Ухвала суду № 10450110, 15.07.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-2405/09/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Степанюк А.Г.

Суддя-доповідач: Горяйнов А.М.

У Х В А Л А

Іменем України

"15" липня 2010 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Горяйнова А.М.,

суддів - Безименної Н.В. та Мамчура Я.С.,

при секретарі - Лосік Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва на постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 19 серпня 2009 року у справі за адміністративним позовом Дочірнього підприємства «Стодолля»до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2009 року ДП «Стодолля»звернулося до суду із адміністративним позовом, у якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва № 0007782314/0 від 12 вересня 2007 року та № 0007782314/1 від 18 грудня 2007 року, а також першу податкову вимогу № 1/3456 від 21 березня 2008 року та другу податкову вимогу № 2/4665 від 06 травня 2008 року.

Постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 19 серпня 2009 року вказаний адміністративний позов було задоволено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову. Свої вимоги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема апелянт вказує на те, що податкові накладні, на підставі яких позивачем було сформовано податковий кредит, видані особою, свідоцтво платника податку на додану вартість якої анульовано.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав апеляційну скаргу та просив суд її задовольнити з підстав, викладених в ній.

Під час судового засідання представник позивача заперечував проти апеляційної скарги та просив суд відмовити в її задоволенні посилаючись на те, що судом першої інстанції було прийнято законне і обґрунтоване рішення, а підстави для його скасування відсутні.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ДПІ у Печерському районі м. Києва залишити без задоволення, а постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 19 серпня 2009 року без змін виходячи із наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно зясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, що податковим повідомленням-рішенням № 0007782314/0 від 12 вересня 2007 року ДПІ у Печерському районі м. Києва позивачу визначено суму податкового зобовязання за платежем «податок на додану вартість»на загальну суму 78192 грн. 00 коп., з якої сума податкового зобовязання за основним платежем складає 52128 грн. 00 коп. та 326064 грн. 00 коп. за штрафними санкціями. За результатами адміністративного узгодження вказаного податкового повідомлення-рішення було винесено податкове повідомленням-рішенням № 0007782314/1 від 18 грудня 2007 року.

Оскаржувані повідомлення-рішення були прийняті на підставі акту про результати невиїзної документальної перевірки ДП «Стодолля»правих відносин з ТОВ «Сервіском-ЛТД»за період з 01 січня 2005 року по 31 грудня 2006 року № 514/23-14/32665943 від 29 серпня 2007 року.

Згідно висновку вказаного акту ДП «Стодолля»занижено податок на додану вартість за травень 2006 року на 17234 грн. 00 коп. та за серпень 2006 року на 34894 грн. 00 коп. Причиною виникнення заборгованості зазначено те, що позивачем безпідставно включено до складу податкового кредиту суми ПДВ за податковими накладними № С-605081 від 26 травня 2006 року та № С-001601 від 11 серпня 2006 року.

Зазначені накладні ДП «Стодолля»було видано ТОВ «Сервіском-ЛТД»у звязку з оплатою договору купівлі-продажу від 30 квітня 2006 року.

Висновок про те, що сума ПДВ згідно податкових накладних за вказаною операцією не може бути включена позивачем до податкового кредиту ДПІ у Печерському районі м. Києва зроблено з огляду на те, що свідоцтво ТОВ «Сервіском-ЛТД»як платника податку на додану вартість анульовано рішенням Соломянського районного суду м. Києва від 13 червня 2008 року з моменту видачі.

Відповідач вважає, що вказані податкові накладні у звязку з визнанням недійсним свідоцтва платника податку на додану вартість ТОВ «Сервіском-ЛТД»у відповідності до абз. 1 п. 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України № 165 від 30 квітня 1997 року, є недійсними.

У звязку з наведеним ДПІ у Печерському районі м. Києва в акті № 514/23-14/32665943 від 29 серпня 2007 року закріплено висновок про те, що податковий кредит ДП «Стодолля»на суму 71946 грн. 00 коп. є непідтвердженим.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог ДП «Стодолля»суд першої інстанції виходив з того, що сам по собі факт ліквідації ТОВ «Сервіском-ЛТД»не може вважатися доказом непідтвердження суми сплаченого позивачем податку на додану вартість під час придбання грибів в асортиментів на підставі договору купівлі-продажу від 30 квітня 2006 року.

Колегія суддів погоджується із зазначеними висновками суду першої інстанції, оскільки вони знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

ДПІ Печерському районі м. Києва висновки акту невиїзної позапланової перевірки ДП «Стодолля»щодо не підтвердження позивачем податкового кредиту травень 2006 року на 17234 грн. 00 коп. та за серпень 2006 року на 34894 грн. 00 коп. повязує з тим, що податкові накладні № С-605081 від 26 травня 2006 року та № С-001601 від 11 серпня 2006 року на вказану суму є недійсними у звязку з тим, що рішенням Соломянського районного суду м. Києва від 13 червня 2006 року установчий договір, статут та свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість були скасовані з дня внесення до Реєстру. Також апелянт вказує на те, що ТОВ «Сервіском-ЛТД»не було сплачено до бюджету ПДВ за договором купівлі-продажу грибів у асортименті, укладених з ДП «Стодолля».

Судом встановлено, що 30 квітня 2006 року між ДП «Стодолля»та ТОВ «Сервіском-ЛТД»було укладено договір купівлі-продажу грибів.

Як вбачається з акту перевірки № 514/23-14/32665943 від 29 серпня 2007 року фактичне виконання умов вказаного договору, підтверджується видатковими накладними № С-605-081 від 26 травня 2006 року, «С-00160-1 від 11 серпня 2006 року, виписками з особового рахунку ДП «Стодолля», платіжними дорученнями № 835 від 06 вересня 2006 року, № 658 від 11 липня 2006 року, № 657 від 11 липня 2006 року, № 685 від 21 липня 2006 року, № 686 від 21 липня 2006 року, № 839 від 08 вересня 2006 року та № 840 від 08 вересня 2006 року. Приймання продукції було здійснено на підставі генеральної довіреності № 4 від 23 травня 2006 року Грабовською Галиною Василівною. Транспортування грибів здійснювалося ТОВ «Респект-Плюс»на підставі договору з ДП «Стодолля»№ ТП-0106 від 31 березня 2006 року.

Наведені обставини підтверджуються матеріалами справи та не заперечуються відповідачем.

У відповідності до п. 1.7. ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом. Відповідно до п. 7.4.1. вказаного Закону податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у звязку, зокрема, із придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п. 7.4.5. Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Як раніше зазначалося, позивачем було надано відповідачу на підтвердження податкового кредиту в сумі 71946 грн. 00 коп. відповідні накладні.

Твердження апелянта про те, що позивач, посилаючись на податкові накладні 71946 грн. 00 коп., видані ТОВ «Сервіском-ЛТД»як на підставу виникнення податкового кредиту, порушив вимоги Закону, колегією суддів визнається необґрунтованим з наступних підстав.

Судом встановлено, що податкові накладні були видані 26 травня 2006 року та 11 серпня 2006 року, в той час як свідоцтво контрагента позивача анульовано 31 серпня 2006 року. Тобто на момент видачі вказаних податкових накладних ТОВ «Сервіском-ЛТД»було зареєстроване як платник ПДВ та у відповідності до п. 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України № 165 від 30 квітня 1997 року мало право видавати податкові накладні.

Факт анулювання свідоцтва ТОВ «Сервіском-ЛТД»як платника податку на додану вартість 31 серпня 2006 року підтверджується актом № 25 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість на підставі рішення Соломянського районного суду м. Києва від 13 червня 2006 року, копія якого приєднана до матеріалів даної справи.

Крім того, податкові накладні у розумінні ч. 1 ст. 202 ЦК України є правочином. ДПІ у Печерському районі м. Києва, на яку згідно ч. 2 ст. 71 КАС України покладено обовязок доказування, не надала суду доказів того, що податкові накладні № С-605081 від 26 травня 2006 року та № С-001601 від 11 серпня 2006 року є нечинними чи визнані недійсними в судовому порядку.

За таких обставин судова колегія виходить з того, що вказані накладні є чинними, а висновки акту про її недійсність є передчасними, не доведеними та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи.

Також колегія суддів звертає увагу на те, що надання податкового кредиту з податку на додану вартість не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Таким чином, невиконання ТОВ «Сервіском-ЛТД»своїх податкових зобовязань за договором купівлі-продажу, укладеним з позивачем, не впливає на право ДП «Стодолля»включити до суми податкового кредиту суму ПДВ, сплачену при здійсненні оплати договору купівлі продажу від 30 квітня 2006 року.

Із наведеного випливає, що сама по собі несплата податку продавцем в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування.

Оскільки фактичне здійснення операції купівлі-продажу підтверджується копіями письмових доказів, які описані раніше, а доводи апелянта про недійсність податкових накладних не відповідають вимогам закону, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції вірно встановлено невідповідність податкових повідомлень-рішень ДПІ у Печерському районі м. Києва № 0007782314/0 від 12 вересня 2007 року та № 0007782314/1 від 18 грудня 2007 року вимогам закону.

Таким чином, оскаржувані податкові повідомлення-рішення є пртиприваними тьа підлягають скасуванню.

Перша податкова вимога № 1/3456 від 21 березня 2008 року та друга податкова вимога № 2/4665 від 06 травня 2008 року також є протиправними як такі, що спрямовані на виконання прийнятих без дотримання вимог закону податкових повідомлень-рішень.

Таким чином, доводи апеляційної скарги ДПІ у Печерському районі м. Києва не спростовують висновки суду першої інстанції, викладених в постанові від 19 серпня 2009 року, та не можуть бути підставами для її скасування.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам та прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. В звязку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ДПІ у Печерському районі м. Києва залишити без задоволення, а постанову господарського суду м. Києва від 19 серпня 2009 року без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва залишити без задоволення, а постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 19 серпня 2009 року без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя А.М. Горяйнов

Судді Н.В. Безименна

Я.С. Мамчур

Ухвала складена в повному обсязі 19 липня 2010 року.