Рішення № 10461730, 20.07.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

20.07.10 р.                     Справа № 7/121                               

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Е.В. Сгара

При секретарі судового засідання Х.Р.Косьміній

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу:

За позовом: Державного підприємства „Регіональні електричні мережі” м.Вишгород в особі Донецької філії м.Донецьк

До відповідача: Державного підприємства „Дзержинськвугілля” м. Дзержинськ

Предмет спору: стягнення 177219829, 54 грн.

За участю представників:

від позивача: Удовенко К.В. - дов.

від відповідача: Прудніков Р.М. - дов.

СУТЬ СПОРУ:                     

Державне підприємство „Регіональні електричні мережі” м.Вишгород в особі Донецької філії м.Донецьк звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до Державного підприємства „Дзержинськвугілля” м. Дзержинськ стягнення 166148777, 11 грн., у тому числі 152161254, 17 грн. заборгованості за активну електроенергію, 102541, 56 грн. заборгованості за реактивну електроенергію, 1599595, 59 грн. за перевищення договірної величини електричної потужності, 4472413, 66 грн. пені, 2098908, 09 грн. 3% річних, 5714063, 74 грн. інфляційних.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на накази Міністерства палива та енергетики України №404 від 17.08.2007р., №557 від 13.11.208р., №№278 від 27.05.2009р., №422 від 27.08.2009р.; акти прийому-передачі №00090 від 30.04.2010р., №00070 від 31.03.2010р., №00032 від 28.02.2010р., №00025 від 26.02.2010р., №у-21202144 від 31.01.2010р., №у-21223916 від 31.12.2009р., №у-21223911 від 22.12.2009р., №у-21222237 від 30.11.2009р., №у-21222238 від 30.11.2009р., №у-21219262 від 31.10.2009р., №у-21219259 від 30.10.2009р., №у-21217489 від 30.09.2009р., №у-21216460 від 17.09.2009р., №у-21215971 від 31.08.2009р., №у-21215950 від 20.08.2009р., №у-21213487 від 31.07.2009р., №у-21213585 від 01.07.2009р., №у-21213483 від 28.07.2009р., №у-21211644 від 30.06.2009р.; рахунок-фактуру №у-01100028 від 30.11.2009р.; договір про постачання електричної енергії №17/05-1/15 від 01.01.2005р. з протоколом розбіжностей та протоколом погодження розбіжностей, з додатками та додатковими угодами; повідомлення про вручення поштового відправлення від 23.02.2009р., від 19.05.2009р., від 21.09.2009., від 17.09.2009р., від 17.07.2009р., від 17.06.2010р., від 20.11.2009р., від 18.01.2010р.; повідомлення №1422 від 20.02.2009р.; лімітні повідомлення №3907/1 від 18.05.2009р., №5007/1 від 16.06.2009р., №5914/1 від 16.07.2009р., №7095/1 від 18.08.2009р., №7836/1 від 16.09.2009р., №395/1 від 16.10.2009р., №1253/1 від 16.11.2009р., №264/1 від 15.01.2010р.; акти контролю електричної потужності №4038 від 26.06.2009р., №4040 від 26.06.2009р., №4034 від 26.06.2009р., №4191 від 15.07.2009р., №4189 від 15.07.2009р., №4382 від 20.08.2009р., №4388 від 20.08.2009р., №4551 від 16.09.2009р.; №4554 від 16.09.2009р., №4761 від 14.10.2009р., №4757 від 14.10.2009р., №4905 від 11.11.2009р., №№4911 від 11.11.2009р., №4907 від 11.11.2009р., №5204 від 15.12.2009р., №5184 від 15.12.2009р., №02/19-0508 від 11.12.2009р., №5559 від 26.02.2010р., №5574 від 26.02.2010р., №5571 від 26.02.2010р.; звіти про використану активної та реактивної електроенергії за червень 2009р. – квітень 2010р.

В процесі розгляду справи позивач, в порядку ст. 22 ГПК України, надав заяву від 14.06.2010р., якою просить стягнути з відповідача 177219829, 54 грн., у тому числі заборгованість за активну електроенергію – 152160621, 47 грн., за перевищення договірної величини електричної потужності – 1599595, 59 грн., пеню – 15314051, 80 грн., 3% річних – 3159358, 07 грн., інфляційні – 4986202, 61 грн. Заява підписана повноважною особою, розглянута та прийнята судом, а позовні вимоги розглянуті з урахуванням цієї заяви.

Відповідач у відзиві від 25.06.2010р. №14/943 відповідач частково визнав позовні вимоги, зокрема заборгованість за активну електроенергію – 152160621, 47 грн., за перевищення договірної величини електричної потужності – 1599595, 59 грн., 3% річних – 3159358, 07 грн., інфляційні – 4986202, 61 грн. та надав свій розрахунок пені, згідно якого пеня складає 12307974, 93 грн. Відповідач також заявив клопотання про зменшення розміру пені на 20%.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників обох сторін суд ВСТАНОВИВ:

Згідно ст. 26 Закону України „Про електроенергетику” та п.1.3 Правил користування електричною енергією (далі по тексту Правила), споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Правила регулюють взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами (на роздрібному ринку електричної енергії). Дія Правил поширюється на всіх юридичних осіб та фізичних осіб (крім населення).

Пунктом 2 ст.275 Господарського кодексу України передбачено, що відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Відповідно до ст.67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів; підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Між ДП „Донецька вугільна енергетична компанія”, правонаступником якої є відповідач по справі, та ДП „Укренерговугілля”, правонаступником якого є позивач по справі, укладено договір про постачання електричної енергії №17/05-1/15 від 01.01.2005р. (далі по тексту Договір). Договір укладено з протоколом розбіжностей та протоколом погодження розбіжностей, з додатками та додатковими угодами.

Відповідно до п.9.5 Договору, в редакції протоколу узгодження розбіжностей до додаткової угоди від 29.01.2008р. до Договору, Договір набирає чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2009р.

Разом з цим, з пояснень представників сторін та матеріалів справи вбачається, що обидві сторони здійснили конклюдентні дії направлені на продовження договору до квітня 2010р. включно, зокрема позивач здійснював електропостачання саме у виконання умов цього Договору, а відповідач споживав електроенергію у виконання умов Договору. Сторони без будь-яких зауважень підписували документи (акти прийому-передачі, лімітні повідомлення, акти контролю електричної потужності, звіти про використану активної та реактивної електроенергії). Таким чином, суд дійшов, що на момент виникнення спірних сум, сторони перебували у договірних відносинах.

Відповідно до р.1 Договору, постачальник (позивач) постачає електричну енергію споживачу (відповідачу), а споживач оплачує постачальнику її вартість та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору та додатками до договору, які є його невід’ємними частинами.

Порядок обліку електричної енергії та порядок розрахунків за електричну енергію узгоджений сторонами в розділі 7 Договору та в Додатку №22 „Порядок розрахунків” до Договору.

Пунктом 4 додатку №22 „Порядок розрахунків” до Договору передбачено, що остаточний розрахунок за спожиту протягом розрахункового періоду електроенергію, плату за перетікання реактивної електроенергії, плату за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та електричної потужності, споживач здійснює самостійно на підставі наданих постачальником актів прийому-передачі, у 3 денний термін з дня отримання, згідно банківських реквізитів, вказаних постачальником в актах прийому-передачі.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст. 526, 527 Цивільного кодексу України боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок та зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Позивач свої зобов’язання за договором у червні 2009р. – квітні 2010р. виконав належним чином, поставив відповідачу активну електроенергію, що підтверджено матеріалами справи, зокрема актами приймання-передачі, звітами про спожиту електроенергію за вказаний вище період.

Відповідач свої зобов’язання стосовно оплати активної електричної енергії у спірний період в повному обсязі не виконав, чим порушив умови договору.

У зв’язку з викладеним позивач звернувся до суду з вимогою стягнути з відповідача заборгованість за активну електроенергію – 152160621, 47 грн.

Шляхом оцінки всіх матеріалів справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, що заявлена до стягнення сума боргу за активну електроенергію у розмірі 152160621, 47 грн. підтверджена матеріалами справи, визнана відповідачем та підлягає стягненню у повному обсязі.

Посилаючись на перевищення відповідачем договірних величин електричної потужності у вказаному періоді та несплатою останнім вартості перевищення електричної потужності за червень 2009р. – грудень 2009р., лютий 2010р. у сумі 1599595, 59 грн., позивач звернувся до суду та просить стягнути цю суму у примусовому порядку.

Порядок визначення договірних величин споживання електричної енергії та потужності узгоджений сторонами у розділі 5 Договору.

Пунктом 5.3 Договору передбачено, що договірні величини споживання електричної потужності на розрахунковий період визначаються на години максимуму навантажень енергосистем для споживачів з приєднаною потужністю більше 150кВА, виходячи із установленого енергосистемою завдання щодо граничного споживання електричної потужності. Для споживачів, які мають кілька територіальних відокремлених підрозділів з приєднаною потужністю понад 150 кВА, договірні величини споживання електричної потужності визначаються окремо за кожним підрозділом.

Порядок визначення договірної величини електричної потужності також визначений Правилами користування електричної енергії (пункти 4.1, 4.3 ПКЕЕ).

З матеріалів справи вбачається, що в порушення умов Договору та приписів Правил користування електричною. енергією, відповідач перевищив договірну величину споживання електричної потужності у червні – грудні 2009р., лютому 2010р., зокрема:

період об’єкт договірна фактично спожита перевищення

величина величина

кВт кВт кВт

червень2009р. ВП ш.Торецька 3471 3772 301

ВП ш.Південна 775 1900 1125

ш.Дзержинського 5053 12240 7178

липень2009р. ВП ш.Південна 775 1804 1029

ш.Дзержинського 5053 11880 6827

серпень2009р. ВП ш.Торецька 3471 4472 1001

ш.Дзержинського 5053 11160 6107

вересень2009р. ВП ш.Південна 775 2284 1509

ш.Дзержинського 5053 11520 6467

жовтень2009р. ВП ш.Південна 775 1810 1035

ш.Дзержинського 5053 11160 6107

листопад2009р.ВП ш.Торецька 3471 3746 275

ВП ш.Південна 775 1992 1217

ш.Дзержинського 5053 10800 5747

грудень2009р. ВП ш.Торецька 3471 4450 979

ш.Дзержинського 5053 11880 6827

лютий2010р. ВП ш.Торецька 3471 3636 165

ВП ш.Південна 775 2092 1317

ш.Дзержинського 5053 14040 8987

Факт відсутності між сторонами коригування договірної величини електричної потужності на вищевказаний період та факт перевищення підтверджений матеріалами справи та повністю визнаний відповідачем у відзиві.

Згідно ст. 26 Закону України “Про електроенергетику” (в редакції, яка діяла у спірний період), у випадку перевищення договірної величини потужності споживачі (крім населення, професійно-технічних навчальних закладів та вищих навчальних закладів I - IV рівнів акредитації державної і комунальної форм власності) сплачують енергопостачальникам двократну вартість різниці між найбільшою величиною потужності, що зафіксована протягом розрахункового періоду, та договірною величиною потужності.

Враховуючи наведене, а також порушення відповідачем договірних зобов’язань щодо оплати вартості перевищення договірної величини електричної потужності, позивач, просить стягнути 1599595, 59 грн. за перевищення договірної величини електричної потужності.

Шляхом оцінки всіх матеріалів справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, що заявлена до стягнення сума за перевищення договірної величини споживання електричної потужності у розмірі 1599595, 59 грн. підтверджена матеріалами справи, визнана відповідачем та підлягає стягненню у повному обсязі

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вищевикладеного позивач просить стягнути з відповідача за період з 04.07.2009р. по 14.06.2010р. 3% річних у сумі 3159358, 07 грн., за серпень 2009р. – травень 2010р. інфляційні у сумі 4986202, 61 грн.

Заявлені суми визнані відповідачем у повному обсязі.

Судом здійснено перерахунок суми 3% річних та інфляційних. Розрахунок вказаних сум здійснено позивачем арифметично вірно, у відповідності до приписів діючого законодавства.

Таким чином, вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних у сумі 3159358, 07 грн. та інфляційних у сумі 4986202, 61 грн. підлягають стягненню з відповідача у повному обсязі.

Відповідно до ст.ст.216–218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно п.п.1, 3 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст.1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996р. №543-96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до п.4.2.1 Договору, за внесення платежів передбачених пунктами 2.2.3 -2.2.4 договору, з порушенням термінів, визначених додатком №22 „Порядок розрахунків” до цього договору, споживач оплачує постачальнику пеню за кожний день прострочення платежу у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Згідно ст.3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996р. №543-96-ВР, розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Враховуючи наведені вище приписи, позивач просить стягнути з відповідача пеню у сумі 15314051, 80 грн. за період з 04.07.2009р. по 14.06.2010р.

Відповідач суму пені визнав частково у розмірі 12307974, 93 грн., посилаючись на той факт, що позивачем невірно здійснено розрахунок пені.

Пеня перерахована судом у відповідності до приписів чинного законодавства, складає 12321386, 91 грн., у зв’язку з чим, вимоги щодо стягнення з відповідача пені в сумі 2992664, 89 грн. задоволенню не підлягають у зв’язку з безпідставністю заявлення.

В судовому засіданні розглянуто клопотання відповідача (викладене у відзиві та доповнені до відзиву) про зменшення суми стягуваної пені на 20%.

В обґрунтування свого клопотання відповідач посилається на скрутне фінансове становище свого підприємства та надав суду розшифровку кредиторської заборгованості на 01.02.2010р., основні техніко-економічні показники за 2009р., баланс на 31.12.2009р., баланс на 31.03.2010р.

Позивач заперечує проти зменшення пені, посилаючись на скрутний фінансовий стан свого підприємства.

У відповідності до вимог ст. 83 ГПК України, господарський суд має право у виняткових випадках зменшити розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню із сторони, що порушила зобов’язання.

Згідно ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, за наявності обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст. 233 ГК України суд має право зменшити розмір санкцій, прийнявши до уваги: ступінь виконання зобов’язання боржником, майновий стан сторін, які приймають участь в зобов’язанні, не тільки майнові, але й інші інтереси сторін, які заслуговують на увагу.

Дослідивши матеріали справи, з огляду на той факт, що відповідач є підприємством з державною формою власності, має заборгованість перед бюджетом та по заробітній платі, а також враховуючи матеріальні інтереси обох сторін, суд дійшов висновку, що клопотання відповідача підлягає задоволенню та вважає можливим зменшити розмір стягуваної пені на 20%.

Таким чином, сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача складає 9857109,53грн.

Враховуючи вищевикладене позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст. 49 Господарського процесуального Кодексу України.

У судовому засіданні оголошено рішення відповідно до ст. 85 Господарського процесуального Кодексу України.

На підставі ст.129 Конституції України, ст.ст. 526, 527, 549 Цивільного кодексу України, ст.67, 193, 275, 216-218 Господарського кодексу України, Закону України „Про електроенергетику” №575/97-ВР від 16.10.1997р., Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996р. N28, Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996р. №543-96-ВР,керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 34, 38, 43, 49, 82, п. 3 ст. 84, ст.85 Господарського процесуального Кодексу України, господарський суд

В И Р I Ш И В :

Позовні вимоги Державного підприємства „Регіональні електричні мережі” м.Вишгород в особі Донецької філії м.Донецьк до Державного підприємства „Дзержинськвугілля” м.Дзержинськ про стягнення 177219829, 54 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства „Дзержинськвугілля” м.Дзержинськ (85200, Донецька обл., м.Дзержинськ, вул.50 років Октября, 19, п/р 26003301554670 в ЦГ відділенні ПІБ в м.Горлівка, МФО 334464, ЄДРПОУ 33839013) на користь Державного підприємства „Регіональні електричні мережі” м.Вишгород в особі Донецької філії м.Донецьк (83114, м.Донецьк, вул.Щорса, 87, п/р 2600136902 в АБ „Енергобанк” м.Донецьк, МФО 377045, ЄДРПОУ 26390719) заборгованість за активну електроенергію – 152160621, 47 грн., за перевищення договірної величини електричної потужності – 1599595, 59 грн., пеню – 9857109, 53 грн., 3% річних – 3159358, 07 грн., інфляційні – 4986202, 61 грн., державне мито в сумі 25 145, 42 грн.; витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 232, 72 грн.

У задоволені вимог в залишковій частині відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду протягом 10 днів з дати його прийняття.

Суддя