Рішення № 10462224, 06.07.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 40/22006.07.10 За позовом Харківського міжрайонного транспортного прокурора в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України в Харківській області

до Приватного підприємства «УКРВТОРРЕСУРС»

про стягнення заборгованості по орендній платі - 16 803,42 грн та пені в сумі 16 402,94 грн

Суддя Пукшин Л.Г.

Представники сторін:

від прокуратури: не з’явився.

від позивача: не з’явився.

від відповідача: Шуляр С.А. - представник за довіреністю №1 від 11.01.10.

У судовому засіданні 06.07.10 за згодою присутніх учасників судового процесу у відповідності до ч.2 ст. 85 ГПК України суд оголосив вступну і резолютивну частини рішення

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Харківський міжрайонний транспортний прокурор звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області ради до Приватного підприємства “УКРВТОРРЕСУРС” про стягнення з відповідача в доход державного бюджету заборгованості по орендній платі у сумі 16803,42 грн та пені у розмірі 16402, 92 грн.

Ухвалою суду від 27.04.10 порушено провадження у справі № 40/220 за вказаним позовом та призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 27.05.10

Ухвалою суду від 27.05.10 відкладено розгляд справи на 10.06.10.

10.06.10 розгляд справи у відповідності до ст. 77 ГПК України відкладався до 22.06.10. 22.06.10 за клопотанням органу прокуратури оголошувалась перерва до 06.07.10.

Судом заслухані пояснення представника позивача, досліджені надані суду докази та матеріали. В результаті дослідження наданих суду доказів та матеріалів, слухання сторін суд встановив:

На розгляд Господарського суду м. Києва передані позовні вимоги Харківського міжрайонного транспортного прокурора (надалі за текстом –орган прокуратури) в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області (надалі за текстом –позивача, РВ ФДМУ по Харківській області) до Приватного підприємства «Укрвторресурс»(надалі за текстом –відповідача, ПП «Укрвторресурс») про стягнення з відповідача на користь позивача 16803,42 грн. основного боргу з орендної плати та пені у розмірі 16402,94 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що перевіркою, проведеною Харківською міжрайонною транспортною прокуратурою, на предмет дотримання вимог Закону України «Про оренду державного та комунального майна»встановлено, що РВ ФДМУ по Харківській області укладено з ПП «Укрвторресурс»договір оренди №2285-Н від 30.01.06, за умовами якого відповідачу передано в строкове платне користування окреме індивідуально-визначене майно: нерухоме майно –частину вантажного майданчика ст. Лозова СТГО «Південна залізниця»загальною площею 1000,00 кв.м., розташованого за адресою: Харківська обл., м. Лозова, ст. Лозова Південної залізниці , що знаходиться на балансі Основянського будівельно-монтажного управління Південної залізниці. Також встановлено, що відповідачем здійснюється систематичне порушення п.3.3 та п.5.2 договору та ч.3 ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»в частині своєчасності та повноти сплати орендних платежів, в результаті чого за ним числиться заборгованість зі сплати орендних платежів у сумі 16803,42 грн. станом на 10.02.10. Крім того, з посиланням на п. 3.5 договору нарахована пеня у розмірі 16402,94 грн. за порушення виконання зобов’язань за договором. У позові міститься посилання на ст. 121 Конституції України, ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру», ч.3 ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

Відповідач, у поданому на вимогу суду відзиві на позов повідомив суд, що не визнає позовні вимоги, оскільки здійснив перерахування на користь орендодавця суму у розмірі 22150,00 грн. за платіжними дорученнями №417 від 19.02.10, №437 від 16.03.10, №12 від 01.06.10, а відтак заборгованість відповідача перед позивачем за договором оренди №2285-Н від 30.01.06 відсутня. Стосовно нарахованої пені у розмірі 16402,94 грн., то за твердженням відповідача між сторонами за договором 27.05.10 укладена додаткова угода №4 до договору оренди №2285-Н, за умовами якого п. 3.5 викладено у ін. редакції. Крім того, згідно з п. 2 ст. 257 ЦКУ до нарахування пені застосовується позовна давність у один рік. Крім того, згідно зі ст. 232 ГКУ нарахування пені припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконане. Отже, за твердженням відповідача, нарахована позивачем пеня за період з 26.02.09 по 10.02.10 у сумі 16 402,94 грн є необґрунтованою, бо нарахована з порушенням чинного законодавства.

Окрім іншого відповідач надав суду Акт звіряння розрахунків з орендної плати по договору оренди № 2285-Н від 31.01.06р. між РВ ФДМУ по Харківській області та ПП «Укрвторресурс»станом на 16.06.2010р., згідно якого у відповідача існує переплата на 10,68 грн за орендну плату, а також переплата по штрафних санкціям у розмірі 7549,99 грн.

Таким чином, спір у справі виник з причин порушення відповідачем договірних зобов’язань в частині своєчасності та повноти внесення орендних платежів.

Господарський суд, здійснивши оцінку доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, встановив.

За договором оренди № 2285-Н від 30 січня 2006 року, укладеного між сторонами, позивач як орендодавець передав а відповідач як орендар прийняв у строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно: нерухоме майно –частину вантажного майданчику станції Лозова Південної залізниці, загальною площею 1000, 0 кв.м., розміщене за адресою: Харківська область, м. Лозова ст. Лозова Південної залізниці, що знаходиться на балансі Основ’янського будівельно-монтажного експлуатаційного управління Південної залізниці.

30.01.2006 сторонами підписано акт приймання-передачі орендованого майна.

Згідно п. 10.1. Договору даний договір укладено строком на 11 місяців і діє до 29.12.2006р.

Термін дії договору неодноразово продовжувався, що підтверджується додатковими угодами до нього, зокрема Додатковою угодою № 1 від 20.11.2007р., Додатковою угодою № 2 від 25.01.2008р., Додатковою угодою № 3 від 25.12.2008р.

Згідно п. 3.1. Договору сторони домовилися, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку –грудень 2005р.: 3080,75 грн. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством.

Орендна плата за перший місяць оренди січень 2006 р. визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за січень 2006р., та за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць (п. 3.2 договору).

Перерахування орендної плати здійснюється орендарем (відповідачем) щомісячно до 10 числа місяця, наступного за звітнім відповідно до вимог діючої Методики у наступному порядку: безпосередньо до Державного бюджету на рахунки визначені фінансовими органами у розмірі 70% , на рахунок визначений Балансоутримувачем –у розмірі 30% (п.3.3 Договору).

До 12 числа кожного місяця, наступного за звітнім, Відповідач згідно з п.5.6 Договору зобов’язувався надавати Позивачу копії платіжних доручень з відміткою банку про перерахування орендної плати до Державного бюджету України.

За доводами органу прокуратури відповідач належним чином не виконував взяті на себе зобов’язання щодо вчасності внесення орендних платежів, внаслідок чого виникла заборгованість станом на 10.02.10 у розмірі 16 803,42 грн. Крім цього, орган прокуратури просить суд стягнути з відповідача пеню за невчасне перерахування орендної плати за період з 26.02.2009 по 10.02.2010 у розмірі 16402,94 грн.

В процесі розгляду справи відповідачем надано суду платіжні доручення (№ 437 від 19.02.10 на суму 2000,00 грн; № 437 від 16.03.2010 на суму 2000,00 грн; № 12 від 01.06.2010р на суму 18150,00 грн) про перерахування заборгованості по орендній платі на загальну суму 22150,00 грн а відтак відповідач просить припинити провадження у справі.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що заява відповідача щодо припинення провадження у справі в частині стягнення основної суми заборгованості підлягає задоволенню.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ч.1 ст.32 ГПК України).

Наявні в матеріалах платіжні доручення № 437 від 19.02.10 на суму 2000,00 грн; № 437 від 16.03.2010 на суму 2000,00 грн; № 12 від 01.06.2010р на суму 18150,00 грн з урахуванням акта звіряння розрахунків з орендної плати по договору № 2285-Н від 30.01.06 станом на 16.06.10, підписаного уповноваженими сторонами, свідчать про сплату орендарем орендної плати у повному обсязі, а відтак посвідчує оплату відповідачем основної суми заборгованості, що є предметом спору у справі №40/220.

Наведені докази вказують на відсутність підстав для звернення з вимогами, що заявлені Прокуратурою в інтересах Позивача до Відповідача у справі №40/220. Зазначене свідчить про відсутність предмету спору у справі №40/220 в частині стягнення основної суми заборгованості за договором оренди.

Господарський суд, відповідно до п.1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи викладене, суд вважає за можливе задовольнити заяву представника відповідача та припинити провадження у справі на підставі п.11 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України за відсутності предмету спору.

При цьому, беручи до уваги той факт, що відповідачем сплачено заборгованість у після звернення позивача до суду та порушення провадження у справі, а відтак спір виник внаслідок його неправильних дій, суд у відповідності до абз.3 ч. 1 ст. 49 ГПК України покладає на відповідача судові витрати.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача пені у розмірі 16 40,94 грн, то слід звернути увагу на наступне.

Пунктом 3.5. Договору № 2285-Н від 30.01.2006, передбачалося, що орендна плата, перерахована не своєчасно або не у повному обсязі, стягується до державного бюджету, відповідно до чинного законодавства з урахуванням пені в розмірі 0,5 % від суми заборгованості за кожен день прострочення, включаючи день оплати.

До позовної заяви доданий розрахунок пені, що нараховувався з урахуванням умов передбачених п. 3.5. Договору.

Однак у матеріалах справи наявна додаткова угода № 4 від 27.07.2010р. до договору оренди № 2285–Н від 30.01.2006, згідно якої сторони домовилися, розділ 3 «Орендна плата»з моменту укладення договору оренди п. 3.5. договору викласти в наступній редакції: «Орендна плата, перерахована не своєчасно або не у повному обсязі, стягується до державного бюджету та Балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.3. співвідношенні відповідно до чинного законодавства з урахуванням пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення, включаючи день оплати».

Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов‘язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов‘язань. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов‘язання.

Згідно ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону). Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За таких обставин, враховуючи передбачений умовами договору розмір штрафних санкцій, який перевищує розмір встановлений законом, стягненню в примусовому порядку підлягає сума обмежена законодавством, в свою чергу умови договору зокрема в частині сплати штрафних санкцій у більшому розмірі є обов’язковими для сторін та можуть бути виконані в добровільному порядку.

Вказана позиція викладена також в Інформаційному листі Вищого господарського суду України № 01-8/211 від 07.04.2008р. «Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України» у п. 49 якого зазначено, що положення Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»не встановлюють обмежень щодо визначення розміру пені, а передбачають обмеження розміру пені, що підлягає стягненню.

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Розрахунок пені здійснений позивачем при поданні позовної заяви судом не може бути прийнятий, оскільки такий не відповідає чинному законодавству, нарахування проведені без урахування обмежень по розміру встановленому чинним законодавством за ставкою 0,5% передбаченою договором.

Як про те зазначено у п. 18 Листа Вищого господарського суду України від 11.04.2005р. № 01-8/344 господарський суд у розгляді справи не зобов'язаний здійснювати «перерахунок»замість позивача розрахованих останнім сум штрафних санкцій, річних тощо. Однак з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування таких сум, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору.

Позивачем не було виконано вимоги ухвали суду від 10.06.10 та не надано суду розрахунок пені з урахуванням положення Додаткової угоди № 4 від 27.05.10 та вимог чинного законодавства, а відтак розрахунок пені здійснений позивачем при поданні позовної заяви судом не може бути прийнятий судом з підстав наведених вище, а тому суд залишає позовну вимогу про стягнення пені у розмірі 16402,94 грн без задоволення.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 33,44, 49, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва –

ВИРІШИВ:

1. В частині позовних вимог про стягнення з приватного підприємства «Укрвторресурс»на користь держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області 16803,42 грн основного боргу припинити провадження.

2. В частині позовних вимог про стягнення з приватного підприємства «Укрвторресурс»на користь держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області 16402,94 грн пені відмовити.

3. Стягнути з приватного підприємства «Укрвторресурс»(02222 м. Київ, Деснянський район, вул. Пухівська, 1-А, код ЄДРПОУ 30634794) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем в процесі виконання судового рішення на користь Державного бюджету України 168,03 грн (сто шістдесят вісім гривень три копійки) - державного мита та 236,00 грн (двісті тридцять шість гривень нуль копійок) - витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Суддя                                                                                           Пукшин Л.Г.

Дата підписання рішення 12.07.2010р.