Рішення № 104691408, 09.06.2022, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

_____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2022 року м.Кропивницький Справа № 340/2352/22

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Пасічника Ю.П., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (вул.Соборна, 7А, м.Кропивницький, Кіровоградська область, 25009, код ЄДРПОУ 20632802) про скасування рішення та зобов`язати вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (далі по тексту - відповідач), в якому просила суд:

- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови в перерахунку пенсії ОСОБА_1 та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві №112850002137 від 03.02.2022 про відмову в перерахунку пенсії;

- зобов`язати відповідача зарахувати до трудового стажу ОСОБА_1 період перебування в Монгольській Народній Республіці з 25.04.1989р. по 04.10.1992р. та до страхового стажу період роботи з 29.06.1990р. по 03.10.1992р.;

- зобов`язати відповідача зробити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з урахуванням трудового та страхового стажу.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що являється пенсіонером за віком з 17.08.2021р., але при призначенні пенсії не було враховано страховий стаж набутий під час перебування в закордонному відрядженні в Монгольській Народній Республіці з 25.04.1989р. по 04.10.1992р.

31.01.2022р. позивач звернулась до відповідача із заявою про зарахування до страхового стажу періоду до 2004р., яка була розглянута за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві і рішенням №112850002137 від 03.02.2022 відмовлено у перерахунку пенсії зважаючи на те, що довідка про підтвердження страхового стажу не відповідає вимогам чинного законодавства.

Вважаючи вказане рішенням протиправним позивач звернулась до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 02.05.2022р. відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін (а.с.27).

Ухвалою суду від 20.05.2022р. відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про залучення до участі у справі в якості третьої особи на стороні відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (а.с.40).

Заперечуючи проти позову відповідач вказує, що зарахування до страхового стажу, набутого до 2004р. відповідного періоду роботи можлива лише за умови підтвердження сплати страхових внесків, натомість, у документах наданих позивачем для перерахунку пенсії відсутня інформація про сплату страхових внесків, а тому їй було відмовлено у перерахунку пенсії правомірно (а.с.29,30).

Дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, судом встановлено наступне.

З матеріалів справи вбачається, що позивач перебуває у шлюбі з ОСОБА_2 , що підтверджуєтеся свідоцтвом про укладення шлюбу (а.с.19).

Згідно довідки ВО «Зарубежцветмет» від 19.10.1992р. ОСОБА_2 перебував в закордонному відрядженні в Монгольській Народній Республіці в період з 25.04.1989р. по 04.10.1992р. (а.с.13).

Позивач по справі, як член сім`ї ОСОБА_2 також перебувала в закордонному відрядженні в Монгольській Народній Республіці в період з 25.04.1989р. по 04.10.1992р., що також підтверджується довідкою ВО «Зарубежцветмет» від 19.10.1992р. (а.с.14).

Факт відбуття у закордонне відрядження підтверджується записом у трудовій книжці від 20.04.1989р. про звільнення з останнього місця роботи перед виїздом (а.с.20 звор.).

Протягом періоду перебування у закордонному відрядженні позивач працювала на різних посадах, що підтверджується довідками долученими до матеріалів справи (а.с.14-17).

Відповідно до пенсійного посвідчення № НОМЕР_1 від 06.10.2021р. позивачеві призначено пенсію за віком (а.с.11).

31.01.2022р. позивач звернулась до відповідача із заявою про зарахування до страхового стажу періоду до 2004р., яка була розглянута за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві і рішенням №112850002137 від 03.02.2022 відмовлено у перерахунку пенсії зважаючи на те, що довідка про підтвердження страхового стажу не відповідає вимогам чинного законодавства. (а.с. 33).

Не погоджуючись із висновками відповідача щодо відсутності підстав для зарахування періоду роботи до страхового стажу, позивач звернулась до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходив з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Частиною першою статті 4 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-IV) визначено, що законодавство про пенсійне забезпечення в Україні, яке базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, цього закону, Закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відміни від загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення в Україні.

Згідно з частиною першою статті 5 Закону №1058-IV цей Закон регулює відносини, які виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років.

З матеріалів справи вбачається, що позивач досягла 60 річного віку 17.08.2021 (а.с.7).

Таким чином, для призначення пенсії за віком після набуття нею встановленого законом 60 річного віку, її загальний страхований стаж повинен був становити більше 28 календарних років.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Суд зазначає, що між сторонами існує спір щодо зарахування періодів роботи позивача до 01.01.2004 до його загального страхового стажу в т.ч. періодів роботи з 25.04.1989р. по 04.10.1992р. в Монгольській Народній Республіці.

Частиною четвертою ст. 24 Закону №1058-IV визначено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року №1788-XII (далі - Закон №1788-XII) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Протягом періоду перебування з 25.04.1989р. по 04.10.1992р. у закордонному відрядженні в Монгольській Народній Республіці позивач працювала на різних посадах, що підтверджується довідками долученими до матеріалів справи (а.с.14-17).

Згідно з статтею 19 Закону України «Про міжнародні договори України» від 29 червня 2004 року № 1906-IV, чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

06.04.1981 року між СРСР і Монгольською народною Республікою підписана Угода про співробітництво у галузі соціального забезпечення, ратифікована 02.12.1981 року, та яка набула чинності з 28.01.1982 року (далі - Угода).

Ця Угода поширюється на всі види соціального забезпечення громадян, які встановлено або буде встановлено законодавством Договірних Сторін. Під соціальним забезпеченням у галузі пенсійного забезпечення за даною Угодою маються на увазі всі види забезпечення, які надаються громадянам державними органами обох держав у разі призначення пенсії за віком, по інвалідності, а також у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до ст. 1 зазначеної Угоди під час здійснення соціального забезпечення застосовується законодавство Договірної Сторони, на території якої проживає громадянин, якщо Угодою не передбачено інше.

Згідно зі ст. 4 Угоди при призначенні пенсій зараховується повністю трудовий стаж, в тому числі і стаж, який дає право для призначення пенсій на пільгових умовах та в пільгових розмірах, набутий на території обох Договірних Сторін та підтверджений компетентними органами тієї Договірної Сторони, на території якої був набутий стаж. Розрахунок стажу роботи в кожній із Договірних Сторін здійснюється по законодавству тієї Договірної Сторони, на території якої здійснювалась робота або прирівняна до неї діяльність.

Таким чином, законодавством передбачена можливість зарахування до страхового стажу періоду роботи на території Монголії за умови відповідного документального підтвердження.

Суд вважає безпідставними та необґрунтованими висновки відповідача про відсутність підстав для не зарахування періоду роботи з 25.04.1989р. по 04.10.1992р. до страхового стажу, оскільки такі спростовуються зібраними у справі матеріалами.

Факт відсутності у трудовій книжці позивача записів про роботу з 25.04.1989р. по 04.10.1992р. в Монгольській Народній Республіці не може покладати на позивача тягар додаткової відповідальності за можливі недоліки у веденні кадрової документації допущені роботодавцем, оскільки відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року №301 "Про трудові книжки працівників" відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.

Відтак, позивач, як найманий працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, а неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки чи іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення особи його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на загальних підставах.

Наведене цілком узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17, висновки якого відповідно до положень частини п`ятої статті 242 КАС України суд враховує у даній справі.

Окрім цього, Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для не врахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637, визначено, що за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Згідно з нормами п.4.7 Порядку №22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Відповідно до ч.3 ст.44 Закону №1058-ІV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

Водночас, відповідачем не надано суду належних доказів здійснення своїх повноважень щодо отримання додаткових документів чи допомозі позивачу в їх отриманні, які були б достатніми для зарахування спірного періоду роботи до страхового стажу.

Відтак, суд дійшов висновку, що відповідач протиправно відмовив позивачеві у зарахуванні до його страхового стажу періоду роботи в Монгольській Народній Республіці з 25.04.1989 по 04.10.1992, відомості щодо якої відображені у довідках долучених до матеріалів справи.

Частиною 1 ст. 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Оскільки факт наявності у позивача порушеного права знайшов своє підтвердження у ході розгляду справи, то адміністративний позов слід задовольнити повністю.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України на користь позивача слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області судові витрати по сплаті судового збору в сумі 992,40 грн.

Керуючись статтями 241-246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області щодо відмови в перерахунку пенсії ОСОБА_1 та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві №112850002137 від 03.02.2022 про відмову в перерахунку пенсії.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області зарахувати до трудового стажу ОСОБА_1 період перебування в Монгольській Народній Республіці з 25.04.1989р. по 04.10.1992р. та до страхового стажу період роботи з 29.06.1990р. по 03.10.1992р.;

Зобов`язати відповідача зробити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з урахуванням трудового та страхового стажу.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області судові витрати по сплаті судового збору на суму 992,40грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду Ю.П. Пасічник