Рішення № 10462559, 06.07.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.07.10                                                                                           Справа№ 32/97

Господарський суд Львівської області в складі судді Сухович Ю.О. при секретарі судових засідань Палюх Г.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Авіс-Аква”, м.Вінниця.

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Логістика Дистрибуція Сервіс”, м.Львів.

Про стягнення 20 482,60 грн.

За участю представників сторін:

Від позивача: Волошенюк О.В. –представник (довіреність №11 від 14.01.2010р.).

Від відповідача: не з’явився.

Права та обов’язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз’яснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили.

Суть спору: Позовні вимоги заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю„Авіс-Аква”, м.Вінниця до Товариства з обмеженою відповідальністю „Логістика Дистрибуція Сервіс”, м.Львів про стягнення 20 482,60 грн., з яких 19177,94 грн. сума основного боргу, 920,62 грн. пеня, 249,11 грн. інфляційні нарахування та 134,93 грн. три проценти річних.

Ухвалою суду від 26.05.2010р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 08.06.2010р. Ухвалою суду від 08.06.2010р. розгляд справи відкладено на 06.07.2010р. з підстав вказаних в даній ухвалі. Рішення прийнято 06.07.2010р.

Представник позивача в судовому засіданні подав заяву вих. №194 від 05.07.2010р. про стан заборгованості згідно якої станом на 05.07.2010р. сума основного боргу складає 808,24 грн., позовні вимоги підтримав в частині стягнення 808,24 грн. основного боргу, 920,62 грн. пені, 249,11 грн. інфляційних нарахувань та 134,93 грн. трьох процентів річних.

В судове засідання відповідач участі повноважних представників повторно не забезпечив. На адресу суду повернулися поштові конверти, в яких були надіслані ухвали суду, з довідкою поштового відділення про те, що причиною повернення є закінчення терміну зберігання. Вказані поштові конверти надсилалися відповідачу на адресу зазначену позивачем в позовній заяві, а саме: 79059, м.Львів, Шевченківський район, вул.Миколайчука, буд. 36, корпус А, квартира 25.

Суд виконав умови Господарського процесуального кодексу України щодо належного повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи, оскільки відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України від 04.06.2010р. за №6068903 наданого на вимогу ухвали суду від 26.05.2010р. представником позивача, ТзОВ „Логістика Дистрибуція Сервіс” зареєстроване в Єдиному державному реєстрі та знаходиться за адресою: 79059, м.Львів, Шевченківський район, вул.Миколайчука, буд. 36, корпус А, квартира 25.

До повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції повернуті органами зв'язку з позначками “адресат вибув”, “адресат відсутній” і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій (п.4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році” від 02.06.2006 р. N 01-8/1228).

Станом на 06.07.2010р. від відповідача відзив, заяви, клопотання, в тому числі про відкладення розгляду справи не надходили.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд вважає за можливе розглянути справу відповідно до ст. 75 ГПК України за наявними у ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд,-

встановив:

01.02.2010р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Авіс-Аква” (надалі - компанія) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Логістика Дистрибуція Сервіс” було укладено договір №Д/26 дистрибуції в регіоні (далі по тексту –договір).

Згідно п.1.1. договору компанія поставляє на умовах, передбачених цим договором, дистриб’ютору, продукти харчування, (далі товар) у відповідності із накладними в асортименті та цінами, що невід’ємною частиною даного договору. Дистриб’ютор зобов’язується отримати товар, сплатити його вартість компанії та забезпечити реалізацію товару третім особам від свого імені за свій рахунок на умовах даного договору.

За умовами п.2.1. та п.2.2. договору ціна за одиницю товару, його асортимент і кількість, загальна вартість кожної партії товару, що поставляється компанією зазначається окремо по кожній поставці у відвантажувальній накладній, що невід’ємною частиною даного договору на підставі письмових домовлень від дистриб’ютора. Дистриб’ютор зобов’язаний провести повний розрахунок за кожну отриману партію товару відповідно до накладної протягом 21 календарного дня, рахуючи з дати отримання товару. Якщо дата оплати припадає на вихідний або святковий день, оплата повинна бути здійснена в наступний за ним банківський день.

Згідно п.2.5. договору при порушенні умов оплати за товар дистриб’ютором виплачується сума боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період протермінування платежу, а також пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний календарний день протермінування. Загальна сума пені розраховується за весь період протермінування.

За умовами п.11.3. договору накладні, за якими постачається товар за даним договором, а також додаткові домовленості та інші двосторонні документи до договору, підписані повноважними представниками сторін, вважаються невід’ємною частиною даного договору.

Позивач на виконання договору поставив відповідачу товар згідно видаткової накладної №АУ-0001943 від 10.02.2010р. на загальну суму 27 677,94 грн., яка підписана повноважними представниками сторін та скріплена печатками. Проте відповідач оплату за товар у строки визначені сторонами в п.2.2. договору, повністю не провів, отже порушив свої зобов’язання згідно договору.

Станом на дату подання позовної заяви відповідач оплатив товар частково в сумі 8 500,00 грн., що підтверджується банківськими виписками: №96 від 24.03.2010р. на суму 2500,00 грн.; №98 від 26.03.2010р. на суму 2 500,00 грн.; №103 від 31.03.2010р. на суму 3500,00 грн. Відтак борг відповідача перед позивачем за товар (продукти харчування) станом на 21.05.2010р. (дата подання позовної заяви) становив 19177,94 грн.

Представником позивача подано заяву про заборгованість станом на 05.07.2010р., яка складає 808,24 грн., отже відповідачем сплачено 18 369,70 грн. основного боргу.

Відтак, в частині позовних вимог про стягнення 18 369,70 грн. основного боргу провадження у справі підлягає припиненню на підставі п.1-1 ст.80 ГПК України, в зв’язку з відсутністю предмету спору відносно цієї суми.

Позивач керуючись умовами п.2.3. договору, у зв’язку із простроченням оплати за отриманий товар нарахував відповідачу пеню, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний календарний день протермінування, яка згідно поданого ним розрахунку становить 920,62 грн.

Крім того, позивач згідно умов ст.625 ЦК України, у зв’язку із порушення умов оплати, нарахував відповідачу інфляційні в сумі 249,11 грн. та 3% річних в сумі 134,93 грн.

Відтак, загальна сума заборгованості становить 2 112,90 грн., з яких 808,24 грн. основний борг, 920,62 грн. пеня, 249,11 грн. інфляційні нарахування та 134,93 грн. три проценти річних.

При прийнятті рішення суд виходить із наступного:

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов’язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Положеннями ст.ст.627, 628, 629 ЦК України визначено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов’язковим для виконання сторонами.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ст.712 ЦК України).

Факт виконання позивачем зобов’язань по договору підтверджується видатковою накладною №АУ-0001943 від 10.02.2010р. на загальну суму 27 677,94 грн., яка підписана повноважними представниками сторін та скріплена печатками (оригінал оглянутий в судовому засіданні).

Згідно ст.530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п.2.2. договору дистриб’ютор зобов’язаний провести повний розрахунок за кожну отриману партію товару відповідно до накладної протягом 21 календарного дня, рахуючи з дати отримання товару. Якщо дата оплати припадає на вихідний або святковий день, оплата повинна бути здійснена в наступний за ним банківський день.

Станом на дату подання позивачем позовної заяви основний борг відповідача становив 19177,94 грн. Враховуючи подану представником позивача заяву про стан заборгованості вих. №194 від 05.07.2010р., основний борг станом на 05.07.2010р. складає 808,24 грн.

Відтак, в частині позовних вимог про стягнення 18 369,70 грн. основного боргу, провадження у справі підлягає припиненню на підставі п.1-1 ст.80 ГПК України, в зв’язку з відсутністю предмету спору відносно цієї суми.

У відповідності із ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відтак, вимоги позивача про стягнення з відповідача 808,24 грн. основного боргу є правомірними та підлягають до задоволення.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню згідно поданого розрахунку 249,11 грн. інфляційних нарахувань та 134,93 грн. три проценти річних.

Щодо позовних вимог про стягнення пені за прострочення платежу, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. При цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондуються із приписами, встановленими Господарським кодексом України.

Так у відповідності із ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п.6 ст.231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, які визначаються обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Пунктом 2.5. договору передбачено, що за порушення умов оплати за товар дистриб’ютором виплачується сума боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період протермінування платежу, а також пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний календарний день протермінування. Загальна сума пені розраховується за весь період протермінування.

При нарахуванні пені позивачем дотримано вищевказані вимоги законодавства, відтак з відповідача підлягає стягненню 920,62 грн. пені.

В порядку ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

В порядку ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши представлені докази, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню в частині стягнення 808,24 грн. основного боргу, 920,62 грн. пені, 249,11 грн. інфляційних нарахувань, 134,93 грн. трьох процентів річних.

Сплата судових витрат підтверджується платіжними дорученнями №812 від 14.05.2010р. – 204,83 грн. держмита і №813 від 14.05.2010р. –236,00 грн. вартості витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, які відповідно до ст.49 ГПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача повністю, оскільки частина основного боргу була сплачена після подання позовної заяви.

Керуючись ст.ст.11, 525, 526, 530, 549, 611, 612, 625, 627, 628, 629, 712 ЦК України, ст.ст.174, 193, 230-232 ГК України, ст.ст. 43, 33, 34, 49, 75, п.1-1 ст.80, 82-84, 115, 116 ГПК України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Логістика Дистрибуція Сервіс” (79059, м.Львів, Шевченківський район, вул.Миколайчука, буд. 36, корпус А, кв.25; р/р 2600314471 в ВАТ „Райффайзен банк Аваль”; МФО 325570; ЄДРПОУ 35383133) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Авіс-Аква” (21037, м.Вінниця, Ленінський район, вул.Пирогова, 150; п/р 26004601319864 в АТ „ОТП Банк” м.Київ; МФО 300528; ЄДРПОУ 35996819) 808,24 грн. основного боргу, 920,62 грн. пені, 249,11 грн. інфляційних нарахувань, 134,93 грн. три проценти річних, держмито в сумі 204,83 грн. та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В частині стягнення 18 369,70 грн. основного боргу провадження у справі припинити.

4. Наказ видати після набрання судовим рішення в законної сили, в порядку ст.116 ГПК України.

5. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Суддя