Постанова № 10463897, 29.04.2010, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд

вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54055 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

29.04.2010 р. 16:21Справа № 2а - 6210/09/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Зіньковського О. А., секретар судового засідання Васильєва А.Ю., у відкритому судовому засіданні розглянув адміністративну справу

за позовомВідкритого акціонерного товариства "Миколаївська теплоелектроцентраль", вул. Каботажний узвіз,18,Миколаїв,54002 доДПА України у Миколаївській області, <Відповідач адресса > треті особиСпеціалізована ДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві, вул. Чкалова, 20,Миколаїв,54017 проскасувати рішення від 31.03.2008 р. №1, від 21.05.2008 р., за участю представників: від позивача: Ходикін М.М. від відповідача: Томашевський О.О., Чаричанський П.О. Відкритим акціонерним товариством "Миколаївська теплоелектроцентраль", з урахуванням подальших змін, предявлено позов до ДПА України у Миколаївській області з вимогою скасувати рішення ДПА у Миколаївській області №1 від 31.03.2008р.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідачі позовні вимоги не визнали, зазначили, що рішення №1 від 31.03.2008р. прийнято у відповідності до чинного законодавства.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи суд, -

встановив:

18.05.2006 року ДПІ у Заводському районі м.Миколаєва прийняла рішення №3/24-019 про списання безнадійного боргу (а.с.7) ВАТ "Миколаївська теплоелектроцентраль" (позивач).

31.03.2008 року зазначене рішення ДПІ у Заводському районі м.Миколаєва було частково скасоване рішенням ДПА України в Миколаївській області №1 від 31.03.08р. «Про скасування рішення про списання безнадійного податкового боргу»(а.с.6). Рішення було прийняте на підставі статті 12 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»та пп.9.1.2 пункту 9.1 ст.9 Закону України №2711 від 23.06.05р. «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно - енергетичного комплексу».

Відповідачем було встановлено, що ДПІ у заводському районі м.Миколаєва своїм рішенням від 18.05.06р. неправомірно проведено списання безнадійного податкового боргу. А саме пені та фінансових санкцій , які не були нараховані відповідно до законодавства на суми податкових зобов'язань, що входять до складу податкового боргу, зафіксованого на певну дату. Всього неправомірно, на думку відповідача, списано 3374,55грн. штрафних санкцій та пені, у тому числі на суму 2160,18грн., де рахувались штрафні санкції за порушення порядку використання торгових патентів, відсутність патентів на суму 1214,37грн., а також штрафні санкції за порушення порядку використання електронних контрольно - касових апаратів та товарно-касових книг.

Позивач не погодився з вказаним рішенням та оскаржив його в адміністративному порядку, а потім і в судовому порядку (а.с.10-20).

Дослідивши надані сторонами докази та заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку про не обґрунтованість заявлених позовних вимог з наступних підстав.

Позовні вимоги позивача базуються на помилковому тлумаченні позивачем певних положень чинного законодавства України.

Так, відповідно до вимог статті 12 Закону України „Про державну податкову службу в Україні" державна податкова адміністрація України має право скасовувати рішення інших органів державної податкової служби, а державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, державні податкові інспекції у містах з районним поділом (крім міст Києва та Севастополя) - рішення нижчестоящих державних податкових інспекцій у разі їх невідповідності актам законодавства.

Підставою для виникнення права вищестоящого органу державної податкової служби на скасування рішень підпорядкованих ДПІ є невідповідність рішень таких ДПІ законодавству.

Оскільки рішенням ДПІ у Заводському районі м.Миколаєва від 18.05.06р. №3/24-019 було безпідставно списано суми штрафних санкцій нарахованих не на суми податкового боргу Позивача, то таке рішення не могло ґрунтуватись на вимогах законодавства та завдавало шкоди бюджету.

Згідно пункту 10 статті 11 Закону України „Про державну податкову службу в Україні" органам ДПС надано право приймати рішення про списання безнадійного податкового боргу в порядку, визначеному законом.

Спеціальним законом щодо списання заборгованості Позивача є Закон України „Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно - енергетичного комплексу", яким передбачено можливість проведення списання сум заборгованості підприємств паливно - енергетичного комплексу нарахованих але не сплачених на суми лише податкового боргу.

Що стосується списання сум заборгованості інших боргів, то законом таке списання не передбачено.

Таким чином, саме з метою належної організації роботи по виконанню поставлених перед податковою службою України завдань та в межах наданої їй компетенції та повноважень, законодавець передбачив можливість вищестоящому органу ДПС здійснювати процедуру скасування рішень органів нижчестоящих рівнів.

Процедуру списання сум податкового боргу визначено наказом ДПА України від 14.03.01р. №103, яким затверджено Порядок списання безнадійного податкового платників податків.

Відповідно до розділу 5 зазначеного Порядку визначено, що платник податків звертається до контролюючого органу за місцем обліку безнадійного податкового боргу або за місцем своєї реєстрації (якщо контролюючим є податковий орган) з письмовою заявою, в якій зазначаються суми податків, зборів, інших платежів, які необхідно списати.

До заяви обов'язково додається будь-який з документів, який підтверджує, що податковий борг вважається безнадійним.

Слід зазначити, що податковий борг це податкове зобов'язання самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк.

Тобто, списання сум податкового боргу можливе лише за визнання такого боргу платником податків, який фактично самостійно ініціює проведення процедури списання та лише за наявності відповідного звернення якого надасть можливість податковому органу прийняти рішення та списати суми безнадійного боргу.

Таким чином, в період проведення списання сум податкового боргу позивачу було відомо про суми штрафних санкцій, застосованих до нього за порушення законодавства, з якими він погоджувався але самостійно не сплачував.

Крім того, в період нарахування Позивачеві сум штрафних санкцій був чинним Наказ Головної державної податкової інспекції України від 20.04.95р. №28, затверджений в Мінюсті від 06.05.95р. за №127/663. Цей наказ затвердив Інструкцію про порядок застосування та стягнення фінансових санкцій органами державної податкової служби.

Зазначеною Інструкцією було визначено форму рішення про застосування сум штрафних санкцій, яке одночасно передбачало й стягнення таких сум.

16.08.01р. ДПІ у Заводському районі м.Миколаєва було винесено рішення щодо позивача про застосування та стягнення штрафних (фінансових) санкцій, донарахованих сум податків, зборів (обов'язкових платежів) та пені за порушення податкового та іншого законодавства.

Дане рішення прийнято за результатами проведеної планової виїзної перевірки Позивача з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства та отримано посадовою особою Позивача під розпис.

З урахуванням особливостей форми рішень про застосування штрафних санкцій на той період часу, зазначеним рішенням було застосовано до Позивача штрафні санкції, зокрема за: перевищення ліміту залишку готівки в касі; готівку, видану під звіт при наявності у підзвітних осіб раніше виданих сум; не проведення розрахункових операцій через РРО.

Вказані суми обліковувались в картці особового рахунку платника податків за кодом бюджетної класифікації 16030100, який в подальшому, у зв'язку із внесенням Міністерством фінансів України змін до Бюджетної класифікації, суми боргу із коду 16030100 було перенесено на код 16030100 та 21080000 відповідно. В 2005 році код платежу 21080000 було також змінено на код 21080500.

Також, оскільки ці суми Позивачем не було сплачено, за вказаними кодами, крім загальної суми боргу, рахувалась пеня за несвоєчасну сплату, а саме: по коду 16030100 - 270,92 грн., по коду платежу 21080500 - 131,27 грн.

Зазначені суми штрафних санкцій були визнані як кредиторські вимоги розпорядником майна Позивача при проведенні процедури розпорядження майном останнього, про що ДПІ у Заводському районі м.Миколаєва отримало відповідний відзив розпорядника майна (а.с.105-111).

Наведені вище обставини свідчать про правомірність визначення відповідачем сум штрафних санкцій позивачеві, їх узгодження та не ставлять під сумнів розмір цих сум.

Закон України від 06.07.95р. №265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" визначає правові засади застосування РРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.

Контроль за сплатою платежів відповідно до наведеного вище Закону та нарахування штрафних (фінансових санкцій) покладено на органи ДПС, але водночас цей закон не є нормативним актом з питань оподаткування.

За порушення вимог цього Закону до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів ДПС України застосовуються фінансові санкції, визначені ст.ст.17-24 Закону №265.

Відповідно до ст.25 Закону №265 суми фінансових санкцій, які визначені ст.ст.17-24 цього Закону, підлягають перерахуванню платником податків до Держбюджету України в десятиденний термін з дня прийняття органами ДПС України рішення про застосування таких фінансових санкцій.

Порядок складання, надсилання (вручення) суб'єктам господарювання податковими органами рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, та їх обліку в податкових органах визначено наказом ДПА України від 21.06.2001р. №253 "Про затвердження Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій" зареєстрованим в Мін'юсті України 06.07.2001р. за №567/5758.

Наказом ДПА України від 10.08.2005р. №328, який зареєстровано в Мін'юсті України 25.08.2005р. за №923/11203, затверджено форму рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення норм Закону №265 (додаток 8 форма "С") та внесено відповідні зміни до наказу ДПА України №253.

Відповідно до п.1.5 ст.1 Закону України від 21.12.2000р. №2181-111 "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" штрафна санкція (штраф) це плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов'язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законами.

Штрафні (фінансові) санкції, нараховані органами ДПС за порушення вимог Закону №265, не є податковими зобов'язаннями у визначенні Закону №2181, тому норми Закону №2181 не поширюються на зазначені штрафні санкції.

У разі несплати, такі штрафні санкції не можуть набувати статусу. податкового боргу, а також не може застосовуватися порядок їх стягнення. передбачений Законом №2181.

Згідно з ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач довів суду правомірність прийнятого оскаржуваного рішення.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги не обґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати покласти на позивача.

Керуючись ст.ст.128, 158, 160 163, КАС України, адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволені позову відмовити

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова суду може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції шляхом подання заяви про апеляційне оскарження постанови суду та апеляційної скарги. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються Одеському апеляційному адміністративному суду через Миколаївський окружний адміністративний суд.

Суддя О. А. Зіньковський