Рішення № 10461905, 14.07.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

14.07.10 р.                     Справа № 2/21                               

Суддя господарського суду Донецької області Мартюхіна Н.О.

при секретарі судового засідання Москаленко О.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Приватного підприємства „Ваш Двір” м. Маріуполь

до відповідача 1: Маріупольського відділення № 8013 Відкритого акціонерного товариства „Ощадбанк” м. Маріуполь

до відповідача 2: Відкритого акціонерного товариства ”Державний ощадний банк України” м. Київ

про стягнення заборгованості в сумі 14539,94грн.

За участю

представників сторін

від позивача: Ступка Д.Д. - за довір.

від відповідача 1: Чеснок О.І – за довір.

від відповідача 2: Чеснок О.І. – за довір.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Приватне підприємство „Ваш Двір” м. Маріуполь, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Маріупольського відділення № 8013 Відкритого акціонерного товариства „Ощадбанк” м. Маріуполь про стягнення заборгованості за послуги з утримання будинку та прибуденкової території в розмірі 13761грн., індексу інфляції в розмірі 275,22грн., 3% річних в розмірі 64,47грн. та пені в розмірі 439,25грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем умов договору на відшкодування витрат, пов’язаних з експлуатацією та обслуговуванням комунальної власності міста від 01.07.2005р. З посиланням на порушення зазначеного договору, позивач просить стягнути з відповідача суму заборгованості за період з листопада 2006р. по жовтень 2009р. Як на правові підстави викладених позовних вимог посилається на ст. 526, 530, 625, 629 ЦК України, ст. 193 ГК України.

Відповідач надав відзив на позовну заяву від 25.03.2010р., де проти задоволення позову заперечує, з тих підстав, що філія – Маріупольське відділення № 8013 ВАТ „Державний ощадний банк України” не має статусу юридичної особи по закону та відповідно з Положенням про філію, у зв’язку з чим вважає, що позов заявлений до неналежного відповідача. Також зазначає, що за період з листопада 2006р. по теперішній час по нежитловому приміщенні (адреса: м. Маріуполь, пр. Ленінградський, 43), позивач будь-яких послуг не надавав. Зокрема, роботи з ремонту стін приміщення, прибирання прибуденкової території, дератизації, дезинсекція та інші роботи проводилися філією – Маріупольського відділення № 8013 ВАТ „Ощадбанк” самостійно.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 25.03.2010р. до участі у справі в якості другого відповідача було залучено – Відкрите акціонерне товариство „Державний ощадний банк України”.

12.04.2010р. від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, де останній з позовними вимогами не згодний, вказує, що відповідно до п. 5.1. договору, останній укладений на строк один рік та діє з 01.07.2005р. При цьому, в відповідності з п. 6.2. договору – при відсутності заяви однієї із сторін про його припинення або зміну договору по закінченню договору, він вважається пролонгованим на той же строк та на тих же умовах. У зв’язку з чим вважає, що строк дії договору від 01.07.2005р. сплинув 30.06.2007р. Також зазначає, що позивачем не надавалися рахунки на оплату по договору від 01.07.2005р., відповідно Маріупольське відділення № 8013 не здійснювало оплату. Крім того, зазначає, що площа займаного Маріупольським відділенням № 80134 приміщення, в розмірі 496,4м2, визначена у договорі від 01.07.2005р. невірно, відповідно й сума, що підлягає відшкодуванню позивачу за надані послуги була визначена невірно.

Також 12.04.2010р. позивачем надано клопотання, де останній просить на підставі ч. 2 ст. 213 Господарського кодексу України постановити рішення про тлумачення змісту п. 5.1. договору, стосовно строку дії договору.

14.07.2010р. від відповідача надійшло клопотання про відмову від поданого 12.04.2010р. по справі № 2/21 клопотання про тлумачення п. 5.1. договору.

          Крім того, 14.07.2010р. відповідачем надано доповнення до відзиву, де останній зазначає що позивачем пропущений строк позовної давності.

          Процесуальний строк розгляду справи продовжувався за клопотанням представників сторін.

          Під час слухання справи сторонами неодноразово надавалися письмові та усні пояснення по суті заявлених позовних вимог.

Заслухавши у судовому засіданні пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи та дослідивши надані сторонами докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до договору 1052-О на довгострокову оренду нежитлового приміщення від 13.01.2005р. Маріупольське відділення № 8013 ВАТ „Державний ощадний банк України” є орендарем нежитлового приміщення загальною площею 487,7м2, розташованого за адресою: м. Маріуполь, просп. Ленінградський, 43.

Рішенням виконавчого комітету Маріупольської міської ради від 19.03.2003р. № 129/2 „Про передачу Приватному підприємству „Ваш двір” на утримання та обслуговування житлового фонду житлово-комунального підприємства „Азовжилкомплекс” Приватному підприємству „Ваш двір” було передано на обслуговування у тому числі й житловий будинок за адресою: м. Маріуполь, просп. Ленінградський, 43.

01.07.2005р. між Приватним підприємством „Ваш двір” (Власник), в особі керівника Головацького О.Н., діючого на підставі Статуту підприємства та Маріупольським відділенням № 8013 Закритого акціонерного товариства „Ощадбанк” (Співвласник), в особі керуючого Дєваєва Р.В., діючого на підставі положення про філію, довіреності № 914 від 10.02.2006р. був укладений договір про відшкодування витрат, пов’язаних з експлуатацією та обслуговуванням комунальної власності міста.

Відповідно до п. 4.1.4. Положення про філію, остання з метою провадження своєї діяльності згідно із законодавством Статутом Банку та Положення має право, укладати від імені банку договори в межах своєї компетенції, за винятком договорів по операціях на міжбанківських ринках.

Пунктом 8.4. Положення встановлено, що керуючий Відділення укладає від імені банку договору (угоди) в межах повноважень, визначених довіреністю Банку та цим Положенням.

Як видно з п. 9 Довіреності від 18.02.2005р. виданої на Деваєва Руслана Вікторовича, останній мав право укладати та підписувати договори (правочини) цивільно-правового характеру в тому числі для забезпечення господарсько-побутових потреб, в тому числі водо-тепло-електропостачання.

З огляду на викладене, керівник філії Дєваєв Руслан Вікторович на підставі відповідної довіреності та Положення про філію мав необхідні повноваження на укладання зазначеного договору від імені ВАТ „Ощадбанк”.

За цим договором Співвласник приймає участь в загальних для Власника витрат з управління, експлуатації та поточному ремонту житлового фонду, пропорційно займаній площі 496,4м2 за адресою: пр. Ленінградський, 43. Тарифна ставка експлуатаційних витрат складає 0,77грн. за 1м2, загальна сума 382,2грн. – за місяць.

Пунктом 2.1. договору встановлено, що Власник зобов’язується усунути аварійні ситуації на інженерних мережах будинку; здійснювати ремонт інженерних комунікацій загального користування; технічно обслуговувати та ремонтувати конструктивні елементи житлового будинку.

Згідно до п. 2.2. Співвласник зобов’язується: брати участь у витратах з управління, експлуатації, поточного ремонту житлового будинку та на підставі рішення Маріупольської міської ради народних депутатів від 27.04.96р. прибирати прибуденкову територію, пропорційно займаній площі; нести відповідальність за стан, здійснювати ремонт комунікацій індивідуального користування; утримувати приміщення в відповідності з правилами користування в житлових будинках та при домової території, затверджених Постановою Кабміну України № 572 від 08.10.02р.; забезпечити вільний доступ Власника для усунення аварійних ситуацій; відповідно до ст. 113 України, зобов’язаний брати участь в оплаті всякого роду податків та платежів з загального майна, а також всі витрати пов’язані з утриманням та збереженням спільного майна пропорційно долі у відповідному майні; в разі розірвання договору Співвласник повідомляє про це Власника за 30 днів та сплачує відшкодування витрат по день звільнення приміщення.

Розділом 4 „Порядок розрахунків” визначено, що за приміщення, розташоване за адресою: пр. Ленінградський, 43, загальною площею 496,4м2 Співвласник сплачує експлуатаційні витрати, пропорційно займаній площі. Розмір експлуатаційних витрат визначається в відповідності з рішенням Маріупольського виконкому № 456 від 19.11.2003р., № 62 від 18.02.2004р., п. 1.3.

Співвласник здійснює оплату витрат Власнику в продовж 3-х днів після отримання рахунку.

Пунктом 5.1. договору встановлено, що договір укладений строком на рік та діє з 01.07.2005р. по 01.09.2006р.

Згідно до п. 6.2. договору при відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну договору по закінченню його строку, він вважається продовженим на той же строк та на них же умовах, передбачених договором.

Сторонами доказів щодо намірів про зміну або припинення договору до матеріалів справи не надано, у зв’язку з чим виходячи із змісту пунктів 5.1., 6.2. договору за висновками суду договір є продовженим до 01.09.2007р.

Тобто, дія договору за п. 5.1. договору припинилася 01.09.2006р. та відповідно останній був продовжений за правилами п. 6.2. договору на один рік до 01.09.2007р.

Дослідивши умови договору, суд дійшов до висновку, що договір припинив свою дію 01.09.2007р., оскільки умовами договору не передбачений порядок наступної його пролонгації після спливу строку, на який продовжений договір за правилами п. 6.2. договору.

Так, згідно з обґрунтованого розрахунку заборгованості у спірний період позивачем було надано послуги на загальну суму 13761,00грн. виходячи із суми 382,25грн. за місяць при тарифі 0,77грн. за 1 м2 та загальній площі 496,4м2.

Позивачем до матеріалів справи надані рахунки фактури за спірний період, що як вказує позивач щомісячно виставлялися відповідачу, проте належних беззаперечних доказів щомісячного виставлення таких рахунків позивачем до матеріалів справи не надано.

Вказані рахунки були вручені відповідачу 1 - 13.11.2009р про що свідчить відмітка про отриманні на супровідному листі № 228 від 13.11.2009р.

Проте, відповідачами вимоги договору виконані не були та не відшкодовані витрати, пов’язані з експлуатації та обслуговуванням комунальної власності міста.

Вимоги позивача про стягнення з відповідачів заборгованості в розмірі 13761,00грн. за період з листопада 2006р. по жовтень 2009р. підлягають частковому задоволенню з огляду на наступні підстави.

Як видно з матеріалів справи відповідач 1 є орендарем нежитлового приміщення, площею 487,7м2, що розташований за адресою: м. Маріуполь, пр. Ленінградський, 43.

Однак, умовами договору між сторонами погоджено площу у загальному розмірі 496,4м2, протокол розбіжностей до договору відповідачем не складав. Будь-яких додаткових угод, щодо зміни площі обслуговування сторонами до матеріалів справи не надано. За таких обставин відповідач погодився та прийняв на себе зобов’язання, щодо відшкодування витрат виходячи з площі саме 496,4м2, у зв’язку з чим заперечення відповідача в цій частині судом до уваги не приймаються.

За приписами ст. 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зазначений будинок, в якому відповідач є власником нежитлового приміщення, переданий на обслуговування позивачу, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до вимог Закону України “Про відповідальність суб’єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій” встановлено, що суб’єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності сплачують комунальні послуги за тарифами, які у встановленому законодавством порядку відшкодовують повну вартість їх надання та пропорційну частку витрат на утримання прибудинкової території. Обов’язковою умовою договорів на надання комунальних послуг та утримання прибудинкових територій є забезпечення зобов’язань відповідно до чинного законодавства.

Статтею 1 Закону України „Про житлово-комунальні послуги” визначено, що утриманням будинків і прибудинкових територій є господарська діяльність, спрямована на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи щодо забезпечення експлуатації та\або ремонту жилих та нежилих приміщень, будинків, споруд, комплексів будинків і споруд, а також, утримання прилеглої до них (прибудинкової) території відповідно до вимог нормативів, норм, стандартів, порядків і правил згідно із законодавством.

Пунктом 2 ст. 14 закону України „Про житлово-комунальні послуги”, ціни\тарифи на комунальні послуги та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій формуються і затверджуються органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування відповідно до їхніх повноважень, визначених законом.

Згідно із ст. 19 Закону України „Про житлово-комунальні послуги”, відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Як встановлено судом вище, строк договору закінчився 01.09.2007р., проте позивачем заявляються вимоги про стягнення заборгованості в розмірі 13761,00грн. за період з листопада 2006р. по жовтень 2009р. на підставі саме договору про відшкодування витрат, пов’язаних з експлуатацією та обслуговуванням комунальної власності міста від 01.07.2005р.

Згідно до приписів ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умов дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього кодексу в цій частині, відмовитися від позову або зменшити розмір позовних.

Позивач, у судовому засідання позовні вимоги підтримав у повному обсязі, правом на зміну підстав або предмету позову не скористався та на полягає на стягнення заборгованості саме за договором на відшкодування витрат, пов’язаних з експлуатацією та обслуговуванням комунальної власності міста від 01.07.2005р.

За таки обставин, позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню в розмірі 3822,00грн. за період з листопада 2006р. по 01.09.2007р., оскільки судом встановлено, що дія договору на відшкодування витрат, пов’язаних з експлуатацією та обслуговуванням комунальної власності міста припинилася саме 01.09.2007р. та підлягають стягненню з відповідача 2.

Провадження у справі стосовно відповідача 1 підлягає припиненню на підставі п. 1 ст. 80 ГПК України, оскільки відповідно до п. 1.1. Положення про філію – Маріупольське відділення № 8013 Відкритого акціонерного товариства „Державний ощадний банк” останнє є відокремленим структурним підрозділом та не має статусу юридичної особи.

Загальні умови виконання зобов’язань визначені нормами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із пунктом першим статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Як вбачається з п. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Виходячи з матеріалів справи позивачем було належним чином виконанні зобов’язання з утримання будинку та прибуденкової території у спірний період. Що стосується виконання відповідачем зобов’язань по оплати отриманих послуг з обслуговування комунальної власності міста, то такі зобов’язання відповідачем не виконані не були.

З огляду на викладене, вимоги позивача щодо стягнення заборгованості в розмірі 13761,00грн. за період з листопада 2006р. по жовтень 2009р. підлягають частковому задоволенню в розмірі 3822,00грн. за період з листопада 2006р. по 01.09.2007р.

Також, позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 439,25грн. за період з 17.11.2009р. по 12.01.2010р. на підставі п. 3.1. договору.

Пунктом 3.1. договору визначено, що Власник в разі несвоєчасного внесення оплати, Співвласником має право стягувати пеню в розмірі в 2-х облікових ставок НБУ від простроченої суми за кожний день прострочення, включаючи день уплати пені.

Отже, як встановлено судом 13.11.2009р. відповідачем 1 разом із супровідним листом № 228 від 13.11.2009р. було отримано рахунки за надані послуги, у зв’язку з чим виходячи з п. 4.2. договору відповідач повинен був сплатити отримані рахунки до 17.11.2009р., проте оплати за отримані послуги останній не здійснив, у зв’язку з чим позивачем вірно визначений період прострочення оплати.

Однак, вимоги позивача, щодо стягнення пені підлягають частковому задоволенню, виходячи з задоволеної суми боргу, а саме в розмірі 122,35грн., відповідно до наступного розрахунку 3822,00грн. х (2х 10,25%)/365 х 57 днів (з 17.11.2009р. по 12.01.2010р.).

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 64,47грн. за період з 17.11.2009р. по 12.01.2010р. та індексу інфляції в розмірі 257,22грн. за період з листопада 2009р. по грудень 2009р. на підставі ст. 625 ЦК України, то суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Заявлені вимоги позивача також підлягають частковому задоволенню, виходячи із встановленої судом суми боргу, а саме 3% річних в розмірі 17,90грн. (3822,00грн. х 3%/365 х 57), індекс інфляції в розмір 76,81грн. (3822,00 х (101,1% х 100,9%) – 3822,00).

          Щодо клопотання відповідача про застосування строків позовної давності, то воно судом до уваги не приймається, оскільки у своїх пояснення та під час слухання справи відповідач заперечував факт щомісячного отримання рахунків.

          Позивачем до матеріалів справи належних та допустимих доказів щомісячного виставлення рахунків не надано. Натомість в матеріалах справи наявний супровідний лист № 228 від 13.11.2009р. з відміткою відповідача про отримання за вх. № 4517 від 13.11.2009р. спірних рахунків, у зв’язку з чим за висновками суду обов’язок відповідача щодо оплати вказаних рахунків виходячи з наданих до матеріалів справи настав саме з 14.11.2009р.

          З огляду на викладене строк позовної давності почав бігти саме з 14.11.2009р., у зв’язку з чим клопотання відповідача задоволенню не підлягає, у зв’язку з його неспроможністю.

          Відносно посилання відповідача на той факт, що останнім самостійно виконуються роботи з ремонту стін приміщення, прибирання прибуденкової території, дератизації, дезінсекції та інших робіт, то суд виходить з наступного.

          По-перше умовами договору не встановлено обов’язку позивача з ремонту стін та заміни електропроводки у приміщенні, що займається відповідачем.

          По-друге відповідачем не доведено належними та допустимими доказами здійснення прибирання прибуденкової території.

          По-третє, виконання робіт по дератизації та дезінфекції у серпні 2005р. судом не приймається, оскільки не входить до спірного періоду, а наданий відповідачем договір № 200 від 05.11.2008р., укладений вже після припинення договору на відшкодування витрат, пов’язаних з експлуатацією та обслуговуванням комунальної власності міста від 01.07.2005р.

          З огляду на викладене заперечення відповідача судом не приймаються у зв’язку з необґрунтованістю та не доведенням.

Відповідно зі ст.43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Судові витрати підлягають розподілу в порядку, що передбачений ст.49 Господарського процесуального кодексу України, тобто, пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, ст. ст. 22, 33, 34, 43, 44, 49, ст. ст. 82 – 85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов Приватного підприємства „Ваш двір” м. Маріуполь до Маріупольського відділення № 8013 Відкритого акціонерного товариства „Ощадбанк” м. Маріуполь, Відкритого акціонерного товариства „Державний ощадний банк України” про стягнення заборгованості в розмірі 14539,94грн. - задовольнити частково.

          Провадження у справі стосовно Маріупольського відділення № 8013 Відкритого акціонерного товариства „Ощадбанк” м. Маріуполь припинити на підставі п. 1 ст. 80 ГПК України.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Державний ощадний банк України” (01023, м. Київ, вул.. Госпітальна, 12-г) на користь Приватного підприємства „Ваш двір” (87543, м. Маріуполь, пр. Февральський, 75, ЄДРПОУ 32321198) заборгованість за експлуатаційні витрати в розмірі 3822,00грн., індекс інфляції в розмірі 76,81грн., 3% річних в розмірі 17,90грн., пеню в розмірі 122,35грн., судові витрати: державне мито у розмірі 40,39грн., та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 65,56грн.

В задоволенні решти вимог – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

          Рішення може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

          Видати наказ.

Суддя