Постанова № 10449369, 09.07.2010, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2010 року <ЧАС >м.ПолтаваСправа № 2а-115/10/1670 Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Слободянюк Н.І.,

за участю секретаря Дрижирук М.І.,

представника позивача - Гавриш М.Д.,

представника відповідача - Денисенко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково - виробниче підприємство "Присадки"до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській областіпро скасування податкових повідомлень-рішень від 06.05.2009 №0002472301/0/1448, від 23.07.2009 № 0002472301/1/2350, від 14.10.2009 № 0002472301/2/3237, від 25.12.2009 № 0002472301/3/4084, -

В С Т А Н О В И В:

13 січня 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково - виробниче підприємство "Присадки"звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській областіпро скасування податкових повідомлень-рішень від 06.05.2009 № 0002472301/0/1448, від 23.07.2009 № 0002472301/1/2350, від 14.10.2009 № 0002472301/2/3237 та від 25.12.2009 № 0002472301/3/4084 про визначення вказаному платнику податків податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 245179,00 грн, в тому числі за основним платежем 163453,00 грн та штрафною санкцією 81726,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на недоведеність контролюючим органом невідповідності цін продажу позивачем технічних масел та іншого товару ТОВ «ОГО-УкрЗапад»за договором поставки від 01.03.2007 № П-20/1.07 рівню звичайних цін, що склалися на ринку ідентичних (однорідних) товарів на момент такого продажу.

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на порушення ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Присадки»вимоги пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість»внаслідок поставки ТОВ «ОГО-УкрЗапад»технічних масел та іншого товару за ціною, нижчою за звичайну ціну, яка відповідно до підпункту 1.20.5 -1 пункту 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначається також за правилами, передбаченими національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, і не може бути нижче собівартості самої продукції, виготовленої субєктом господарювання на продаж.

В судовому процесі представники позивача та відповідача підтримали доводи і вимоги сторони, інтереси якої вони відповідно представляють.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі письмові докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд доходить висновку, що в позові слід відмовити з наступних підстав та мотивів.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Присадки»пройшло процедуру державної реєстрації за №1585120 0000 001610, значиться в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України за ідентифікаційним кодом 13932946, знаходиться на обліку як платник податків, зборів (обовязкових платежів) в Кременчуцькій обєднаній державній податковій інспекції. Вказані обставини сторонами визнаються та підтверджуються наявними в матеріалах справи письмовими доказами.

З 01.04.2009 по 28.04.2009 Кременчуцькою ОДПІ проведена планова виїзна перевірка ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Присадки»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 по 31.12.2008.

Результати перевірки оформлені актом від 29.04.2009 №1732/23-209/13932946.

З посиланням на зазначений акт Кременчуцькою ОДПІ 06.05.2009 винесено податкове повідомлення-рішення форми «Р»№ 0002472301/0/1448про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 245 179,00 грн, в тому числі 163 453,00 грн за основним платежем, 81 726,00 грн за штрафною санкцією.

Відносно вказаної суми податкового зобовязання позивачем застосована передбачена статтею 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" процедура адміністративного узгодження, за наслідками якої сума податкового зобов'язання не змінилася, але ОДПІ з метою доведення нового граничного строку погашення цього податкового зобов'язання складено та направлено на адресу позивача податкові повідомлення - рішення від 23.07.2009 № 0002472301/1/2350, від 14.10.2009 № 0002472301/2/3237 та від 25.12.2009 № 0002472301/3/4084.

Як зясовано судовим розглядом, підставою для винесення спірних податкових повідомлень-рішень слугував відображений в акті перевірки від 29.04.2009 №1732/23-209/13932946 висновок Кременчуцької ОДПІ про порушення ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Присадки»пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість»внаслідок заниження податку на додану вартість за квітень, червень та грудень 2008 року на загальну суму 163453,00 грн, в тому числі за квітень 2008 року на суму 4282,00 грн, за червень 2008 року на суму 27290,00 грн, за грудень 2008 року на суму 131881,00 грн.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість вказаного висновку відповідача і винесених на підставі такого висновку спірних правових актів індивідуальної дії на відповідність вимогам частини 3 статті 2 КАС України, суд виходить з наступного.

Податкове зобовязання з податку на додану вартість у зазначеній сумі визначено позивачу із застосуванням звичайної ціни відповідно до пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість».

Цією нормою встановлено, що база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)).

Фактичною підставою для визначення позивачу податкового зобовязання із застосуванням звичайної ціни слугувала встановлена контролюючим органом під час перевірки обставина продажу позивачем ТОВ «ОГО-УкрЗапад»за договором поставки від 01.03.2007 № П-20/1.07 технічних масел та іншого товару за цінами, які не відповідають рівню звичайної ціни та меті здійснення господарської діяльності позивача. При цьому за звичайну ціну була взята виробнича собівартість вказаного товару.

Згідно з пунктом 1.18 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»звичайні ціни розуміються та застосовуються за правилами, визначеними пунктом 1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

За змістом пункту 1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" для доказів обґрунтування рівня звичайних цін можуть застосовуватися правила, визначені національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, а також національними стандартами з питань оцінки майна та майнових прав. З метою оподаткування терміни "справедлива вартість", "ринкова вартість" та "чиста вартість реалізації", які використовуються в національних положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку та національних стандартах з питань оцінки майна і майнових прав, прирівнюються до терміну "звичайна ціна", визначеного цим Законом.

Сутність поняття «справедлива вартість»розкриває Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 19, що затверджене наказом Міністерства фінансів України від 07.07.1999 № 163, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.07.1999 за № 499/3792. Так, справедливою вартістю є сума, за якою може бути здійснений обмін активу, або оплата зобов'язання в результаті операції між обізнаними, зацікавленими та незалежними сторонами.

За визначенням пункту 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9, що затверджене наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 № 246, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02.11.1999 за № 751/4044 “чиста вартість реалізації запасів”- очікувана ціна реалізації запасів в умовах звичайної діяльності за вирахуванням очікуваних витрат на завершення їх виробництва та реалізацію.

Пунктом 8 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 встановлено, що придбані (отримані) або вироблені запаси зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю, а пунктом 10 цього Положення (стандарту) бухгалтерського обліку що первісною вартістю запасів, що виготовляються власними силами підприємства, визнається їхня виробнича собівартість, яка визначається за Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 "Витрати".

Відповідно до пункту 11 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.02.2000 за № 27/4248, до виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються: прямі матеріальні витрати; прямі витрати на оплату праці; інші прямі витрати; змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати.

В свою чергу до складу загальновиробничих витрат включаються в тому числі витрати на обслуговування виробничого процесу (оплату праці загальновиробничого персоналу; відрахування на соціальні заходи, медичне страхування робітників та апарату управління виробництвом; витрати на здійснення технологічного контролю за виробничими процесами та якістю продукції, робіт, послуг) (підпункт 15.7 пункту 15 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати").

Як було встановлено перевіркою позивача, у квітні, червні та грудні 2008 року позивач реалізував товари /технічні масла, тощо/ на користь ТОВ «ОГО-УкрЗапад»за договором поставки від 01.03.2007 № П-20/1.07 за цінами, які є нижчими повної виробничої собівартості товару, включаючи загальновиробничі витрати.

Перелік товару, його повна виробнича собівартість, собівартість, з якої виходив позивач при продажу товару, різниця між сумами таких собівартостей, зазначені в додатку № 7 до акту перевірки від 29.04.2009 №1732/23-209/13932946, підписаному службовими особами позивача та відповідача.

Про фактичні обставини, які обумовили формування позивачем цін продажу, які є нижчими виробничої собівартості продукції, позивач суд не повідомив.

Також суд бере до уваги, що перевірка позивача була здійснена на підставі тих документів /Головної книги, звітів про виробництво промислової продукції (робіт, послуг) тощо/, які були надані позивачем , і що посадові особи в акті перевірки засвідчили, що первинні документи, використані при проведені перевірки, достовірні, надані в повному обсязі і додаткових ( інших ) документів, що свідчать про діяльність підприємства за період, що перевірявся, немає.

Як встановлює стаття 44 Господарського кодексу України, підприємницька діяльність здійснюється на основі комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.

Це означає, що здійснення господарських операцій субєктом підприємницької діяльності здійснюється з врахуванням комерційного інтересу, розумного співвідношення розміру понесених витрат та очікуваних доходів та передбачає досягнення певної ділової мети, економічної вигоди. При цьому презумується отримання вигоди у сфері господарювання, а відтак отримання вигоди у сфері оподаткування не може розцінюватися як самостійна ділова мета підприємницької діяльності.

З врахуванням встановленого в ході судового розгляду справи суд доходить висновку, що позивач не мав наміру отримати економічний ефект в результаті своєї підприємницької діяльності при поставці товарів на користь ТОВ «ОГО-УкрЗапад»у квітні, червні та грудні 2008 року, а отримання податкової вигоди /заниження податкових зобовязань з податку на додану вартість за квітень, червень та грудень 2008 року, а відтак і суми податку, що підлягає сплаті до бюджету за цей період/ виступало як самостійною діловою ціллю.

Згідно з підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобовязання платника податків за підставами, викладеними у підпункті «б»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобовязаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобовязання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обовязкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше пятидесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Аналізуючи припис наведеної норми закону, суд доходить висновку, що сума штрафної санкції не може перевищувати 50% відсотків суми донарахованого податкового зобовязання.

Спірні податкові повідомлення-рішення цій вимозі закону відповідають.

Отже, суд не знаходить ні фактичних даних, ані правових підстав для скасування податкових повідомлень-рішень Кременчуцької ОДПІ від 06.05.2009 № 0002472301/0/1448, від 23.07.2009 № 0002472301/1/2350, від 14.10.2009 № 0002472301/2/3237 та від 25.12.2009 № 0002472301/3/4084

Таким чином, в задоволенні позову слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Присадки" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 06.05.2009 № 0002472301/0/1448, від 23.07.2009 № 0002472301/1/2350, від 14.10.2009 № 0002472301/2/3237, від 25.12.2009 № 0002472301/3/4084 відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10 - денний строк з дня її проголошення, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі, заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлено 14 липня 2010 року.

СуддяН.І. Слободянюк