Рішення № 10462551, 31.05.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.05.10                                                                                                     Справа№ 7/55

за позовом відкрите акціонерне товариство «Дослідно-експериментальний завод №20 цивільної авіації»

до відповідача державного підприємства «Львівські авіалінії»

про стягнення заборгованості за договором

ціна позову: 31226,90грн.

суддя Фартушок Т.Б.

секретар Дубенюк Н.А.

Представники:

від позивача - Заінчуковський Д.М., довіреність в матеріалах справи;

від відповідача –Стоян В.В., довіреність в матеріалах справи

Суть спору:

Відрите акціонерне товариство «Дослідно-експериментальний завод №20 цивільної авіації» звернулось до господарського суду Львівської області з позовом до державного підприємства «Львівські авіалінії»про стягнення боргу; ціна позову 31226,90грн. Крім того, Позивач просить покласти на Відповідача судові витрати.

Відповідно до позовної заяви, 24.02.2005 року між ВАТ «Дослідно-експериментальний завод №20 цивільної авіації»та ДАП «Львівські авіалінії»укладено договір №10015/204, відповідно до якого у відповідача виникла зоборгованість за прийняті роботи (а саме технічне обслуговування, поточний, середній та капітальний ремонт авіаційного устаткування (агрегатів), метрологічну перевірку, ремонт КВА та КПА, доробки по бюлетенях, випущених розроблювачами заводами-виробниками) загальною вартістю 34 646грн. Відповідачем було частково погашено борг в розмірі 10 000грн, відповідно заборгованість на день подання позову до суду у відповідача перед позивачем становить 31 226,9грн.

Позовні вимоги мотивовані, зокрема, договором №10015/204 від 24.01.2005р., актом №Д-00000124 від 25.05.2009р. здачі-приймання робіт (надання послуг) згідно договору №10015 від 24.01.2005р., розрахунком заборгованості, гарантійним листом Відповідача Позивачу від 28.05.2009р. №01/16-404, банківською випискою з рахунку Позивача за 26.08.2009р., листом-вимогою Позивача Відповідачу №64/967 від 18.12.2009р. та фіскальним поштовим чеком №6066 від 22.12.2009р., свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 №002264, довідкою органу статистики №21-10/9094 від 21.12.2009р., протоколом №11 зборів акціонерів Позивача від 22.04.2009р., описами вкладення у цінний лист з відбитками поштових штемпелів та фіскальним поштовим чеком №9947 від 11.03.2010р., платіжними дорученнями №184 та №185 від 02.03.2010р. з відмітками банку про сплату державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, ст.ст.525, 526, 530, 610, 611, 612, 625 Цивільного кодексу України, ст.232 Господарського кодексу України, ст.ст.1, 2, 12, 15, 54, 55, 57 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою господарського суду Львівської області №7/55 від 19.03.2010р. порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 11год. 00хв. 12.04.2010р. Розгляд справи відкладався з причин та підстав, зазначених в ухвалі господарського суду Львівської області №7/55 від 12.04.2010р. В судових засідання 26.04.2010р. (до 12год. 30хв. 26.04.2010р.) та 26.04.2010р. (до 10год. 00хв. 31.05.2010р. оголошувались перерви.

Строк вирішення спору продовжено до 31.05.2010р. згідно поданого представниками Сторін клопотання.

Представникам Сторін оголошено права та обов’язки, визначені ст.ст.20, 22, 28 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, в ухвалах господарського суду Львівської області №7/55 від 19.03.2010р. та від 12.04.2010р., які скеровані Сторонам (підтвердженням чого є повідомлення про вручення поштового відправлення та дані реєстрів вихідної кореспонденції господарського суду Львівської області), зазначалось, що права та обов’язки сторін визначені ст.ст.20, 22, 28 Господарського процесуального кодексу України.

Заяв про відвід судді не надходило.

Представник Позивача в судове засідання з’явився, позовні вимоги підтримав повністю.

Протягом розгляду справи Позивачем надано суду наступні документи: копію довіреності на право здійснення представництва; повідомлення про відсутність обставин, передбачених п.2 ч.1 ст.62 Господарського процесуального кодексу України; оригінали платжіних доручень з відмітками банку про сплату державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процессу; копію акту звіряння взаємних розрахунків; копію витягу з ЄДРПОУ; довідку про включення Відповідача в ЄДРПОУ; уточнений розрахунок штрафних санкцій; заперечення на відзив на позовну заяву.

В запереченні на відзив на позовну заяву, яке надійшло до господарського суду Львівської області 31.05.2010р., Позивач, зокрема, зазначає, що наполягає на задоволенню позовних вимог, та стверджує про заперечення щодо клопотання Відповідача про відстрочення виконання рішення Господарського суду Львівської області. Своє заперечення Позивач мотивує тим, що підставою відстрочки можуть бути лише конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення, при цьому, повинні враховуватись матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи. Відповідач же, на думку Позивача, таких обставин не навів, належного обгрунтування не надав.

Представник Відповідача в судове засідання з’явилась, позовні вимоги в розмірі 31226,90грн. визнала повністю.

Протягом розгляду справи Відповідачем подано наступні документи: довіреність на право здійснення представництва; клопотання про відкладення розгляду справи (в судовому засіданні оголошувалась перерва).

30.04.2010р. до господарського суду Львівської області надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що Відповідач визнає факт надання Позивачем послуг загальною вартістю 34646,82грн., проте, внаслідок того, що неодноразово накладався арешт на кошти, Відповідач лише частково погасив основний борг перед Позивачем в розмірі 10000грн. На даний час фінансовий стан авіапідприємства стабілізувався, почались здійснюватись регулярні та чартерні рейси. До відзиву додано копії постанов про арешт коштів боржника від 30.03.2009р. та від 11.11.2009р., копію довідки серії АА №293750, копію платіжного доручення з відміткою банку про сплату №1664 від 26.08.2009р.; копію свідоцтва №208182 серії А01 про державну реєстрацію юридичної особи, копію довіреності на право здійснення представництва.

Крім того, в судовому засіданні 31.05.2010р. представником Відповідача подано заяву про визнання позову повністю.

В судовому засіданні суд оглянув оригінали документів, долучених до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Щодо стягнення 24646,82грн. основного боргу.

24.01.2005р. між Позивачем (Виконавцем) та Відповідачем (Замовником) укладено договір №10015/204 (далі –Договір), віповідно до п.2.1 якого, Виконавець здійснює технічне обслуговування, поточний, середній та капітальний ремонт авіаційного устаткування (агрегатів), метрологічну перевірку, ремонт КВА та КПА, доробки по бюлетенях, випущених розроблювачами заводами-виробниками.

Відповідно до п.3.1 Договору, за послуги, виконані за даним Договором, встановлюється договірна ціна згідно специфікації чи протоколів узгодження цін, кількість яких не обмежується та складають невід’ємну частину цього Договору.

Згідно п.4.4 Договору, виконання робіт оформлюється актом виконаних робіт.

Відповідно до п.6.5 Договору, остаточний розрахунок здійснюється Виконавцем напротязі 3-х банківських днів після підписання Акту виконаних робіт.

Згідно акту здачі-приймання робіт (наданих послуг) №Д-00000124 від 25.05.2009р. (складеним за договором №10015 від 24.01.2005р. та за рахунком-фактурою №Д-0000005 від 01.04.2009р.), Позивачем надано Відповідачу послуг загальною вартістю 34646,82грн.

Доказом підтвердження Відповідачем заборгованості по Договору є в тому числі лист Відповідача Позивачу №01/16-404 від 28.05.2009р., в якому Відповідач гарантує погашення заборгованості.

Відповідно до виписки з банківського рахунку Позивача станом на 26.08.2009р., Відповідачем перераховано Позивачу по Договору 10000грн.

Наявність боргу Відповідача перед Позивачем підтверджується в тому числі складеним станом на 01.10.2009р. актом звіряння взаємних розрахунків за Договором.

22.12.2009р. Позивачем скеровано Відповідачу претензію №64/967 від 18.12.2009р. з проханням погасити наявну заборгованість, підтвердження чого є фіскальний поштовий чек №6066 від 22.12.2009р.

Відповідно до поданного Відповідачем відзиву на позовну заяву та поданої в судовому засіданні позовної заяви, Відповідач в повному обсязі визнав борг за Договором.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно із ст.526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст. 530 Цивільного кодексу України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючи вищенаведене, в тому числі те, що в матеріалах справи відсутні та Відповідачем не подані докази, які б свідчили про відсутність боргу, проведення часткової чи повної оплати боргу за Договором (окрім сплаченого авансу в розмірі 10000грн.), враховуючи в тому числі визнання позову Відповідачем, суд приходить до висновку, що вимоги Позивача щодо стягнення з Відповідача 24646,82грн. боргу за Договором підлягають до задоволення.

Щодо стягнення 4243,65грн. пені.

Позивач в розрахунку до ціни позову надає розрахунок пені, вихідними даними для якого є сума боргу, період прострочення та розмір облікових ставок НБУ за відповідний період. Відповідно до поданого розрахунку, розмір пені становить 4243,65грн.

Протягом розгляду справи Позивачем подано уточнений розрахунок пені, відповідно до якого, розмір штрафної санкції становить 3205,45грн.

В судовому засіданні представниками сторін пояснено, що п.10.2 Договору передбачено саме можливість стягнення пені, що чітко відображається в тому, що штрафна санкція стягується в розмірі 0,5%, але не більше подвійної облікової ставки НБУ за відповідний період, підтвердженням чого є письмова заява, згідно якої Відповідач заборгованість визнав повністю.

Згідно з ст.ст.549, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст. 230 Господарського кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Частиною 6 ст.232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст.ст.1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до Листа Національного банку України від 16.02.2009р. N14-011/778-2395, розмір облікової ставки НБУ з 16.02.2010р. становив 12,0000%, згідно Постанови Національного банку України (НБУ) від 12.06.2009 N 343, розмір облікової ставки НБУ з 15.06.2009р. становив 11,0000%, згідно Постанова НБУ від 10.08.2009 N 468, розмір облікової ставки НБУ з 12.08.2009р. становив 10,2500%.

Щодо проведеного Позивачем уточненого розрахунку пені суд зазначає на неточності його проведення.

Так, як зазначалось вище, згідно ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Позивач розраховує штрафні санкції з 29.05.2009р. по 29.11.2009р. включно. Проте, згідно вищезазначеної ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій повинно бути припинено не 29.11.2009р. включно, а 28.11.2009р. включно, оскільки розпочато з 29.05.2009р. включно.

З врахуванням вищенаведеного, в тому числі визнання Відповідачем заборгованості повністю, враховуючи уточнений розрахунок штрафних санкцій (згідно якого розмір штрафних санкцій становить 3205,45грн.), в тому числі неточності щодо періоду розрахунку, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення 4243,65грн. пені підлягають до задоволення в розмірі 3185,99грн., в стягненні 1057,66грн. пені слід відмовити.

Щодо стягнення 612,90грн. 3% річних за невиконання зобов’язання та 1723,53грн. інфляційних нарахувань.

Позивач в розрахунку до ціни позову надає розрахунок 3% річних за невиконання зобов’язання, вихідними даними для якого є розмір основного боргу (24646,82грн. та 10000грн.), періоди прострочення, розмір відсотків. Відповідно до проведеного розрахунку, розмір 3% річних становить 612,90грн.

Також, в розрахунку до ціни позову Позивач надає розрахунок інфляційних нарахувань, вихідними даними для якого є розмір боргу (24646,82грн.), періоди прострочення та дані індексів інфляції за відповідний період. Відповідно до проведеного розрахунку, розмір інфляційних нарахувань та основного боргу становить 26370,35грн., а враховуючи те, що Позивачем зазначено до стягнення основний борг в розмірі 24646,82грн., розмір інфляційних нарахувань становить 1723,53грн. (26370,35-24646,82=1723,53).

Відповідно до п.1 ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Щодо проведеного розрахунку 3% річних суд зазначає наступне.

Так, Позивачем невірно виконано наступну, зазначену в розрахунку, арифметичну дію, а саме: 24646,82 * 3% : 365 * 266 = 538,92, проте, результатом вказаної арифметичної дії 24646,82 * 3% : 365 * 266 є число 538,85.

Крім того, Позивачем невірно виконано арифметичну дію 10000 * 3% : 365 * 90 = 73,98, оскільки, результатом арифметичної дії 10000 * 3% : 365 * 90 є число 73,97.

Крім того, щодо проведеного Позивачем розрахунку інфляційних нарахувань суд зазначає наступне.

Так, при розрахунку розміру інфляційних нарахувань за травень 2009р. Позивачем взято до уваги індекс інфляції 100,5, що дійсно відповідає даним Державного комітету статистики України, опублікованих в газеті «Урядовий кур’єр»№101 від 10.06.2009р. Проте, Позивачем не взято до уваги те, що інфляційне збільшення боргу в травні 2009р. відбувалось не за весь місяць, а лише протягом 29.05.2009р.-31.05.2009р., оскільки, згідно п.6.5 Договору, остаточний розрахунок здійснюється Виконавцем напротязі 3-х банківських днів після підписання акту виконаних робіт, а акт виконаних робіт підписано 25.06.2009р. Відповідно, розмір інфляційного збільшення за травень 2009р. повинен бути після обрахунку за місяць визначений пропорційно днів прострочень до кількості календарних днів у травні 2009р.

Враховуючи вищенаведене, в тому числі визнання заборгованості повністю Відповідачем, враховуючи також виявлені неточної в розрахунках розмірі 3% річних та інфляційного збільшення, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення 612,90грн. 3% річних підлягають до задоволення в розмірі 612,82грн., в частині стягнення 0,08грн. 3% річних слід відмовити, позовні вимоги щодо стягнення 1723,53грн. інфляційних нарахувань підлягають до задоволення в розмірі 1638,62грн., в стягненні 84,91грн. інфляційних нарахувань слід відмовити.

З приводу заявленого Відповідачем у відзиві клопотання про відстрочення виконання рішення до 01.01.2011р.

Відповідач просить відстрочити виконання рішення суду по даній справі строком до 01.01.2011р.

В поданому клопотанні Відповідач наводить доводи про неможливість розрахунку з Позивачем через арешт коштів Відповідача. Крім цього, Відповідач зазначає, що на даний час фінансовий стан авіапідприємства більш-менш стабілізувався, Відповідач почав здійснювати регулярні та чартерні рейси, і по мірі надходження коштів погашає заборгованість перед кредиторами.

Позивач категорично заперечив у поданому запереченні проти відстрочки виконання рішення, мотивуючи відсутністю для цього обставин.

З даного приводу суд зазначає наступне.

Так, до зазначеного у відзиві клопотання Відповідачем не додано доказів того, що фінансовий стан підприємства Відповідача стабілізується, як і не додано доказів поступового погашеня Відповідачем заборгованості перед кредиторами.

Крім того, Відповідачем не доведено та не обґрунтовано, що, з врахуванням наявної у нього кредиторської заборгованості, що підтверджується в тому числі доданими до відзиву постановами про накладення арештів, він зможе виконати свої зобов’язання за Договором перед Позивачем та виконати рішення суду по даній справі в строк до 01.01.2011р.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що в зазначеному в заяві клопотанні про відстрочку виконання рішення слід відмовити за необґрунтованістю та недоведеністю, і таку, при винесенні рішення, не застосовувати.

Відповідно до вимог ст. 4.-7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

Принцип об'єктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст.43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

31.05.2010 року у відповідності до вимог ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення, про що зазначено в протоколі судового засідання. Повний текст рішення виготовлений та підписаний 05.06.2010 року.

На підставі ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі слід покласти на Відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищенаведене, керуючись п. 4 ч. 3 ст.129 Конституції України, ст.ст. 4-7, 33, 34, 43, 49, 85 Господарського процесуального кодексу України, ч.ч.1, 2 ст.11 Закону України «Про судоустрій України», ч.1 ст. 173, ст.ст. 193, 230, ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України, ч.1 ст. 11, ч. 1 ст. 509, 525, 526, 530, 549, 599, 610, 611, ч. 1 ст. 612, ст.ст. 625, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст.1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», договором №10015/204 від 24.01.2005р., суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з державного авіапідприємства «Львівські авіалінії» (79000, м. Львів, аеропорт ЦА, ідентифікаційний код - 01130644) на користь відкритого акціонерного товариства «Дослідно-експериментальний завод №20 цивільної авіації»(03151, м. Київ, пр-т Повітрофлотський, 94-А, ідентифікаційний код 01128498) 24646грн. 82коп. боргу, 3185грн. 99коп. пені, 612грн. 82коп. 3% річних, 1638грн. 62коп. інфляційних нарахувань, 300грн. 84коп. державного мита, 226грн. 56коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в господарських справах.

3. В частині стягнення 1057грн. 66коп. пені, 0грн. 08коп. 3% річних, 84грн. 91коп. інфляційних нарахувань відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному та касаційному порядку.

Суддя