Рішення № 10462322, 15.07.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 4/145 (8/38)15.07.10 За позовомПриватного підприємства «Скарлетт» До           Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк»

Провизнання дій неправомірними по первісному позову та про стягнення заборгованості у сумі 157017,92грн. по кредитному договору

Суддя Борисенко І.І.

Представники:

Від позивача Мажуга О.В.

Від відповідача           Віденко С.М.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача –Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк»про визнання дій Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк»не правомірними щодо збільшення заборгованості за укладеним договором № 1 від 13.10.2009р.

В процесі розгляду справи Позивач по первісному позову неодноразово уточнював свої позовні вимоги, 11.03.2010р. остаточно уточнив свої позовні вимоги, а саме просить:

- припинити дії з боку Відповідача щодо нарахування відсотків за користування кредитом, штрафних санкцій та комісій з дати укладання Договору №1 від 13.10.2009р.;

- відновити становище, яке існувало до порушення, а саме встановити фактичну загальну суму заборгованості в розмірі 135080,72грн. за укладеним Кредитним договором № 10/К-07 від 27 квітня 2007 року і Договором від 13.10.2009р.

Відповідач по справі надав суду письмовий відзив на позовну заяву, в якому повністю заперечує проти позовних вимог, вважає їх безпідставними та необґрунтованими.

Також 27.05.2010 до суду надійшов зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк»до Приватного підприємства «Скарлетт»про стягнення заборгованості за кредитним договором та договором банківського рахунку на суму 157017,92 грн.

Зустрічний позов відповідав вимогам ст. 60 ГПК України, тому був прийнятий судом до спільного розгляду з первісним позовом.

В процесі розгляду справи Позивач по зустрічному позову також уточнив свої позовні вимоги, просить стягнути з Приватного підприємства «Скарлетт»126484,93 грн. кредиту, 19117,17 грн. процентів, 9544,12 грн. пені за несвоєчасне погашення кредиту, 841,49 грн. пені за несвоєчасне погашення процентів. Від стягнення 978,50 грн. комісії за обслуговування по поточному рахунку VIP –менеджером, 51,71 грн. пені за несвоєчасне погашення комісії за обслуговування по поточному рахунку VIP –менеджером Позивач за зустрічним позовом відмовився і відмова прийнята судом.

Відповідно до ч.4 ст.22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення у справі, зокрема зменшити розмір позовних вимог.

Під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціна позову.

Згідно з ч.3 ст.55 ГПК України ціну позову вказує позивач.

Отже, позивач по зустрічному позову зменшив позовні вимоги, просить стягнути з відповідача 126484,93 грн. кредиту, 19117,17 грн. процентів, 9544,12 грн. пені за несвоєчасне погашення кредиту, 841,49 грн. пені за несвоєчасне погашення процентів. Від стягнення 978,50 грн. комісії за обслуговування по поточному рахунку VIP –менеджером, 51,71 грн. пені за несвоєчасне погашення комісії за обслуговування по поточному рахунку VIP –менеджером Позивач за зустрічним позовом відмовився і відмова прийнята судом, тому має місце нова ціна позову 155987,71грн., виходячи з якої й вирішується спір.

Відповідач по зустрічному позову позовні вимоги не визнає, свої заперечення виклав у письмовому відзиві на позовну заяву від 18.06.2010р.

Розгляд справи на прохання сторін неодноразово відкладався, тому за клопотанням сторін, спір вирішено у більш тривалий строк, ніж встановлено частиною першою ст.69 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, подані учасниками процесу документи, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" та Приватним підприємством «Компанія «Скарлетт»укладено Кредитний договір № 10/К-07 від 27 квітня 2007 року та Додатковий договір №1/1 від «03»травня 2007 року до Кредитного договору, згідно мов якого банк надав Відповідачу кредитні кошти у розмірі 303115,00 грн. з нарахуванням процентів користування кредитом в межах кредитної лінії із розрахунку 19 % річних та кінцевим терміном погашення кредиту до «26»квітня 2010 року.

Відповідно до п. 4.7 Кредитного договору Позичальник доручає Банку здійснювати з його рахунку № 2600102300134, відкритого в Чернігівській філії ТОВ «Укрпромбанк», МФО 353661, договірне списання коштів в сумах, необхідних для повернення кредиту, сплати процентів, штрафних санкцій та інших платежів у випадках неповернення або несвоєчасного повернення кредиту та/або несплати або несвоєчасної сплати процентів, комісій та штрафних санкцій.

Для виконання даного пункту кредитного договору між позивачем та відповідачем був укладений договір № 3-134-07 банківського рахунку від 28.12.32007р., додатковий договір № 1 від 15.10.2008р. до договору № 3-134-07 банківського рахунку від 28.12.2007р. та додатковий договір № 2 від 17.11.2008р. до договору № 3-134-07 банківського рахунку від 28.12.2007р.

Відповідно до умов даного договору банківського рахунку відповідач зобов’язався щомісячно здійснювати оплату за розрахункове обслуговування за поточним рахунком VIP –менеджером в розмірі 3% річних від фактичної заборгованості за кредитним договором № 10/К-07 від 27.04.2007р.

Кредитний договір та договір банківського вкладу мають єдину підставу виникнення та мету –врегулювання умов надання та механізму повернення кредитних коштів.

Дія кредитного договору закінчилась 26.04.2010р., зобов’язання, передбачені кредитним договором, відповідачем по зустрічному позову не виконано.

На рахунки, які були відкриті для надання кредиту та обліку нарахованих відсотків кошти від відповідача не поступили.

Згідно п.6.1.3. кредитного договору позичальник зобов’язаний достроково повернути всю заборгованість за цим договором, а саме: повернути всю суму кредиту, сплатити усі нараховані проценти, штрафні санкції, а також сплатити усі інші платежі, передбачені даним Договором, у випадках та у порядку, передбачених п. 9.2. цього Договору.

Відповідно до п 9.2. Кредитного договору Банк має право зупинити подальше кредитування вимагати дострокового повернення Кредиту, сплати процентів та штрафних санкцій, що передбачені даним Договором, а також відшкодування збитків, завданих Банку внаслідок невиконання або неналежного виконання Позичальником умов даного Договору.

Пунктом 8.1. Кредитного договору передбачена відповідальність Відповідача за порушення терміну повернення кредиту та сплати процентів за користування ним у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, від невчасно сплаченого платежу за кожен день прострочення.

13 жовтня 2009 року між Позивачем-та Відповідачем укладено Договір №1 про складання графіку погашення заборгованості, за яким Сторони на дату підписання договору встановили суму загальної заборгованості та графік погашення простроченої частини платежів, а саме:

- 60820,00грн. –строкова заборгованість за кредитом;

- 77630,86 грн. - прострочена заборгованість за кредитом;

.- 7279,36грн. - прострочена заборгованість за процентами;

-          754,71грн. - прострочена заборгованість за комісією;

-          6 865,79 грн.- штрафні санкції;

-          1730,00 грн. –відшкодування судових витрат;

Позивач по первісному позову стверджує, що цим Договором сторони встановили чітку суму заборгованості за кредитним договором № 10/К-07 від 27 квітня 2007 року в розмірі 155080,72грн. і не встановили порядок нарахування відсотків на строкову заборгованості, нарахування штрафних санкцій у разі невиконання чи неналежного виконання цього договору та залишення інших умов договору кредиту без змін.

Банк наголошує на тому, що Договір №1 від 13.10.2009р.

-          по - перше не змінив та не припинив дії жодного пункту Кредитного договору та не являється додатковою угодою до Кредитного договору;

-          по - друге Договір -1 не являється договором у розумінні Цивільного кодексу та Господарського кодексу України, оскільки не містить ні предмету договору ні обов'язків сторін а також інших необхідним реквізитів для господарського договору взагалі;

-          норми Договору містять невідповідності та суперечності між самими пунктами цього Договору - 1.

Також наголошує на тому, що жодний пункт Договору 1 не говорить про те, що Банк припиняє нараховувати проценти, штрафні санкції ні на прострочену частину кредиту ні на строкову заборгованість по Кредиту. На момент підписання Договору 1 строкова заборгованість по Кредиту складала 60 820,00 гри., проценти за користування цією частиною кредиту мали нараховуватись у відповідності з умовами Кредитного договору. На прострочену частину кредиту Договір 1 також не припинив нарахування процентів та штрафних санкцій. Тобто не існує підстав вважати про неправомірне збільшення Банком заборгованості по кредиту, оскільки сума заборгованості по кредиту - величина не постійна, а постійно змінюється, і залежить від строку користуванням кредитом, проценти встановлені кредитним договором нараховуються у встановленому Кредитним договором порядку. Посилаючись на Договір -1 Боржник звернувся до суду з вимогою заборонити Банку нараховувати відсотки на суму невиконаних зобов'язань. Дана вимога не відповідає ні закону ні умовам укладеного Кредитного договору.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, господарський суд вважає позовні вимоги позивача по первісному позову не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, а вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк»по зустрічному позову обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного:

Статтею 509 ЦК України визначення поняття зобов'язання та підстави його виникнення. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. І ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" та Приватним підприємством «Компанія «Скарлетт»укладено Кредитний договір № 10/К-07 від 27 квітня 2007 року та Додатковий договір №1/1 від 03 травня 2007 року до Кредитного договору, згідно умов якого банк надав Відповідачу кредитні кошти у розмірі 303115,00 грн. з нарахуванням процентів користування кредитом в межах кредитної лінії із розрахунку 19 % річних та кінцевим терміном погашення кредиту до «26»квітня 2010 року.

Приватне підприємство «Компанія «Скарлетт» виконало свої зобов’язання за кредитним договором частково.

Станом на 21.04.2010р. заборгованість Приватного підприємства «Компанія «Скарлетт», відповідно до умов, встановлених кредитним договором № 10/К-07 від 27 квітня 2007 р. складає 126484,93 грн. .

Факт наявності боргу у Приватного підприємства «Компанія «Скарлетт»в сумі 126484,93 грн. Позивачем по зустрічному позову належним чином доведений, документально підтверджений і Відповідачем на спростований, тому позовні вимоги про стягнення основного боргу за кредитом підлягають задоволенню.

Згідно ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Матеріалами справи доведено і відповідачем (по зустрічному позову) не спростовано, що заборгованість відповідача по відсоткам за користування кредитом складає 19117,17 грн., і тому ця сума також має бути стягнута з відповідача.

Пунктом 8.1. Кредитного договору передбачена відповідальність Відповідача за порушення терміну повернення кредиту та сплати процентів за користування ним у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, від невчасно сплаченого платежу за кожен день прострочення.

Отже, порушення відповідачем строків сплати строків погашення кредиту та строку сплати відсотків за кредитом, передбачених умовами кредитного договору, є порушенням зобов'язання, що відповідно до ст. 611 ЦК України тягне за собою правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплату неустойки.

Тому позивачем по зустрічному позову також правомірно заявлена вимога про стягнення з відповідача пені за неналежне виконання зобов'язання, відповідно до договору.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання, зокрема в разі прострочення.

Таким чином, з Приватного підприємства «Компанія «Скарлетт» належить також стягнути пеню у сумі 9544,12грн. за порушення строку повернення кредиту, та 4841,49грн. пені за порушення строків сплати відсотків, відповідно до розрахунку позивача по зустрічному позову.

Уточнені позовні вимоги позивача по первісному позову щодо припинення дії з боку Відповідача щодо нарахування відсотків за користування кредитом, штрафних санкцій та комісій з дати укладання Договору №1 від 13.10.2009р. та щодо відновлення становища, яке існувало до порушення, а саме встановлення фактичної загальної суми заборгованості в розмірі 135080,72грн. за укладеним Кредитним договором № 10/К-07 від 27 квітня 2007 року і Договором №1 від 13.10.2009р. не задовольняється судом з наступного:

- Договір №1 від 13.10.2009р. не змінив та не припинив дії жодного пункту Кредитного договору та не являється додатковою угодою до Кредитного договору;

-          Договір №1 від 13.10.2009р. не являється договором у розумінні Цивільного кодексу та Господарського кодексу України, оскільки не містить ні предмету договору ні обов'язків сторін а також інших необхідним реквізитів для господарського договору взагалі;

-          Договір №1 від 13.10.2009р. не містить жодного пункту про те, що Банк припиняє нараховувати проценти, штрафні санкції ні на прострочену частину кредиту ні на строкову заборгованість по Кредиту.

Тобто, суд приймає до уваги твердження позивача по зустрічному позову, що не існує підстав вважати про неправомірне збільшення Банком заборгованості по кредиту, оскільки сума заборгованості по кредиту - величина не постійна, а постійно змінюється, і залежить від строку користуванням кредитом, проценти встановлені кредитним договором нараховуються у встановленому Кредитним договором порядку. Посилаючись на Договір №1 Боржник звернувся до суду з вимогою заборонити Банку нараховувати відсотки на суму невиконаних зобов'язань. Дана вимога не відповідає ні закону ні умовам укладеного Кредитного договору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Виходячи з вищенаведених норм закону, позивачем (відповідач по зустрічному позову) належним чином протягом розгляду справи не було надано належних доказів по справі на спростування зустрічних позовних вимог.

В судовому засіданні, допустимими доказами, які знаходяться в матеріалах справи позивач по зустрічному позову довів, що його уточнені зустрічні позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

В задоволенні первісних позовних вимог, суд відмовляє повністю.

Витрати по оплаті держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу по первісному та зустрічному позовах, згідно ст. 49 ГПК України, покладаються на Приватне підприємство «Компанія «Скарлетт»(позивача по первісному позову).

В судовому засіданні 06.07.2010 закінчено розгляд справи, в судовому засіданні оголошувалася перерва до 15.07.2010 для підготовки повного тексту рішення, відповідно до ст. 85 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні первісного позову відмовити повністю.

Зустрічний позов задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного підприємства «Компанія «Скарлетт»(14000, м. Чернігів, пр.-т Перемоги, 91/2, код ЄДРПОУ 30732212) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк»(01133, м. Київ, бульвар Л. Українки, 26, код ЄДРПОУ 19357325) 126484,93 грн. кредиту, 19117,17 грн. процентів, 9544,12 грн. пені за несвоєчасне погашення кредиту, 841,49 грн. пені за несвоєчасне погашення процентів, 1570,18 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 10 днів з дня його прийняття.

Суддя                                                                                                     І.І.Борисенко