Постанова № 10450111, 15.07.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2-а-9914/09/2570 Головуючий у 1-й інстанції: Д"яков В.І. Суддя-доповідач: Горяйнов А.М.

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" липня 2010 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Горяйнова А.М.,

суддів - Безименної Н.В. та Мамчура Я.С.,

при секретарі - Лосік Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Підприємства Козелецької райспоживспілки «Остерське госпрозрахункове обєднання підприємств громадського харчування»на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2009 року у справі за адміністративним позовом Підприємства Козелецької райспоживспілки «Остерське госпрозрахункове обєднання підприємств громадського харчування»до Державної податкової інспекції у Козелецькому районі Чернігівської області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2009 року Підприємства Козелецької райспоживспілки «Остерське госпрозрахункове обєднання підприємств громадського харчування»звернулося до суду із адміністративним позовом, у якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Козелецькому районі Чернігівської області № 0000022330/1 від 30 березня 2009 року.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2009 року в задоволенні вказаного адміністративного позову було відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення про задоволення позову. Свої вимоги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема апелянт вказує на те, що надання послуг з харчування дітей у школах, професійно-технічних училищах та громадян у закладах охорони здоров'я є операціями, що звільнені від оподаткування податком на додану вартість.

Під час судового засідання представники позивача підтримали апеляційну скаргу та просили суд її задовольнити з підстав, викладених у ній.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти апеляційної скарги та просив суд відмовити в її задоволенні посилаючись на те, що судом першої інстанції було прийнято законне і обґрунтоване рішення, а підстави для його скасування відсутні.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Підприємства Козелецької райспоживспілки «Остерське госпрозрахункове обєднання підприємств громадського харчування»задовольнити, постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2009 року скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову виходячи із наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно зясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує рішення суду першої інстанції та ухвалює нове якщо встановить порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог Підприємства Козелецької райспоживспілки «Остерське госпрозрахункове обєднання підприємств громадського харчування»суд першої інстанції виходив з того, що позивач отримував кошти не з державного бюджету, а від посередника, у звязку з чим не мав права на податкову пільгу, передбачену пп. 5.1.10. п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про податок на додану вартість».

Колегія суддів не погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції, оскільки він не відповідає вимогам закону.

Судом встановлено, що ДПІ у Козелецькому районі Чернігівської області було проведено планову виїзну перевірку Підприємства Козелецької райспоживспілки «Остерське госпрозрахункове обєднання підприємств громадського харчування»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2005 року по 30 вересня 2008 року, про що складено акт № 30/23-010/01776234 від 12 січня 2009 року.

Згідно висновків вказаного акту позивачем було занижено податкове зобовязання з податку на додану вартість на 199584 грн. 00 коп. та податковий кредит на 149508 грн. 00 коп.

На підставі акту перевірки № 30/23-010/01776234 від 12 січня 2009 року ДПІ у Козелецькому районі Чернігівської області було винесене податкове повідомлення-рішення № 0000022330/0, за результатами адміністративного узгодження якого було винесено податкове повідомлення-рішення № 0000022330/1 від 30 березня 2009 року.

Вказаним податковим повідомленням-рішенням позивачу було визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 300309 грн. 00 коп., в тому числі 199584 грн. 00 коп. за основним платежем та 100725 за штрафними (фінансовими) санкціями.

Також судом встановлено, що протягом ІV кварталу 2005 року та 2006 року позивач надавав послуги з харчування учнів як постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи за рахунок бюджетних асигнувань.

У 2007-2008 роках переможцем тендеру по наданню вказаних послуг було ПП «Зодчий Київ», якому надано право залучати в якості субпідрядників інших субєктів господарювання.

На підставі угод між ПП «Зодчий Київ»та позивачем, харчування учнів шкіл Козелецького району здійснювало Підприємство Козелецької райспоживспілки «Остерське госпрозрахункове обєднання підприємств громадського харчування».

Розрахунки між Підприємством Козелецької райспоживспілки «Остерське госпрозрахункове обєднання підприємств громадського харчування»та ПП «Зодчий Київ»здійснювалися без нарахування податку на подану вартість на підставі пп. 5.1.10. п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідач вважає, що позивач не мав права застосовувати податкову пільгу, передбачену пп. 5.1.10. п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки кошти на харчування дітей до позивача надходили не безпосередньо з бюджету, а від ПП «Зодчий Київ». У звязку з цим ДПІ у Козелецькому районі Чернігівської області вважає, що кошти, отримані позивачем ПП «Зодчий Київ»втратили статус бюджетних асигнувань.

На думку колегії суддів такий висновок відповідача є необґрунтованим та не відповідає вимогам закону з огляду на наступне.

У відповідності до пп. 5.1.10. п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про податок на додану вартість»від оподаткування звільняються операції з поставки в порядку та в межах норм, встановлених Кабінетом Міністрів України, послуг з харчування дітей у школах, професійно-технічних училищах та громадян у закладах охорони здоров'я.

Згідно абз. 1 п. 7 Порядку надання послуг з харчування учнів у професійно-технічних училищах та середніх навчальних закладах, операції з надання яких звільняються від оподаткування податком на додану вартість, затвердженого постановою КМ України № 1200 від 3 листопада 1997 року (далі Порядок) оплата харчування учнів здійснюється за безготівковим розрахунком, тобто за попередньо придбаними абонементами (талонами), за цінами без додаткового врахування сум податку на додану вартість відповідно до режиму (норми) харчування (сніданок, обід, полуденок, вечеря).

Судом встановлено, що позивач надавав послуги з харчування дітей у повній відповідності до абз. 1 п. 7 Порядку, тобто на безоплатній для дітей основі, за рахунок коштів, спрямованих на такі цілі із бюджету та без урахування податку на додану вартість.

Дану обставину також підтвердив представник відповідача у судовому засіданні під час апеляційного розгляду справи.

Метою звільнення від оподаткування податком на додану вартість операції з поставки в порядку та в межах норм, встановлених Кабінетом Міністрів України, послуг з харчування дітей у школах, професійно-технічних училищах та громадян у закладах охорони здоров'я є зниження вартості таких послуг, оскільки їх фінансування здійснюється без посередньо із державного бюджету.

З огляду на те, що субєктам господарювання, які виграли тендер щодо надання послуг харчування дітей дозволено залучати субпідрядників, розрахунки між генпідрядником на субпідрядником також здійснюються із застосуванням пільги, передбаченої пп. 5.1.10. п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про податок на додану вартість». Факт отримання субпідрядником коштів на харчування дітей від переможця тендеру, а не безпосередньо з бюджету не змінює призначення таких коштів та не позбавляє права здійснювати операції між генеральним підрядником та субпідрядником без нарахування податку на додану вартість.

На думку колегії суддів здійснення розрахунків між ПП «Зодчий Київ»та Підприємства Козелецької райспоживспілки «Остерське госпрозрахункове обєднання підприємств громадського харчування»із нарахуванням податку на додану вартість матиме наслідком підвищення вартості харчування дітей та призведе до необхідності збільшення розміру бюджетних асигнувань на суму податку на додану вартість.

За своєю природою податок на додану вартість (ПДВ) є загальнодержавним, непрямим податком на споживну вартість, сплата якого покладається на кінцевого споживача.

В даному випадку замовником і кінцевим споживачем послуг з харчування дітей виступає держава.

Шляхом проведення тендеру держава обирає субєкта господарювання, який за рахунок коштів державного бюджету здійснює надання послуг з харчування дітей у школах, професійно-технічних училищах та громадян у закладах охорони здоров'я.

Якщо субєкт господарювання, який став переможцем тендеру та отримує бюджетне фінансування на харчування дітей не в змозі самостійно забезпечити надання такої послуги, він залучає з метою виконання своїх зобовязань субпідрядників, яким передає частину коштів, отриманих з державного бюджету.

Мета надання пільги, передбаченої пп. 5.1.10. п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме зниження витрат державного бюджету на фінансування харчування дітей у школах, професійно-технічних училищах та громадян у закладах охорони здоров'я, може бути досягнута виключно в тому випадку, якщо операції з надання таких послуг звільняються від оподаткуванням податком на додану вартість не лише між державою та генпідрядником, але й між генпідрядником та субпідрядниками.

Безпосередній виконавець послуги з харчування дітей здійснює придбанням сировини для приготування страв та інших продуктів харчування за операціями, які оподатковуються податком на додану вартість.

При цьому суми податку, сплачені виконавцем послуг з харчування дітей у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) відносяться ним до складу валових витрат виробництва (обігу).

Таке право виконавцю послуг з харчування дітей надано пп. 7.4.1 Закону України «Про податок на додану вартість», згідно якого у разі коли платник податку здійснює операції з продажу товарів (робіт, послуг), що звільнені від оподаткування або не є об'єктом оподаткування згідно з статтями 3 та 5 цього Закону, суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів і нематеріальних активів, що підлягають амортизації, відносяться відповідно до складу валових витрат виробництва (обігу) та на збільшення вартості основних фондів і нематеріальних активів і до податкового кредиту не включаються.

Також таке право виконавця послуги з харчування дітей закріплене у абз. 2 п. 7 Порядку, згідно якого суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням сировини для приготування страв та інших продуктів харчування, вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва страв та продуктів харчування учнів у середніх навчальних закладах та професійно-технічних училищах, відносяться відповідно до складу валових витрат виробництва готових страв та продуктів харчування і до податкового кредиту не включаються.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що Підприємство Козелецької райспоживспілки «Остерське госпрозрахункове обєднання підприємств громадського харчування», здійснюючи розрахунки з КП «Зодчій Київ»без нарахування податку на додану вартість та не включаючи до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачені контрагентам у зв'язку з придбанням сировини для приготування страв та інших продуктів харчування, діяло у повній відповідності до вимог Закону України «Про податок на додану вартість»та Порядку надання послуг з харчування учнів у професійно-технічних училищах та середніх навчальних закладах, операції з надання яких звільняються від оподаткування податком на додану вартість, затвердженого постановою КМ України № 1200 від 3 листопада 1997 року.

Таким чином, висновок ДПІ у Козелецькому районі Чернігівської області про те, що позивачем було за період з 01 жовтня 2005 року по 30 вересня 2008 року було занижено податкове зобовязання з податку на додану вартість на 199584 грн. 00 коп. та податковий кредит на 149508 грн. 00 коп. не ґрунтується на вимогах закону та не відповідає фактичним обставинам справи.

Враховуючи наведене колегія суддів вважає податкове повідомлення-рішення ДПІ у Козелецькому районі Чернігівської області № 0000022330/1 від 30 березня 2009 року протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Таким чином, доводи апеляційної скарги Підприємства Козелецької райспоживспілки «Остерське госпрозрахункове обєднання підприємств громадського харчування» спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в постанові від 31 серпня 2009 року та є підставами для її скасування.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. В звязку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Підприємства Козелецької райспоживспілки «Остерське госпрозрахункове обєднання підприємств громадського харчування» задовольнити, постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2009 року скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Підприємства Козелецької райспоживспілки «Остерське госпрозрахункове обєднання підприємств громадського харчування»задовольнити.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2009 року скасувати.

Адміністративний позов Підприємства Козелецької райспоживспілки «Остерське госпрозрахункове обєднання підприємств громадського харчування»задовольнити.

Податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Козелецькому районі Чернігівської області № 0000022330/1 від 30 березня 2009 року визнати протиправним та скасувати.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя А.М. Горяйнов

Судді Н.В. Безименна

Я.С. Мамчур

Постанова складена в повному обсязі 19 липня 2010 року.