Рішення № 104691430, 03.06.2022, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2022 року м. Кропивницький справа №340/1434/22

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Жука Р.В., розглянувши в порядку спрощеного (письмового) провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 )до таГоловного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (вул.Соборна, 7-а, м. Кропивницький, Кіровоградська область, 25009, код ЄДРПОУ - 20632802) Головно управління Пенсійного фонду України в Харківській області (61022, Харківська область, м. Харків, пл. Свободи 5, Держпром 3 під., 2 пов., код ЄДРПОУ - 14099344) Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, Львівська область, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10, post@lv.pfu.gov.ua, код ЄДРПОУ - 13814885) Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (21100, Вінницька обл., місто Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 7, gu@vn.pfu.gov.ua, код ЄДРПОУ 13322403)провизнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

І. Зміст позовних вимог

ОСОБА_1 звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати дії ГУ ПФУ у Кіровоградській області протиправними та скасувати рішення від 09.12.2021 №110130007835 Про відмову у призначенні пенсії та зобов`язати Відповідача - ГУ ПФУ у Кіровоградській області зарахувати ОСОБА_1 до загального страхового стажу періоди роботи з 01.01.1996 по 31.12.1996, з 06.03.1995 по 31.12.1995 та з 01.01.1997 по 01.08.1999, які дають право на призначення пенсії за віком;

- зобов`язати ГУ ПФУ у Кіровоградській області призначити з 24.09.2021 пенсію за віком ОСОБА_1 відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

ІІ. Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що листом від 17.12.2021 року Головне управлінням Пенсійного фонду України у Кіровоградській області повідомило про те, що заява про призначення пенсії від 08.12.2021 № 12924 розглянута за принципом екстериторіальності головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області та рішенням від 09.12.2021 №110130007835 відмовлено в призначенні пенсії за віком за нормами Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". З даним рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області позивач не погоджується, вважає його протиправним та таким що підлягає скасуванню.

Представником відповідача 1 до суду надано відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що згідно частиною першою статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" визначено, що право на призначення пенсії за віком мають після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу в період з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років. Відповідно до наданих документів до страхового стажу позивача не зараховано період роботи у фермерському господарстві з 01.01.1997 по 01.08.1999 оскільки цей період зараховується до страхового стажу тільки при сплаті страхових внесків до ПФУ конкретно за дану особу.

Відповідач 2 у встановлений судом строк відзиви на позовну заяву не надали. Копію ухвали від 31.03.2021 року отримано відповідачем на офіційну електрону адресу 18.04.2021 року.

Так, частиною 4 статті 159 КАС України визначено, що подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Водночас, неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Відповідач 3 та відповідач 4 подано до суду відзиви на позовну заяву, де просять відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

ІІІ. Заяв (клопотання) учасників справи інші процесуальні дій у справі.

Ухвалою суду від 23.02.2022 року провадження у справі відкрито та призначено її до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

31.03.2022 року від представника відповідача 1 надійшов відзив на позовну заяву.

Ухвалою суду від 31.03.2022 року залучено до участі у справі №340/1434/22 у якості другого відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області. Розгляд адміністративної справи почати спочатку.

В процесі розгляду справи судом встановлено, що позивач просить зарахувати до його загального страхового стажу періоди роботи з 01.01.1996 року по 31.12.1996 року, з 06.03.1995 року по 31.12.1995 року та з 01.01.1997 року по 01.08.1999 року.

Рішення про неврахування того чи іншого періоду до загального страхового стажу позивача прийнято за принципом екстериторіальності головними управліннями Пенсійного фонду України у Львівській, Вінницькій та Харківській областях від 30.09.2021 року, 18.11.2021 року та 09.12.2021 року.

Ухвалою суду від 05.05.2022 року залучено до участі у справі №340/1434/22 у якості у якості співвідповідачів Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області та Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.

Частиною 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно з частиною 2 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

ІV. Обставини встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Розглянувши подані документи, з`ясувавши зміст спірних правовідносин з урахуванням доказів, судом встановлені відповідні обставини.

ОСОБА_1 після досягнення пенсійного віку та для оформлення пенсії 08.12.2021 року звернувся з заявою про призначення пенсії відповідача-1.

Листом від 17.12.2021 року Головне управлінням Пенсійного фонду України у Кіровоградській області повідомило позивача про те, що заява про призначення пенсії від 08.12.2021 року №12924 розглянута за принципом екстериторіальності головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області та рішенням від 09.12.2021 №110130007835 відмовлено в призначенні пенсії за віком за нормами Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

У вказаному рішенні зазначено, що вік заявника 60 років, страховий стаж 27 років 9 місяців 11 днів.

Результати розгляду документів, доданих до заяви:

за доданими документами до страхового стажу зараховано не всі періоди:

робота в фермерському господарстві за період з 01.01.1997 по 01.08.1999, оскільки цей період зараховується до страхового стажу тільки при сплаті страхових внесків до ПФУ конкретно за дану особу.

Таким чином, у зв`язку з відсутністю підтверджень сплати страхових внесків до ПФУ за позивача роботодавцями стало підставою для відмови у зарахуванні страхового стажу за вказаний період.

Вважаючи дії відповідача протиправним, позивач звернувся до суду з відповідним адміністративним позовом.

V. Оцінка суду.

Надаючи правову оцінку обґрунтованості аргументам, наведеними учасниками справи, суд дійшов наступних висновків.

Предметом спору переданого на вирішення суду є правомірність дій Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо не зарахування до страхового стажу позивача за період роботи з 01.01.1997 року по 01.08.1999 рік.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Так, відповідно до Конституції України гарантування непрацездатним громадянам України права на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій передбачено Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 5.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-XII).

Згідно із пунктом "а" статті 3 Закону №1788-XII, право на трудову пенсію мають особи, зайняті суспільно корисною працею, при додержанні інших умов, передбачених цим Законом, зокрема: особи, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, кооперативах (у тому числі за угодами цивільно-правового характеру), незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, або є членами колгоспів та інших кооперативів, - за умови сплати підприємствами та організаціями страхових внесків до Пенсійного фонду України.

При цьому, статтею 56 Закону №1788-XII до видів трудової діяльності, що зараховується до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію, віднесено, серед іншого: роботу, виконувану на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв; при обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.

Суд звертає увагу на те, що принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначає Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).

Статтею 1 Закону №1058-IV встановлено, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Згідно із п.1 ч.1 ст.8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Відповідно до частини 1 статті 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років.

Проаналізувавши зазначені норми законодавства, можна дійти до висновку, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності трудового стажу не менше 28 років з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року.

Згідно із частиною першою статті 44 Закону № 1058-IV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності (ч. 3 ст.44 Закону № 1058-IV).

Питання щодо подання та оформлення документів для призначення пенсій врегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1, у редакції постанови правління Пенсійного фонду України 07.07.2014 року № 13-1 (далі Порядок № 22-1).

Пунктом 1.1 Порядку № 22-1 встановлено, що заява про призначення пенсії непрацюючим особам, а також членам сім`ї у зв`язку з втратою годувальника подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, об`єднаного управління (далі - орган, що призначає пенсію) за місцем проживання (реєстрації).

За приписами пункту 2.1 Порядку № 22-1 документи, які додаються до заяви про призначення пенсії за віком: документ про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків або свідоцтво про загальнообов`язкове державне соціальне страхування; документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637; для підтвердження заробітної плати відділом персоніфікованого обліку надаються індивідуальні відомості про застраховану особу за період з 01 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера у період до 01 січня 2016 року ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) до 01 липня 2000 року (додаток 1) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.

Документи, необхідні для призначення пенсії, можуть бути подані як в оригіналах, так і копіях, посвідчених нотаріально або адміністрацією підприємства, установи, організації, що подає документи заявника для призначення пенсії, чи органом, що призначає пенсію. Документи про стаж, вік та заробітну плату подаються тільки в оригіналах. У разі якщо підтвердженням страхового стажу є трудова книжка, надається копія з неї, завірена адміністрацією підприємства, установи, організації за місцем останньої роботи або органом, що призначає пенсію (п. 2.23 Порядку № 22-1).

Статтею 82 Закону №1788-XII передбачено, що повідомлення про відмову в призначенні пенсії із зазначенням причин відмови та порядку оскарження орган, що призначає пенсії, видає або надсилає підприємству, організації або заявникові не пізніше 5 днів після винесення відповідного рішення.

Поряд з цим, суд зазначає, що правління Пенсійного фонду України прийняло постанову від 16.12.2020 №25-1 «Про затвердження Змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України», зареєстрованої в Міністерстві юстиції 16.03.2021 за № 339/35961.

Відповідною постановою внесені зміни у Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженому постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року № 13-1).

Пункт 4.2 Порядку встановлено, що при прийманні документів працівник сервісного центру:

- ідентифікує заявника (його представника);

- надає інформацію щодо умов та порядку призначення (перерахунку) пенсії;

- реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта;

- уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01 січня 2004 року, що можуть бути зараховані до страхового стажу. У разі необхідності роз`яснює порядок підтвердження страхового стажу, повідомляє про право особи на здійснення доплати до мінімального страхового внеску відповідно до частини третьої статті 24 Закону, та/або на добровільну участь у системі загальнообов`язкового пенсійного страхування;

- з`ясовує наявніcть у заявника особливого (особливих) статусу (статусів), особливих заслуг, інших обставин, які можуть бути підставою для встановлення підвищень, надбавок, доплат;

- повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів;

- сканує документи. На створені електронні копії накладає кваліфікований електронний підпис;

- надсилає запити про витребування з відповідних інформаційних систем необхідних відомостей, передбачених пунктом 2.28 розділу II цього Порядку;

- повідомляє про можливості подавати заяви через вебпортал;

- видає особі або посадовій особі розписку із зазначенням дати прийняття заяви, переліку одержаних і відсутніх документів, строку подання додаткових документів для призначення пенсії та пам`ятку пенсіонеру (додаток 6). Скановані розписка та пам`ятка пенсіонеру зберігаються в електронній пенсійній справі;

- повідомляє особу, у вибраний нею спосіб, про відсутність відомостей або/та наявність розбіжностей у відповідних інформаційних системах та строки подання необхідних документів для призначення пенсії, не пізніше двох робочих днів після отримання відповіді органу, який веде відповідний інформаційний реєстр.

Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Як вбачається з матеріалів справи, Головне управлінням Пенсійного фонду України у Кіровоградській області після отримання заяви позивача від 08.12.2021 року про призначення пенсії та пакету документів, здійснило всі дії передбачені п.4.2 Порядку та передало за принципом екстериторіальності визначеному структурному підрозділу органу Головне управління Пенсійного фонду України у Харківській області, електронну пенсійну справу ОСОБА_1 для прийняття рішення.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що Головне управлінням Пенсійного фонду України у Кіровоградській області протиправних дій не вчинило, тому в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 , досяг віку 60 років, а тому, право на призначення пенсії за віком у позивача виникло за наявності страхового стажу не менше 28 років.

Головне управлінням Пенсійного фонду України у Харківській області, відмовляючи в призначенні пенсії позивачу, посилався на відсутність підтверджень сплати страхових внесків до ПФУ за період роботи позивача в фермерському господарстві.

Надаючи оцінку оскаржуваному рішенню Головно управлінням Пенсійного фонду України у Харківський області суд зазначає наступне.

Досліджуючи спірні правовідносини судом встановлено, що згідно записів у трудовій книжці ОСОБА_1 серія НОМЕР_2 від 28.12.1982р.:

12.31.1996 - звільнений по переводу у фермерське господарство «Удай» відповідно до ст.36 п.3 КЗоТ України;

01.01.1997 - прийнятий на посаду водія по переводу з фірми «Автобан» ООО;

01.08.1999 звільнений за згодою сторін відповідно до ст.36 п.1 КЗоТ України.

Вказані записи виконано без перекреслень, виправлень, у чіткій послідовності та відповідності до дати, завірені підписом та печаткою роботодавця.

Доказів визнання недостовірними записів у трудовій книжці щодо даних періодів роботи відповідачем суду не надано, а тому їх безпідставно не взято до уваги Головним управлінням Пенсійного фонду.

Суд вважає за важливе в першу чергу звернути увагу на те, що відповідно до статті 62 Закону №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Окрім цього, згідно із статтею 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено "Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній". Пунктом 1 даного Порядку передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, за відсутності її або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи (п.3 Порядку).

Наказом Міністерства праці України за №58 від 29.07.1993 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників (далі - Інструкції № 58).

Відповідно до пункту 1.1 "Загальні положення" Інструкції № 58 про порядок ведення трудових книжок працівників трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Ведення трудових книжок працівників підприємства, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), оскільки записи до трудової книжки вносяться виключно власником або уповноваженим ним органом, наявність неправильно занесених записів до трудової, не може ставитись в провину власнику трудової книжки.

Отже, аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, і лише в разі її відсутності, відсутності в трудовій книжці відповідних записів або в разі якщо в ній містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи для підтвердження трудового стажу враховуються інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, а тому, власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 по справі №677/277/17.

Також, суд зазначає, що відповідно до пункту 2 Порядку № 637 у разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Пунктам 18 вказаного Порядку передбачено, що за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.

Тобто підтвердження трудового стажу на підставі показів свідків можливо у випадку відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості їх одержання.

Таким чином, якщо поданих позивачем разом із заявою при призначення пенсії від документів було не достатньо, то відповідач мав всі правові підстави для того, щоб самостійно витребувати документи, необхідні для перевірки трудового стажу позивача, провести перевірку для з`ясування вказаних обставини, повідомити позивача про те, які документи необхідно подати додатково, в тому числі запропонувати йому надати інформації щодо щонайменше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.

Суд вважає, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.

Позивач як громадянин України, стаж якого підтверджений трудовою книжкою, яка є основним документом, що підтверджує трудовий стаж, має право на відповідний соціальний захист з боку держави.

Такий висновок суду кореспондує позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладеній в постанові від 20.01.2021 року по справі №311/2865/13-а.

При цьому держава в особі своїх органів не може відмовляти у виконанні своїх позитивних зобов`язань, в даному випадку у наданні соціального захисту, з формальних підстав.

Відсутність у відповідача можливості здійснити перевірку відомостей на підприємстві або архівній установі, не може бути підставою для відмови особі у реалізації наявного у нього права на належне пенсійне забезпечення.

Відмовляючи позивачу в призначенні пенсії, Головне управління Пенсійного фонду України у Харківській області не забезпечило всебічний, повний та об`єктивний розгляд поданих позивачем документів.

Дослідивши матеріали справи, обставини спірних правовідносин, доводи сторін, надавши оцінку наданих доказів, суд дійшов висновку, що записами трудової в повній мірі підтверджується трудовий стаж позивача в спірні періоди, натомість відповідачем не надано доказів та не заявлено доводів щодо вжиття ним будь-яких заходів для підтвердження стажу роботи позивача.

Поряд з цим, суд вбачає, що правову оцінку не зарахованим періодам Головне управлінням Пенсійного фонду України у Харківській області в оскаржуваному рішенні не надало, крім того відповідачем не досліджувались документи на підтвердження спірних періодів та пільгового характеру роботи, які були зібрані позивачем самостійно до та після прийняття оскаржуваного рішення, тож страховий та пільговий стаж підлягають повторному розрахунку.

На переконання суду, відмова відповідача щодо зарахування спірного періоду є протиправною, з огляду на те, що трудова книжка позивача містить усі необхідні записи про роботу у спірні періоди, та є достатнім підтвердженням права на пенсійне забезпечення.

Таким чином, суд вважає, що саме рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 09.12.2021 року №110130007835 «Рішення про відмову у призначенні пенсії», яким ОСОБА_1 відмовлено підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

А тому, суд приходить до висновку про наявність підстав для зарахування до страхового стажу роботи позивача з 01.01.1997 по 01.08.1999 роки.

Щодо зобов`язання ГУ ПФУ у Кіровоградській області зарахувати до загального страхового стажу періоди роботи з 01.01.1996 по 31.12.1996, з 06.03.1995 по 31.12.1995 та з 01.01.1997 по 01.08.1999 роки, суд зазначає наступне.

З матеріалів прави судом встановлено, що в перше позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Кіровоградській області з заявою про призначення пенсії 24.09.2021 року яка була розглянута за принципом екстериторіальності ГУ Пенсійного фонду України в Львівській області.

Рішенням від 30.09.2021 року №110130007835 позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком з підстав:

- період роботи, згідно трудової книжки НОМЕР_3 , з 01.01.1996 по 31.12.1996, оскільки відсутня печатка при звільненні та з 06.03.1995 по 31.12.1995. оскільки печатка не відповідає реорганізації підприємства. Для зарахування необхідно долучити уточнюючі довідки про періоди роботи видані на підставі первинних документів;

- період роботи, з 01.01.1997 по 01.08.1999, в селянсько-фермерському господарстві «Удай», оскільки згідно ст. 28 ЗУ «Про селянське (фермерське) господарство» та ст. 34 ЗУ «Про фермерське господарство» час роботи в селянському (фермерському) господарстві членів господарства та осіб, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом), зараховується до загального і безперервного стажу роботи на підставі записів у трудовій книжці і документів, що підтверджують сплату внесків (збору) на соціальне страхування. Для зарахування даного періоду необхідно подати документи, що підтверджують сплату внесків на соціальне страхування (страхових внесків) щодо заявника особисто.

16.11.2021 року позивач повторно звернувся з заявою №11887, яка була розглянута за принципом екстериторіальності ГУ ПФУ в Вінницькій області.

Рішенням від 18.11.2021 року №110130007835 відмовлено в призначені пенсії за віком з підстав того, що у трудовій книжці запис за період з 06.03.1995 по 31.12.1995 посвідчено печаткою іншого підприємства, а запис з 01.01.1996 по 30.12.1996 не посвідчено печаткою, за період з 01.01.1997 по 01.08.1999 відсутня інформація про сплату страхових внесків до ПФУ Фермерським господарством.

Між тим, зі змісту позовної заяви судом вбачається, що позивач Головні управління Пенсійного фонду України у Львівській та Харківській областях відповідачами не визначав, матеріально-позовні вимоги до цих Управлінь про скасування рішень, якими не зараховано до загального страхового стажу періоди роботи з 01.01.1996 по 31.12.1996, з 06.03.1995 по 31.12.1995 не заявляв.

Більш того, позивач будь-яких рішень суду про скасування рішення від 30.09.2021 року №110130007835 та від 18.11.2021 року №110130007835 не надав.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Враховуючи викладене, суд не має законних підстав щодо задоволення цієї частини позовних вимог.

Щодо позовних вимог позивача в частині зобов`язання призначити позивачу пенсію за віком, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Тобто, діяльність органів державної влади регулюють закони та підзаконні акти, які дають суб`єктам владних повноважень можливість користування певною свободою розсуду при вирішенні питань і встановлюють лише межі такої свободи, тобто наділяють їх дискреційними повноваженнями.

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997 року, кожен, чиї права і свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об`єднаного Королівства (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Таким чином, спосіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Ефективний засіб правого захисту в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Як вбачається зі змісту Рекомендації №R (80) 2 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо виконання дискреційних повноважень адміністративними органами від 11 березня 1980 року під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, наділений дискреційними повноваженнями, тобто повноваженнями з певним ступенем свободи адміністративного органу при прийнятті рішення, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення. А суди не мають право втручатися в дискреційні функції органів владних повноважень. Завдання правосуддя полягає в гарантуванні дотримання вимог права та контролю за легітимністю прийняття рішень.

Наряду з викладеним, суд враховує наступне.

Обмежуючим фактором для рішень представників влади згідно з визначенням владних дискреційних повноважень є закон і справедливість.

Згідно ч.2 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Виходячи з встановлених судом обставин та здійснених на їх підставі висновків суду, зокрема про недотримання відповідачем вимог щодо ясності, чіткості, доступності, зрозумілості та обґрунтованості рішення тощо, суд вважає, що вимога позивача про зобов`язання відповідача провести призначення позивачу пенсії за віком з зарахуванням до стажу, що дає право на призначення пенсії, певних періодів, є передчасною та такою, що не підлягає задоволенню у заявлений позивачем спосіб.

Більше того, згідно з частиною 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2)визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3)визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Пунктом 8 частини 1 статті 4 КАСУ передбачено, що позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб`єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 245 КАСУ, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень;

Відтак, з урахуванням вищевикладеного суд може лише зобов`язати пенсійний орган повторно розглянути заяву про призначення пенсії, вказавши на виявлені порушення, допущені під час розгляду заяви позивача.

Таким чином, суд вважає такими, що призначення пенсії є повноваженнями Пенсійного фонду України.

З аналізу норм законодавства, яке регулює спірні взаємовідносини, вбачається, що відповідач, як орган владних повноважень, не виконуючи визначені законом владні дискреційні функції щодо призначення і виплати пенсії позивачу, діяв з порушенням закону і справедливості.

Оскільки прийняття рішення про призначення та виплату пенсії є владними дискреційними функціями органу Пенсійного фонду, такий обов`язок покладений на орган Пенсійного фонду нормами чинного законодавства, на час розгляду справи відповідачем визначені Законом владні дискреційні функції не виконані, суд вважає, що для ефективного захисту прав, свобод, інтересів позивача необхідно вийти за межі позовних вимог та ухвалити рішення про зобов`язання відповідача розглянути питання про призначення та виплату пенсії позивачу з урахуванням норм чинного законодавства з питань пенсійного забезпечення та висновків суду про порушення суб`єктом владних повноважень Закону щодо визначеного чинним законодавством права позивача на призначення та отримання пенсії.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду від 6 березня 2018 року у справі №754/14898/15.

З огляду на вищезазначене, з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів позивача, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 08.12.2021 року №12924 про призначення пенсії за віком.

За таких обставин, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

VI. Судові витрати.

Відповідно ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З вищенаведених висновків суду щодо заявлених позовних вимог вбачається, що судом задоволено основну вимогу позивача немайнового характеру повністю, а саме в іншій ніж заявлено позивачем спосіб. При зверненні до суду позивачем понесені судові витрати зі сплати судового збору в сумі 992,40 грн., а тому суд стягує на користь позивача документально підтверджені судові витрати (судовий збір) в зазначеному розмірі за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області.

Керуючись ст. ст. 139, 246, 255, 260-263, 292-297 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 09.12.2021 №110130007835 Про відмову у призначенні пенсії, яким ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за віком.

Зобов`язати Головне управління пенсійного фонду України в Кіровоградській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 01 січня 1997 року по 01 серпня 1999 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 08.12.2021 року №12924 про призначення пенсії за віком та прийняти рішення, з урахуванням правової оцінки питання, щодо якого звернувся позивач, наданої судом у рішенні.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) судові витрати по сплаті судового збору в сумі 992,40 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головно управління Пенсійного фонду України в Харківській області (61022, Харківська область, м. Харків, пл. Свободи 5, Держпром 3 під., 2 пов., код ЄДРПОУ - 14099344).

Копію рішення надіслати учасникам справи.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.

Суддя

Кіровоградського окружного

адміністративного суду Р.В. Жук