Рішення № 10475331, 26.05.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

26.05.10 р.                     Справа № 9/67                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Марченко О.А.

При секретарі судового засідання Гутевич С.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Поліграфічний центр „Максим”, м.Луганськ

до відповідача Закритого акціонерного товариства „Золотий колодязь”, с.Новоукраїнка, Донецька область

про стягнення 24227грн.74коп.

В засіданні брали участь представники сторін:

від позивача: Конапльов С.В. – представник (за довіреністю б/н від 02.03.2010р.);

від відповідача: не з’явився.

СУТЬ СПОРУ:

          Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Поліграфічний центр „Максим”, м.Луганськ, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Закритого акціонерного товариства „Золотий колодязь”, с.Новоукраїнка, Донецька область про стягнення заборгованості в розмірі 24227грн.74коп., яка складається з суми основного боргу в розмірі 23996грн.00коп., неустойки в розмірі 202грн.16коп., 3% річних у розмірі 29грн.58коп.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців №5724592 Закрите акціонерне товариство „Золотий колодязь”, с.Новоукраїнка Донецька область станом на 15.04.2010р. в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців зареєстроване як юридична особа.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір виготовлення поліграфічної продукції №04/01-2010 від 04.01.2010 р.; видаткову накладну №13 фл від 29 січня 2010 р.; рахунок-фактуру № 15 фл від 28 січня 2010 р.; лист-вимогу №144 від 10.03.2010 р.; акт звірки взаємних розрахунків станом на 31.01.2010р.; довіреність на одержання ТМЦ № 004220 від 28.01.2010р.; договір виготовлення поліграфічної продукції б/н від 05.01.2009р.

Ухвалою від 31.03.2010р. господарський суд Донецької області зобов’язав відповідача представити суду посвідчення на представника, правоустановчі документи, відзив на позовну заяву та докази його надіслання позивачеві до дня розгляду справи, надати письмові пояснення щодо отримання товарно-матеріальних цінностей за видатковою накладною №13 фл від 29.01.2010р. на підставі договору №04/01-2010 від 04.01.2010р., надати письмові пояснення щодо наявності довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей №004220 від 28.01.2010р.

Відповідачем відзиву на позовну заяву №148/1 від 16.03.2010р. та витребувані судом документи не було надано.

Ухвалою від 20.04.2010р. та ухвалою від 18.05.2010р. господарський суд Донецької області повторно зобов’язав відповідача виконати вимогу та представити суду посвідчення на представника, правоустановчі документи, відзив на позовну заяву та докази його надіслання позивачеві до дня розгляду справи, надати письмові пояснення щодо отримання товарно-матеріальних цінностей за видатковою накладною №13 фл від 29.01.2010р. на підставі договору №04/01-2010 від 04.01.2010р., надати письмові пояснення щодо наявності довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей №004220 від 28.01.2010р.

Та відповідач до теперішнього часу не виконав вимогу суду щодо надання витребуваних документів.

Таким чином, відповідач не скористався наданим йому правом надіслати до господарського суду відзив на позовну заяву і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову відповідно до ст. 59 Господарського процесуального кодексу України.

У зв’язку із чим, суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Перед початком розгляду справи по суті представнику позивача було роз’яснено його процесуальні права та обов’язки відповідно до ст.ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Розгляд справи судом відкладався на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача у попередніх судових засіданнях, господарський суд встановив:

04.01.2010р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Поліграфічний центр „Максим”, м.Луганськ та Закритим акціонерним товариством „Золотий колодязь”, с.Новоукраїнка Донецька область укладено договір виготовлення поліграфічної продукції №04/01-2010р., відповідно до якого виконавець (позивач) виготовляє продукцію відповідно договору, а замовник (відповідач) зобов’язується сплатити та прийняти продукцію за накладною відповідно умов договору.

П.1.3. договору передбачено, що протягом дії даного договору уся продукція, яка вже виготовлена та/або буде виготовлена, виготовляється тільки на умовах даного договору.

Відповідно до п.1.1. договору фактична кількість виготовленої продукції визначається видатковими накладними.

Так, сторонами підписана видаткова накладна №13 фл від 29.01.2010р. відповідно до договору №04/01-2010 від 04.01.2010р., якою визначено найменування, кількість та вартість виготовленої продукції.

Із змісту видаткової накладної №13 фл від 29.01.2010р. вбачається, що вона підписана представником відповідача та на зазначеній накладній наявні печатки підприємств обох сторін. Повноваження представника щодо підписання видаткової накладної відповідача підтверджується наявною в матеріалах справи засвідченою належним чином копією довіреності №004220 від 28.01.2010р. на отримання від позивача цінностей відповідно видаткової накладної №13 фл від 29.01.2010р.

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності. За приписом ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

При цьому, з урахуванням вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, суд вважає, що фактичне отримання відповідачем продукції, зазначеної у видатковій накладній №13 фл від 29.01.2010р. підтверджується підписом представника відповідача на вищезазначеній накладній та печаткою підприємства, а отже продукція прийнята відповідачем без заперечень.

З наданих представником позивача у судовому засіданні пояснень вбачається, що між сторонами були тривалі правовідносини за різними договорами. Так, представником позивача надана засвідчена належним чином копія договору на виготовлення поліграфічної продукції б/н від 05.01.2009р., укладеного між позивачем та відповідачем, який діяв до 01.01.2010р. Відповідно до письмових пояснень позивача, всі зобов’язання по договору б/н від 05.01.2009р. виконані та позивач не має претензій до відповідача за цим договором.

Інших договорів, укладених між позивачем та відповідачем, які б діяли на час виникнення господарського спору, судом при дослідженні всіх матеріалів справи не виявлено.

З’ясувавши та дослідивши вищенаведені обставини справи, суд дійшов висновку, що надана позивачем видаткова накладна є належним та допустимим доказом здійснення передачі відповідачу продукції саме за договором №04/01-2010 від 04.01.2010р. та прийняття цієї продукції останнім.

Відповідно до п.2.2. договору №04/01-2010 від 04.01.2010р. за виготовлену за даним договором продукцію замовник сплачує виконавцю 100% суми відповідно виставленому рахунку-фактурі протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту отримання готової продукції.

Докази направлення рахунку-фактури №15 фл від 28.01.2010р на адресу відповідача в матеріалах справи відсутні, проте суд вважає, що зазначений рахунок-фактура наданий відповідачу разом із товаром, отриманим відповідно до видаткової накладної №13 фл від 28.01.2010р., яка містить посилання на зазначений рахунок-фактуру. Будь-яких претензій відповідача щодо неотримання відповідного рахунку не надходило, доказів зворотного сторонами не представлено, судом не встановлено.

За приписом ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, кінцевим строком оплати продукції, отриманої за видатковою накладною №13 фл від 29.01.2010р., є 28.02.2010р.

За твердженням позивача, всупереч вимогам договору та закону, відповідач не оплатив вартість отриманого товару, у зв`язку з чим за останнім утворилась заборгованість в розмірі 23996грн.00коп. відповідно до рахунку-фактури №15 фл від 28.01.2010р.

Згідно вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов’язання не допускається.

Зобов’язанням у свою чергу є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 Цивільного кодексу України).

Стаття 174 Господарського кодексу України передбачає, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Таким чином, позивач свої обов`язки за договором виконав належним чином, здійснивши виготовлення та передання відповідачу відповідної продукції, що підтверджується матеріалами справи. Відповідач свої зобов`язання щодо своєчасної та повної оплати продукції не виконав, у зв`язку з чим на момент подання позовної заяви за останнім утворилась заборгованість в розмірі 23 996грн.00коп.

Оскільки відповідачем не надано суду доказів погашення заборгованості за поставлену продукцію, суд робить висновок, що заборгованість в розмірі 23996грн.00коп. не погашена до теперішнього часу.

З огляду на викладене, суд вважає позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Поліграфічний центр „Максим”, м.Луганськ в частині стягнення заборгованості в розмірі 23996грн.00коп. обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню.

На ряду із зазначеним, позивач заявляє про стягнення з відповідача неустойки за прострочення платежів за поставлену продукцію у вигляді пені в розмірі 202грн.16коп.

Відповідно до ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

За приписами ч.6 ст.231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно з п.п. 5.2. договору №04/01-2010 від 04.01.2010р. при порушенні строків оплати поліграфічної продукції, замовник сплачує виконавцю неустойку у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла у період, за який сплачується неустойка, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Так, на період, за який сплачується неустойка, діяла облікова ставка в розмірі 10,25% річних, установлена з 12.08.2009р. постановою Правління Національного банку України „Про зміну облікової ставки” №468 від 10.08.2009р.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок неустойки, суд дійшов висновку, що суми зазначені ним не суперечать вимогам чинного законодавства.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення неустойки в розмірі 202грн.16коп., суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також позивач заявляє про стягнення з відповідача три проценти річних від простроченої суми відповідно до ч.2. ст 625 Цивільного кодексу України у розмірі 29грн.58коп. (за період прострочення з 01.03.2010р. по 16.03.2010р.).

Згідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи з вищенаведеного та перевіривши розрахунок трьох відсотків річних, суд вважає, що наданий розрахунок не суперечить вимогам чинного законодавства відтак позовні вимоги в частині стягнення 3% річних в розмірі 29грн.58коп. підлягають задоволенню.

Судові витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на відповідача в порядку, встановленому ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 509, 525, 526, ч.1 ст.530, ч.1 ст.549, ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, ст. ст 174, 193, ч.6 ст. 231 Господарського кодексу України, ст.ст.4-2, 4-3, 20, 22, 33, 36, 43, 44, 49, 59, 75, 77 ст.ст.82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Поліграфічний центр ”Максим”, м. Луганськ до відповідача, Закритого акціонерного товариства „Золотий колодязь”, с. Новоукраїнка, Донецька область, про стягнення заборгованості в розмірі 24227грн.74коп., яка складається з суми основного боргу за поставлення продукції в розмірі 23996грн.00коп., неустойки в розмірі 202грн.16коп., 3% річних від простроченої суми в розмірі 29грн.58коп. – задовольнити.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства „Золотий колодязь” (за адресою: вул. Мінеральна, 1, с. Новоукраїнка, Донецька область, 85012, п/р 26009301751263 у філії „ГУ ПІБ у Донецькій обл.”, МФО 334635, код ЄДРПОУ 05394676) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Поліграфічний центр „Максим” (за адресою: вул. Челюскінців, 16а, м. Луганськ, 91011, п/р 26003134108 в ЛОД ВАТ “Райфайзен Банк “Аваль” м. Київ, МФО 380805, код ЄДРПОУ 24852989) суму основного боргу в розмірі 23996грн.00коп., неустойку в розмірі 202грн.16коп., 3% річних в розмірі 29грн.58коп., а також витрати по сплаті державного мита в сумі 242грн.28коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236грн.00коп.

Видати наказ після набуття рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

У судовому засіданні 26.05.2010р. оголошено повний текст рішення.

Суддя