Рішення № 10461938, 15.07.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

15.07.10 р. Справа № 2/106

Суддя господарського суду Донецької області Мартюхіна Н.О.

при секретарі судового засідання Москаленко О.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма „Атом” м. Донецьк

до відповідача: Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 м. Донецьк

про визнання права

За зустрічним позовом: Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 м. Донецьк

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма „Атом” м. Донецьк

про визнання права

За участю

представників сторін

від позивача за первинним позовом: не зявився

від відповідача за первинним позовом: не зявився

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма „Атом” м. Донецьк, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 м. Донецьк про визнання за Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма „Атом” право власності на нерухоме майно будівлю магазину, загальною площею 142,56м2, що розташоване на земельній ділянці за кадастровим номером 1410137700:00:018:0204 у місті Донецьку, 83087, по вул. Пухова.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на договір будівельного підряду від 18.07.2007р., договір простого товариства від 31.05.2007р. Як на правові підстави заявленого позову посилається на ст.331, 357, 386, 392, 1132, 1134 ЦК України.

Позивачем за первинним позовом до прийняття рішення по справі в порядку ст.. 22 ГПК України надано заяву про зменшення позовних вимог, де останній зменшує позовні вимоги та просить визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма „Атом” право власності на долю у розмірі 90% у спільному майні, а саме: у будівлі магазину під літерою А-2, загальною площею 237,7м2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. З приводу зазначеного судом розглядаються остаточні позовні вимоги позивача.

19.05.2010р. Фізична особа підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Донецької області із зустрічною позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма „Атом” м. Донецьк про визнання за фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 права власності на долю у спільному майні магазині непродовольчих товарів, який розташований на земельній ділянці з кадастровим номером № 1410137700:00:018:0204 у місті Донецьку, 83087, по вул.. Пухова у розмірі 10%.

В обґрунтування заявлених зустрічних позовних вимог, останній посилається договір простого товариства від 31.05.2007р. Як на правові підстави заявленого позову посилається на ст.356, 357, 386, 392, 1132, 1133, 1134 ЦК України.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 19.05.2010р. зустрічний позовом прийнятий до розгляду.

Процесуальний строк розгляду справи продовжувався за клопотанням представників сторін.

Під час слухання справи сторонами неодноразово надавалися письмові та усні пояснення по суті заявлених позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив.

21.05.2007р. між Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 (Сторона 1) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Атом” (Сторона 2) був укладений договір простого товариства., який посвідчений приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Качур Г.В.

За цим договором сторони зобовязуються обєднати свої вклади та спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення загальної мети, а саме будівництво та введення в експлуатацію магазину непродовольчих товарів, який буде розташований на земельній ділянці (кадастровий номер 1410137700:00:018:0204) загальною площею 179м2, яка знаходиться на території Ленінського району м. Донецька по вул. Пухова, згідно з затвердженою проектно-кошторисною документацією.

Пунктом 1.2. договору встановлено, що земельна ділянка передана Стороні 1 в оренду на підставі рішення Виконавчого комітету Донецької міської ради № 771/10 від 20.12.2006р. та договору оренди земельної ділянки посвідченого 27.01.2007р. приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Устіменко М.С. та зареєстрованого в реєстрі за № 112, який зареєстрований у Донецькій міській раді 27.12.2006р. за № 9/283 та у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі 06.02ю.2007р. № 040714600006.

Розділом 2 „Обовязки сторін” визначено, що Сторона 1 зобовязана протягом 5 днів після укладання договору надати будівельній організації шляхом складання акту прийому-передачі орендовану земельну ділянку під забудову; передати Стороні 2 за актом прийому-передачі всю необхідну для будівництва магазину непродовольчих товарів проектно-кошторисну та іншу дозвільну документацію.

Сторона 2 зобовязана своєчасно профінансувати в повному обсязі всі витрати, необхідні для оформлення Стороною 1 необхідних для будівництва магазину непродовольчих товарів дозвільних документів; своєчасно профінансувати в повному обсязі витрати на будівництво та введення в експлуатацію магазину непродовольчих товарів; після отримання всіх необхідних документів та надання Стороною 1 земельної ділянки у відповідності до п. 2.1.1. договору, приступити до будівництва магазину непродовольчих товарів згідно із проектно-кошторисною документацією власними силами або укласти з генеральною підрядною організацією договір на будівництво магазину непродовольчих товарів, завершити будівництво та здати його в експлуатацію відповідно до вимог діючого законодавства у встановлений договором строк.

Пунктом 5.1. договору визначено, що Сторона 1 вносить свій вклад у спільну діяльність шляхом надання у спільне користування для будівництва та введення в експлуатацію магазину непродовольчих товарів земельну ділянку. Частка сторони 1 у спільній діяльності становить 10%.

Згідно до п. 5.2. договору вклад Сторони 2 грошові кошти у розмірі 312552грн. Частка сторони 2 у спільній діяльності становить 90%.

Як видно з матеріалів справи Фізичній особі підприємцю ОСОБА_1 та Товариству з обмеженою відповідальністю Фірма „Атом” Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю м. Донецька було видано дозвіл на виконання будівельних робіт № 07/212 від 25.06.2007р., а саме на будівництво будівлі магазину непродовольчих товарів по вулиці Пухова в Ленінському районі.

Приватним підприємством „Дом” на замовлення Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_4 було розроблено Робочий проект магазину непромислових товарів по вул. Пухова в Ленінському районі м. Донецька.

18.07.2007р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма „Атом”, Субєктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 (Замовник) та Приватним підприємством „Розвиток 05” (Підрядник) був укладений договір будівельного підряду.

За цим договором Підрядник зобовязаний здійснити за завданням Замовника будівництво будівлі непродовольчого магазину (площа забудови 142,56м2) не земельній ділянці, що розташована за адресою: м. Донецьк, Ленінський район, вул.. Пухова, у відповідності з проектно-кошторисною документацією, що є невідємною частиною договору, здати результати роботи Замовнику, а Замовник зобовязаний прийняти результат роботи та оплати його.

Як видно з матеріалів справи, Підрядник здійснив будівництво непродовольчого магазину (площа забудови 142,56м2) не земельній ділянці, що розташована за адресою: м. Донецьк, Ленінський район, вул. Пухова.

Комунальним підприємством „Бюро технічної інвентаризації м. Донецька” було складено технічний паспорт на будівлю магазину літ. А-2, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, власником визначено ОСОБА_1, у звязку з чим сторони звернулися до суду з позовом про визнання права власності на долі у спільному майні.

Оцінивши в сукупності викладені сторонами доводи та заперечення та представлені в їх обґрунтування докази, господарський суд вважає, що як позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма „Атом” так і Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ст.16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Згідно із ст.20 Господарського кодексу України права та законні інтереси субєктів господарювання захищаються шляхом, зокрема, визнання наявності або відсутності прав.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може предявити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

З наведених норм Цивільного кодексу України випливає, позов про визнання власності подається у випадках, коди певній особі право або набуття цією особою права не визнається, оспорюється іншою особою або у разі відсутності в неї документів, що засвідчують приналежність їй такого права.

Позов про визнання права власності це не договірна вимога власника майна про констатацію перед третіми особами факту приналежності позивачу права власності на спірне майно, не поєднане з конкретними вимогами про повернення майна чи усунення інших перешкод, не повязаних з позбавленням володіння.

При цьому нормами Цивільного кодексу України не визначений перелік особі, до повноважень, яких належить визнання чи невизнання прав за будь-якими юридичними чи фізичними особами. Особою, яка не визнає право, може бути будь-яка особа, а не лише особа, якій надано такі повноваження.

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного спору полягає у встановленні права власності позивача за первинним позовом та права власності позивача за зустрічним позовом щодо спільного майна.

За приписами ст. 1132 ЦК України за договором простого товариства сторони (учасники) беруть зобов'язання об'єднати свої вклади та спільно діяти з метою одержання прибутку або досягнення іншої мети.

Стаття 1133 ЦК України встановлено, що вкладом учасника вважається все те, що він вносить у спільну діяльність (спільне майно), в тому числі грошові кошти, інше майно, професійні та інші знання, навички та вміння, а також ділова репутація та ділові зв'язки.

Вклади учасників вважаються рівними за вартістю, якщо інше не випливає із договору простого товариства або фактичних обставин. Грошова оцінка вкладу учасника провадиться за погодженням між учасниками.

Відповідно до ст. 1134 ЦК України внесене учасниками майно, яким вони володіли на праві власності, а також вироблена у результаті спільної діяльності продукція та одержані від такої діяльності плоди і доходи є спільною частковою власністю учасників, якщо інше не встановлено договором простого товариства або законом.

Внесене учасниками майно, яким вони володіли на підставах інших, ніж право власності, використовується в інтересах усіх учасників і є їхнім спільним майном.

Згідно до ст. 1139 ЦК України прибуток, одержаний учасниками договору простого товариства в результаті їх спільної діяльності, розподіляється пропорційно вартості вкладів учасників у спільне майно, якщо інше не встановлено договором простого товариства або іншою домовленістю учасників.

За приписами ст. 181 Цивільного кодексу України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Статтею 331 Цивільного кодексу України визначено, що право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом.

Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі.

Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

Статтею 875 Цивільного кодексу України визначено, що за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Приписами ст. 876 Цивільного кодексу України визначено, що власником об'єкта будівництва або результату інших будівельних робіт є замовник, якщо інше не передбачено договором.

Як було встановлено судом, спірний обєкт нерухомості, було побудовано на замовлення Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма „Атом” та фізичної особи підприємця ОСОБА_1 з матеріалів позивача за первинним позовом, на земельній ділянці, що надана позивачу за зустрічним позовом в оренду та результати будівельних робіт були фактично передані замовнику.

Згідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються такими засобами, як письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 23.04.2010р. у справі було призначено судову будівельно-технічну експертизу, проведено якої доручено судовому експерту ОСОБА_5, який відповідно до свідоцтва № 322 має право проведення судових інженерно-технічних експертиз.

Відповідно до висновку будівельно-технічної експертизи № 10/23/05/10 від 13.05.2009р. судовим експертом були зроблені наступні висновки:

-відповідно до п. 1 Національного стандарту № 1 „Загальні принципи оцінки майна та майнових прав”: будівля магазину загальною площею 420,94м2 є нерухомим майном;

-відповідно вимог діючих будівельних норм та правил (ДБН) будівля магазину загальною площею 420,94м2, яка розташована за адресою: Донецька область, м. Донецьк, Ленінський район, вул. Пухова відповідає діючим будівельним нормативним правилам та придатна для подальшої експлуатації за призначенням;

-відповідно до нормативних вимог, будівля магазину відноситься за ступенем капітальності до першої групи та є капітальною будівлею;

-будівництво будівлі магазину виконувалося відповідно проектної документації, що відповідає діючим державним будівельним нормам;

-конструкції будівлі виконані з відповідаючих нормам будівельних матеріалів, у відповідності з технологією, що забезпечує правильне конструктивне додавання елементів, не порушує експлуатаційну міцність конструкцій в цілому. Недоліків конструктивно-технологічного характеру не встановлено для введення будівлі в експлуатацію;

- будівля магазину відповідає нормативним вимогам пожежної безпеки ДБН В. 1.1-7-2002 Пожежна безпека обєктів будівництва та санітарні вимоги відповідно ДБН ВСН 54-87 Підприємства роздрібна торгівлі та придатні для подальшої експлуатації за призначенням.

Відповідно до ст. 42 Господарського процесуального кодексу України висновок судового експерта для господарського суду не є обовязковим і оцінюється судом за правилами встановленими ст. 43 ГПК України.

За приписом ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Виходячи з того, що ОСОБА_5 є судовим експертом з правом проведення судових експертиз з правом проведення судових інженерно-технічних експертиз, суд приймає до уваги вказаний вище висновок як належний та допустимий доказ.

Оцінюючи обставини справи та докази подані позивачем за первинним та зустрічним позовом, аналізуючи норми чинного законодавства, господарський суд виходить з наступного.

Як видно з матеріалів справи земельна ділянка на якій побудований спірний обєкт передана фізичні особі-підприємцю ОСОБА_1 на підставі рішення виконавчого комітету Донецької міської ради № 771/10 від 20.12.2006р. та договору оренди земельної ділянки .

Таким чином, позивачі в силу ч. 1 ст. 93 та ч. 1 ст. 95 Земельного кодексу України, фактично здійснюючи строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідної для функціонування власності за призначенням, а саме здійснення підприємницької та іншої діяльності, серед іншого, має право у встановленому порядку на цій земельній ділянці споруджувати виробничі будівлі і споруди.

Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма „Атом” та фізична особа підприємець ОСОБА_1 як повноважений користувач відповідної земельної ділянки управнений розраховувати на визнання за ним права власності.

Водночас, відсутність у Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма „Атом” та фізичної особи підприємця ОСОБА_1 належного правоустановчого документу щодо цього обєкту унеможливлює реєстрацію права власності на нього згідно приписів ст. 182 Цивільного кодексу України та Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень”. В свою чергу, за змістом ч. 6 ст. 3 Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” відсутність такої реєстрації істотним чином обмежує позивачів у реалізації прав, гарантованих ст. ст. 317, 319 Цивільного кодексу України, що є неприпустимим у світлі положень ст. 41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950р., ратифікованого Законом України від 17.07.1997р. № 475/97-ВР.

Таким чином з урахуванням розділу 5 „Вклади і частки сторін у спільній діяльності” договору простого товариства від 31.05.2007р. суд дійшов висновку, що позивач за первинним позовом є власником долі у розмірі 90% у спільному майні, а саме: у будівлі магазину під літерою А-2, загальною площею 237,7м2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, а позивач за зустрічним позовом є власником долі у розмірі 10% у спільному майні магазині непродовольчих товарів, який розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 1410137700:00:018:0204 у місті Донецьку, 83087, по вул.. Пухова.

У звязку з чим вимоги позивача за первинним позовом та позивача за зустрічним позовом є обґрунтованими, доведеними належним чином та підлягають задоволенню.

Судові покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма „Атом” та фізичну особу підприємця ОСОБА_1 у відповідності до вимог ст. 49 ГПК України, оскільки про це є клопотання позивачів.

На підставі викладеного керуючись ст. 16, 316, 317, 318, 319, 328, 331, 391, 392 Цивільного кодексу України, Господарським кодексом України, ст. ст. 22, 33, 43, 49, 59, 75, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма „Атом” м. Донецьк до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 м. Донецьк про визнання за Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма „Атом” права власності на долю у розмірі 90% у спільному майні, а саме: у будівлі магазину під літерою А-2, загальною площею 237,7м2, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 задовольнити повністю.

Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма „Атом” (83012, м. Донецьк, пл. Бакинських Комісарів, 6, ЄДРПОУ 32924516) право власності на долю у розмірі 90% у спільному майні, а саме: у будівлі магазину під літерою А-2, загальною площею 237,7м2, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1

Зустрічний позов фізичної особи підприємця ОСОБА_1 м. Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма „Атом” м. Донецьк про визнання за фізичною особою підприємцем ОСОБА_1, права власності на долю у спільному майні магазині непродовольчих товарів, який розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 1410137700:00:018:0204 у місті Донецьку, 83087, по вул.. Пухова задовольнити повністю.

Визнати за фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ІН НОМЕР_1) право власності на долю у спільному майні магазині непродовольчих товарів, який розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 1410137700:00:018:0204 у місті Донецьку, 83087, по вул. Пухова

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Рішення може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Суддя