Постанова № 10464343, 06.07.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

06 липня 2010 року 12:27 № 2а-9073/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Блажівської Н. Є., при секретарі судового засідання Миколаєнко І. О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

За позовом Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва доСубєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 простягнення податкового боргу У судовому засіданні 6 липня 2010 року відповідно до пункту 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України проголошено вступну та резолютивну частину Постанови. О Б С Т А В И Н И С П Р А В И Державна податкова інспекція у Печерському районі міста Києва (надалі також «Позивач») звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 (надалі також «Відповідач», «СПД ОСОБА_1») про стягнення з СПД ОСОБА_1, яка мешкає за адресою: м. Київ, вул. Редут на, 56, кв. 2, податковий борг в розмірі 2962,93 грн.; реквізити для сплати податку на додану вартість: р/р 31112029700007, код платежу 16050200, одержувач: Печерське УДК, банк УДК у м. Києві, МФО 820019, код ЗКПО 26077922; сума заборгованості 2962,93 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що станом на час розгляду справи СПД ОСОБА_1 має заборгованість з податку на додану вартість до бюджету в сумі 2962,93 грн., яка всупереч вимогам чинного законодавства України в сфері оподаткування, на сьогоднішній день є непогашеною.

Представником Позивача в судовому засіданні було зазначено про те, що Відповідачем 24 грудня 2009 року до ДПІ у Печерському районі міста Києва було подано уточнюючі розрахунки податкових зобовязань з податку на додану вартість. Сума, що підлягає сплаті по розрахунку № 617550, складає 432,00 грн. штрафна санкція 22,00 грн.; по розрахунку № 617551 2556,00 грн., штрафна санкція 128,00 грн.; по розрахунку № 617552 345,00 грн., штрафна санкція 17,00 грн. Суму податкового зобовязання було сплачено 28 грудня 2009 року не в повному обсязі у розмірі 549,17 грн. (в тому числі переплата 37,17 грн.).

Позивачем, як зазначив його представник, відповідно до вимог чинного законодавства України, направлялися Відповідачу перша податкова вимога та друга податкова вимога, які було отримано Відповідачем, однак суму податкового боргу сплачено не було.

Відповідач СПД ОСОБА_1 явку уповноваженого представника до суду не забезпечила, заперечень проти позову суду не надала, про дату та час судового засідання повідомлена належним чином.

Відповідно до частини 2 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття в судове засідання сторін без поважних причин або неповідомлення ними про причини неприбуття не є перешкодою для розгляду справи.

Таким чином, керуючись вимогами частини 6 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд вирішує справу на підставі наявних в ній доказів.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника Позивача, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В

Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», Законом України «Про державну податкову службу в Україні», Законом України «Про систему оподаткування»№ 1251-ХІІ від 25 червня 1991 року, Законом України «Про податок на додану вартість», Порядком направлення органами державної податкової служби України податкових вимог платникам податків, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України від 3 липня 2001 року № 266.

Субєкт підприємницької діяльності фізична особа ОСОБА_1, зареєстрована Печерською районною державною адміністрацією у м. Києві 18 січня 1996 року, свідоцтво № НОМЕР_2, ідентифікаційний код субєкта підприємницької діяльності в Державному реєстрі фізичних осіб платників податків та інших обовязкових платежів № НОМЕР_1.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобовязаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначено Законом України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до статті 2 Закону України «Про податок на додану вартість»платником податку є: 2.1. будь-яка особа, яка: а) здійснює або планує здійснювати господарську діяльність та реєструється за своїм добровільним рішенням як платник цього податку; б) підлягає обов'язковій реєстрації як платник цього податку; в) імпортує товари (супутні послуги) в обсягах, що підлягають оподаткуванню цим податком згідно з нормами цієї статті. 2.2. Будь-яка особа, яка за своїм добровільним рішенням зареєструвалася платником податку. 2.3. Особа підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку у разі: 2.3.1. Коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість). 2.3.2. Особа, що уповноважена вносити консолідований податок з об'єктів оподаткування, що виникають внаслідок поставки послуг підприємствами залізничного транспорту з їх основної діяльності та підприємствами зв'язку, що перебувають у підпорядкуванні платника податку, в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. 2.3.3. Особа, яка поставляє товари (послуги) на митній території України з використанням глобальної або локальних комп'ютерних мереж, при цьому особа-нерезидент може здійснювати таку діяльність тільки через своє постійне представництво, зареєстроване на території України. 2.3.4. Особа, що здійснює операції з реалізації конфіскованого майна, незалежно від того, чи досягає вона загальної суми операцій з поставки товарів (послуг), визначеної підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 цієї статті, чи ні, а також незалежно від того, який режим оподаткування використовує така особа згідно із законодавством. 2.4. Будь-яка особа, що імпортує (для фізичних осіб - ввозить (пересилає)) товари (супутні послуги) на митну територію України для їх використання або споживання на митній території України, незалежно від того, який режим оподаткування вона використовує згідно із законодавством, за винятком фізичних осіб, не зареєстрованих платниками податку, які ввозять (пересилають) товари (предмети) у супроводжувальному багажі або отримують їх як поштове відправлення у межах неторгового обороту в обсягах, що не підлягають оподаткуванню відповідно до митного законодавства (крім ввезення транспортних засобів чи запасних частин до них такими фізичними особами) та нерезидентів, які пересилають поштові відправлення згідно з правилами Міжнародного поштового союзу на митну територію України, та отримувачів таких поштових відправлень. У разі ввезення (пересилання) товарів (предметів) фізичними особами, не зареєстрованими як платники цього податку, в обсягах, що перевищує неторговий оборот, який підлягає оподаткуванню, такі особи сплачують податок на додану вартість під час перетину такими товарами (предметами) митного кордону України без реєстрації виходячи з митної вартості товарів (предметів), що перевищують розмір неторгового обороту.

Відповідача взято на облік Державною податковою інспекцією у Печерському районі міста Києва як платника податків 1 січня 2001 року за № 2031 та видано свідоцтво платника податку на додану вартість № 88929779.

Порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, процедуру оскарження дій органів стягнення визначено Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21 грудня 2000 року № 2181-III(надалі також «Закон № 2181»).

Статтею 4 Закону № 2181 визначено порядок подання податкової декларації та визначення суми податкових зобов'язань.

Відповідно до підпункту 4.1.1 статті 4 Закону № 2181 платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків, передбачених підпунктом «г»підпункту 4.2.2 пункту 4.2, а також пунктом 4.3 цієї статті.

Прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію, чий статус визначається відповідним нормативно-правовим актом. Відмова службової (посадової) особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування нею будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється та розцінюється як перевищення службових повноважень такою особою, що тягне за собою її дисциплінарну та матеріальну відповідальність у порядку, визначеному законом (підпункт 4.1.2 статті 4 Закону № 2181).

21 грудня 2009 року Відповідачем до ДПІ у Печерському районі міста Києва подано податкову декларацію з податку на додану вартість, в якій визначено суму податкових зобовязань зі сплати податку на додану вартість в розмірі 6890 грн.

Відповідно до пункту 5. 1 статті 5 Закону № 2181 податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Платник податків, який до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний: або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму такої недоплати та штраф у розмірі п'яти відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку; або відобразити суму такої недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за наступний податковий період, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми податкового зобов'язання з цього податку.

Як підтверджується матеріалами справи, 24 грудня 2009 року Відповідачем подано уточнюючі розрахунки до поданої податкової декларації, а саме:

- Уточнюючий розрахунок податкових зобовязань з податку на додану вартість у звязку з виправленням самостійно виявлених помилок № 617550, в якому зазначено суму допущеної помилки в розмірі 432 грн.;

- Уточнюючий розрахунок податкових зобовязань з податку на додану вартість у звязку з виправленням самостійно виявлених помилок № 617551, в якому зазначено суму допущеної помилки в розмірі 2556 грн.;

- Уточнюючий розрахунок податкових зобовязань з податку на додану вартість у звязку з виправленням самостійно виявлених помилок № 617552, в якому зазначено суму допущеної помилки в розмірі 2988 грн.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону № 2181 податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Відтак, на підставі вищевказаної норми права, самостійно визначені Відповідачем в податковій декларації від 21 грудня 2009 року та в уточнюючих розрахунках № 617550, № 617551 та № 617552 від 24 грудня 2009 року податкові зобовязання вважаються узгодженими.

Пунктом 5.3 статті 5 Закону № 2181 визначено строки погашення податкового зобов'язання.

Так, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації (підпункт 5.3.1 статті 5 Закону № 2181).

В судовому засіданні представником Позивача було зазначено про те, що 28 грудня 2009 року Відповідачем було плачену суму податкового зобовязання не в повному обсязі у розмірі 549, 17 грн. (в тому числі переплата 37,17 грн.).

Відповідно до пункту 10. 4 статті 10 Законом України «Про податок на додану вартість»контроль за правильністю нарахування та сплати (перерахування) податку до бюджету здійснюється відповідним податковим органом, а при імпорті товарів із сплатою податку при його митному оформленні відповідним митним органом за правилами, встановленими спільним рішенням центральних податкового та митного органів.

Пунктом 5.4.1 статті 5 Закону N 2181 визначено, що узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Податковий борг (недоїмка) це податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання (пункт 1.3 статті 1 Закону N 2181).

Відповідно до пункту 6.2.1 статті 6 Закону N 2181 у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

Відповідно до пункту 2.7 статті 2 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових вимог платникам податків, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 3 липня 2001 р. № 266 (надалі також «Порядок») податкова вимога письмова вимога податкового органу до платника податків погасити суму податкового боргу.

Згідно з 3.1 статті 3 Порядку податкові вимоги формуються виключно за узгодженими сумами податкових зобов'язань несплачених платником податків в установлені строки.

Відповідно до пункту 3.2 статті 3 Порядку податкові вимоги формуються за несплаченими платником податків в установлені строки сумами податкових зобов'язань, узгоджених: а) податковим органом; б) іншими контролюючими органами.

Пунктом 6.2.2 статті 6 Закону N 2181 передбачено, що податкові вимоги мають містити крім відомостей, передбачених підпунктом 6.2.3 цієї статті, посилання на підстави їх виставлення; суму податкового боргу, належного до сплати, пені та штрафних санкцій; перелік запропонованих заходів із забезпечення сплати суми податкового боргу. Податкові вимоги також надсилаються платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суму податкових зобов'язань у встановлені законом строки, без попереднього направлення (вручення) податкового повідомлення.

29 грудня 2009 року Державною податковою інспекцією у Печерському районі міста Києва СПД ОСОБА_1 було виставлено першу податкову вимогу № 1/7489, якою визначено суму податкового боргу Відповідача в розмірі 3462, 83 грн.

Відповідно до абзацу а) пункту 6.2.3 статті 6 Закону N 2181 перша податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання. Перша податкова вимога містить повідомлення про факт узгодження податкового зобов'язання та виникнення права податкової застави на активи платника податків. обов'язок погасити суму податкового боргу та можливі наслідки непогашення його у строк.

Як підтверджується матеріалами справи, а саме копією повідомлення про вручення поштового відправлення № 6936243, відправлену першу податкову вимогу № 1/7489 від 29 грудня 2009 року було вручено Відповідачу 22 січня 2010 року.

Як підтверджується матеріалами справи, 1 лютого 2010 року Відповідачем до ДПІ у Печерському районі міста Києва подано скаргу на першу податкову вимогу від 29 грудня 2009 року № 1/7489, в якій скаржник просила скасувати вказану податкову вимогу.

Рішенням ДПІ у Печерському районі міста Києва про результати розгляду первинної скарги № 1072/П/25-012 від 30 березня 2010 року податкову вимогу від 29 грудня 2009 року № 1/7489 залишено без змін, а саргу СПД ОСОБА_1 без задоволення.

22 лютого 2010 року Державною податковою інспекцією у Печерському районі міста Києва Відповідачу було виставлено другу податкову вимогу № 2/436 якою визначено суму податкового боргу Відповідача в розмірі 2953, 74 грн.

Відповідно до абзацу б) пункту 6.2.3 статті 6 Закону N 2181 друга податкова вимога надсилається не раніше тридцятого календарного дня від дня направлення (вручення) першої податкової вимоги, у разі непогашення платником податків суми податкового боргу у встановлені строки. Друга податкова вимога додатково до відомостей, викладених у першій податковій вимозі, може містити повідомлення про дату та час проведення опису активів платника податків, що перебувають у податковій заставі, а також про дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Як підтверджується матеріалами справи, а саме копією повідомлення про вручення поштового відправлення № 7010948, відправлену другу податкову вимогу № 2/436 від 22 лютого 2010 року було вручено Відповідачу 10 березня 2010 року.

Відповідно до частини 1, 2 та 3 пункту 6.2.4 статті 6 Закону N 2181 податкова вимога вважається надісланою (врученою) юридичній особі, якщо її передано посадовій особі такої юридичної особи під розписки або надіслано листом з повідомленням про вручення. Податкова вимога вважається надісланою (врученою) фізичній особі, якщо її вручено особисто такій фізичній особі або її законному представникові чи надіслано листом на її адресу за місцем проживання або останнього відомого місця її знаходження із повідомленням про вручення. У такому самому порядку надсилаються податкові повідомлення.

Відповідно до Довідки Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва № 9281/9/24-309 від 31 травня 2010 року, станом на 25 травня2010 року СПД-фізична особа ОСОБА_1 має податковий борг перед бюджетом з податку на додану вартість в сумі 2962, 93 грн.

Відповідно до пункту 3.1.1 статті 3 Закону N 2181 активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.

Відповідно до положень пункту 11 статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»фінансові (штрафні) санкції, суми недоїмки, пені, накладені (застосовані) органами державної податкової служби України, сплачуються платниками податків добровільно або стягуються у судовому порядку органами державної податкової служби.

Відповідно до пункту 11 статті 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Суду не було надано доказів на підтвердження того, що Відповідачем оскаржувалися податкові вимоги Позивача в судовому порядку.

Крім того, як підтверджується матеріалами справи, суму визначеного Позивачем податкового боргу Відповідачем в добровільному порядку не сплачено.

Відтак, проаналізувавши матеріали справи та вимоги чинного законодавства України, Суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та доводів представника Позивача.

Вивчивши матеріали справи, враховуючи те, що Відповідач у встановлені законодавством строки не сплатив заборгованості, доказів погашення Відповідачем зазначеної суми станом на день розгляду цього спору не надав, Суд встановив, що загальна заборгованість СПД-фізичної особи ОСОБА_1 перед бюджетом складає 2962, 93 грн.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Докази, які б спростовували доводи Позивача, в матеріалах справи відсутні.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, Суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи Позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 99, 100, 158, 159, 160, 161, 162, 163 та 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

П О С Т А Н О В И В

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1, яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1, податковий борг в розмірі 2962,93 грн.; реквізити для сплати податку на додану вартість: р/р 31112029700007, код платежу 16050200, одержувач: Печерське УДК, банк УДК у м. Києві, МФО 820019, код ЗКПО 26077922; сума заборгованості 2962,93 грн.

Постанова відповідно до частини 1 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими статтями 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Н. Є. Блажівська