Рішення № 10447553, 13.07.2010, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

                    13.07.2010 Справа № 7/87-10

Господарський суд Херсонської області у складі судді Задорожної Н.О. при секретарі Степановій О. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом закритого акціонерного товариства "Волна", м. Генічеськ Херсонської області

до приватного підприємства "Мітойл", м. Херсон

про стягнення 13980 грн. 80 коп.

за участю представників сторін:

від позивача - Попова О.В., юрист, дов. №58 від 12.07.10р.

від відповідача - Зверєв Д. К., керівник, рішення засновника (власника) № 1 від 01.11.07р.

          Закрите акціонерне товариство "Волна" (позивач) звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з приватного підприємства "Мітойл" (відповідач) 13980 грн. 80 коп. залишкової заборгованості за поставлений згідно з накладними від 27 січня 2010 року № 1 та від 26 лютого 2010 року № 6 товар, з яких: 13600 грн. 00 коп. основного боргу та 380 грн. 80 коп. інфляційних збитків, нарахованих за лютий та березень 2010 року.

          Позовні вимоги обґрунтовано невиконанням відповідачем грошових зобов'язань за договором, що змусило позивача звернутися за захистом майнових прав до господарського суду.

          Представник позивача у судове засідання прибув, позовні вимоги підтримав.

          З письмового відзиву, підтриманого представником ПП "Мітойл" у судовому засіданні, вбачається, що проти позову, фактично, відповідач не заперечує, зазначаючи, що постачальник у свою чергу спричинив покупцеві збитки на суму 10751 грн. 50 коп. (простій вантажного транспорту, з/плата водієві, недоотримані прибутки тощо), однак ці збитки позивач не відшкодував, не пояснивши причин відмови.

          Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд -

                                                  в с т а н о в и в:

          Як свідчать матеріали справи, 27 січня 2010 року за накладною № 1 позивач поставив відповідачу 44 свині загальною вартістю 54225 грн. 60 коп., а за накладною від 26.02.10р. № 6 - 50 свиней на суму 59374 грн. 40 коп.

          Положеннями ч.1 ст.181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

          З огляду на викладене, суд вважає, що між сторонами в усному порядку, тобто у спрощений спосіб, було укладено договір поставки, в межах якого позивач виступає постачальником, а відповідач - покупцем.

          Так, волевиявлення покупця придбати товар підтверджується видатковими накладними від 27.01.10р. № 1 та від 26.02.10р. № 6, які підписано уповноваженими представниками обох сторін учасників договірних відносин.

          Поставлений товар з боку відповідача було отримано гр. Зверєвим Дмитром Костянтиновичем, повноваження якого підтверджуються довіреностями, відповідно, від 27.01.10р. № 442428 серії НБЕ та від 05.02.10р. № 442429 серії НБЕ.

          За отриману худобу загальною вартістю 113600 грн. відповідач розрахувався частково. Так, згідно з банківськими виписками, 27.01.10р. відповідач перерахував позивачу 30000 грн. 00 коп., 01.02.10р. - 8000 грн. 00 коп., 03.02.10р. - 30000 грн. 00 коп., 05.02.10р. - 10000 грн. 00 коп. та 06.02.10р. - 20000 грн. 00 коп. Крім того, у відповідності до видаткового касового ордера від 28.01.10р. № 15 покупцем було внесено готівкою до каси підприємства постачальника 2000 грн. Таким чином, загальна сума сплачених покупцем зобов'язань за отриманий в межах усного договору товар становить 100000 грн.

          У зв'язку з несплатою решти грошових зобов'язань, 26 квітня 2010 року позивач звернувся до відповідача з претензією про сплату заборгованості з урахуванням індексу інфляції за лютий та березень 2010 року у сумі 380 грн. 80 коп.

          Відповідно до ст.638 Цивільного кодексу України, в разі досягнення сторонами згоди з усіх істотних умов договору, останній є укладеним.

          Приписами ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

          За умовами ст.692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. В односторонньому порядку відмовитися від виконання договірних обов'язків відповідач, згідно з приписами ст.525 ЦК України, не може.

          Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

          Що ж до тверджень відповідача, за свідченнями останнього, 28 січня 2010 року, тобто на другий день після дня отримання першої партії свиней у кількості 44 штуки, покупець прибув до постачальника для отримання другої партії товару, тобто 50 свиней, та передав позивачу грошові кошти готівкою у сумі 26000 грн., однак постачальник, отримавши гроші, видав покупцеві корінець прибуткового касового ордеру лише на 2000 грн., а товару, всупереч домовленості, не поставив, чим спричинив збитків покупцеві на суму 10751 грн. 50 коп.

          Зазначені відповідачем обставини не оспорюють факту існування основного боргу у сумі 13600 грн. та є нікчемними, оскільки не тільки позбавлені документального і нормативного обґрунтування але і не стосуються предмету спору.

          З огляду на наведене, позовні вимоги в частині стягнення 13600 грн. основної заборгованості є обґрунтованими, тому підлягають задоволенню.

          Що ж до обґрунтованості позовних вимог в частині стягнення 380 грн. 80 коп. інфляційних збитків, суд звертає увагу на наступне.

          Дійсно, згідно зі ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням, зокрема, встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

          Проте, за приписами ч.2 ст.530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, а боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

          Як стверджує позивач у позові, сторонами було досягнуто усіх істотних умов договору, у тому числі і в частині строків оплати поставленого товару, порушення відповідачем яких стало підставою заявлення позивачем до стягнення з відповідача окрім 13600 грн. основного боргу ще й 380 грн. 80 коп. інфляційних збитків.

          Втім, в матеріалах справи відсутні будь-які свідчення про домовленість щодо строків виконання покупцем грошових зобов'язань, тому строк виконання грошових зобов'язань визначається судом з урахуванням положень ст.530 ЦК України.

          Приймаючи до уваги, що вимога про сплату боргу була отримана відповідачем 29 квітня 2010 року (а. с. 17), останнім днем виконання відповідачем грошових зобов'язань за усним договором поставки у сумі 113600 грн. є 06 травня 2010 року, тобто сьомий день з дня пред'явлення вимоги. Таким чином, прострочення терміну виконання відповідачем грошових зобов'язань було допущене лише з 07 травня 2010 року включно, що позбавляє позивача нормативних підстав вимагати стягнення з відповідача інфляційних збитків за лютий та березень 2010 року та, відповідно є підставою для відмови у задоволенні позову в цій його частині.

          Доказів оплати основної суми боргу або обґрунтованих належними доказами заперечень по суті позову суду не надано.

          Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, у сумі 13600 грн.

          Оскільки спір доведено до вирішення у судовому порядку з вини відповідача, з останнього, на користь позивача, пропорційно задоволеним позовним вимогам, стягуються 99 грн. 22 коп. витрат по оплаті державного мита та 229 грн. 57 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.          

          На підставі ст. ст. 181, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 525, 530, 625, 638, 692, 712 Цивільного кодексу України, та керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

          1. Позов задовольнити частково.

          Стягнути з приватного підприємства "Мітойл" (м. Херсон, вул. Суботи, буд. 80, код ЄДРПОУ 35469105, р/рах. 26006007593501 в ВАТ "Сведбанк", МФО 300164) на користь закритого акціонерного товариства "Волна" (Херсонська область, м. Генічеськ, вул. Леніна, буд. 58, код ЄДРПОУ 03785444, р/рах. 26002300225807 у територіальному відділенні БВ № 10021/0148 ХОУ ВАТ "ДОБУ", МФО 352457) 13600 грн. основного боргу, 99 грн. 22 коп. витрат по оплаті державного мита та 229 грн. 57 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          2. У задоволенні решти позову відмовити.

          Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Н. О. Задорожна

Рішення складено у повному обсязі

та підписане 19 липня 2010 року.