Ухвала суду № 10450095, 14.07.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-4141/09/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Степанюк А.Г.

Суддя-доповідач: Саприкіна І.В.

У Х В А Л А

Іменем України

"14" липня 2010 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Саприкіної І.В.,

суддів: Безименної Н.В., Костюк Л.О.,

при секретарі: Приходько Є.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційні скарги Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва, прокуратури Печерського району м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.11.2009 року у справі за позовом Підприємства з іноземним капіталом «Джиммі Інтернешнл Трейдінг Компані»до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А :

Підприємство з іноземним капіталом «Джиммі Інтернешнл Трейдінг Компані»звернулися до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 01.12.2008 року № 0009512303/0.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.11.2009 року позов задоволено.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, ДПІ у Печерському районі м. Києва, прокуратура Печерського району м. Києва подали апеляційні скарги, в яких просять апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову. В своїх апеляційних скаргах апелянти посилаються на незаконність, необєктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального права, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, що в свою чергу призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що зявилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційних скарги, колегія суддів знаходить, що апеляційні скарги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у Печерському районі м. Києва на підставі п. 1 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», було проведено невиїзну документальну перевірку ПІК «Джіммі ІТК»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за вересень 2006 року, грудень 2006 року, січень 2007 року та травень 2007 року, які виникли за рахунок від'ємних значень з ПДВ, що декларувались в періодах: серпень 2006 року, листопад 2006 року, грудень 2006 року та квітень 2006 року відповідно.

За результатами перевірки складено Акт № 609/23-03/24365226 від 25.11.2008 року.

Згідно висновків, викладених в Акті перевірки, було виявлено наступні порушення позивачем вимог пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

З висновків, викладених в акті перевірки, вбачається, що ПІК «Джіммі ІТК»неправомірно завищено податковий кредит з податку на додану вартість на суму 16792 грн. по декларації з ПДВ за серпень 2006 року, на суму 37139 грн. по декларації за листопад 2006 року, на суму 74069 грн. по декларації за грудень 2007 року, на суму 18 503 грн. по декларації за квітень 2007 року; встановлено, що ПІК «Джіммі ІТК»не має права на отримання бюджетного відшкодування в звязку з порушенням вказаних норм Закону України «Про податок на додану вартість».

На підставі даних, отриманих за наслідками перевірки, апелянтом було винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 01.12.2008 р. № 0009512303/0, в якому визначено суму зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за вересень, грудень 2006 року та січень, травень 2007 року на загальну суму 130435,44 грн.

В межах процедури адміністративного оскарження податкове повідомлення-рішення залишене без змін.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст. 86 КАС України).

У відповідності до Закону України «Про податок на додану вартість»та до п.6.2 наказу ДПА України від 30.05.1997 року №165 «Про затвердження форм податкової накладної, книги обліку продажу товарів (робіт, послуг), порядку їх заповнення»факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), а також право покупця, зареєстрованого як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість засвідчує податкова накладна.

Відповідно до пп.7.2.3 та пп. 7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна складається в момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках і надається покупцю на його вимогу продавцем товарів (робіт, послуг).

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ визначається як документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Підпунктом 7.2.3. пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Таким чином, на момент здійснення відповідної господарської операції, контрагенти перебували на податковому обліку і в момент виписання податкової накладної у них виникали відповідні податкові зобов'язання.

У відповідності до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відносяться до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Пункт 7.5 ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість»визнає датою виникнення права платника податку на податковий кредит дату здійснення першої з наступних подій: а) дату списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); б) дату отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до абзацу 2 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»у разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкції встановлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

При цьому жоден нормативний акт не містить вказівок на залежність права платника податку на включення до свого податкового кредиту сум податку на додану вартість, фактично сплачених в ціні придбання товару, на підставі податкової накладної, від дотримання контрагентами правил господарської діяльності, оскільки згідно вимог чинного законодавства обов'язок контролювати звітність контрагента на суб'єктів підприємницької діяльності не покладено, крім того суб'єкт підприємницької діяльності не має права контролювати звітність або своєчасність сплати податків іншими особами. Отже, якщо віднесення сум до складу податкового кредиту відбувається на підставі належним чином оформлених розрахункових платіжних та інших документів, обов'язковість ведення яких передбачена правилами ведення податкового обліку, дії платника податку є правомірними.

На підтвердження товарності операції щодо реалізації СПД ОСОБА_3 позивачу свиней протягом квітня 2007 року, останнім подано наступні копії документів: договір поставки № 12/04-1 від 09.04.2007 року; квитанції до прибуткового касового ордеру про прийняття від позивача грошей № 5 від 12.04.2007 року (20 000,00 грн.), № 6 від 13.04.2007 року (20 000,00 грн.), № 7 від 16.04.2007 року (20 000,00 грн.), № 8 від 17.04.2007 року (20 000,00 грн.), № 11 від 18.04.2007 року (21 000,00 грн.), № 13 від 19.04.2007 року (10 000,00 грн.); накладну № 11 від 12.04.2007 року; товарно-транспортні накладні № 00015 від 12.04.2007 року та № 00014 від 12.04.2007 року; податкову накладну № 11 від 12.04.2007 року; договір перевезення № 6 від 19.02.2007 року та акт виконаних робіт від 13.04.2007 року, платіжне доручення № 158 від 13.04.2007 року; договір перевезення № 7 від 12.04.2007 року та акт виконаних робіт від 12.04.2007 року, платіжне доручення № 195 від 23.04.2007 року.

Згідно з пунктом 8 статті 19 Господарського кодексу України усі суб'єкти господарювання зобов'язані самостійно здійснювати первинний (оперативний) та бухгалтерський облік результатів своєї роботи, складати статистичну інформацію, а також надавати відповідно до вимог закону фінансову звітність та статистичну інформацію щодо своєї господарської діяльності, інші дані, визначені законом. Забороняється вимагати від суб'єктів господарювання надання статистичної інформації та інших даних, не передбачених законом або з порушенням порядку, встановленого законом.

Таким чином, у разі порушення контрагентами платника податку вимог податкового законодавства, податковий орган має право у межах своєї компетенції та у відповідності до вимог чинного законодавства видавати акти державного органу на усунення таких порушень, які є обов'язковими до виконання.

За таких обставин покупець не може нести відповідальність як за несплату податків продавцями, так і за можливу недостовірність відомостей про них, включених до Єдиного державного реєстру, за умови необізнаності покупця щодо такої.

Відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Платники податку, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону (п. 10.2 ст. 10 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Таким чином, як випливає з вищенаведеного, сама по собі сплата або несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції, не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.

Відповідно до листа Вищого адміністративного суду України від 20.10.2006 року «Про вивчення та узагальнення судової практики Вищого адміністративного суду України про відшкодування податку на додану вартість з державного бюджету»для відшкодування з бюджету податку на додану вартість Закон не передбачає обов'язкової умови фактичного надходження цих сум до бюджету. У разі невиконання контрагентом платника податків зобов'язань по сплаті податку до бюджету негативні наслідки (відповідальність) настають лише для нього. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення добросовісного платника податків права на його відшкодування у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має документальне підтвердження розміру податкового кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи позивач укладав договори з постачання великої рогатої худоби саме з TOB «Агро-континент», а не з ПП «Н-Лебідь», діяльність якого була припинена.

Господарська діяльність TOB «Агро-континент»на момент здійснення правочинів не припинена, а тому податкові накладні складені належною особою та не суперечать приписам норм чинного законодавства.

Таким чином, апеляційна інстанція приходить до висновку, що суд першої інстанції правомірно задовольнив позов.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

За таких підстав, апеляційні скарги необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196,198, 200, 205, 206 КАС України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А:

В задоволенні апеляційних скарг Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва, прокуратури Печерського району м. Києва відмовити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.11.2009 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 19 липня 2010 року.