Рішення № 10462550, 30.06.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.06.10                                                                                           Справа№ 32/108

Господарський суд Львівської області в складі судді Сухович Ю.О. при секретарі судових засідань Палюх Г.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Хмельницьк-млин”, с.Розсоша Хмельницька область.

До відповідача: Приватне підприємство „Реліквія”, м.Львів.

Про стягнення 13 284,97 грн.

За участю представників сторін:

Від позивача: не з’явився.

Від відповідача: не з’явився.

Права та обов’язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз’яснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили.

Суть спору: Позовні вимоги заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю „Хмельницьк-млин”, с.Розсоша Хмельницька область до Приватного підприємства „Реліквія” про стягнення 13 284,97 грн. з яких 11 500,00 грн. основний борг, 1 557,13 грн. пеня, 227,84 грн. три проценти річних.

Ухвалою суду від 14.06.2010р. порушено провадження у справі та призначено до судового розгляду на 30.06.2010р. Рішення прийнято 30.06.2010р.

Представник позивача в судове засідання не з’явився, подав клопотання вих. №403 від 25.06.2010р. (вх. №12390 від 29.06.2010р.), в якому просить суд припинити провадження у справі в частині стягнення 11 500,00 грн. основного боргу, у зв’язку із відсутністю предмету спору, та стягнути з відповідача 1 557,13 грн. пені та 227,84 грн. три проценти річних.

Відповідач в судове засідання не з’явився, вимоги ухвали суду від 14.06.2010р. не виконав, проти позовних вимог у встановленому порядку не заперечив, причин неявки не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду спору. Про порушення провадження у справі відповідачу було відомо, що підтверджується повідомленнями про вручення рекомендованих поштових відправлень №4788281 від 18.06.2010р. –вручено 24.06.2010р. та №4788290 від 18.06.2010р. –вручено 23.06.2010р.

Станом на 30.06.2010р. від відповідача відзив, заяви, клопотання, в тому числі про відкладення розгляду справи не надходили.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд вважає за можливе розглянути справу відповідно до ст. 75 ГПК України за наявними у ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

12.03.2009р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Хмельницьк-млин” (продавець) та Приватним підприємством „Реліквія” (покупець) було укладено договір № 37 купівлі-продажу (далі по тексту –договір), відповідно до якого продавець зобов’язувався продати, а покупець зобов’язувався прийняти та оплатити товар на умовах даного договору: борошно в асортименті. Асортимент, кількість, ціна та вартість кожної партії товару зазначаються у видаткових накладних, які є невід’ємною частиною даного договору.

Згідно п.2.2. та п.2.3. договору оплата кожної партії товару проводиться покупцем шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця у такому порядку: передоплата у розмірі 50% від заявленої партії товару, остаточний розрахунок: на протязі 3-х календарних днів з моменту поставки партії товару. Датою оплати вважається дата

отримання грошових коштів на розрахунковому рахунку продавця.

Відповідно до п.3.3. та п.4.2. договору датою постачання товару покупцю вважається дата

вказана у видатковій накладній. Товар передається продавцем та приймається покупцем: по кількості –відповідно до кількості, що зазначена у видатковій накладній на товар; по якості –згідно якісного посвідчення.

Позивач на виконання умов договору поставив відповідачу товар (борошно в асортименті) на загальну суму 40 579,40 грн. згідно накладної: № Л-13857 від 30.11.2009р. на суму 40 579,40 грн.

Проте відповідач оплату за товар у строки визначені сторонами в п.2.3. договору, не провів, отже порушив свої зобов’язання згідно договору.

ТзОВ „Хмельницьк-млин” неодноразово зверталось до відповідача з претензіями: №123 від 23.02.2010р. та №315 від 18.05.2010р. про сплату заборгованості, проте відповідач залишив їх без відповіді та задоволення.

Станом на дату прийняття рішення основний борг в сумі 11500,00 грн. відповідачем сплачений, в підтвердження чого позивач надіслав суду банківську виписку від 07.06.2010р. про перерахування 54456,80 грн., з яких 11500,00 грн. основної заборгованості, а решта 42956,80 грн. позивач зарахував як 100% передоплати за наступну партію товару.

Відтак, в частині позовних вимог про стягнення 11 500,00 грн. основного боргу провадження у справі підлягає припиненню на підставі п.1-1 ст.80 ГПК України, в зв’язку з відсутністю предмету спору відносно цієї суми.

Позивач керуючись умовами п.6.3. договору, у зв’язку із простроченням оплати за отриманий товар нарахував відповідачу пеню, яка згідно поданого ним розрахунку становить 1 557,13 грн.

Крім того, позивач згідно умов ст.625 ЦК України нарахував відповідачу 227,84 грн. три проценти річних.

Відтак, загальна сума заборгованості становить 1 784,97 грн., з яких 1 557,13 грн. пеня, 227,84 грн. три проценти річних.

При прийнятті рішення суд виходить із наступного:

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов’язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторонам (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За умовами ст.663 ЦК України продавець зобов’язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього кодексу.

У відповідності із ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Факт виконання позивачем зобов’язань по договору підтверджується видатковою накладною № Л-13857 від 30.11.2009р. на загальну суму 40 579,40 грн., яка підписана повноважними представниками сторін та скріплена печаткою позивача. Товар (борошно в асортименті) був отриманий представником відповідача –Репетою Андрієм Васильовичем згідно довіреності серії ЯПТ №000857 від 30.11.2009р. (оригінал оглянуто судом).

Станом на дату прийняття рішення основний борг в сумі 11500,00 грн. відповідачем сплачений, що підтверджується банківською випискою від 07.06.2010р. про перерахування 54456,80 грн., з яких 11500,00 грн. основної заборгованості, а решта 42956,80 грн. позивач зарахував як 100% передоплати за наступну партію товару.

Відтак, в частині позовних вимог про стягнення 11 500,00 грн. основного боргу, провадження у справі підлягає припиненню на підставі п.1-1 ст.80 ГПК України, в зв’язку з відсутністю предмету спору відносно цієї суми.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню згідно поданого ним розрахунку 227,84 грн. 3% річних.

Щодо позовних вимог про стягнення пені за прострочення платежу, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. При цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання.

Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондуються із приписами, встановленими Господарським кодексом України.

Так у відповідності із ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п.6 ст.231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, які визначаються обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Пунктом 6.3. договору передбачено, що за прострочення оплати товару сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення, а також штраф у розмірі 5% від суми заборгованості. Пеня нараховується за весь період прострочення оплати до моменту повного погашення заборгованості.

При нарахуванні пені позивачем дотримано вищевказані вимоги законодавства, відтак з відповідача підлягає стягненню 1 557,13 грн. пені.

В порядку ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи положення норм ст.ст. 33, 34 ГПК України відповідач не подав належних та допустимих доказів, які б підтвердили відсутність у нього заборгованості.

Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши представлені докази, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню в частині стягнення 1 557,13 грн. пені, 227,84 грн. трьох процентів річних.

Як вбачається із доданого до позовних матеріалів платіжного доручення №739 від 04.06.2010р., позивачем оплачено державне мито в сумі 145,00 грн., що не відповідає сумі встановленій підпунктом "а" п.2 ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" від 21.01.1993р. №7-93 з наступними змінами та доповненнями, яким передбачено, що із позовних заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів, держмито сплачується в розмірі 1% від ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відтак, позивачу слід повернути 12,16 грн. (145 грн. –132,84 грн.) зайво сплаченого державного мита.

Судові витрати слід стягнути з відповідача повністю, оскільки спір доведено до суду з його вини.

Керуючись ст.ст.11, 525, 526, 530, 549, 611, 612, 625, 655, 663 ЦК України, ст.ст.174, 193, 230-232 ГК України, ст.ст. 43, 33, 34, 43, 49, 75, п.1-1 ст.80, 82-84, 115, 116 ГПК України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства „Реліквія” (79053, м.Львів, Франківський район, вул.В.Великого, буд. 71, кв.76; р/р 2600803030991 Друга Львівська філія ВАТ ”Кредобанк”; МФО 385372; ЄДРПОУ 31291589) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Хмельницьк-млин” (31362, Хмельницька область, Хмельницький район, с.Розсоша; р/р 2600801025632 ВАТ „Кредобанк”; МФО 315654; ЄДРПОУ 35479380) пеню в сумі 1 557,13 грн., три проценти річних в сумі 227,84 грн., 132,84 грн. держмита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В частині стягнення 11 500,00 грн. основного боргу провадження у справі припинити.

4. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю „Хмельницьк-млин” (31362, Хмельницька область, Хмельницький район, с.Розсоша; р/р 2600801025632 ВАТ „Кредобанк”; МФО 315654; ЄДРПОУ 35479380) 12,16 грн. зайво сплаченого державного мита, про що видати довідку.

5. Наказ видати після набрання судовим рішення в законної сили, в порядку ст.116 ГПК України.

6. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Суддя