Рішення № 10461484, 20.07.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 301

РІШЕННЯ

Іменем України

20.07.2010Справа №2-28/3514-2010 За позовом – Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕС-Авто», м. Сімферополь (вул. Героїв Аджимушкая/вул. Гоголя, б. 5/15, к. 1, м. Сімферополь, 95011)

До відповідача – Фізичної особи-підприємця Аблямітова Ленура Екремовича, м. Саки (вул. Елеваторна, б. 3, м. Саки, 96500)

Про стягнення 2164,04 грн.

Суддя С.О. Лукачов

представники:

Від позивача – Бабенко Н.Ю. – представник, довіреність від 04.01.2010р.

Від відповідача – не з’явився, повідомлений належним чином.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕС-Авто» звернулося до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Аблямітова Ленура Екремовича, в якій просить стягнути з відповідача на користь позивача 2164,04 грн. заборгованості, з яких 1200,38 грн. – сума основного боргу, 821,54 грн. – сума інфляції, 142,12 грн. – сума 3% річних.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не виконує договірні зобов’язання по оплаті отриманого товару за договором купівлі-продажу № 02/08-07 від 01.08.2007р.

У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у засідання суду не з’явився, відзив на позов не надав, про час розгляду справи повідомлений належним чином. Про причини неявки суд не повідомив.

Справа розглядається за наявними у неї матеріалами в порядку статті 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд -

ВСТАНОВИВ:

01.08.2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕС-Авто» та Фізичною особою-підприємцем Аблямітовим Ленуром Екремовичем було укладено договір купівлі-продажу № 02/08-07.

У пунктах 7.5 та 7.6 договору сторонам погоджено, що даний договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 01.08.2008 року, а у разі, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору ні одна зі сторін не заявить про свій намір розірвати його, він вважається автоматично пролонгованим на один рік.

Отже, згідно змісту вказаного та як вбачається з матеріалів справи, даний договір є продовженим, діючим, в судовому порядку недійсним не визнавався та безпосередньо застосовується до правовідносин сторін.

Відповідно до пункту 1.1 договору, постачальник зобов’язується поставляти та передавати у власність покупця товар, а покупець – приймати і своєчасно здійснювати оплату на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до ст. 655 ЦК України - за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з пунктом 2.2 договору, кількість та найменування для кожної окремої поставки зазначається в заявці покупця або визначається сторонами у додаткових усних чи письмових угодах до даного договору. Кількість та асортимент товару, який постачається покупцю по його заявці, відображуються в виставленому постачальником рахунку-фактурі, видаткової накладної.

У виконання умов договору позивач, на підставі усної заявки покупця від 01.08.2007 року, передав у власність відповідача автомобільні мастила на суму 5964,32 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-01764 (а. с. 30-31).

Факт отримання покупцем товару засвідчує підписана ним видаткова накладна № РН-01764.

Пунктом 3.2 договору передбачено, що постачальник має право здійснити поставку товару покупцю до надходження оплати. Заявки на надання товару до надходження оплати задовольняються постачальником на його розсуд. В разі, якщо таку заявку буде задоволено, покупець зобов’язаний оплати наданий йому до оплати товар протягом 90 календарних днів. Даний строк обчислюється з моменту фактичного отримання товара покупцем.

Відповідно до зазначеного пункту договору, відповідач був зобов’язаний оплатити придбаний товар в повному обсягу в строк до 30.10.2007р.

Дослідивши матеріали справи судом встановлено, що в період з 27.12.2007р. по 21.03.2008р. відповідач лише частково сплатив кошти за отриманий товар у сумі 3763,94 грн.

06.08.2008р. позивач направив відповідачу претензію з вимогою оплатити заборгованість за поставлений товар. 15.08.2008р. відповідач здійснив часткову оплату за поставлений товар у розмірі 1000,00 грн. Таким чином, відповідач не сплатив суму заборгованості у розмірі 1200,38 грн.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

За викладених обставин, позов щодо стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 1200,38 грн. підлягає задоволенню.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 142,12 грн. та інфляційні нарахування у розмірі 821,54 грн.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 5.5 договору, у випадку несвоєчасної оплати наданого товару, відповідно до строку зазначеного у п. 3.2. договору, покупець виплачує постачальнику пеню в розмірі двух облікових ставок НБУ від загальної вартості наданого та неоплаченого товару за кожний день прострочки оплати.

Враховуючи встановлення судом факту прострочення з боку відповідача по оплаті за отриманий товар, суд визнає вимоги позивача щодо нарахування 3% річних та індексу інфляції обґрунтованими.

За такими обставинами матеріалами справи підтверджується та підлягає стягненню з відповідача індекс інфляції у розмірі 821,54 грн. та сума 3% річних у розмірі 142,12 грн.

Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона має довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень способом, який встановлений законом для доведення такого роду фактів.

Відповідач не представив суду належних доказів відсутності з його боку заборгованості або контррозрахунку суми позову, у зв’язку з чим позов підлягає задоволенню у повному обсягу.

Витрати позивача по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, судом покладаються на відповідача в порядку ст. 49 ГПК України.

Враховуючи викладене та керуючись статями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з Фізичної особи-підприємця Аблямітова Ленура Екремовича (вул. Елеваторна, б. 3, м. Саки, 96500, ідентифікаційний код 20010680503) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕС-Авто» (вул. Героїв Аджимушкая/вул. Гоголя, б. 5/15, к. 1, м. Сімферополь, 95011, код ЄДРПО України 31681159) 1200,38 грн. суму основного боргу, 821,54 грн. суму інфляції, 142,12 грн. суму 3% річних, 102,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                         Лукачов С.О.