Постанова № 10449644, 25.06.2010, Сумський окружний адміністративний суд

<Список >

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

<(ВСТУПНА ТА РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА) >

25 червня 2010 р. Справа № 2а-542/10/1870

Сумський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Гелети С.М.

за участю секретаря судового засідання - Михайленко О.В.

представника позивача - Сивенко В.М.

представника відповідача - Сіренко І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом підприємства Роменської райспоживспілки «Коопзаготпром»до Роменської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання недійсним та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Підприємство Роменської райспоживспілки «Коопзаготпром» (далі Роменська РСС «Коопзаготпром», позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом, в якому просить визнати недійсним та скасувати податкові повідомлення-рішення №0000392301/0 від 28.07.2009 року та №0000392301/1 від 01.10.2009 року.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 28 липня 2009 року Роменською міжрайонною державною податковою інспекцією Сумської області (далі відповідач, Роменська МДПІ) було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000392301/0, яким позивачу було визначено податкове зобов'язання по податку на прибуток в сумі 37174,16 грн. та штрафна (фінансова) санкція в сумі 13787,13 грн. Позивачем оскаржено дане податкове повідомлення-рішення в адміністративному порядку, але рішенням від 01.10.2009 р. податкове повідомлення-рішення №0000392301/0 від 28 липня 2009 р. залишено без змін, та за результати розгляду скарги прийнято податкове повідомлення-рішення від 01.10.2009 року №000392301/1 від 01.10.2009 р.

Підставою прийняття зазначених повідомлень-рішень був складений Роменською МДПІ акт про результати планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства № 00419/2301/01785871 від 17.07.2009 р., в якому зазначено, що перевіркою повноти визначення Роменською РСС «Коопзаготпром»скоригованого валового доходу за період з 01.04.2008 року по 31.03.2009 року встановлено його заниження в сумі 148696,65 грн.

Представник позивача в судовому засіданні зазначив, що відповідно до підпункту 1.20.2 пункту 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах.

Натомість податковим органом не було враховано умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також: інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну.

Роменською МДПІ при визначенні звичайних цін на реалізовані підприємцям товари не враховано, що реалізація позивачем товарів підприємцям та споживчим товариствам здійснювалася не за співставними умовами, оскільки умови оплати товарів були різними (відповідно до умов договорів поставки, які укладені позивачем із споживчими товариствами, термін сплати коштів за поставлений позивач товар складає 16 календарних днів, умови договорів поставки, які укладені позивачем з приватними підприємцями передбачають 100 відсоткову попередню оплату).

Представник позивача зазначив, що, реалізуючі приватним підприємцям товари з нульовою націнкою, позивач мав дохід у вигляді сум торговельних знижок від постачальників цих товарів.

Також представник позивача звернув увагу суду на те, що відповідно до абз.1 п.п. 1.20.10 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» донарахування податкових зобов'язань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами, але відповідачем самостійно, без звернення до суду, прийнято оскаржувані рішення щодо сплати донарахованих Роменській РРС «Коопзаготпром»податкових зобов'язань.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечувала, рішення вважає законним та обґрунтованим, у письмовому відзиві на позов просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи принципи рівності сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Роменською МДПІ була проведена планова виїзна документальна перевірка Роменської РСС «Коопзаготпром»з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.04.08р. по 31.03.2009 року, за результатами якої складено акт про результати планової виїзної документальної перевірки № 00419/2301-01785871 від 17.07.09р. (а.с.11-23).

За результатами перевірки податковим органом було встановлено порушення позивачем п. 4.1.3 п. 4.1. ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.97 року № 283/97-ВР (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено скоригований валовий дохід в сумі 148 695,65 грн.

Як вбачається із копії акту перевірки заниження задекларованих суб'єктом господарювання показників у рядку 01.1 Декларацій "доходи від продажу товарів (робіт, послуг)" в сумі 148696,65 грн., відбувалося в наступних періодах, а саме: в 2 кв.2008 року в сумі 48221,28 грн., в 3 кв. 2008 року в сумі 38668,26 грн., в 4 кв. 2008 року в сумі 32091,46 грн., в 1 кв. 2009 року в сумі 29715,58 грн., в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся в сумі 37174,16грн

Так, позивач здійснював реалізацію продуктів харчування та промислових товарів фізичним особам підприємцям (які не є платниками податку на прибуток) за цінами нижчими за звичайні ціни на ці товари, що діяли на дату продажу.

Продаж ідентичних товарів підтверджується, наприклад, тим, що позивач придбавав продуктові та промислові товари з однаковими для них характерними ознаками (наприклад: у постачальника ТОВ "Пелікан" м.Київ придбавалась в липні 2008 р. риба «Лосось»с/с 200 гр. по ціні - 7,08 грн., цей же товар - «Лосось»с/с 200 гр. реалізовувався в липні 2008 року Роменському СТ по ціні 7,65грн., а СПД ФОП ОСОБА_4 «Лосось»с/с 200 гр. реалізовувався в липні 2008 року по ціні 7,08грн., що не заперечувалося представниками сторін в судовому засіданні.

Як вбачається із пояснень представника відповідача перевіряючими було встановлено перелік товарів, які були реалізовані споживчим товариствам із торгівельною націнкою 8%, і саме із відповідних розрахунків податковим органом визначена торгова націнка 8 % (8+ 8+ 8+ 13,1+ 7,8 +7, 8+ 7,8+ 8 +7, 8 +8 +2,1 +7,9 +7,9 +0,6 +7,9 +11+8,2+ 6,7+ 5,9+ 7,9+ 3,6+ 20,6 / 22 = 8%), виходячи із наступного.

Так, лосось с/с придбаний за ціною 7,08, ціна реалізації споживчим товариства 7,65, націнка становить 8%, Філе оселедця 200гр., ціна придбання - 3,75грн., реалізації - 4,05 грн.,, націнка - 8%, Філе оселедця 500гр, ціна придбання- 7,08 грн., реалізації- 7,65 грн.,націнка-8%, Чіпси люкс- ціна придбання 1,07 грн. реалізації 1,21 грн., націнка 13,1%, Шоколад корона, ціна придбання -2,93 грн., реалізації-3,16 грн., націнка- 7,8%, Мівіна ціна придбання-0,64 грн., реалізації-0,69 грн. націнка-7,8%, Кетчуп торчин ціна придбання-2,30 грн. реалізації-2,48 грн. націнка7,8%, Майонез європейський ціна придбання 2,74 грн. реалізації 2,96 грн. націнка8%, Перець душистийціна придбання 0,89 грн. реалізації0,96 грн. націнка7,8%, Вода зінківське джерело ціна придбання1,73 грн. реалізації1,87 грн. націнка8%, Орбіт уп. ціна придбання42,0 грн. реалізації42,87 грн. націнка2,1%, Какао порошок ціна придбання2,40 грн. реалізації2,59 грн. націнка7,9%, Кофе в гранулах ,50 гр. ціна придбання4,71 грн. реалізації5,08 грн. націнка7,9%, Вода «Оболонь»1л. ціна придбання1,67 грн. реалізації1,68 грн. націнка0,6%, Пиво "Чернігівське" св.0,5л. ціна придбання 1,90 грн. реалізації 2,05 грн. націнка 7,9%, Гречана ціна придбання3,00 грн. реалізації3,33 грн. націнка11%, Укус ціна придбання1,33 грн. реалізації1,44 грн. націнка8,2%, Пшоно ціна придбання 3,71 грн. реалізації3,96 грн. націнка6,7%, Маннаціна придбання2,21 грн. реалізації2,34 грн. націнка5,9%, Соус гострий ціна придбання1,90 грн. реалізації 2,05 грн. націнка7,9%, халва ціна придбання8,03 грн. реалізації8,32 грн. націнка3,6%, Сіль фасованаціна придбання0,34 грн. реалізації0,75 грн. націнка20,6%.

Розмір вищезазначених націнок представником позивача не оспорювався.

Стосовно реалізації приватним підприємцям зі знижками, продукції яка закуповувалась позивачем зі знижками у постачальників, слід зазначити наступне.

При здійсненні донарахування податковим органом правомірно досліджувалися групи товарів по яким позивач не мало знижок при їх закупівлі у підприємств постачальників.

Як вбачається із довідки, яка надана позивачем від 17.05.10р. «Інформація щодо розміру знижок, наданих підприємству Роменської райспоживспілки «Коопзпготпром»оптовими постачальниками на продовольчі та непродовольчі товари за період з 01.04.08 р. по 31.03.09р. на яку посилається представник позивача, немає товарів по яким здійснювалось донарахування, а саме Лосось с/с, Філе оселедця 200гр., Філе оселедця 500гр., Чіпси люкс, Шоколад корона, Мівіна, Кетчуп торчин, Майонез європейський, Перець пушистий, Вода зінківське джерело, Орбіт уп., Какао порошок, Кофе в гранулах ,50 гр., Вода «Оболонь» 1л., Пиво "Чернігівське" св.0,5л., Гречана, Укус,Пшоно, Манна, Соус гострий, Халва, Сіль фасована (а.с.82-129).

В судовому засіданні представник позивача підтвердив, що в зазначеній довідці викладена вичерпна інформація щодо розміру знижок, наданих позивачем оптовим постачальникам на продовольчі та непродовольчі товари за період з 01.04.08 р. по 31.03.09р., із зазначенням найменування товару, ціною продажу постачальника, розміру знижок, ціною придбання з урахуванням знижок, ціною відпуску приватним підприємцям та споживчим товариствам. Але вищезазначені товари, які були реалізовані за ціною придбання приватним підприємцям ,не містяться в наданому позивачем переліку, що свідчить про купівлю даного товару без знижок постачальника.

Всього фізичним особам-підприємцям (ОСОБА_4, ОСОБА_5., ОСОБА_6А) за перевіряємий період реалізовано товарів на загальну суму 2230449,78 грн., в т.ч. ПДВ - 371741,63 грн., що підтвердив в судовому засіданні представник позивача.

Із врахуванням вирахуваної націнки (8%) різниця між ціною продажу за цінами придбання та ціною продажу з торговою націнкою 8% складає 178435,98 грн., в т.ч. ПДВ - 29739,33 грн.

За результатами проведеної перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0000392301/0 від 28 липня2009 року, яким позивачу було визначено податкове зобовязання за платежем податок на прибуток в сумі 50961,29 грн., в т.ч. 37174,16 грн. основного платежу, 13787,13 грн. штрафних санкцій (а.с. 9).

Після оскарження даного податкового повідомлення-рішення в адміністративному порядку, податковим органом податкове повідомлення-рішення №0000392301/0 від 28 липня2009 року залишено без змін, та винесено податкове повідомлення-рішення № №0000392301/1 від 01.10.2009 року (а.с.10).

Відповідно до п. п. 7.4.1. ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено - дохід отриманий платником податку від продажу товарів (робіт, послуг) пов'язаним особам, визначається виходячи з договірних цін, але не менших за звичайні ціни на такі товари, та відповідно до пп.. 7.4.3. даного Закону - положення підпункту 7.4.1 поширюється також на операції з особами, які не є платниками податку на прибуток.

Відповідно до п. п. 1.20.1 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь - якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних. Ідентичні товари - це товари, що мають однакові для них характерні ознаки.

Відповідно до частини 3 статті 189 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання можуть використовувати у господарській діяльності вільні ціни, державні фіксовані ціни та регульовані ціни - граничні рівні ціни або граничні відхилення від державних фіксованих цін. Вільні ціни визначаються на всі види продукції, за винятком тих, на які встановлено державні ціни. Вільні ціни визначаються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін, а у внутрішньогосподарських відносинах - також за рішенням суб'єкта господарювання (ст.190 Кодексу).

Отже, Господарським кодексом України встановлено право підприємств реалізувати продукцію та майно за цінами, що встановлюються такими підприємствами самостійно або на договірній основі. Водночас при веденні податкового обліку право платника на самостійне встановлення цін і тарифів здійснюється в межах правил, встановлених податковим законодавством.

Податковий орган має право застосувати звичайні ціни для визначення бази оподаткування у випадках, передбачених законом, незалежно від виду господарської операції, що здійснюється платником цього податку, або податкового статусу іншої сторони такої операції (п.п.1.20.10 п.1.20. ст.1 Закону).

Пунктом 4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»передбачено, що валовий дохід - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами. Для цілей оподаткування береться дохід від операцій передбачених статтею 7 Закону (п.п.4.1.3 п.4.1 с 4).

Відповідно до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»з метою оподаткування доход, отриманий платником податку від продажу (робіт, послуг) пов'язаним особам, визначається виходячи із договірних цін, але не менших за звичайні ціни на такі товари (роботи, послуги), що діяли на дату такого продажу ( п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону).

За змістом підпунктів 1.20.1 та 1.20.6 пункту 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»співставні умови для визначення звичайної ціни передбачають порівняння цін на відповідному ринку товарів /робіт, послуг/.

Згідно абзацу першого підпункту 1.20.10 пункту 1.20 зазначеної статті донарахування податкових зобов'язань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами, а для платників податку, визнаних природними монополістами згідно із законом, - також відповідно до принципів регулювання цін, встановлених таким законом.

Поширення законом на порядок донарахування податкових зобов'язань платника податку внаслідок визначення звичайних цін процедури, встановленої для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами не означає, що на застосування звичайних цін поширюються підстави визначення податкових зобов'язань за непрямими методами, встановлені підпунктом 4.3.1 пункту 4.3 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Підстави визначення податкових зобов'язань платника податку на прибуток із застосуванням звичайних цін встановлені Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств», зокрема, підпунктом 7.4.3 пункту 7.4 статті 7 цього Закону при здійснення платником податку операцій з юридичними особами, які не є платниками податку встановленого статтею 10 цього Закону, або сплачують податок на прибуток за іншими, ніж платник податку, ставками.

Оскільки контрагенти позивача (фізичні особи - підприємці) не є платникками податку, встановленого статтею 10 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», доход позивача, отриманий від продажу товарів за цими операціями, з метою оподаткування повинен визначатися виходячи з договірних цін, але не менших за звичайні ціни на такий товар, що діяли на дату такого продажу.

Таким чином, в результаті заниження задекларованих суб'єктом господарювання показників про доходи від продажу товарів (робіт, послуг) в сумі 148696,65 грн., податковим органом правомірно встановлено заниження податку на прибуток в сумі 37174,16 грн.

Щодо посилання представника позивача на недотримання податковим органом процедури визначення рівня звичайної ціни, передбаченої п.п. 1.20.8 п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме, що донарахування податкових зобов'язань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами, оскільки така методика втратила чинність, слід зазначити наступне.

Процедуру визначення звичайної ціни прямо регламентовано приписами п.п. 1.20.1, п.п. 1.20.2 п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а тому відсутність закону щодо нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами не є перешкодою для визначення рівня звичайних цін та бази оподаткування операцій з поставки товарів, (послуг) виходячи з цін, не нижчих за звичайні.

Санкції за порушення у сфері оподаткування встановлені ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», підпунктом 17.1.3 якої передбачено, що у випадках якщо за даними документальних перевірок діяльності платника податків установлюються факти заниження його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Таким чином враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що Роменською МДПІ правомірно прийнято податкові повідомлення-рішення від 28.07.09 № 0000392301/0 та від 01.10.09 № 0000392301/1, яким позивачу визначено податкове зобов'язання по податку на прибуток у розмірі 37174,16 грн. та штрафну санкцію у розмірі 13787,13 грн., а позовні вимоги визнаються судом неправомірними, необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову підприємства Роменської райспоживспілки «Коопзаготпром»до Роменської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання недійсним та скасування податкових повідомлень-рішень №0000392301/0 від 28.07.2009 року та №0000392301/1 від 01.10.2009 року -відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду в десятиденний строк з дня складення постанови в повному обсязі та подання після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя С.М. Гелета

Повний текст постанови складено та підписано 30.06.2010 року.