Рішення № 10476248, 17.05.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 51/517.05.10 За позовом Казенного підприємства Спеціального приладобудування «Арсенал»

до Закритого акціонерного товариства «Концерн Алекс»

про стягнення 48 381, 78 грн.

Суддя Пригунова А.Б.

Представники сторін:

від позивача: Єрмакова К.Ю.

від відповідача: Мінчук Д.М.

          ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогою про стягнення з відповідача 48 381, 78 грн., з яких: 16270, 26 грн. заборгованості з орендної плати, 32 111, 52 грн. неустойки. Позовні вимоги обґрунтовані несплатою відповідачем орендної плати за користування нерухомим майном, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Московська, 8.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.12.08 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 14.01.09 р. за участю представників сторін, яких зобов’язано надати суду певні документи.

В наданому відповідачем відзиві на позов – відповідач проти його задоволення заперечив, мотивуючи свої заперечення тим, що позивач не забезпечив доступу на режимну територію (не надав перепусток) для вивозу належного відповідачу устаткування. Відповідачем також зазначено, що після втрати чинності за згодою сторін 21.01.08 р. договору оренди від 15.07.03 р. № А/76-12-03 позивачем рахунки щодо сплати орендної плати не виставлялися; з січня 2008 року до спірного приміщення відповідач доступу не має, а враховуючи положення постанови Кабінету міністрів України від 27.12.06 р. № 1846 розмір основного боргу становить 95,95 грн., що сплачується на підставі виставленого позивачем рахунку. Крім того, відповідач вказує на те, що зі змісту п. 11 договору вбачається, що його частиною є розрахунок орендної плати (додаток 1 до договору), де всупереч вимогам абз. 4 ч. 1 ст. 4 Закону № 2269-ХІІ, крім вартості приміщення, розрахованої від його площі відносно до площі усієї будівлі, ще окремо зазначена вартість складової частини будівлі, яка вже врахована у вартості приміщення згідно з методикою. Також, відповідач зазначає, що в порушення вимог абз. 3 ч. 1 ст. 1 Закону № 2063-ІІІ, ч. 2 ст. 19 Закону № 2269-ХІІ та Методики у розмірі орендної плати за перший місяць не враховано коефіцієнт 0,8; а вказаний розмір орендної плати, в порушення вимог ч. 1 ст. 19 Закону № 2269-ХІІ, перевищує 10 % від вартості орендованого майна, що зазначена у п. 1.1. договору. Вказані обставини, на думку відповідача, дають підстави припустити, що відповідач протягом 2003-2008 років сплачував оренду плату позивачеві з перевищенням її нормативно встановленого розміру, а згідно з п. п. 3, 6 договору наднормативна сума орендної плати, що надійшла орендодавцю, підлягає у встановленому порядку поверненню орендарю або заліку в рахунок наступних платежів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.06.09 р. провадження у справі № 51/5 було зупинено до набрання законної сили рішенням у справі № 16/121-35/193 за позовом Державного підприємства завод «Арсенал»до Закритого акціонерного товариства «Концерн Алекс»про розірвання договору №А/76-12-03 оренди нерухомого майна від 15.07.2003 р.; виселення Закритого акціонерного товариства «Концерн Алекс»із займаного приміщення площею 17 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Московська, 8 та стягнення з Закритого акціонерного товариства «Концерн Алекс»заборгованості за оренду приміщення в розмірі 16 045, 28 грн. При цьому, сторін було зобов’язано повідомити суд про усунення обставин, які зумовили зупинення провадження у даній справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.02.2010 р. поновлено провадження у справі № 51/5 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 10.03.2010 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.03.2010 р. здійснено процесуальне правонаступництво у справі № 51/5 та замінено позивача у справі – Державне підприємство завод «Арсенал»його правонаступником –Казенним підприємством спеціального приладобудування «Арсенал».

Розгляд справи переносився через нез’явлення у судове засідання повноважних представників сторін, неналежне виконання сторонами вимог суду та необхідність витребування нових доказів у справі.

У процесі провадження у справі представник позивача неодноразово збільшував розмір позовних вимог. Відповідно до останньої заяви про уточнення позову позивач просить стягнути з відповідача заборгованість з орендної плати у розмірі 63507, 69 грн. та заборгованість за комунальні послуги у розмірі 636, 48 грн.

Частиною 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

При цьому суд відзначає, що предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача та кореспондує із способами захисту права, які визначені у ст. 16 Цивільного кодексу України.

Під збільшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну кількісних показників, в яких виражається позовна вимога. Під зміною розміру позовних вимог не може розумітися заявлення ще однієї чи кількох вимог додатково до викладених у позовній заяві.

Разом з тим, у своїй заяві позивач фактично заявляє нові вимоги –про стягнення з відповідачів заборгованості за комунальні послуги у розмірі 636, 48 грн., що ст. 22 Господарського процесуального кодексу України не передбачено.

Таким чином, позивачем неправомірно під збільшенням розміру позовних вимог заявлено нові вимоги, які не були зазначені у позовній заяві.

За таких обставин, суд приймає до розгляду заяву позивача про збільшення позовних вимог лише в частині збільшення розміру раніше заявленої позовної вимоги про стягнення заборгованості по орендним платежам у розмірі 63507, 69 грн.

Крім того у своїй заяві позивач зазначає, що 15.07.2009 р. закінчився термін дії договору № А/76-12-03 від 15.07.2003 р. та 30.07.2009 р. сторонами підписано акт приймання-передач (повернення) нерухомого майна, а отже відпала підстава стягнення з відповідача неустойки, що передбачено ст. 785 Цивільного кодексу України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.05.2010 р. припинено провадження у справі № 51/5 в частині стягнення з Закритого акціонерного товариства «Концерн Алекс»неустойки у розмірі 32111, 52 грн.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав свої вимоги.

Представник відповідача проти позову заперечив.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 17.05.2010 р. за згодою представників сторін судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

15.07.2003 р. між Державним підприємством завод «Арсенал»та Закритим акціонерним товариством «Концерн Алекс»укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № А/76-12-03, за умовами якого Державне підприємство завод «Арсенал»зобов’язалось передати, а відповідач – прийняти в строкове платне користування державне нерухоме майно загальною площею 17, 0 кв.м. (7,0 кв.м. приміщення тв. 10,0 кв.м. - даху) по вул. Московській, 8 у місті Києві для використання пі розміщення антенно-фідерного устаткування.

Відповідно до п.п. 3.1., 3.2. договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України і за базовий місяць оренди –березень –становить 802, 50 грн. Нарахування податку на додану вартість на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством. Орендна плата за перший місяць –червень –визначається шляхом коригування орендної плати за березень на індекс інфляції за наступний місяць –квітень, травень.

Згідно п. 3.4. договору розмір орендної плати переглядається на вимогу однієї із сторін у разі зміни методики її розрахунку, змін централізованих цін і тарифів та в інших випадках, передбачених чинним законодавством.

Договір, відповідно до п. 10.1. договору, укладено строком на два роки та діє з 15.07.2003 р. до 15.07.2005 р. включно.

30.08.2003 р. сторони уклали додаткову угоду до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № А/76-12-03 від 15.07.2003 р., якою продовжили дію вказаного договору до 15.07.2009 р.

19.07.2007 р. позивач звернувся до відповідача з листом № 84-7/284, у якому зазначив, що у зв’язку із внесенням змін до «Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна»Закритому акціонерному товариству «Концерн Алекс»потрібно звернутись до Регіонального відділення Фонду державного майна України з метою укладення додаткового договору до договору № А/76-12-03 від 15.07.2003 р. через Регіональне відділення Фонду державного майна України, яке за новим договором буде виступати на правах орендодавця.

Листом № 84-7/12 від 15.01.2008 р. позивач повідомив відповідача про необхідність внесення змін до договору оренди та змін до розрахунку орендної плати за перший/базовий/ місяць –січень 2007 року, а також за період з 01.01.2007 р. по 31.12.2007 р. перерахувати на розрахунковий рахунок позивача різницю орендної плати у розмірі 16045, 28 грн. Також позивач зазначає, що у разі непідписання договору та несплати різниці в орендній палаті, Державне підприємство завод «Арсенал»вимушене буде розірвати договір оренди № 84-7/12 від 15.01.2008 р., як такий, що не відповідає та суперечить чинному законодавству.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач не сплачує орендні платежі, чим порушує умови договору та норми чинного законодавства України.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Як встановлено ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно з ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов’язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Згідно з ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Статтею 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Пунктом 3.3. договору передбачено, що орендна плата перераховується відповідачем позивачу не пізніше 5-го числа поточного місяця. Позивач 30% орендної плати щомісяця не пізніше 12-го числа поточного місяця перераховує до державного бюджету.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач заявлених до нього вимог не спростував, належного виконання взятого на себе зобов’язання не довів.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № А/76-12-03 від 15.07.2003 р. а також положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України.

Суд відхиляє посилання відповідача на відсутність акту приймання-передачі приміщення загальною площею 17, 0 кв.м. (7,0 кв.м. приміщення тв. 10,0 кв.м. - даху) по вул. Московській, 8 у місті Києві з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та не спростовано сторонами, між позивачем та відповідачем не було підписано акт приймання-передачі приміщення за договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № А/76-12-03 від 15.07.2003 р. Разом з тим, відповідач в своїх поясненнях підтвердив факт користування орендованим приміщенням на умовах, визначених в договорі.

Наведені обставини були встановлені також і рішенням Господарського суду міста Києва від 12.06.2009 р. у справі № 16/121-35/193 за позовом Державного підприємства завод «Арсенал»до Закритого акціонерного товариства «Концерн Алекс» про стягнення 16045, 28 грн.

Зазначене рішення залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.06.2009 р.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи не доводяться знову при вирішенні інших спрів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Разом з тим, вирішуючи даний спір по суті, суд відзначає, що відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України також передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Зобов’язання, відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України та ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, в якій встановлено можуть виникати, зокрема, із договорів та інших правочинів.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач посилається на ст. 632 та на ст. 762 Цивільного кодексу України, якими визначено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. 3. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном.

Також позивач зазначає, що 27.12.2006 р. Постановою Кабінету Міністрів України № 1846 було внесено зміни до Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, а саме: зміна орендних ставок з 01.01.2007 р., а тому розраховуючи розмір заборгованості по орендним платежам, заявленої до стягнення, позивач застосовував змінені ставки орендної плати.

При цьому положеннями ч. 1 ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України та ст. 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата (її розмір та порядок сплати) встановлюється відповідним договором.

Статтею 21 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»розмір орендної плати може бути змінено за погодженням сторін.

Згідно з п. 10.9. договору у випадку будь-яких змін у законодавстві і не врегульовані цим договором та в інших випадках, в договір можуть вноситись зміни та доповнення окремими додатковими угодами, які мають однакову юридичну силу разом з цим договором.

Відповідно до ст. 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Однак, як вбачається з матеріалів справи та не спростовано сторонами, між Державним підприємством завод «Арсенал»та Закритим акціонерним товариством «Концерн Алекс»не було досягнуто домовленості щодо зміни розміру орендної плати та відповідний договір (угода) не укладався.

Відомостей щодо звернення до суду з приводу зміни умов договору № А/76-12-03 від 15.07.2003 р. в судовому порядку сторонами суду не надано.

За таких обставин, судом було здійснено власний розрахунок орендної плати за договором № А/76-12-03 від 15.07.2003 р. та встановлено, що заборгованість Закритого акціонерного товариства «Концерн Алекс»перед позивачем по орендним платежам за період з лютого 2008 року до 15 липня 2009 року становить 25692, 25 грн.

Що ж до вимог позивача про стягнення заборгованості з орендної плати за період з липня (починаючи з 16 липня 2009 року) до серпня 2009 року (згідно останнього уточнення позовних вимог), то зазначені вимоги задоволенню не підлягають, оскільки, як вже зазначалось, підставою сплати орендних платежів є відповідний договір оренди, тоді як термін дії договору оренди № А/76-12-03 від 15.07.2003 р. закінчився 15.07.2009 р. При цьому, як вбачається з матеріалів справи та з пояснень сторін, на новий термін він не продовжувався, а отже і орендна плата нараховується дише до 15.07.2009 р.

Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов‘язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов‘язань. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов‘язання.

Інших обґрунтувань свої вимог, ніж ті, що наведено у позовній заяві, позивачем не надано.

Відповідачем належними та допустимими доказами не доведено відсутності його вини у порушенні зобов’язання, доказів належного виконання договору оренди № А/76-12-03 від 15.07.2003 р. суду не надано.

За таких обставин, вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Казенного підприємства Спеціального приладобудування «Арсенал»задовольнити частково.

2. Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Концерн Алекс» (01030, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 10, кв. 20, код ЄДРПОУ 24924430), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Казенного підприємства Спеціального приладобудування «Арсенал»(01010, м. Київ, вул. Московська, 8, код ЄДРПОУ 14307357) заборгованість по орендним платежам у розмірі 25692, 25 (двадцять п’ять тисяч грн. шістсот дев’яносто дві грн. 25 коп.) грн., 256, 92 (двісті п’ятдесят шість грн. 92 грн.) грн. –державного мита та 47, 74 (сорок сім грн. 74 коп.) грн. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4. В іншій частині у позові відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Суддя

Пригунова А.Б.

Дата підписання: 28.05.2010 р.