Рішення № 10475189, 26.05.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

26.05.10 р.                     Справа № 28/124                               

Господарський суд Донецької області у складі судді: Курило Г.Є.

при секретарі судового засідання Дорохової Т.Ю.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Запоріжінструмент трейдінг”, м.Запоріжжя

до відповідача: Відкритого акціонерного товариства „Маріупольський завод важкого машинобудування”, м.Маріуполь

про стягнення 174944рн.24коп.

В засіданні брали участь представники сторін:

від позивача: Антидзе Е.О.

від відповідача: Зверева С.С.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Запоріжінструмент трейдінг”, м.Запоріжжя, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Відкритого акціонерного товариства „Маріупольський завод важкого машинобудування”, м.Маріуполь про стягнення заборгованості в розмірі 174944рн.24коп.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір б/н від 28.02.2007р., специфікацію до договору, листи №268-314 від 28.02.2008р., №268-25 від 17.01.2008р., видаткові накладні №ЗТ-0611004 від 11.06.2008р., №ЗТ-0117007 від 17.01.2008р., №ЗТ-0303003 від 03.03.2008р., №ЗТ-0701007 від 01.07.2008р., №ЗТ-0807004 від 07.08.2008р., №ЗТ-0924002 від 24.09.2008р., довіреності на отримання ТМЦ серії ЯОМ №931923 від 11.06.2008р., НБЄ №761884 від 16.01.2008р., ЯОМ №930081 від 29.02.2008р., ЯПА №770230/538 від 01.07.2008р., ЯОР №019839/1139 від 04.08.2008р., НБМ №586082/1892 від 24.09.2008р., претензії №01-04 від 21.10.2008р., №01-05 від 21.10.2008р.

Господарський суд Донецької області ухвалою від 17.12.2008р. порушив провадження у справі № 28/124.

02.02.2009р. позивачем до канцелярії суду надані уточнення та доповнення до позовної заяви №01-01 від 28.01.2009р., відповідно з якими позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість в сумі 172214 грн. 48 коп., 3% річних в розмірі 1052 грн. 16 коп., інфляційні витрати в сумі 1677 грн. 60 коп. Суд приймає до уваги заяву та розглядає справу по суті.

Відповідач надав відзив на позовну заяву №523/207 від 28.01.2009р., відповідно з яким зазначив, що рахунок відповідно до договору від 28.02.2007р. не отримував, в зв’язку з чим строк сплати по договору не настав, крім того, відповідач вважає, що позивачем невірно здійснений розрахунок 3 % річних.

18.02.2009р. до суду від позивача надійшла заява про зміну позовних вимог №01-03 від 17.02.2009р., відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість в сумі 172214 грн. 48 коп., 3% річних в розмірі 756 грн. 40 коп., інфляційні витрати в сумі 1527 грн. 60 коп. Тобто позивач на підставі ст. 22 Господарського процесуального кодексу зменшив розмір позовних вимог. Суд приймає до уваги вказану заяву та розглядає справу по суті.

11.05.2010р. до канцелярії господарського суду позивач надав заяву про забезпечення позову і накладення арешту на грошові кошти та майно відповідача №10-10/1105/1 від 11.05.2010р., відповідно до якої позивач просить суд забезпечити позов до моменту ухвалення рішення судом шляхом накладення арешту на грошові кошти та на рухоме і нерухоме майно, що належить відповідачеві на праві власності в сумі 174944,24грн.

Протягом розгляду справи сторони надавали пояснення по суті спору, відповідно до яких кожен наполягає на своїй правовій позиції.

Розгляд справи судом відкладався на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

Провадження у справі зупинялось ухвалою від 05.03.2009р. до закінчення розгляду справи № 44/70пд. Строк розгляду справи продовжувався за клопотанням сторін та ухвалою заступника голови господарського суду.

Перед початком розгляду справи по суті представників сторін було ознайомлено з правами та обов’язками відповідно до ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін у судових засіданнях, господарський суд встановив:

28.02.2007р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Запоріжінструмент трейдінг”, м.Запоріжжя та Відкритим акціонерним товариством „Маріупольський завод важкого машинобудування”, м.Маріуполь був укладений договір б/н, відповідно з яким постачальник (позивач) зобов`язується поставити, а покупець (відповідач) прийняти та оплатити товар в асортименті, кількості та за цінами згідно специфікації №1 (додаток №1), що є невід`ємною частиною даного договору (п.1.1 договору).

Як встановлено судом, за своєю правовою природою між сторонами укладено договір поставки.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно п.4.1. договору поставка товару здійснюється на умовах СРТ – склад покупця, згідно „Інкотермс 2000”. Поставка здійснюється автотранспортом постачальника. Поставка товару здійснюється партіями згідно заявці.

Постачальник разом з товаром передає наступні документи: видаткову накладну, рахунок-фактуру, податкову накладну, сертифікат якості (п. 4.2. договору).

Пунктом 4.3 договору встановлено, що строк поставки товару – 10 календарних днів з моменту отримання письмової заявки покупця.

Сума договору становить 55920грн.00коп., в т.ч. ПДВ – 9320грн.00коп. (п.5.2. договору).

Даний договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2008р. (п.11.1. договору).

За твердженням позивача, на виконання умов договору та у відповідності до специфікації до договору б/н від 28.02.2007р., останнім на адресу відповідача була здійснена поставка товару на загальну суму 55920грн.00коп., що підтверджується видатковою накладною №ЗТ-0611004 від 11.06.2008р., копія якої наявна в матеріалах справи.

Фактичне отримання відповідачем зазначеного товару підтверджується підписом представника відповідача на зазначеній видатковій накладній в графі „отримав(ла)” та довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей серії ЯОМ №931923 від 11.06.2008р. (копія довіреності додана до матеріалів справи).

Суду також надана відповідна податкова накладна.

За твердженням позивача на сплату отриманого товару позивачем на адресу відповідача виставлений рахунок-фактура №ЗТ-0611006 від 11.06.2008р. на суму 55920грн.00 коп., який був переданий відповідачу разом із товаром.

Відповідно до п.6.1 договору (з урахуванням протоколу розбіжностей до даного договору від 26.03.2007р.) оплата партії товару буде здійснюватися в національній валюті України протягом 50 банківських днів з моменту поставки партії товару та на підставі виставленого рахунку шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

За приписом ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач зазначив, що рахунок-фактуру №ЗТ-0611006 від 11.06.2008р. від позивача не отримував, а тому строк оплати не настав, при цьому номер рахунку-фактури повідомлялись йому по телефону для оформлення довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей.

Судом встановлено, що в довіреності відповідача на отримання товарно-матеріальних цінностей ЯОМ № 931923 від 11.06.2008р., а також у видатковій накладній № ЗТ-0611004 від 11.06.2008р. є посилання на рахунок-фактуру №ЗТ-0611006 від 11.06.2008р.

Суд вважає, що посилання в документі відповідача, а саме в довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей на номер та дату рахунка-фактури підтверджує факт виставлення позивачем рахунка відповідачу. Датою виставлення рахунка є дата виписки довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей.

Крім того, проаналізувавши умови договору та оцінивши зібрані у справі докази, суд дійшов висновку про те, що рахунок-фактура є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти; ненадання рахунку-фактури не є відкладальною умовою у розумінні статті 212 ЦК України та не є простроченням кредитора в розумінні ст. 613 ЦК України; тому наявність або відсутність рахунку-фактури не звільняє відповідача від обов'язку сплатити поставлений товар.

Відповідач частково 17.07.2008р., 15.08.2008р., 20.08.2008р., сплатив заборгованість в сумі 5000 грн. 00 коп.

24.10.2008р. позивачем на адресу відповідача була направлена претензія №01-05 від 21.10.2008р. (докази направлення претензії наявні в матеріалах справи) з вимогою погасити виниклу заборгованість. Позивач зазначає, що дана претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання визначаються Господарським кодексом України. Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає виконання зобов’язань сторонами належним чином, тобто відповідно до умов договору та вимог діючого законодавства і у строки, передбачені сторонами чи законом.

Відповідно до ст. 525 Цивільного Кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Факт неналежного виконання відповідачем своїх зобов’язань за договором підтверджується доказами, наявними в матеріалах справи.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за неналежне виконання останнім своїх зобов’язань за договором складає 50920 грн. 00 коп.

Наряду з зазначеним, за твердженням позивача, крім укладеного договору, між сторонами була досягнута усна домовленість про поставку на адресу відповідача відповідної продукції.

За приписом ст.181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторонни (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини (ч.2 п.1 ст.11 ЦК України).

Стаття 174 Господарського кодексу України передбачає, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Таким чином, між сторонами виникли зобов’язувані правовідносини у результаті фактичних дій сторін, направлених на встановлення цих правовідносин.

На виконання умов домовленості позивач поставив відповідачу продукцію загальною вартістю 123294грн.48коп., що підтверджується видатковими накладними №ЗТ-0117007 від 17.01.2008р., №ЗТ-0303003 від 03.03.2008р., №ЗТ-0701007 від 01.07.2008р., №ЗТ-0807004 від 07.08.2008р., №ЗТ-0924002 від 24.09.2008р., виписаними на підставі рахунків-фактур №ЗТ-0924002 від 24.09.2008р., №ЗТ-0807004 від 07.08.2008р., №ЗТ-0229003 від 29.02.2008р., №ЗТ-0701005 від 01.07.2008р., №ЗТ-0117011 від 17.01.2008р., копії яких наявні в матеріалах справи.

Фактичне отримання відповідачем продукції за зазначеними видатковими накладними підтверджується підписом представника відповідача на накладних в графі „отримав(ла)” та довіреностями на отримання ТМЦ серії НБЄ №761884 від 16.01.2008р., ЯОМ №930081 від 29.02.2008р., ЯПА №770230/538 від 01.07.2008р., ЯОР №019839/1139 від 04.08.2008р., НБМ №586082/1892 від 24.09.2008р., у зв`язку з чим, суд вважає, що продукція прийнята відповідачем без заперечень.

Суду також надані відповідні податкові накладні.

24.10.2008р. позивачем на адресу відповідача була направлена претензія №01-04 від 21.10.2008р. (докази направлення претензії 24.10.2008р. відповідачу наявні в матеріалах справи) з вимогою погасити виниклу заборгованість.

Однак, позивач зазначає, що дана претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Відповідно до вимог ч.2 ст.530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Оскільки строк оплати сторонами не встановлювався, в даному випадку, суд вважає за необхідне при встановлені моменту виникнення зобов`язання відповідача щодо оплати отриманої продукції застосувати положення ч.2 ст.530 ЦК України, на підставі якої зобов`язання щодо оплати поставленого товару виникає у відповідача після спливу семиденного строку з моменту пред`явлення позивачем вимоги.

Таким чином, враховуючи те, що претензія отримана відповідачем 27.10.2008р. (про що свідчить відповідна відмітка на поштовому повідомлені та цей факт підтверджено відповідачем), моментом виникнення зобов`язання відповідача щодо оплати отриманої за видатковими накладними продукції є 04.11.2008р.

Судом встановлено, що фактична вартість оплати вказаної продукції становить 2000грн.00коп., що підтверджується листом банку №21/21-12-31 від 20.01.2009р., який залучений до матеріалів справи.

Таким чином, фактична заборгованість відповідача за отриманою за видатковими накладними №ЗТ-0117007 від 17.01.2008р., №ЗТ-0303003 від 03.03.2008р., №ЗТ-0701007 від 01.07.2008р., №ЗТ-0807004 від 07.08.2008р., №ЗТ-0924002 від 24.09.2008р. продукцією становить 121294грн.48коп.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання не допускається.

З огляду на вищевказане, позивач свої обов`язки за договором та домовленістю сторін виконав належним чином, здійснивши поставку продукції, що підтверджується матеріалами справи. Відповідач свої зобов`язання щодо своєчасної та повної оплати отриманого товару не виконав, у зв`язку з чим за останнім виникла заборгованість на загальну суму 172214грн.48 коп.

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

За приписом ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

При цьому, з урахуванням вимог ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оскільки відповідачем не надано суду доказів остаточного погашення заборгованості за поставлений товар, суд робить висновок, що сума боргу в розмірі 172214грн.48 коп. не погашена до теперішнього часу.

З огляду на викладене, дослідивши у сукупності матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Запоріжінструмент трейдінг”, м.Запоріжжя в частині стягнення основного боргу в розмірі 172214грн.48коп. підлягають задоволенню.

Крім вказаного, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних в розмірі 756грн.40коп. за період з 23.08.2008р. по 05.12.2008р. та інфляційні витрати в розмірі 1527грн.60коп. за період з вересня по листопад 2008р.

За приписом ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних витрат, суд вважає, що зазначені ним суми не суперечить вимогам чинного законодавства, а відтак позовні вимоги в частині стягнення 3% річних в сумі 756грн.40коп. за період з 23.08.2008р. по 05.12.2008р. та інфляційних витрат в розмірі 1527грн.60коп. за період з вересня по листопад 2008р. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до заяви про забезпечення позову і накладення арешту на грошові кошти та майно відповідача №10-10/1105/1 від 11.05.2010р. позивач просить суд забезпечити позов до моменту ухвалення рішення судом шляхом накладення арешту на грошові кошти та на рухоме і нерухоме майно, що належить відповідачеві на праві власності в сумі 174944,24грн.

Згідно ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Суд, розглянувши та оцінивши за своїм внутрішнім переконанням вищевказану заяву, вважає її такою, що не підлягає задоволенню у зв’язку з тим, що позивач не довів належними доказами наявність у відповідача коштів на рахунках в банках, крім того вказана заява заснована лише на припущеннях позивача стосовно того, що грошові кошти, які є у відповідача, можуть зникнути, зменшитися за кількістю на момент винесення рішення господарським судом.

Крім того, оскільки позовні вимоги по цій справі пов’язані зі стягненням коштів, відсутній зв’язок між заходом до забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно і предметом позовної вимоги.

Судові витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають розподілу між сторонами в порядку, встановленому ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 36, 43, 44, 49, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Запоріжінструмент трейдінг”, м.Запоріжжя до відповідача, Відкритого акціонерного товариства „Маріупольський завод важкого машинобудування”, м.Маріуполь, задовольнити.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Маріупольський завод важкого машинобудування” (за адресою: пл.Машинобудівельників, 1, м.Маріуполь, Донецька область, 87535, р/р 26007900177849 в філії „ПУМБ в м.Маріуполі”, МФО 335742, код ЄДРПОУ 20355550) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Запоріжінструмент трейдінг” (за адресою: пр.Леніна, 92, м.Запоріжжя, 69002, р/р 260060175716 в філії „Укрексімбанк” у м.Запоріжжя, МФО 313979, код ЄДРПОУ 31637838) суму основного боргу в розмірі 172214грн.48коп., 3% річних в розмірі 756грн.40коп. та інфляційні витрати в розмірі 1527грн.60коп., а також витрати по сплаті державного мита в сумі 1744грн.98коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 117грн.70коп.

Видати наказ після набуття рішенням законної сили.

У судовому засіданні 26.05.2010р. оголошено вступну та резолютивну часини рішення, повний текст рішення підписаний 26.05.2010р.

Суддя