Рішення № 10462555, 02.07.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.07.10                                                                                           Справа№ 7/14

за позовом товариство з обмеженою відповідальністю «Сервіс ПЕТ»

до відповідача приватного підприємства «Зубраторгпостач»

про стягнення заборгованості з орендної плати

ціна позову: 8568,74грн.

суддя Фартушок Т.Б.

секретар Дубенюк Н.А.

Представники:

від позивача - не з’явився;

від відповідача –не з’явився.

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сервіс ПЕТ»звернулось до господарського суду Львівської області з позовом до приватного підприємства «Зубраторгпостача»про стягнення заборгованості по орендній платі; ціна позову: 8568,74грн., в тому числі 6032,5грн. основного боргу, 2466,63грн. пені, та 69,61грн. 3% річних за невиконання зобов’язання. Крім того, Позивач просить покласти на Відповідача судові витрати.

Відповідно до позовної заяви, 02.01.2008р. між Позивачем та Відповідачем укладено договір оренди офісу, приміщення фактично передано в оренду. Внаслідок порушення Відповідачем обов’язків щодо оплати орендної плати, виник борг.

Позовні вимоги мотивовані, зокрема, договором оренди офісу №44 від 02.01.2008р., доповненнями №№1, 2 до договору оренди офісу, актом прийому-передачі від 02.01.2008р., інструкцією з користування засобами сигналізації, розрахунками боргу, пені, та 3% річних, заявою Позивача Відповідачу №44 від 01.07.2008р., заявою Відповідача Позивачу від 08.12.2009р., передарбітражним попередженням №55 від 09.12.2009р., поштовою квитанцією та фіскальним поштовим чеком №3483 від 10.12.2009р., платіжними дорученнями про сплату державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу №№257 та 258 від 21.01.2010р., фіскальним поштовим чеком №5604 від 25.01.2010р., ст..ст.1, 11, 12, 15, 36, 49, 82 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.193, 198, 231, 291 Господарського кодексу України, ст.ст.526, 527, 610, 611, 786 Цивільного кодексу України.

Ухвалою господарського суду Львівської області №7/14 від 29.01.2010р. порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 14год. 30хв. 15.02.2010р. Розгляд справ відкладався з причин та підстав, зазначених в ухвалах господарського суду Львівської області №№7/14 від 15.02.2010р., 10.03.2010р., 16.04.2010р., 31.05.2010р., 25.06.2010р. В судових засіданнях 09.03.2010р., 22.03.2010р., 12.04.2010р., 11.05.2010р., 08.06.2010р., 22.06.2010р. оголошувались перерви.

Строк вирішення спору продовжено у відповідності до вимог ст.69 Господарського процесуального кодексу України на підставі поданого представниками Сторін клопотання.

У зв’язку з поданим представником Відповідача клопотанням здійснюється технічна фіксація судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Представникам Сторін протягом розгляду справи по явці оголошено права та обов’язки, визначені ст.ст.20, 22, 28 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, в ухвалах господарського суду Львівської області №№7/14 від 29.01.2010р., 15.02.2010р., 10.03.2010р., 16.04.2010р., 31.05.2010р., та від 25.06.2010р., які скеровані Сторонам (підтвердженням чого є дані реєстрів вихідної кореспонденції господарського суду Львівської області та наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень), зазначалось, що права та обов’язки сторін визначені ст.ст.20, 22, 28 Господарського процесуального кодексу України.

Заяв про відвід судді не надходило.

Представник Позивача в судове засідання не з’явився, про причини неявки не повідомив, був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання.

Протягом розгляду справи представником Позивача подано наступні документи: копію довідки про включення Позивача в ЄДРПОУ серії АД №186395 станом на 22.01.2010р.; копію довідки про включення Відповідача в ЄДРПОУ №20-09/434 від 03.03.2010р. станом на 03.03.2010р.; копіями фіскального поштового чеку №2344 від 10.03.2010р. та опису вкладення у цінний лист.

13.02.2010р. до господарського суду Львівської області надійшло повідомлення Позивача №85 від 12.02.2010р. про відсутність обставин, передбачених п.2 ч.1 ст.62 Господарського процесуального кодексу України.

16.04.2010р. до господарського суду Львівської області за №98 від 12.04.2010р. надійшов уточнений розрахунок боргу, відповідно до якого, основний борг становить 4500грн.

28.04.2010р. до господарського суду Львівської області надійшов лист Позивача №100 від 27.04.2010р., в якому зазначено наступне. Так, акт звірки, запропонований Відповідачем, не відповідає дійсності, оскільки сума 1146,00грн. відноситься до Договору №61 від 15.03.2007р., який припинив свою дію 30.12.2007р. Свідченням того, що ця сума сплачена не за Договором є банківська виписка, в якій у графі «призначення платежу»зазначено, що оплата за оренду за грудень 2007р. згідно рах. 2646 від 09.01.2008р., а дія Договору почалась з 02.01.2008р. В уточнюючому розрахунку №98 від 12.04.2010р. в графі «фактична дата оплати»замість 31.01.2008р. слід читати 08.02.2008р. До листа додано копію банківської виписки з рахунку Позивача за 09.01.2008р.

14.06.2010р. до господарського суду Львівської області надійшов лист Позивача №129 від 11.06.2010р., в якому Позивач зазначає, що просить суд взяти до уваги, що при розгляді справи №7/14 представник Відповідача Крамченко О.А. свідомо, систематично затягує розгляд справи; під різними приводами з ініціативи Відповідача Крамченко О.А. розгляд справи переносився більш ніж п’ять разів; Позивач вважає, що представник Відповідача всебічно гальмує швидке та об’єктивне дослідження всіх обставин справи.

Представник Відповідача в судове засідання не з’явився, про причини неявки не повідомив, був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання.

Підтвердженням належного повідомлення Відповідача про дату, час та місце проведення судового засідання є дані реєстру вихідної кореспонденції господарського суду Львівської області та те, що час та дата проведення судового засідання 02.07.2010р. оголошувалась в судовому засіданні 25.06.2010р., в якому велась технічна фіксація судового процесу (звукозапис).

Протягом розгляду справи від Відповідача надійшли наступні документи.

Так, 15.02.2010р. до господарського суду Львівської області надійшло клопотання Відповідача про відкладення розгляду справи у зв’язку з тим, що представник Відповідача буде зайнятий в іншому судовому засіданні. До клопотання долучено копію ухвали господарського суду м.Києва №24/206 від 12.01.2010р. Розгляд справи відкладено.

09.03.2010р. до господарського суду Львівської області надійшло клопотання Відповідача про зобов’язання Позивача надати копії розрахунків основного боргу, пені та 3% річних та відкладення розгляду справи. До клопотання долучено наступні документи: інформацію Відповідача про відкритий рахунок та повідомлення про відсутність обставин, передбачених п.2 ч.1 ст.62 Господарського процесуального кодексу України; копію виписки з ЄДРПОУ серії ААА №382641; акт звірки, підписаний та скріплений відбитком печатки Відповідача; довіреності на право здійснення представництва; клопотання про відкладення розгляду справи. Розгляд справи відкладено, Позивачем представлено описані вище копію фіскального поштового чеку №2344 від 10.03.2010р. та опису вкладення у цінний лист, при чому зазначено, що всі додатки до позовної заяви Відповідачу скеровувались при скеруванні позовної заяви.

22.03.2010р. до господарського суду Львівської області надійшло клопотання Відповідача про відкладення розгляду справи у зв’язку з тим, що ухвала господарського суду Львівської області №7/14 від 10.03.2010р. про відкладення розгляду справи на 22.03.2010р. Відповідачем отримана лише 17.03.2010р., чим порушено вимоги ч.4 ст.74 ЦПК України, та додатки до позовної заяви, витребовувані Відповідачем у попередньому судовому засіданні, отримані ним лише напередодні засідання. В судовому засіданні оголошено перерву.

Також, 22.03.2010р. від представника Відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на строк понад 14 днів справи у зв’язку з пізнім отриманням від Позивача доданих до позовної заяви документів. В судовому засіданні оголошено перерву до 12.04.2010р.

13.04.2010р. до господарського суду Львівської області надійшло клопотання Відповідача про відкладення розгляду справи у зв’язку з тим, що в Київському апеляційному господарському суді розглядається справа за позовом ФОП Сеник О.В., де представником Позивача є також Крамченко О.А., який з тієї причини буде відсутнім у м.Львові. До клопотання додано копію ухвали Київського апеляційного господарського суду від 09.03.2010р. по справі №05-5-54/33567. Розгляд справи відкладено.

31.05.2010р. до господарського суду Львівської області надійшло клопотання Відповідача про відкладення розгляду справи у зв’язку з тим, що в цей час в Сихівському районному суді розглядається справа за позовом ТзОВ «Український промисловий банк», в якому представником Відповідача є Крамченко Є.В. Представником Відповідача зазначено, що одночасно в двох судових засіданнях він не зможе брати участь, тому просить відкласти розгляд справи. Розгляд справи відкладено.

Також, 31.05.2010р. від представника Відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв’язку з тим, що розгляд справи, призначений на 10год. 30хв., не розпочався 11год. 10хв. і його участю в судовому засіданні у кримінальній справі у Франківському районному суді. Розгляд справи відкладено.

Крім того, 11.05.2010р. та 08.06.2010р. до господарського суду Львівської області надійшли заяви Відповідача про зупинення провадження у справі №7/14 до розгляду Франківським районним судом кримінальної справи, яка дасть оцінку діям працівників ТзОВ «СервісПЕТ»і встановить суму відшкодування ТзОВ «СервісПЕТ»ПП «Зубраторгпостач». Заяви мотивовані наступним. Так, згідно доводів Відповідача, в другій половині квітня цього року, коли Відповідачем починалися роботи з підготовки до вивезення своїх речей, директор ТзОВ «СевісПЕТ»Катишев С.А. організував зі своїх підлеглих працівників злочинну групу, з допомогою якої виламав фари та зовнішні дзеркала у автомобілі і викрав кавовий автомат; цим Відповідачу нанесена значна матеріальна шкода –на суму понад 30 тис.грн.; з даного приводу Відповідачем подана заява у Франківський райвідділ ЛМУ ГУМВСУ про притягнення Катишева С.А. до кримінальної відповідальності, ведеться розслідування, яке встановило заподіяння Відповідачу у зв’язку з наведеним матеріальної шкоди в розмірі понад 20тис.грн. До заяви, що надійшла до господарського суду Львівської області 11.05.2010р., додано заяву на ім.’я начальника Франківського РВ ЛМУ ГУМВСУ у Львівській області опис вкладення з відбитком поштового штемпеля та фіскальний поштовий чек №0443 від 11.05.2010р.

В поданих представником Відповідача та наведених у заявах клопотаннях про зупинення провадження у справі судом відмовлено з наступних підстав.

Так, відповідно до ч.1 ст.79 Господарського процесуального кодексу України, на зміст якої посилається Відповідач мотивуючи необхідність зупинення провадження у справі, господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов’язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Позовні вимоги у справі №7/14, що розглядається за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс ПЕТ»до приватного підприємства «Зубраторгпостача»про стягнення заборгованості по орендній платі мотивовані невиконанням Відповідачем вимог укладеного Сторонами Договору.

Відповідачем не представлено суду доводів пов’язання діяння, про яке ним повідомлено органи внутрішніх справ, до справи, що розглядається господарським судом.

Також, Позивачем не наведено жодного доводу та не представлено доказів порушення чи розгляду іншої справи судом чи іншим органом.

Крім того, Позивачем не наведено жодних доводів неможливості розгляду справи №7/14 до розгляду поданої Відповідачем заяви у правоохоронні органи.

Також, позовна заява Позивачем подана до господарського суду Львівської області 26.01.2010р., та усі розрахунки позовних вимог стосуються періоду заборгованості до дати подання позову. Діяння, про які Відповідач повідомляє суд та про які ним повідомлено органи внутрішній справ, згідно доводів Відповідача мали місце в другій половині квітня 2010р., тобто після подання позовної заяви.

Крім того, 12.04.2010р. до господарського суду Львівської області надійшов відзив на позовну заяву, в якому Відповідач стверджує про відсутність у Позивача підстав для подання позовної заяви. До відзиву додано клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу та заяву про зобов’язання визнати фактичний розрив договору.

Відзив представник Відповідача мотивує в тому числі ст..ст.11, 525, 526, 901 Цивільного кодексу України, ст.ст.193, 216 Господарського кодексу України, ст..ст.42, 43, 47 Господарського процесуального кодексу України.

У відзиві Відповідач, зокрема, зазначає наступне:

Так, в силу ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; при цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Згідно ст.907 Цивільного кодексу України, договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених Цивільним кодексом України, іншим законодавством або за домовленістю сторін; порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом. Ст.652 Цивільного кодексу України стверджує, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов’язання; зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона. У разі розірвання договору внаслідок істотної зміни обставин суд, на вимогу будь-якої із сторін, визначає наслідки розірвання договору виходячи з необхідності справедливого розподілу між сторонами витрат, понесених ними у зв’язку з виконанням цього договору. Істотною зміною обставин, як встановила своїм Рішенням від 26.01.2010р. по справі №22-ц-117/2010 колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим, є фінансова криза; у загальновідомому розумінні світова фінансова криза є об’єктивною, незалежною від волі суб’єктів підприємницької діяльності, обставиною, яка захоплює всі галузі економіки, тобто є непереборною, такою, що знаходиться поза контролем і не дозволяє уникнути її наслідків; її масштаби виходять за межі звичайного фінансового ризику, тому є надзвичайними, яких нерозумно було очікувати під час укладення договору. У розумінні ст..263 Цивільного кодексу України непереборна сила –це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія, дещо таке, що виходить за рамки буденності; її критеріями є масштабність, непереборність, об’єктивність; саме таким критеріям відповідає світова фінансова криза; її наявність та глобальність загальновизнана міжнародною спільнотою й не потребує додаткового доказу; вплив світової кризи на економіку держави та фінансове становище підприємств на території України також визнана Урядом України та підтверджена прийняттям пакету антикризового законодавства.

Також, у відзиві представник Відповідача зазначає, що згідно ст.907 Цивільного кодексу України, договір про надання послуг, яким є договір оренди, може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін; порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом. Регулюють договори про надання послуг положення глави 63 Цивільного кодексу України, зокрема, ч.1 ст.901 стверджує, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника)надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Сторона, яка порушила договір про надання послуг за плату при здійсненні підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилось неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом. Тому, на думку Відповідача, позиція Позивача, що споживач послуг повинен оплачувати послуги на підставі підписаного договору незалежно від того, надавались послуги чи ні, є хибною і суперечить як Господарському кодексу України, так і цивільному кодексу України.

У відзиві Відповідач також зазначає наступне. Відповідно до п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій; первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо –безпосередньо після її закінчення; для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Згідно ч.3 ст.6.1 договору оренди офісу №44 від 02.01.2008р., Орендодавець зобов’язаний видати Орендарю документи, які свідчать про існування такого договору, тобто первинні документи; основними з перелічених документів є акти приймання виконаних робіт, тому що з одного боку це бухгалтерські документи, тобто документи, що фіксують факт здійснення певної господарської операції, яка має відображатись в бухгалтерському обліку відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», з іншого боку, ці документи підтверджують факт виконання сторонами своїх цивільно-правових і господасрько-правових зобов’язань (ч.8 ст.193 Господарського кодексу України, ст..ст.527, 545 Цивільного кодексу України); судова палата у господарських справах Верховного Суду України у своїй постанові від 11.06.2002р. фактично надала такому документу статус правочину. Однак, Позивач фактично таких документів постійно не надавав, обмежуючись усними нагадуваннями про оплату, тому в даному випадку, на думку Відповідача, має місце прострочення кредитора. Відповідач зазначає у поданому суду відзиві, що кредитор вважається таким, що прострочив виконання господарського зобов’язання, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не виконав дій, що передбачені законом, іншими правовими актами, або випливають із змісту зобов’язання, до вчинення яких боржник не міг виконати свого зобов’язання перед кредитором; прострочення кредитора дає боржникові право на відшкодування завданих збитків на основі ст..221 Господарського кодексу України, якщо кредитор не доведе, що прострочення не спричинено умисно або через необережність його самого або тих осіб, на яких за законом чи дорученням кредитора покладено прийняття виконання; після закінчення прострочення кредитора боржник відповідає за виконання на загальних підставах; у разі, якщо кредитор не виконав дій, зазначених у ч.1 цієї статті, за погодження сторін допускається відстрочення виконання на строк прострочення кредитора. Вимоги Позивача про сплату штрафних санкцій є незаконними на основі вище сказаного та ч.5 ст.232 Господасрького кодексу України, оскільки за грошовим зобов’язанням боржник не повинен сплатити відсотки за час прострочення кредитора.

Відповідач також зазначає у відзиві, що незаконним є і розмір штрафних санкцій; згідно ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано; оскільки договір, на думку Відповідача, розірвано 01.09.2009р., то шестимісячний термін вже пройшов, і тому нарахування штрафних санкцій є незаконним.

Щодо доданої Відповідачем до відзиву заяви про зобов’язання визнати фактичний розрив договору суд зазначає наступне. При здійснені технічної фіксації судового процесу судом уточнено у Відповідача чи дана заява ним подана в якості позовної заяви. На що представником Відповідача зазначено, що дана заява не подана як позовна заява, а як клопотання про зобов”язання визнати фактичний розрив договору.

Крім того, в судовому засіданні 22.06.2010р. представником Відповідача подано клопотання про необхідність отримання інформації з органів Державного комітету статистики України щодо впливу світової економічної кризи на економіку України, при цьому представником Відповідача зазначено, що такі дані будуть представлені в наступне судове засідання і для цього потрібно тиждень часу для отримання таких доказів. В судовому засіданні 25.06.2010р. представником Відповідача зазначено, що інформація ним ще не отримана, відповідний запит не скеровано, проте він підготовлений, копію запиту суду не представлено, а буде представлено в наступне судове засідання, він ще не відправлений і потрібний 1 день для того щоб його відправити. В тому числі у зв’язку з наведеним, з метою представлення Відповідачем додаткових доказів, розгляд справи відкладено до 14год. 20хв. 02.07.2010р., про що оголошено в судовому засіданні та скеровано відповідну ухвалу. В судове засідання 02.07.2010р. представник Відповідача не з’явився, та відповіді та скерований, згідно доводів останнього, запит, чи доказів скерування такого запиту не представив.

Поряд з цим суд зазначає, що, незважаючи на неподання представником Відповідача оголошених ним доводів впливу світової економічної кризи на економіку України, представником Відповідача не наведено жодних доводів впливу наслідків, що відбулись внаслідок цього, безпосередньо на Відповідача.

В судовому засіданні протягом розгляду справи суд оглянув оригінали документів, долучених до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Відповідно до витягу з ЄДРПОУ серії АД №186395 станом на 22.01.2010р., товариство з обмеженою відповідальністю «СервісПЕТ»є юридичною особою, ідентифікаційний код 32894340, місцезнаходження 79021, м.Львів, вул.Кульпарківська, 93.

Згідно довідки головного управління статистики у Львівській області №20-09/434 від 03.03.2010р., приватне підприємство «Зубраторгпостач»є юридичною особо, ідентифікаційний код 30337915, адреса –79049, м.Львів, проспект Червоної Калини, 117, кв.17.

Щодо стягнення 6032,50грн. основного боргу.

02.01.2008р. між Позивачем (Орендодавцем) та Відповідачем (Орендарем) укладено договір оренди офісу №44 (далі –Договір), відповідно до п.1 якого, Орендодавець передає, а Орендар бере в тимчасове володіння наступне приміщення (далі за текстом –«приміщення, що орендується»).

Згідно п.п.1.1, 1.2 Договору, адреса будинку, у якому знаходиться приміщення, що орендується: м.Львів, вул.Кульпарківська, 93; загальна офісна площа приміщення, що орендується: 19,1 кв.м., яке складається з однієї кімнати за №218 згідно поверхового плану.

Відповідно до п.3.1 Договору, приміщення, що орендуються, повинні бути передані Орендодавцем та прийняті Орендарем згідно Акту приймання-передачі, підписання якого свідчить про фактичну передачу таких в оренду.

В матеріалах справи наявна копія, оригінал якої оглянуто судом, акту №1 від 02.01.2008р. приймання-передачі приміщення, вказаного у Договорі; акт підписаний та скріплений відбитками печаток Сторін.

Згідно п.4.1 Договору, строк оренди до 31.12.2008р. з моменту прийняття приміщень по акту приймання-передачі. Відповідно до Доповнення №2 від 01.01.2009р. до Договору, продовжено строк оренди до 31.12.2009р., про що внесено відповідні зміни в п.4.1 Договору.

Відповідно до п.5.1 Договору, розмір орендної плати на момент укладання Договору становить 66,00грн. за 1 м2 на місяць і підлягає перегляду сторонами у випадках, встановлених п.5.5. Договору.

Згідно п.5.2 Договору, орендна плата сплачується в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок Орендодавця наперед не пізніше 5-го числа кожного місяця; вартість комунальних послуг і електроенергії входить до орендної плати.

Відповідно до Доповнення №1 від 01.09.2008р. до Договору, підписаного та скріпленого відбитками печаток Сторін, п.5.1 Договору викладено в наступній редакції –розмір орендної плати за найм орендованих приміщень становить 75,00грн. за 1 кв.м. на місяць.

Згідно п.7.1 Договору, орендар зобов’язується своєчасно здійснювати орендні платежі.

10.12.2009р. за №55 від 09.12.2009р. Позивачем скеровано Відповідачу передарбітражне попередження (підтвердженням чого є наявні в матеріалах справи поштова квитанція та фіскальний поштовий чек №3483 від 10.12.2009р.) з пропозицією сплатити борг. Відповідь на зазначене попередження в матеріалах справи відсутня та Сторонами не подана.

Згідно доданого до позовної заяви розрахунку боргу, розмір основного боргу Відповідача перед Позивачем становить 6032,5грн.

Відповідно до представленого Позивачем уточненого розрахунку основного боргу, борг Відповідача перед Позивачем становить 4500грн.

Щодо розірвання згідно доводів Відповідача Договору в односторонньому порядку суд зазначає наступне:

В наявній в матеріалах справи заяві Відповідача Позивачу від 08.12.2009р., Відповідач зазначає, що виселення підприємства відбулося 30.10.2009р. У відзиві ж на позовну заяву Відповідач зазначає, що Договір розірвано 01.09.2009р.

1.          Відповідно до п.п.10.1.1-10.1.4 (підстави дострокового розірвання Договору), даний Договір може бути розірваний достроково в судовому порядку за ініціативою Орендодавця в наступних випадках: нецільового використання приміщення Орендарем; створення Орендарем загрози пошкодження майна внаслідок необережної поведінки Орендаря; невнесення Орендарем орендної плати протягом двох місяців; Орендар без дозволу Орендодавця передав майно в користування іншій особі.

В матеріалах справи відсутні та Сторонами не наведені доводи та не подані докази звернення до суду з питань розірвання Договору чи наявності судового рішення про розірвання Договору.

2.          Крім того, щодо права відмови від Договору, визначеного п.4.2 Договору, суд зазначає, що розділом 8 Договору передбачено порядок повернення Орендодавцю приміщення та майна, що орендується. Зокрема, крім передбаченого п.8.2 Договору обов’язку Орендаря залишити приміщення, що орендується, та підготувати його до передачі Орендодавцю, встановлено ще наступні обов’язки Орендаря щодо повернення приміщення, які визначені п.п.8.1, 8.3 Договору, –після закінчення терміну оренди Орендар зобов’язаний передати Орендодавцю приміщення, що орендується, протягом 3-х днів з моменту закінчення терміну оренди за актом передачі; у момент підписання акту приймання Орендар передає Орендодавцю ключі від приміщення, що орендується.

В матеріалах справи відсутні та Сторонами не наведено доводів та не представлено доказів підписання акту передачі чи передачі ключів, чи пропозиції Відповідача Позивачу підписати акт передачі.

3.          Згідно ст.781 Цивільного кодексу України, договір найму припиняється у разі смерті фізичної особи - наймача, якщо інше не встановлено договором або законом; договір найму припиняється у разі ліквідації юридичної особи, яка була наймачем або наймодавцем. Зазначені обставини, відповідно до матеріалів справи, відсутні.

Статтею 784 Цивільного кодексу України визначені підстави розірвавння договору найму на вимогу наймача. Так, наймач має право вимагати розірвання договору найму, якщо: 1) наймодавець передав у користування річ, якість якої не відповідає умовам договору та призначенню речі; 2) наймодавець не виконує свого обов'язку щодо проведення капітального ремонту речі.

Зазначені обставини, відповідно до матеріалів справи, також відсутні та представниками Сторін не наведені.

4.          Крім того, відповідно до ст.651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом; договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

          Як вбачається з матеріалів справи, Відповідач за первісним позовом не давав згоди на розірвання договору, та в матеріалах справи відсутнє, і представниками Сторін не подано судового рішення, за яким Договір розірвано.

5.          Також, щодо розірвання Договору на підставі ст.652 Цивільного кодексу України, як стверджує Відповідач (п.1 відзиву), суд зазначає наступне.

Так, ч.1 ст.652 Цивільного кодексу України визначено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний 5.1)за згодою сторін, якщо інше не 5.2)встановлено договором або не 5.3)випливає із суті зобов'язання.

5.1          В матеріалах справи відсутні та Сторонами не наведено доводів та не представлено доказів розірвання договору за згодою сторін.

Частиною 2 ст.652 Цивільного кодексу України визначено, що якщо сторони не досягли згоди щодо розірвання договору, договір може бути розірваний за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони.

В матеріалах справи відсутні та Сторонами не наведено доводів та не представлено доказів звернення до суду у встановленому законом порядку з вимогою про розірвання Договору у зв’язку з істотною зміною обставин, в тому числі у зв’язку з недосягненням згоди сторін, чи наявності судового рішення з даного приводу.

5.2          Підстави ж розірвання Договору, встановлені Договором, описані вище у мотивувальній частині рішення при аналізі п.п.10.1.1-10.1.4 Договору, і як зазначено, в матеріалах справи відсутні та Сторонами не наведені доводи та не подані докази звернення до суду з питань розірвання Договору чи наявності судового рішення про розірвання Договору.

5.3          Щодо доводів Відповідача про те, що розірвання Договору відбулось, оскільки наведене випливає із суті зобов’язання, суд зазначає наступне.

Так, у відзиві Відповідач зазначає, що договір оренди є договором про надання послуг (п.п.1 2 відзиву), і при цьому посилається на ст.907 Цивільного кодексу України («Розірвання договору про надання послуг»).

З даною позицією Відповідача суд не може погодитись з наступних підстав. Так, 02.01.2008р. за №44 між Сторонами укладено саме договір оренди офісу. Правовідносини щодо оренди регулюються в тому числі главою 58 Цивільного кодексу України (Найм (Оренда)). Відповідно до ч.1 ст.759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Правовідносити щодо надання послуг регулюються в тому числі іншою окремою главою 63 Цивільного кодексу України (Послуги. Загальні положення). І згідно ч.1 ст.901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. З огляду на ведене, договір найму (оренди) є окремим та іншим відносного договору про надання послуг. Крім того, відповідно до ч.2 ст.901 Цивільного кодексу України, положення глави 63 цього Кодексу можуть застосовуватися, якщо це не суперечить суті зобов'язання, до всіх договорів про надання послуг.

Відповідно, укладений між сторонами Договір оренди офісу не може бути розірвано з підстав, визначених ст.907 Цивільного кодексу України для договору про надання послуг. Відповідно, і положення, визначені ст.901 Цивільного кодексу України («Договір про надання послуг») до правовідносин Сторін за укладеним Договором оренди офісу не застосовуються.

Також, доводи чи докази того, що розірвання укладеного між Сторонами Договору випливає із суті зобов’язання договору оренди в матеріалах справи відсутні та Сторонами не наведені та не подані.

Крім цього, з приводу заявленого 22.06.2010. представником Відповідача клопотання про необхідність отримання інформації з органів Державного комітету статистики України щодо впливу світової економічної кризи на економіку України, суд зазначає, що, незважаючи на неподання представником Відповідача оголошених ним доводів впливу світової економічної кризи на економіку України, представником Відповідача не наведено жодних доводів впливу наслідків, що відбулись внаслідок цього, безпосередньо на Відповідача.

Враховуючи вищенаведене, в тому числі те, що ст..652 Цивільного кодексу України передбачає можливість розірвання Договору за згодою сторін чи за рішенням суду, а інше не встановлено Договором та Сторонами не доведено того, що інше випливає із суті зобов’язання, враховуючи в тому числі те, що Орендар не повернув Орендодавцю приміщення в порядку, визначеному п.п.8.1-8.4 Договору, суд приходить до висновку про те, що в матеріалах справи відсутні та Сторонами не наведені доводи та не представлені докази розірвання укладеного між Сторонами Договору відповідно до ст.652 Цивільного кодексу України чи повернення у порядку, встановленого Договором, приміщення.

Враховуючи вищенаведене, в суда відсутні підстави вважати, що дію Договору було припинено чи Договір було розірвано, чи Орендар повернув приміщення Орендодавцю 01.09.2009р. чи 30.10.2009р.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст. 530 Цивільного кодексу України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.1 ст.759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Згідно ч.1 ст.762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Враховуючи вищенаведене, в тому числі те, що в матеріалах справи відсутні та Відповідачем не подані докази, які б спростовували позовні вимоги, чи докази, які б свідчили про повне чи часткове погашення боргу, враховуючи представлені докази та доводи мотивувальної частини рішення, враховуючи поданий Позивачем уточнений розрахунок основного боргу, перевіривши правильність наведенного Позивачем розрахунку, суд приходить до висновку, що вимога Позивача щодо стягнення з Відповідача основного боргу в розмірі 6032,50грн. підлягають до задоволення в частині стягнення 4500грн., в частині стягнення 1532,5грн. слід відмовити.

Щодо стягнення 2466,63грн. пені та 69,61грн. 3% річних.

Щодо стягнення 2466,63рн. пені.

Позивач в додатках до позовної заяви надає розрахунок пені, проведений за шість місяців (з червня 2009р. по грудень 2009р.), вихідними даними для якого є основний борг Відповідача станом на відповідну дату кожного місяця, кількість днів прострочення платежу, величини облікових ставок НБУ за відповідний період.

Згідно п.п.5.2 Договору, орендна плата сплачується в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок Орендодавця наперед не пізніше 5-го числа кожного наступного місяця.

Відповідно до п.9.1 Договору, у випадку прострочення по сплаті орендних платежів Орендар несе відповідальність у формі сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення.

З данного приводу суд зазначає наступне.

Так, частиною 6 ст.232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Договором визначено строки виконання зобов’язання та дату закінчення строку дії договору.

Відповідно до ст.ст.1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При перевірці правильності розрахунку пені судом взято до уваги уточнений розрахунок основного боргу, поданий представником Відповідача під час розгляду справи, та дані актів звірки, поданих представниками Сторін.

Щодо доводів Відповідача, зазначених у п.3 відзиву, про те, що мало місце прострочення кредитора, та зазначених у п.4 відзиву про те, що Договір розірвано 01.09.2009р., і, відповідно, відсутні підстави для нарахування штрафних санкцій, суд зазначає наступне:

1.          У п.3 відзиву, який описано в описовій частині рішення, Відповідач стверджує про прострочення кредитора (прострочення Позивачем), оскільки, на його думку, в порушення вимог ч.3 ст.6.1 Договору Позивачем не надано йому первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, основними серед яких є акти приймання виконаних робіт, і які, в тому числі, підтверджують факти виконання сторонами своїх зобов’язань. Наведені доводи Відповідач мотивує п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ч.8 ст.193, ст..221 Господарського кодексу України, ст.ст.527, 545 Цивільного кодексу України.

Відповідно до п.6.1 Договору, Орендодавець зобов’язаний видати Орендарю документи, які свідчать про укладення між Сторонами даного Договору. Згідно п.12.1 Договору, даний Договір укладено в двох оригінальних примірниках, що мають однакову юридичну силу, по одному для кожної із сторін. Крім того, 02.01.2008р. Сторонами складено акт №1 приймання-передачі приміщення, який підписано та скріплено відбитками печаток обох Сторін.

Крім того, щодо доводів Відповідача про те, що Позивачем не передано йому актів приймання виконаних робіт, суд зазначає, що укладеним між Сторонами Договором не передбачено складання актів виконаних робіт, як і не передбачено обов’язку складання актів виконаних робіт за договором оренди чинним законодавством.

Щодо доводів Відповідача про те, що акти виконаних робіт повинні були складатись, оскільки укладений між Сторонами Договір є договором про надання послуг, то з цього приводу суд зазначає, що укладений між Сторонами Договір не є договором про надання послуг, про що зазначено та описано судом вище в мотивувальній частині рішення щодо основного боргу.

Крім того, статтею 527 Цивільного кодексу України, на яку посилається Відповідач, визначено обов’язок боржника виконати свій обов'язок, а кредитора - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Відповідно ж до ч.1 ст.545, Цивільного кодексу України, ч.8 ст.193 Господарського кодексу України, прийнявши виконання зобов'язання, кредитор (управнена сторона) повинен на вимогу боржника (зобов’язаної сторони) видати йому розписку про одержання (виконання зобов’язання) виконання частково або в повному обсязі.

В матеріалах справи відсутні доводи та докази, і сторонами такі не наводились та не представлялись, невиконання Позивачем вимоги Відповідача щодо підтвердження виконання зобов’язання повністю чи частково, як і відсутні докази та доводи відповідної вимоги Відповідача.

Крім того, з огляду на вищенаведене, Відповідачем не обгрунтовано прострочення Позивача, в тому числі наявності у Позивача обов’язку складення Позивачем та надання Відповідачу актів приймання виконаних робіт.

2.          У п.4 відзиву на позовну заяву Відповідач зазначає, що відсутні підстави для нарахування штрафних санкцій, оскільки, Договір, на його думку, розірвано 01.09.2009р., і згідно ч.6 ст.232 Господарського кодексу України минув шестимісячний термін, протягом якого штрафні санкції можуть нараховуватись.

          З даного приводу суд зазначає наступне. Як зазначено та обґрунтовано вище в мотивувальній частині рішення щодо стягнення основного боргу, в матеріалах справи відсутні та Сторонами не наведені доводи та не представлені докази розірвання Договору.

          Крім того, частиною 6 ст.232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Проте, згідно ст.256 Господарського процесуального кодексу України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Відповідно до ч.2 ст.258 Цивільного кодекс України, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік. Також, згідно ч.3 ст.267 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

З врахуванням наведеного, враховуючи доводи мотивувальної частини рішення щодо основного боргу, перевіривши правильність розрахунків основного боргу та пені, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення пені підлягають до задоволення в розмірі 263,87грн., в частині стягнення 2202,76грн. пені слід відмовити.

Щодо стягнення 69,61грн. 3% річних за невиконаня зобовзання.

В додатках до позовної заяви представником Позивача подано розрахунок 3% річних за невиконання зобов’язання, проведений за період з січня 2009р. по січень 2010р., вихідними даними в якому є розмір річних –3% річних та сума боргу, яка існувала станом на відповідну дату кожного місяця.

Згідно п. п.5.2 Договору, орендна плата сплачується в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок Орендодавця наперед не пізніше 5-го числа кожного наступного місяця.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При перевірці правильності розрахунку 3% річних за невиконання зобов’язання судом взято до уваги уточнений розрахунок основного боргу, поданий представником Відповідача під час розгляду справи, та дані актів звірки, поданих представниками Сторін.

Враховуючи вищенаведене, в тому числі дані мотивувальної частини рішення щодо основного боргу, перевіривши правильність розрахунку, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 3% річних за невиконання наказу підлягають до задоволення в розмірі 30,66грн., в частині стягнення 38,95грн. 3% річних слід відмовити.

Відповідно до вимог ст. 4.-7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

Принцип об'єктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст.43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

02.07.2010 року у відповідності до вимог ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення, про що зазначено в протоколі судового засідання. Повний текст рішення виготовлений та підписаний 07.07.2010 року.

На підставі ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі слід покласти на Відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищенаведене, керуючись п. 4 ч. 3 ст.129 Конституції України, ст.ст. 4-7, 33, 34, 43, 49, 75, 85, 256 Господарського процесуального кодексу України, ч.ч.1, 2 ст.11 Закону України «Про судоустрій України», ч.1 ст.173, ст.ст.193, ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, ч.1 ст.11, ч.2 ст. 258, ч.3 ст. 267, ч.1 ст.509, ст.ст.525, 526, 530, ч.1 ст.545, 549, 599, 610, ч.1 ст.612, ст.ст.625, 629, ст. 651, ч.1,2 ст. 652, ч.1 ст. 759, ч.1 ст.762, ч.1 ст. 759, ст. 781, 784, ч. 1, 2 ст. 901 Цивільного кодексу України, ст.ст.1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», договором оренди офісу №44 від 02.01.2008р., суд -

В И Р І Ш И В:

1. В позові відмовити частково.

2. Стягнути з приватного підприємства «Зубраторгпостач»(79049, м.Львів, проспект Червоної Калини, 117, кв.17., ідентифікаційний код 30337915) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «СервісПЕТ»(79021, м.Львів, вул.Кульпарківська, 93, ідентифікаційний код 32894340 79021) 4500грн. основного боргу, 263грн. 87коп. пені, 30грн. 66коп. 3% річних за невиконання зобов’язання, 47грн. 95коп. державного мита, 132грн. 16коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в господарських справах.

3. В частині стягнення основного боргу в розмірі 1532грн. 05коп., пені - 2202грн. 76коп., 3% річних –38грн. 95коп відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному та касаційному порядку.

Суддя