Рішення № 10461482, 21.07.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 322

РІШЕННЯ

Іменем України

21.07.2010Справа №2-32/2572-2010 Господарський суд Автономної республіки Крим у складі судді Барсукової А.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

За позовом Державної адміністрації Лівадійського, Масандрівського, Місхорського парків - пам’яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення (98600, АР Крим, м. Ялта, вул.. Масандрівський парк, 40 а ідентифікаційний код 33223992)

До відповідача Фізичної особи – підприємця Алєбастрова Олександра Вікторовича ( 98660, АР Крим, смт. Гаспра, вул.. Севастопольське шосе, 21 кв. 88 ідентифікаційний номер 20010824426)

Про стягнення 1200,00 грн.

За участю представників:

Від позивача – не з’явився.

Від відповідача – не з’явився.

Обставини справи: Державна адміністрація Лівадійського, Масандрівського, Місхорського парків - пам’яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення звернулася до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Фізичної особи – підприємця Алебастрова Олександра Вікторовича про стягнення 1200,00 грн.

Ухвалою господарського суду від 14.05.2010 року порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 01.06.2010 року, про що сторони були своєчасно та належним чином повідомлені.

З підстав зазначених в ухвалах господарського суду від 01.06.2010р., від 15.06.2010р., розгляд справи відкладався, про що сторони у справі були повідомлені відповідно до п.3.17 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови ВГСУ від 19.12.2002р. № 75 – рекомендованою поштою.

У судовому засіданні 21.06.2010р. оголошено перерву в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалами господарського суду АР Крим від 29.06.2010р., від 06.07.2010р., від 13.07.2010р.розгляд справи відкладався, про що сторони також були поінформовані належним чином – рекомендованою кореспонденцією.

Строк розгляд справи був продовжений в порядку статті 69 Господарського процесуального кодексу України.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем обов’язків за договором оренди від № 39 від 25.04.2010р. в частині повної та своєчасної оплати орендної плати, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість, що і стало приводом для звернення позивача до суду із позовом про стягнення вказаної заборгованості у примусовому порядку.

Відповідач у судові засіданні представника направив лише один раз, не зважаючи на те, що був належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду даної справи рекомендованою поштою.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов’язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідач не скористувався своїм правом подання відзиву на позовну заяву та надання доказів в порядку статті 33 Господарського процесуального кодексу України.

У зв’язку з тим, що відповідач не використав наданого законом права на участь у судовому засіданні, подання відзиву на позов та доказів, а матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін і неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України –за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

25.04.2008 року між Державною адміністрацією Лівадійського, Масандрівського, Місхорського парків - пам’яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення (Державна адміністрація парків) (позивач) та Фізичною особою – підприємцем Алєбастровим Олександром Вікторовичем (СПД) ( відповідач) був укладений Договір № 39 (а.с. 15-16).

За своєю правовою природою, зазначений договір є договором найму (оренди).

Згідно пункту 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до пункту 1 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Пунктом 2 цієї ж статті передбачено, що плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму.

Згідно з пунктом 1.1 Договору, СПД отримує право, на підставі наукового обґрунтування на використання природних ресурсів на території парка - пам’ятника, на підставі отриманих лімітів від Міністерства охорони навколишнього середовища України за № 131/28-6-2008 від 08.02.2008р. на використання території об’єктів природно – заповідного фонду для розміщення тимчасової виносної торгової точки , загальною площею 4 кв.м., за адресою: смт. Лівадія, Лівадійський парк – пам’ятник.

Пунктом 2.4 Договору сторони передбачили , що СПД зобов’язаний платити орендну плату в розмірі 600,00 грн. щомісячно, відповідно до затвердженого кошторису.

Пунктом 5.1 Договору визначено, що Договір вступає в силу тільки з моменту отримання індивідуального дозволу на СПД від Республіканського комітету АР Крим з екології та природним ресурсам та діє до 31.12.2008р.

Сторонами не представлено суду доказів дострокового розірвання договору, визнання його недійсним у судовому порядку тощо.

Як вбачається з матеріалів справи, 25.04.2008р. Фізична особа – підприємець Алебастров Олександр Вікторович отримав дозвіл № 093 від 25.04.2008р. на спеціальне використання природних ресурсів в межах територій та об’єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення парку - пам’ятки садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення «Лівадійський». ( а.с.59).

Дослідивши всі представлені сторонами докази, наявні в матеріалах справи, та оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов’язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання — відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Так, як вбачається з матеріалів справи, загальна сума за договором складає 4800, 00 грн.

У підтвердження обов’язків за договором відповідачем частково здійснювались оплати за використання території, а саме в розмірі 2400, 00 грн. за липень, серпень, вересень, жовтень, що підтверджується випискою банку (а.с. 26), за червень в розмірі 600, 00 грн., що підтверджується випискою банку (а.с. 27), ще в розмірі 600, 00 грн. без зазначення місяця, згідно з випискою банку (а.с. 28), а всього на суму 3600, 00 грн.

Беручи до уваги вищенаведене, суд вважає, що матеріалами справи підтверджується заборгованість в розмірі 1200,00 грн., та ця сума підлягає стягненню з відповідача.

Іншого відповідачем всупереч вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України не доведено.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються відповідача відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з Фізичної особи – підприємця Алєбастрова Олександра Вікторовича ( 98660, АР Крим, смт. Гаспра, вул.. Севастопольське шосе, 21 кв. 88 ідентифікаційний номер 20010824426) на користь Державної адміністрації Лівадійського, Масандрівського, Місхорського парків - пам’яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення (98600, АР Крим, м. Ялта, вул.. Масандрівський парк, 40 а ідентифікаційний код 33223992) 1200,00 грн. заборгованості, 102,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Наказ видати в порядку статтей 116, 117 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки передбачені статтями 91-93 Господарського процесуального кодексу України. Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Барсукова А.М.