осіб, які можуть представляти особу в судовому процесі, тому неможливість одного з представників відповідача бути присутнім у призначеному судовому засіданні не перешкоджає реалізації права учасника судового процесу на участь у судовому засіданні його іншого представника, а також реалізації його права на захист шляхом подання відзиву на позов по суті. Проте відповідач наданими йому процесуальними правами не скористався.

Представник відповідача у судове засідання 14.04.10 р. не з’явився, про причини неявки суду не повідомив, відзиву на позов не надав, хоча був належним чином обізнаний про призначене судове засідання.

Ухвалою суду від 14.04.2010 р. розгляд справи № 37/113 був відкладений до 28.04.10 р. у зв’язку з необхідністю витребувати додаткові докази у справі, а також враховуючи нез’явлення представника відповідача у призначене судове засідання, що перешкоджало вирішенню спору у даному судовому засіданні.

Представник позивача у судовому засіданні 28.04.10 р. повторно підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні 28.04.10 р. відзиву на позов не надав, вимог ухвал суду від 11.03.10 р. та від 14.04.10 р. не виконав, надав суду пояснення по суті спору та клопотання про відкладення розгляду справи, яке суд з метою повного, всебічного та об’єктивного розгляду справи задовольнив.

Приймаючи до уваги вищезазначене клопотання відповідача, враховуючи необхідність витребувати документи у справі, у зв’язку з невиконанням відповідачем вимог ухвал суду від 11.03.10 р. та 14.04.10 р., що перешкоджало вирішенню спору у даному судовому засіданні, судом було відкладено розгляд справи № 37/113 на 12.05.10 р.

У судовому засіданні 12.05.10 р. надав суду клопотання про відкладення розгляду справи № 37/113 з метою проведення з відповідачем звірки взаєморозрахунків, проти задоволення якого представник позивача заперечив. Також надав суду копії статутних документів, письмовий відзив на позовну заяву та заяву про затвердження мирової угоди.

Представник позивача у судовому засіданні 12.05.10 р. повторно підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Враховуючи вищенаведене, з метою вирішення позивачем питання про можливість підписання вищезазначеної мирової угоди, судом було оголошено перерву у судовому засіданні 12.05.10 р. до 19.05.10 р.

18.05.10 р. через службу діловодства Господарського суду м. Києва від позивача надійшло заперечення на відзив відповідача.

У судовому засіданні 19.05.10 р. представник позивача повторно підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити та повідомив суду, що сторони не досягли згоди на підписання мирової угоди.

Представник відповідача у судовому засіданні 19.05.10 р. надав суду пояснення по суті спору.

Враховуючи наведене, судом було оголошено перерву у судовому засіданні 19.05.10 р. до 31.05.10 р. для прийняття рішення та виготовлення його повного тексту.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Компанією «Калина»(Товариство з обмеженою відповідальністю) та Приватним підприємством «Торгово-промисловий дім «БРАВО УКРАЇНА»(покупець) був укладений договір постачання від 03.11.08 р., відповідно до умов якого постачальник зобов’язується передати покупцю у власність товари, а саме: швидкозаморожені ягоди, овочі, гриби та фрукти згідно номенклатури (прайсу) –надалі товар, в асортименті, кількості, за ціною, що зазначені в накладних, які підписуються уповноваженими представниками сторін договору і є невід’ємною частиною договору, а покупець зобов’язується прийняти товар і платити його згідно умов договору.

Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором поставки.

У відповідності до частин 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 2.3. договору постачання від 03.11.08 р., до поставки товару або разом із товаром, постачальник зобов’язаний надати покупцю такі товаросупровідні документи: рахунок-фактура, накладна, податкова накладна, якісне посвідчення, сертифікат відповідності (для товарів, які входять до переліку продукції, о підлягає обов’язковій сертифікації в Україні).

Згідно з п 2.4. зазначеного договору, товар переходить у власність покупця з моменту прийняття товару та підписання накладних або акту приймання.

З матеріалів справи № 37/113 вбачається, що Компанія «Калина»(Товариство з обмеженою відповідальністю) на виконання умов договору постачання від 03.11.08 р. поставила відповідачу товар за видатковими накладними № РН-0059 від 27.02.09 р. на суму 142246,00 грн., № РН-0065 від 04.03.09 р. на суму 24000,00 грн., № РН-0092 від 23.03.09 р. на суму 83720,00, № РН-0114 від 01.04.09 р. на суму 99681,60 грн., № РН-0130 від 16.04.09 р. на суму 40660,00 грн., № РН-0145 від 05.05.09 р. на суму 22670,00 грн., № РН-158 від 15.05.09 р. на суму 29768,00 грн., № РН-0168 віл 25.05.09 р. на суму 35522,00 грн., № РН-0175 від 04.06.09 р. на суму 34180,00 грн., № РН-0182 від 05.06.09 р. на суму 432,00 грн., № РН-0184 від 11.06.09 р. на суму 31770,00 грн. та № РН-0305 від 05.11.09 р. на суму 13855,80 грн., які засвідчені підписами та печатками сторін (належним чином завірені копії залучено до матеріалів справи). Покупцем було повернуто товар згідно повернення постачальнику № 1 від 29.04.09 р. на суму 2241,60 грн. та № 2 від 16.10.09 р. на суму 2001,00 грн.

Таким чином, загальна сума поставки складала 558505,40 грн.

Факт отримання відповідачем товару за вищезазначеними видатковими накладними підтверджується також наданими Компанією «Калина» (Товариство з обмеженою відповідальністю) довіреностями на отримання матеріальних цінностей ЯНК № 723115 від 02.03.09 р., ЯНК № 723117 від 05.03.09 р., ЯНК № 723120 від 24.03.09 р., ЯНК № 723126 від 02.04.09 р., ЯНК № 723129 від 16.04.09 р., ЯНК № 723136 від 05.05.09 р., ЯНК № 723142 від 15.05.09 р., ЯНК № 723146 від 26.05.09 р., ЯНК № 723149 від 05.06.09 р., ЯПИ № 265603 від 12.06.09 р. та ЯПИ № 265663 від 06.11.09 р., належним чином завірені копії яких залучено до матеріалів справи.

Згідно з п. 3.2. договору постачання від 03.11.08 р., оплата товару здійснюється в національній валюті України на поточний рахунок постачальника в строк до 30 календарних днів від дня доставки товару на склад покупця.

Позивач у позовній заяві пояснив суду, що відповідач не виконав своє зобов’язання за договором постачання від 03.11.08 р. по оплаті отриманого товару.

05.11.09 р. сторонами було складено та підписано акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.09 р. до 31.10.09 р., у відповідності до якого борг відповідача перед позивачем складав 588887,36 грн.

25.12.09 р. позивач направив рекомендованим листом претензію відповідачу (вихідний № 108 від 25.12.09 р.), в якій просив сплатити заборгованість за поставлений товар у строк до 10.01.2010 р.

Позивач пояснив суду, що відповідачем було сплачено лише частину боргу на суму 4930,00 грн., у зв’язку з чим станом на 29.01.2010 р. у нього залишилась заборгованість у сумі 549332,80 грн.

За таких обставин позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з даним позовом про стягнення 549332,80 грн. основного боргу, 55760,35 грн. пені, 11826,69 грн. трьох річних процентів та 39936,36 грн. інфляційних нарахувань, у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем зобов’язань щодо оплати товарів за договором постачання від 03.11.08 р.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.

У відповідності до частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до п. 1. статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов’язання виконав належним чином, зауважень щодо поставки товару від відповідача не надходило, тоді як відповідач у визначений договором поставки від 03.11.08 р. строк оплату за отриману продукцію не здійснив.

Відповідач жодних заперечень та доказів на спростування обставин, викладених позивачем у позовній заяві, суду не надав.

Таким чином, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача, а відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та не довів суду належними та допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов’язань, то позов Компанії «Калина»(Товариство з обмеженою відповідальністю) щодо стягнення з Приватного підприємства «Торгово-промисловий дім «БРАВО УКРАЇНА»основного боргу за договором поставки від 03.11.08 р. у розмірі 549332,80 грн. визнається судом таким, що підлягає задоволенню.

Компанія «Калина»(Товариство з обмеженою відповідальністю) просить суд також стягнути з відповідача 55760,35 грн. пені, у зв’язку з невиконанням відповідачем зобов’язань щодо оплати за поставлений товар.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Таким чином, для застосування до боржника відповідальності у вигляді стягнення пені, вона має бути передбачена законом або договором.

Згідно з п. 4.2. договору постачання від 03.11.08 р., за порушення терміну проведення розрахунків покупець, на письмову вимогу постачальника та на підставі рахунку-фактури постачальника, сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до частини 5 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Таким чином, згідно з наданим позивачем розрахунком пені, перевіреним судом, підлягає стягненню з відповідача пеня у розмірі 55760,35 грн.

Компанія «Калина»(Товариство з обмеженою відповідальністю) просить суд також стягнути з відповідача 39936,36 грн. інфляційних нарахувань та 11826,69 грн. трьох річних процентів, у зв’язку з простроченням виконання відповідачем зобов’язань щодо оплати за поставлену продукцію.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов’язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов’язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошового зобов’язання в сумі 549332,80 грн., з нього підлягають стягненню відповідно 39936,36 грн. інфляційних нарахувань та 11826,69 грн. трьох річних процентів за прострочення виконання зобов’язання.

За таких обставин, позов Компанії «Калина» (Товариство з обмеженою відповідальністю) до Приватного підприємства «Торгово-промисловий дім «БРАВО УКРАЇНА»підлягає задоволенню повністю.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 546, 549, 551, 611, 614, 625, 629, 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193 та 232 Господарського кодексу України ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Приватного підприємства «Торгово-промисловий дім «БРАВО УКРАЇНА»(01042, м. Київ, вул. Івана Кудрі, 22-А, код ЄДРПОУ 33784855) на користь Компанії «Калина»(Товариство з обмеженою відповідальністю) (45000, Волинська область, м. Ковель, Провулок 2 Ватутіна, будинок 6, код ЄДРПОУ 21754789) 549 332 (п’ятсот сорок дев’ять тисяч триста тридцять дві) грн. 80 коп. основного боргу, 55 760 (п’ятдесят п’ять тисяч сімсот шістдесят) грн. 35 коп. пені, 11 826 (одинадцять тисяч вісімсот двадцять шість) грн. 69 коп. трьох річних процентів, 39 936 (тридцять дев’ять тисяч дев’ятсот тридцять шість) грн. 36 коп. інфляційних нарахувань, 6 568 (шість тисяч п’ятсот шістдесят вісім) грн. 56 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.           Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4.          Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя                                                                                 Гавриловська І.О.