Постанова № 10447668, 19.07.2010, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" липня 2010 р. Справа № 58/05-10

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Погребняк В.Я., суддя Такмаков Ю.В., суддя Шевель О.В.,

при секретарі Марченко В.О.

за участю представників сторін:

позивача: Калініна О.О., довіреність № 01-62-юр/4430 від 02.06.2010 р.,

відповідача: Колісніченко П.Ю., довіреність № 32/29/801 від 04.01.2010 р.,

третьої особи: Король І.І., довіреність № 4115/10/10-017 від 31.03.2010 р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційні скарги Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в місті Харкові (вх. № 1392 Х/3-9 від 11.05.2010 р.), Акціонерної компанії «Харківобленерго», м. Харків (вх. № 1393 Х/3-9 від 11.05.2010 р.) та Комунального підприємства «Виробничо-технологічне підприємство «Вода», м. Харків (вх. № 1394 Х/3-9 від 11.05.2010 р.) на рішення господарського суду Харківської області від 15.04.20 10 р. у справі № 58/05-10

за позовом Акціонерної компанії «Харківобленерго», м. Харків

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача-Спеціалізована Державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків в місті Харкові

до Комунального підприємства «Виробничо-технологічне підприємство «Вода», м. Харків

про стягнення 1345 973,91 грн.,

встановила:

В січні 2010 року Акціонерна компанія «Харківобленерго», м. Харків (далі позивач, АК «Харківобленерго») звернулась до суду з позовною заявою про стягнення з Комунального підприємства «Виробничо-технологічне підприємство «Вода», м. Харків (далі відповідач, КП «ВТП «Вода») 1345 973,91 грн., з яких 3 % річних в розмірі 209169,02 грн., ПДВ 20 % на 3 % річних –41833,8 грн., індекс інфляції в розмірі 523599,21 грн. ПДВ 20 % на індекс інфляції – 104719,84 грн., пеня в розмірі 145050,6 грн., плата за перетікання реактивної енергії (КРЕ) в розмірі 321601,44 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 25.03.2010 р. до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача залучено Спеціалізовану Державну податкову інспекцію по роботі з великими платниками податків у м. Харкові (далі СДПІ ВПП).

Рішенням господарського суду Харківської області від 15.04.2010 р. у справі № 58/05-10 (суддя Присяжнюк О.О.) позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість з компенсації перетікання реактивної енергії в сумі 257837,83 грн. (з них тарифна складова за КРЕ 216990,31 грн. та ПДВ 20 % на КРЕ 40847,52 грн.), заборгованість з індексу інфляції в розмірі 523599,21 грн., 3 % річних в розмірі 209169,02 грн., 145050,60 грн. пені, 11994,20 грн. державного мита, 210,30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В частині стягнення 41833,80 грн. ПДВ у розмірі 20 % на 3 % річних та 104719,84 грн. ПДВ на індекс інфляції у позові відмовлено. В частині стягнення 63763,61 грн. плати з компенсації перетікання реактивної енергії (КРЕ) провадження у справі припинено на підставі п.1-1 ст.80 ГПК України. Рішення обґрунтовано тим, що станом на 29.01.2010 р. був проведений взаємозалік на суму 29 156,46 грн. у тому числі ПДВ, також 24.02.2010 року сторонами проведений взаємозалік на суму 34 607,15 грн. по КРЕ та ПДВ на КРЕ, таким чином заборгованість відповідачем перед позивачем на загальну суму 63 763,61 грн., з яких : КРЕ - 51010,89 грн., ПДВ на КРЕ - 12 752,72 грн. частково погашена, у зв'язку з чим провадження по справі в частині стягнення заборгованості за КРЕ в розмірі 63 763,61 грн., з яких : КРЕ - 51010,89 грн., ПДВ на КРЕ - 12 752,72 грн., підлягає припиненню відповідно до п.1-1 ст. 80 ГПК України за відсутністю предмета спору. На момент винесення рішення у справі борг відповідача за поставлену товарну продукцію (електричну енергію) складає 216 990,31 грн. за період з 01.05.2009 року по 31.12.2010 р., крім того ПДВ 20 % 40847,52 грн.

Господарський суд Харківської також вважав обґрунтованою вимогу про стягнення з відповідача суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних з простроченої суми боргу, що складає інфляційних в сумі 523 599,21 грн. та 3% річних в сумі 209 169,02 грн.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (п.3 ст. 83 ГПК України), господарський суд вважав за необхідне позов задовольнити. Щодо ПДВ, нарахованого позивачем на 3% річних в сумі 41 833,80 та на індекс інфляції в сумі 104719,84 грн., суд прийшов до висновку, що суми коштів, які не пов'язані з поставкою товарів чи послуг і які не є компенсацією вартості товарів (послуг), не можуть розглядатися як об'єкт оподаткування ПДВ. Оскільки інфляційні суми і проценти, які передбачені ст. 625 ЦК України, нараховуються за неналежне виконання грошового зобов'язання і пов'язані лише з компенсацією кредитору знецінених грошових коштів та не входять до складу договірної (контрактної) вартості товарів і не є оплатою поставки будь-якої послуги, а тому вказані суми індексу інфляції та 3% річних від простроченої суми заборгованості не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість у відповідності до чинного законодавства України.

          Позивач з рішенням господарського суду Харківської області від 15.04.2010 р. по справі № 58/05-10 не погодився, звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення та неправильне застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, не з’ясування обставин справи, просить змінити вказане рішення, задовольнивши позовні вимоги у повному обсязі. Позивач вважає, що платники ПДВ згідно з п.4.1. ст.45 Закону України «Про податок на додану вартість зобов’язані включати до бази оподаткування ПДВ суми 3 % річних, індексу інфляції, які сплачуються покупцями згідно із ст.625 ЦК України та у відповідності до ст.26 Закону України «Про електроенергетику».

          Спеціалізована Державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Харкові додержується такої ж правової позиції, подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Харківської області від 15.04.2010 р. по справі № 58/05-10 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Відповідач з рішенням господарського суду Харківської області від 15.04.2010 р. по справі № 58/05-10 не погодився в частині стягнення пені та ненадання розстрочки, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказане рішення в частині відмови у зменшенні стягуваної суми пені та надання розстрочки виконання рішення суду строком на 1 рік та в частині стягнення плати з компенсації перетікання реактивної енергії у сумі 257837,83 грн., в частині відмови позивачу у стягненні 41833,80 грн. ПДВ на 3 % річних та 104719,84 грн. ПДВ на індекс інфляції –рішення залишити без змін.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 13.05.2010 р. апеляційні скарги позивача, відповідача та третьої особи прийнято до провадження, призначено до розгляду на 14.06.2010 р.

Ухвалою заступника голови суду від 11.06.2010 р. для розгляду даної справи було сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Погребняк В.Я., суддя Афанасьєв В.В., суддя Шевель О.В.

Відповідач на виконання вимог ухвали Харківського апеляційного господарського суду 08.06.2010 р. за вх. № 4000 та № 4001 надав відзиві на апеляційні скарги позивача та третьої особи, де просить вказані апеляційні скарги залишити без задоволення, а рішення господарського суду Харківської області від 15.04.2010 р. по справі № 58/05-10 в частині відмови позивачу у стягненні 41833,80 грн. ПДВ на 3 % річних та 104719,84 грн. ПДВ на індекс інфляції –залишити без змін.

Позивач на виконання вимог ухвали Харківського апеляційного господарського суду 11.06.2010 року за вх. № 4083 надав відзив на апеляційну скаргу, в якому проти апеляційної скарги відповідача, в тому числі щодо надання розстрочки виконання рішення заперечує, просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

У судове засідання 14.06.2010 р. з’явився уповноважені представники сторін і надали пояснення по суті спору.

Ухвалою заступника голови суду від 06.07.2010 р. для розгляду даної справи було сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Погребняк В.Я., суддя Такмаков Ю.В., суддя Шевель О.В.

В судовому засіданні 14.06.2010 р. розгляд справи відкладено на 12.07.2010 р.

В судовому засіданні 12.07.2010 р. оголошено перерву до 14.07.2010 р.

Перевіривши повноту встановлених господарським судом першої інстанції обставин справи та наданих сторонами в підтвердження обставин справи доказів, надану в рішенні суду їх юридичну оцінку, дослідивши матеріали справи та правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, розглянувши доводи апеляційних скарг, вислухавши представників позивача, відповідача та третьої особи, судова колегія встановила наступне.

03.01.2008 р. між АК «Харківобленерго»(Постачальник електричної енергії) та КП «ВТП «Вода»(Споживач) укладений Договір № 1.01. (далі Договір) про постачання електричної енергії, згідно з умовами якого Постачальник електричної енергії продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами Договору. (т.1 а.с.37-48)

Позивач вказав, що відповідачем несвоєчасно та не в повному обсязі виконані зобов’язання щодо оплати використаної електричної енергії, у зв’язку з чим виникла заборгованість по оплаті електричної енергії.

Так, борг за березень 2008 р. складає 1605841,29 грн.; борг за жовтень 2008 р. складає 5208362,84 грн.; за листопад 2008 р. в розмірі 2840923,35 грн., що підтверджується рішенням господарського суду Харківської області від 17.03.2009 р. у справі № 33/195-08; та за грудень 2008 р. у розмірі 3437958,91 грн., що підтверджується рішенням господарського суду Харківської області від 10.03.2009 р. у справі № 58/30-09. Сума боргу за березень та жовтень 2008 р. підтверджується рішеннями господарського суду Харківської області від 24.03.2009 р. у справі № 15/37-09, від 17.03.2009 р. у справі № 33/22-09, від 10.03.2009 р. у справі № 49/13-09, від 17.09.2009 р. у справі № 33/187-08.

Також позивач зазначив, що станом на 01.01.2010 р. у відповідача є заборгованість за період липень-грудень 2009 р. по оплаті за компенсацію перетікання реактивної енергії (КРЕ), що разом з ПДВ складає 321601,44 грн.

В судовому засіданні відповідач не заперечував факту і розміру заборгованості за Договором, а також нарахованих позивачем сум інфляційних та 3 % річних.

Як встановлено господарським судом першої інстанції, станом на 29.01.2010 р. сторонами був проведений взаємозалік зустрічних однорідних вимог на суму 29156,46 грн. (у тому числі ПДВ). Крім того, 24.02.2010 р. сторонами проведений взаємозалік на суму 34 607,15 грн. по КРЕ та ПДВ на КРЕ, всього на загальну суму 63 763,61 грн., з яких КРЕ - 51010,89 грн., ПДВ на КРЕ - 12 752,72 грн. У зв’язку з цим провадження по справі в частині стягнення заборгованості за КРЕ в розмірі 63763,61 грн., з яких КРЕ - 51010,89 грн., ПДВ на КРЕ - 12 752,72 грн. підлягає припиненню відповідно до п.1-1 ст. 80 ГПК України за відсутністю предмета спору, що і було правомірно зроблено місцевим господарським судом.

Господарський суд Харківської області встановив, що на момент винесення рішення у справі борг відповідача за поставлену товарну продукцію (електричну енергію) складає 216 990,31 грн. за період з 01.05.2009 року по 31.12.2010 р., крім того ПДВ 20 % 40 847,52 грн., а всього 257837,83 грн.

Представник відповідача в судовому засіданні 12.07.2010 р. та 14.07.2010 р. вказану заборгованість (257837,83 грн. по КРЕ) та її розмір визнала.

З урахуванням викладеного колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо задоволення позовних вимог в цій частині.

Судова колегія також погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо відмови в задоволенні позову в частині стягнення 41833,80 грн. ПДВ на 3 % річних та 104719,84 грн. ПДВ на індекс інфляції, і вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно п.п.3.1.1. п.3.1. ст.3 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (із змінами і доповненнями) «Про податок на додану вартість»(далі Закон про ПДВ) об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

          Згідно п.1.4 ст.1 Закону про ПДВ поставка товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

Відповідно до п.4.1. ст.4 Закону про ПДВ база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг).

Згідно п.п.6.1.1. п.6.1 ст.6 Закону про ПДВ податок становить 20 відсотків бази оподаткування, визначеної статтею 4 цього Закону, та додається до ціни товарів (робіт, послуг).

Отже, питома частка ПДВ у складі остаточної ціни товару складає 16,67 %.

Згідно ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З наданих позивачем розрахунків сум інфляційних та 3 % річних (т.1 а.с.16-17) вбачається, що такий розрахунок здійснювався, виходячи з розміру основної заборгованості з ПДВ.

Виходячи з положень ч.2 ст.625 ЦК України, судова колегія вважає, що заявлена до стягнення сума боргу, яка розрахована з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3 % річних, структурно повинна відповідати встановленому п.п.6.1.1. п.6.1 ст.6 Закону про ПДВ співвідношенню бази оподаткування та податку на додану вартість –20 % до ціни товарів (робіт, послуг) або ж 16,67 % у складі ціни товарів (робіт, послуг).

У разі ж додаткового нарахування ПДВ на суму інфляційних та 3 % річних, обрахованих на основну заборгованість (з ПДВ), як це робить позивач, вказане співвідношення буде порушено, що не відповідає вимогам Закону про ПДВ в частині ставки податку на додану вартість.

Щодо стягненої пені в розмірі 145050,6 грн. судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.

Обґрунтовуючи вимоги про стягнення пені, позивач послався на п.4.2.1. Договору, відповідно до якого за внесення платежів, передбачених п.п.2.3.3.-2.3.4. Договору з порушенням термінів, визначених додатком № 2 «Порядок розрахунків», Споживач сплачує Постачальнику суму боргу з урахуванням пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен ден прострочення платежу.

Розрахунок заборгованості по пені (т.1 а.с.18) здійснений позивачем згідно вимог ч.6 ст.232 ГК України, ч.1 ст.258 ЦК України, ст.3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», з урахуванням річного терміну позовної давності за період з 01.06.2009 р. по 22.07.2009 р., розмір пені згідно розрахунку складає 145050,60 грн., що судова колегія визнає обґрунтованим та відповідним матеріалам справи і чинному законодавству.

Заперечуючи проти позову в частині стягнення пені, відповідач посилався на те, що КП «ВТП «Вода»є єдиним комунальним підприємством з централізованого водопостачання дебіторська заборгованість за надані послуги складає 149175,9 тис. грн., заборгованість тільки населення складає 61166,1 тис. грн. В той же час кредиторська заборгованість складає 30891,7 тис. грн., діючи тариф на послуги з водопостачання відшкодовує лише 80 % собівартості наданих послуг. Скрутне фінансове становище підприємства привело до того, що грошових коштів, які надходять на поточні рахунки підприємства, вистачає лише на сплату за електроенергію, податків, закупівлю хлору та інших реагентів, виконання аварійних робіт та на виплату заробітної плати.

Зважаючи на вищевикладене, позивач 04.03.2010 р. звернувся до господарського суду Харківської області з клопотанням про зменшення нарахованої пені та надання розстрочки виконання рішення господарського суду Харківської області строком на один рік. (т.2 а.с.90-91).

Відмовляючи в задоволенні клопотання про зменшення нарахованої пені, місцевий господарський суд послався на заперечення позивача проти зменшення пені та інші об’єктивні обставини.

Клопотання в частині надання розстрочки виконання рішення на один рік судом залишено без уваги.

Судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

          Відповідно до ч.1 ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

          Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

          Згідно ст.233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно п.3 ч.1ст.83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Матеріали справи свідчать про те, що відповідач є єдиним комунальним підприємством централізованого водопостачання; станом на 01.02.2010 р. дебіторська заборгованість складає 149175,9 тис. грн., з них населення 61166,1 тис. грн. Нарахування пені населенню, яке в свою чергу складає 85,1 % від загальної кількості споживачів заборонено Законом України від 13.11.1996 р. «Про тимчасову заборону стягнення пені з громадян України за несвоєчасне внесення оплати за житлово-комунальні послуги; наданий відповідачем до суду реєстр договорів про реструктуризацію заборгованості за спожиту воду свідчить про те, що вказана заборгованість населення реструктуризована загалом на 261662,81 грн. (т.2 а.с.2-111).

Вказані вище обставини судова колегія визнає такими, що мають істотне значення, і з урахуванням того, що можливість зменшення пені передбачена як матеріальним (ч.3 ст.551 ЦК України, ст.233 УК України), так і процесуальним (п.3 ч.1ст.83 ГПК України) законом, вважає за необхідне задовольнити заявлене відповідачем клопотання в частині зменшення пені та зменшити розмір пені на 90 % від заявленої –до 14505,06 грн.

Це не буде суперечити загальним засадам цивільного законодавства, зокрема, справедливості, добросовісності і розумності.

Щодо заявленого клопотання про розстрочку виконання рішення, судова колегія з урахуванням інтересів суб’єктів господарювання, вважає за необхідне в цьому відмовити.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що на підставі дослідження обставин справи, наявних у справі доказів, у відповідності до приписів чинного законодавства місцевим господарським судом правомірно зроблено висновок про обґрунтованість стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу, інфляційних та річних та відмови у задоволенні позовних вимог в частині стягнення ПДВ на 3 % річних та інфляційних, з припиненням провадження у справі в частині припиненого зустрічним зарахуванням зобов’язання. Доводи апеляційних скарг позивача та третьої особи не спростовують вищевказаних висновків, у зв’язку з чим дані скарги не підлягають задоволенню. Натомість апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, заявлена до стягнення пеня підлягає зменшенню на 90 % - до 14505,06 грн. з підстав, викладених вище, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду підлягає частковому скасуванню в частині стягнення пені в розмірі 130545,54 грн. і в цій частині в задоволенні позову має бути відмовлено.

Згідно ст.49 ГПК України стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує державне мито за рахунок другої сторони. Витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов’язані з розглядом справи, покладаються на відповідача –при задоволенні позову, на позивача –при відмові в позові, при частковому задоволенні позову –на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням викладеного, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню державне мито у розмірі 10688,20 грн., а також 186,44 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Понесені відповідачем витрати по сплаті державного мита в розмірі 725,25 грн. при поданні апеляційної скарги, судова колегія в силу приписів ч.4 ст.49 ГПК України вважає за необхідне залишити за відповідачем.

Керуючись ст.ст.3, 11, 174, 526, 546, 549, 551 ЦК України, ст.233 ГК України, ст.ст. 49, 99, 101, п.2 ч. 1 ст. 103, п.п.4 ст.104, ст. 105 ГПК України, колегія суддів,

постановила:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в місті Харкові - залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Акціонерної компанії «Харківобленерго», м. Харків - залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Виробничо-технологічне підприємство «Вода», м. Харків –задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 15.04.2010 р. у справі № 58/05-09 –скасувати в частині стягнення пені в розмірі 130545,54 грн. і в цій частині позовних вимог прийняти нове рішення, яким в задоволенні вимог про стягнення пені в розмірі 130545,54 грн. –відмовити.

В іншій частині рішення господарського суду Харківської області від 15.04.2010 р. у справі № 58/05-09 –залишити без змін.

В задоволенні клопотання Комунального підприємства «Виробничо-технологічне підприємство «Вода», м. Харків про розстрочення виконання рішення –відмовити.

Здійснити перерозподіл судових витрат відповідно до ст.49 ГПК України.

Стягнути з Комунального підприємства «Виробничо-технологічного підприємства «Вода»(61052, м. Харків, вул.. Червоножовтнева, 90, ідентифікаційний код 33206804, поточний рахунок № 26008000002835 в філії № 1 АБ «Факторіал-Банк»м. Харків, МФО 350482) на користь Акціонерної компанії «Харківобленерго»(61037, м. Харків, вул. Плеханівська, 149, ідентифікаційний код 00131954, поточний рахунок № 260053011272 в Першій Харківській філії АКБ «Базис»МФО 351599) витрати по державному миту у розмірі 10688,20 грн., та 186,44 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Головуючий суддя В.Я.Погребняк.

суддя Ю.В.Такмаков.

суддя О.В.Шевель