Рішення № 10447452, 03.06.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.06.10 Справа№ 4/99

Господарський суд Львівської області в складі судді Гриців В.М. при ссекретарі Бохонок В.З. за участі представників позивача ОСОБА_2 розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Жидачівської районної спілки споживчих товариств про спонукання до виконання мирової угоди

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернувся з позовом до Жидачівської районної спілки споживчих товариств, з урахуванням уточнень позовних вимог просить суд: зобов»язати відповідача сплатити 28500,00 грн. заборгованості згідно мирової угоди по справі № 4/2030-11/268 від 22 жовтня 2009 року, затвердженої ухвалою господарського суду Львівської області від 23 жовтня 2007 року шляхом примусового стягнення з відповідача необхідних коштів; стягнути з відповідача 614,98 грн. 3% річних та 2713,00 грн. інфляційних нарахувань та судові витрати 85,00 грн. державного мита, 315,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 2000,00 грн. витрат з оплати наданої адвокатської допомоги.

Відповідач про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення із відміткою про вручення відповідачу поштового відправлення. Проте в судове засідання відповідач не з»явився, про причини суд не повідомив.

У звязку з цим суд констатує, що вжив усіх наданих заходів щодо забезпечення процесуальних прав відповідача, однак відповідач не побажав скористатися наданими йому законом процесуальними правами. Тому суд ухвалює розглядати справу за наявними у ній доказами, як це передбачено ст. 75 ГПК України.

В судовому засіданні 03 червня 2010 року представник позивача повідомила, що відповідач повністю сплатив позивачу 28500,00 грн. заборгованості за мировою угодою, укладеною 22 жовтня 2009 року та затвердженою ухвалою господарського суду Львівської області від 23 жовтня 2007 року по справі № 4/2030-11/268. Просить задовольнити позовні вимоги в частині стягнення 614,98 грн. 3% річних та 2713,00 грн. інфляційних нарахувань, судові витрати покласти на відповідача.

Розглянув матеріали справи, заслухав пояснення представника позивача, дослідив надані докази суд вважає, що позов слід задовольнити частково з наступних підстав.

В силу ст.ст. 11, 202 Цивільного кодексу України затверджена судом мирова угода за своєю правовою природою є правочином, який за загальними принципами цивільного законодавства має бути виконаний за правилами , встановленими для виконання зобов»язань.

Відповідно до вимог ст.ст. 526, 530 Цивільного Кодексу України одностороння відмова від зобов”язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог закону. Якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст. 612 Цивільного Кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За приписами ст. 625 Цивільного Кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Відповідно до вимог ст.ст. 22, 33, 34 ГПК України сторони зобов»язані добросовісно користуватись наданими законом процесуальними правами, вживати заходів до всебічного, повного та обєктивного дослідження всіх обставин справи, належними і допустимими доказами доводити суду обставини, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно з матеріалами справи 22 жовтня 2007 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 та Жидачівською райспоживспілкою було укладено мирову угоду по справі № 4/2030-11/268, яку затверджено ухвалою господарського суду Львівської області від 23 жовтня 2007 року, а провадження по справі № 4/2030-11/268 припинено.

За умовами мирової угоди відповідач визнав заборгованість перед позивачем в сумі 36000,00 грн. за проведений капітальний ремонт та поліпшення за договором операційної оренди від 07.05.2004 року і зобов'язався здійснити оплату на таких умовах:

Після підписання даної мирової угоди і затвердження її господарським судом Львівської області, відповідач зобов'язаний був добровільно перераховувати позивачу кошти в сумі 36000,00 грн. із розстроченням платежу на 24 місяці рівними частинами по 1500,00 грн. не пізніше 20 числа кожного місяця, та з урахуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за даним державного комітету статистики України починаючи з жовтня 2007 року. Сторони також погодили, що будь-які добровільні перерахування коштів за цією мировою угодою погашають суми, які підлягають до оплати. До дати звернення до суду із цим позовом (10 серпня 2009 року) відповідач сплатив позивачу лише 7500,00 гривень. Решта суми 28500,00 грн. не сплачена. Окрім того, відповідач сплачував означені суми без врахування індексу інфляції.

На заборговану за мировою угодою суму 28500,00 грн. на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України начислено 614,98 грн. - 3% річних (за період 01 грудня 2007 року до 15 серпня 2009 року) та 2713,00 грн. інфляційних втрат (за період з 01 грудня 2007 року до 30 червня 2009 року).

Оскільки відповідач неодноразово оскаржував в апеляційному та в касаційному порядку ухвали господарського суду Львівської області про відкладення розгляду справи, постанови Львівського апеляційного господарського суду, тому призначені судові засідання не проводились. При цьому відповідач не заперечив і не спростував факту його заборгованості позивачу, що виникла на підставі названої мирової угоди, затвердженої судом.

Станом на дату розгляду справи відповідач сплатив позивачу 28500,00 грн. заборгованої суми за мировою угодою. Неоплаченими залишились суми інфляційних нарахувань і 3% річних.

З урахуванням викладеного суд стягує з відповідача 614,98 грн. - 3% річних та 2713,00 грн. інфляційних втрат. Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України судові витрати суд покладає на відповідача, оскільки спір виник з його вини, а заборговану суму відповідач сплатив після порушення провадження у справі. При цьому в склад судових витрат, окрім сум державного мита і витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, включено й 2000,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката. Факт оплати позивачем послуг адвоката ОСОБА_2, наданих при підготовці позовних матеріалів та представництва в суді при розгляді даної справи підтверджено платіжним дорученням № 1 від 26 серпня 2009 року, договором про надання адвокатської допомоги від 01 серпня 2009 року, свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю № 1455.

Жодних заперечень щодо стягнення судових витрат відповідач теж не надав.

Керуючись ст.ст. 4, 4-1, 4-2, 4-3, 4-4, 4-5, 4-6, 4-7, 32, 43, 44, 49, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково. Стягнути з Жидачівської районної спілки споживчих товариств (Львівська область, м. Жидачів, вул. Шашкевича, 4; ідентифікаційний код 01758466) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 614,98 грн. 3% річних, 2713,00 грн. інфляційних нарахувань та судові витрати 85,00 грн. державного мита, 315,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 2000,00 грн. витрат з оплати послуг адвоката.

В решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Гриців В.М.