Постанова № 10448883, 19.05.2010, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд

вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54055 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

19.05.2010 р. 16:36Справа № 2а-1650/10/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Зіньковського О. А., секретар судового засідання Васильєва А.Ю., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім "Дункан-Ойл", вул.Харчука, 25/1, м.Новий Буг, Новобузький район, Миколаївська область, 55600 доНовобузька міжрайонна ДПІ, вул. Гагаріна - 7, м. Новий Буг, Новобузький район, Миколаївська область, 55600

ДПА у Миколаївський області, вул. Лягіна 6, м. Миколаїв, 54001

проскасувати рішення №0000092308 від 17.02.10 р., за участю представників: від позивача: Лушников В.П., довіреність №1, від 01.09.07р.;

від відповідачів: Євсюков С.О., довіреність №9401010-00 від 06.04.10р.;

Товариством з обмеженою відповідальністю Торговий дім "Дункан-Ойл", з урахуванням послідуючої зміни позовних вимог, предявлено позов до Новобузької міжрайонної державної податкової інспекції у Миколаївський області, ДПА у Миколаївський області з вимогою визнати протиправними дії ДПА у Миколаївський області при призначені та проведенні планової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім "Дункан-Ойл" з питань дотримання вимог Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” проведеної 01 лютого 2010 року та визнати протиправним і скасувати рішення Новобузької міжрайонної ДПІ про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000092308 від 17.02.2010р.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю з підстав зазначених у позовній заяві.

Відповідачі позовні вимоги не визнали та зазначили, що рішення Новобузької міжрайонної ДПІ №0000092308 від 17.02.2010р. прийнято у відповідності до чинного законодавства, перевірка позивача проведена в порядку та у спосіб передбачений чинним законодавством України.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи суд, -

встановив:

01 лютого 2010 року, на підставі направлення №118/23-517 від 30.01.10р., старшим держподатревізор-інспектором податкової служби 1-го рангу ДПА у Миколаївській області ОСОБА_3, на підставі направлення №117/23-517 від 30.01.10р. старшим держподатревізор-інспектором податкової служби 1-го рангу ДПА у Миколаївській області ОСОБА_4, на підставі направлення №116/23-517 від 30.01.10р., головним держподатревізор-інспектором податкової служби 3-го рангу ДПА у Миколаївській області ОСОБА_5 та на підставі направлення №119/23-517 від 30.01.10р., головним держподатревізор-інспектором податкової служби 3-го рангу ДПА у Миколаївській області ОСОБА_6 (а.с.19-22), здійснено планову перевірку АЗС позивача за адресою: Миколаївська область, м.Новий Буг, вул. 2-ї П'ятирічки, 49-А. За результатами перевірки було складено акт (довідку) №0044/14/00/23/31257747 від 01.02.10р.

На підставі зазначеного акту Новобузькою міжрайонною державною податковою інспекцією було прийнято рішення №0000092308 від 17.02.2010р. про застосування штрафних санкцій в розмірі 222025,69 грн.

У висновку щодо розрахунку сум штрафних санкцій (додаток до Акту перевірки від 01.02.2010р. №0044/14/00/23/31257747) зазначено наступні виявлені порушення:

- незабезпечено щоденне друкування на РРО фіскального звітного чеку (сума санкції 340 грн.);

- незабезпечено відповідність суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів яка зазначена в денному звіті РРО (сума санкції 17,25 грн.);

- ведення з порушеннями обліку товарних запасів за місцем їх реалізації та зберігання (сума санкції 221328,44 грн.);

- порушення порядку використання книги ОРО (сума санкції 340 грн.).

Дослідивши надані сторонами докази та заслухавши пояснення представників сторін, допитавши свідків, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог з наступних підстав.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони зокрема:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на зазначену норму під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, перевіряє їх відповідність усім зазначеним вимогам.

Так, листом ДПА України №19823/7/10-1417/4894 від 24.10.06р. в розділі 6 також зазначено, що ст.16 ЗУ №265/95-ВР від 06.07.95р. встановлює правила проведення планових та позапланових перевірок і не містить відсильних норм. У питаннях застосування РРО Закон про РРО є спеціальним. Отже інші акти законодавства, у тому числі й Закон України “Про державну податкову службу в Україні” застосовуються тільки в частині, не врегульованій Законом про РРО. Отже до перевірок РРО застосовуються всі правила, що стосуються допущення посадових осіб до проведення планових перевірок на підставі ст.ст.11-1 та 11-2 закону України “Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.1990р., оскільки закон №265/95-ВР від 06.07.95р. не передбачає особливого порядку проведення планових перевірок, що підпадають під вимоги ст.9 п.5 цього Закону.

Про здійснення контролю за дотриманням порядку проведення розрахунків ідеться в розділі IV (ст.15-16) Закону про РРО. Зокрема, згідно зі ст.15 Закону про РРО такий контроль здійснюється податковими органами у вигляді планових та позапланових перевірок відповідно до законодавства України. Планові та позапланові перевірки РРО, що проводяться податковими органами, для цілей Закону №509 вважаються позаплановими (про що прямо означається в частині сьомій ст.11-1 Закону №509). Це, у свою чергу, означає, що на такі перевірки поширюються правила проведення позапланових перевірок, передбачені ст.11 Закону №509. Отже, до перевірок РРО застосовуються всі правила, що діють для позапланових перевірок: а тому такі перевірки насамперед проводяться за наявності відповідних підстав (передбачених частиною шостою ст. 11-1 Закону №509), а також до цих перевірок застосовуються правила, що стосуються допущення посадових осіб до проведення позапланових перевірок (ст.11-2 Закону №509) і тривалості їх проведення. Тому, посадові особи податкового органу мають право приступити до проведення як планових, так і позапланових перевірок РРО за умови надання суб'єкту господарювання під розпис: - направлення на перевірку;

- копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової перевірки. При цьому обидва документи має бути оформлено відповідно до вимог, установлених ст.11-2 Закону №509.

Як зазначив в своїх поясненнях Позивач, відповідне повідомлення за 10 днів про проведення планової перевірки не було йому направлене. Доказів про інше Відповідачем суду не надано.

Копії наказу про проведення позапланової перевірки представником Відповідача суду також не надано, зазначаючи в засіданні про відсутність останнього.

Суд не приймає посилання відповідачів на Наказ №355 від 27.05.2008р. “Про затвердження Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок платників податків” з огляду на положення Указу Президента України "Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади" від 03.10.92р. № 493/92 та відсутності їх реєстрації в Мінюсті та у зв'язку з тим, що положення Наказу в значній мірі стосуються прав, свобод і законних інтересів громадян, підприємств, установ та організацій вони набувають чинності тільки через 10 днів після їх державної реєстрації.

Слід також зазначити, що наданий відповідачем додаток до плану проведення перевірок (а.с.49) є внутрішнім документом відповідача і не встановлює вид або спосіб перевірки, а також конкретне місце розташування об'єкта перевірки.

Таким чином, при призначенні планової перевірки позивача відповідач порушив приписи ч.7 ст.11-1 Закону “Про державну податкову службу в Україні” і самостійно змінив вид перевірки з позапланової на планову, тобто він реалізував своє право контролю у не передбачений законом спосіб.

Також встановлено порушення порядку оформлення розпорядчих документів, на підставі яких здійснюється перевірка - направлення на перевірку не містили усіх необхідних реквізитів, на які вказують приписи ч.3 ст.7 Закону “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності” від 05.04.07р., зокрема, не вказані у направлені найменування відокремленого підрозділу суб'єкта господарювання, щодо діяльності якого здійснюється захід; місцезнаходження суб'єкта господарювання та/або його відокремленого підрозділу, щодо діяльності яких здійснюється захід; номер і дата наказу, на виконання якого здійснюється захід; інформація про здійснення попереднього заходу (тип заходу і строк його здійснення).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що дії відповідачів при проведенні перевірки позивача є протиправними, оскільки в направленнях на перевірку зазначено вид перевірки планова, при цьому направлення повідомлення за 10 днів про проведення перевірки податковою службою не здійснювалося, річний план перевірок не складено (відсутній), накази про проведення позапланових перевірок не видавались, в направленнях на перевірки не зазначений реквізит господарських одиниць, що перевірялися, направлення на перевірку не передбачають проведення перевірки з питань обліку товарних запасів, сам початок перевірки супроводжувався діями які мають ознаки перевищення службових повноважень та не передбачені будь яким законом та посадовими інструкціями.

В судовому засіданні було встановлено, що посадовими особами ДПА у Миколаївській області, перед початком перевірки, з метою контролю, за власні кошти було придбано певні товари (10 літрів бензину А-95), про що зазначено у пункті 2.2.7 акту перевірки.

У зв'язку з цим суд зазначає, що жодний нормативно-правовий акт не надає право посадовим особам податкових органів при проведенні перевірок робити закупівлю товарів за власні кошти з метою контролю суб'єкта господарювання перед початком перевірки.

Крім того, згідно статті 15 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, покладення на посадових осіб органів державної податкової служби обов'язків, не передбачених цим Законом та іншими актами законодавства України, забороняється. Всупереч вимогам закону, посадові особи ДПА, при перевірці господарських одиниць Позивача, одночасно діяли як перевіряючі, як споживачі (покупці) товарів та як свідки порядку розрахунків під час власної розрахункової операції.

На думку суду, порушенням при проведення перевірки є також те, що вона проводилась виключно співробітниками ДПА у Миколаївській області, що є не притаманним цьому органу, оскільки відповідно до ст.9 Закону України ”Про державну податкову службу в Україні” до функцій державних податкових адміністрацій в областях не входить проведення перевірок платників податків які не перебувають на безпосередньому податковому обліку в обласних ДПА.

В ст.9 зазначеного закону вказано, що Державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, державні податкові інспекції в містах з районним поділом (крім міст Києва та Севастополя) виконують функції, передбачені статтею 8 цього Закону, крім функцій, зазначених у пунктах 2, 3, 8, 11, 12, 13, 16, а також пункті 15 цієї статті у частині забезпечення виготовлення марок акцизного збору.

У разі, коли зазначені в частині першій цієї статті органи державної податкової служби, безпосередньо здійснюють контроль за платниками податків, інших платежів, вони виконують щодо цих платників ті ж функції, що й державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції”. Тобто законодавець чітко встановлює умови, за яких, вищестоящий податковий орган виконує ті ж функції, що й районна податкова інспекція, в якій суб'єкт господарювання поставлено на податковий облік, адже саме державні податкові інспекції в районах у містах “здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) (п.1 ст.10 Закону України №509 ), а також “здійснюють у межах своїх повноважень контроль за законністю валютних операцій, додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку, за наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, з наступною передачею матеріалів про виявлені порушення органам, що видають ці документи, за наявністю торгових патентів” (п.4 ст. 10 Закону України № 509).

Аналогічної точки зору притримується і Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва. У своєму листі від 26.02.07р. №1414 “Про розгляд звернення” державний орган зазначає, що: “На думку Держпідприємництва України, право на проведення перевірок платників податків у вищестоящих податкових органів є у разі, якщо вони безпосередньо здійснюють контроль за цим платником податків”.

Також безпідставними є застосування штрафних санкцій за відсутність накладних на товар та інших документів за місцем реалізації та не ведення обліку за місцем реалізації.

У судовому засіданні позивачем зазначено, що всі первинні документи зберігаються в бухгалтерії підприємства і свідчать про належний облік всіх товарних запасів.

Судом було встановлено, що інспекторами ДПА було самостійно складено Додаток до акту перевірки про результати перевірки щодо повноти оприбуткування та фактичних залишків запасів товарно матеріальних цінностей (а.с 43-44). При цьому будь які документи (аналітичного та синтетичного обліку, постачання, вибуття, накладні, тощо) які дійсно підтверджують облік ТМЦ не перевірялись та не досліджувались.

Як вбачається з п.3 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та звітність в Україні»інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Крім того, згідно п.1.7. «Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок по питанням дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», затвердженого Наказом ДПА України від 10.08.05р. №327, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Таким чином, посадовими особами ДПА зроблені хибні висновки без проведення відповідної інвентаризації в порядку передбаченому чинним законодавством та правилами бухгалтерського обліку.

Позивачем також зазначено, що представники ДПА у Миколаївській області надали копію акту перевірки яку неможливо було прочитати. У зв'язку з цим позивач був позбавлений можливості надати заперечення щодо інших зауважень або порушень з точки зору відповідача.

В судовому засіданні було оглянуто ту копію акту яку давали бухгалтеру позивача (а.с.17-18). Судом встановлено, і це не заперечувалось представниками сторін, що зазначена копія не придатна для вивчення у зв'язку з нерозбірливістю та нечіткістю тексту й тому не може бути використана в якості доказу. Це також свідчить про протиправність дій відповідача під час проведення перевірки.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачі не довели суду правомірність прийнятого оскаржуваного рішення.

Крім того, відповідно до ч.3 ст.70 КАС України докази, отримані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.

Враховуючи такі обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

В судовому засіданні оголошену вступну та резолютивну частини постанови.

Керуючись статтями 2, 11, 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити у повному обсязі.

2. Визнати протиправними дії ДПА у Миколаївський області при призначені та проведенні планової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім "Дункан-Ойл" з питань дотримання вимог Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” проведеної 01 лютого 2010 року.

3. Визнати протиправним і скасувати рішення Новобузької міжрайонна ДПІ про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000092308 від 17.02.2010 року.

4. Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім "Дункан-Ойл" суму сплаченого судового збору в розмірі 3грн. 40 коп. (три грн. 40 коп.).

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова суду може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції шляхом подання заяви про апеляційне оскарження постанови суду та апеляційної скарги. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються Одеському апеляційному адміністративному суду через Миколаївський окружний адміністративний суд.

Суддя О. А. Зіньковський

постанова складена у повному обсязі

12.07.2010 р.