Рішення № 10447407, 13.05.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 6/69913.05.10 За позовомКомунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київтранспарксервіс» До відповідача-1Комунального підприємства «Дніпро-парксервіс»

До відповідача-2Фізичної особи підприємця ОСОБА_1

Про визнання договорів недійсними

Суддя Ковтун С.А.

Представники сторін:

від позивача Волкова Н.М. (за дов.)

від відповідача-1 Джевага М.В. (за дов.)

від відповідача -2 ОСОБА_1

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До господарського суду міста Києва звернулося з позовом комунальне підприємство виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київтранспарксервіс»до комунального підприємства «Дніпро-парксервіс»(відповідача-1) та фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (відповідача-2) про визнання недійсним договору від 25.03.2009 р. № 3/5, укладеного між відповідачами.

Позовні вимоги обґрунтовані наступними обставинами. За твердженням позивача, відповідно до п. 3 рішення Київської міської ради від 26.06.2007 р. № 930/1591 «Про вдосконалення паркування автотранспорту в м. Києві»позивача визначено єдиним оператором з паркування транспортних засобів, стягнення паркувального збору та виготовлення єдиних абонементних талонів з паркування автомобільного транспорту. За таких обставин, у відповідача-1 не було необхідного обсягу цивільної дієздатності щодо укладення спірного договору з відповідачем-2.

Ухвалою суду від 19.11.2009 р. порушено провадження у справі № 6/699.

Відповідачі у наданих суду поясненнях проти позову заперечив, зазначивши, що відповідно до рішення Дніпровської районної ради у м. Києві № 189 від 16.11.2007 р. він є єдиним оператором з в Дніпровському районі м. Києва з надання платних послуг з паркування та відстою автотранспортних засобів, стягнення паркувального збору та його надходження до районного бюджету, а тому має право на укладення спірного договору.

Ухвалою суду від 25.02.2010 р. продовжено строк вирішення спору в порядку ч. 4 ст. 69 ГПК України.

В судових засіданнях оголошувались перерви в порядку ст. 77 ГПК України.

Під час розгляду справи позивачем подано заяву про зміну предмету позову. Зокрема, сторона просить визнати недійсними договори від 25.03.2009 р. № 3/5 та від 01.10.2010 р. № 1-н, а також заборонити відповідачу-1 вчиняти буд-які дії, направлені на укладання договорів про надання послуг з паркування, експлуатації місць платного паркування та інших аналогічних договорів.

Дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення учасників процесу, суд дійшов висновку про необхідність витребування від відповідачів доказів, потрібних для вирішення спору по суті.

Розгляд справи було відкладено на 13.05.2010 р..

Розглянувши надані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно зясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, обєктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

25.03.2009 р. між комунальним підприємством «Дніпро-парксервіс» (оператор) та фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 було укладено договір про надання послуг № 3/5.

Відповідно до п. 1.2 договору про надання послуг № 3/5 від 25.03.2009 р. за бронювання паркувальних місць уповноважена особа сплачує оператору суму обумовлену даним Договором, яка складається з вартості оплати послуг оператора за бронювання паркувальних місць та визначеного місцевого збору за паркування.

Згідно з п. 1.3 договору про надання послуг № 3/5 від 25.03.2009 р. сторони в своїй діяльності керуються Конституцією України, Законом України «Про місцеве самоврядування», «Про місцеві державні адміністрації», Правилами зберігання транспортних засобів на автостоянках, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 22.11.1996 р. № 115, Правилами паркування транспортних засобів у м. Києві, затвердженими рішенням Київської міської ради від 26.09.2002 р. №47/207.

01.01.2010 р. між оператором та уповноваженою особою було укладено договір 1-4, відповідно до п.п. 1.1, 1.2 якого уповноважена особа бере у експлуатацію у оператора та здійснює організацію місць платного паркування, відстою та зберігання транспортних засобів на паркувальному майданчику який знаходиться за адресою: м. Київ, Дніпровський район, вулиця Микільсько-Слобідська, поруч будинку № 2-в (парна та непарна сторона вулиці). За експлуатацію місць платного паркування уповноважена особа сплачує оператору суму, обумовлену даним Договором, та яка вказується в протоколі узгодження договірної ціни та кількості паркувальних місць, який є окремим додатком до Договору.

Згідно з п.1.3 договору № 1-4 від 01.01.2010 р. сторони в своїй діяльності керуються Конституцією України, Законом України «Про місцеве самоврядування», «Про місцеві державні адміністрації», правилами зберігання транспортних засобів на автостоянках, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 22.11.1996 р. № 45, Правилами паркування, відстою та зберігання транспортних засобів у Дніпровському районі міста Києва, затвердженими рішенням Дніпровської районної у м. Києві ради від 04.06.2009 р. № 357.

27.11.2003 р. п. 3 рішення Київської міської ради VI сесії XXIV скликання № 216/1090 було вирішено рекомендувати районним у м. Києві радам створити комунальні підприємства по паркуванню та зберіганню транспортних засобів (абзац 1) та дозволити районним у м. Києві комунальним підприємствам стягувати збір за паркування та здійснювати експлуатацію платних місць паркування відповідно до Правил паркування транспортних засобів в м. Києві, затверджених рішенням Київради від 26.09.2002 р. № 47/207 (абзац 2). При затвердженні статутів районних комунальних підприємств по паркуванню та зберіганню транспортних засобів передбачити перерахування комунальному підприємству "Київдорсервіс" до двадцятого числа місяця, наступного за звітним, кошти в розмірі 15 % від валового доходу, отриманого в результаті експлуатації місць паркування, відстою та зберігання транспорту, для здійснення заходів по організації дорожнього руху на території міста (абзац 3).

26.06.2007 р. рішенням Київської міської ради № 930/1591 «Про вдосконалення паркування автотранспорту в м. Києві»було визначено комунальне підприємство виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київтранспарксервіс»єдиним оператором з паркуванням транспортних засобів, стягнення паркувального збору та виготовлення єдиних абонементних талонів з паркування автомобільного транспорту. Також даним рішенням було внесено зміни до п. 3 рішення Київради «Про заходи щодо поліпшення роботи по організації дорожнього руху, розвитку мережі паркінгів, автостоянок, місць для паркування та інших обєктів дорожнього сервісу в м. Києві»від 27.11.2003 р. № 216/1090 в частині втрати чинності абзаців 2,3 пункту 3.

25.12.2008 р. рішенням Київської міської ради від 25.12.2008 р. № 1051/1051 «Про Правила благоустрою у м. Києві»було затверджено правила паркування транспортних засобів у м. Києві (далі Правила) та визнано такими, що втратили чинність правилами паркування транспортних засобів у м. Києві, затвердженими рішенням Київської міської ради від 26.09.2002 р. №47/207.

Правилами визначено наступні поняття:

збір за паркування транспортних засобів - місцевий податок, який згідно із законом запроваджується і зупиняється Київською міською радою на території міста Києва та зараховується до бюджету м. Києва.

оператор (уповноважена організація) - комунальне підприємство виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), що визначено органом місцевого самоврядування для здійснення організації та експлуатації місць платного паркування транспортних засобів згідно з діючим порядком.

Судом встановлено, що комунальне підприємства «Дніпро-парксервіс»не є комунальним підприємством виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), а тому станом на 25.03.2009 р. не мало повноважень на укладення договору про надання послуг № 3/5 від 25.03.2009 р., на підставі якого ним стягувався збір за паркування.

Відповідно до п. 17.3.1 Правил платні місця для паркування транспортних засобів (майданчики для платного паркування) призначені для тимчасової стоянки транспортного засобу зі стягненням плати за паркування у відведених або спеціально обладнаних місцях без відповідальності за збереження транспортного засобу або з такою відповідальністю, якщо можливе оснащення місця для паркування транспортних засобів необхідним обладнанням. Організація та експлуатація місць платного паркування транспортних засобів здійснюється лише оператором або підприємствами, з якими оператор уклав відповідний договір.

Згідно з переліком платних місць паркування транспортних засобів у м. Києві, затвердженим розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 21.08.2009 № 934, паркувальний майданчик по вул. Микільсько-Слобідська, 2-в входить до переліку місць платного відстою транспортних засобів у місті Києві, відведених для експлуатації єдиним оператором, яким згідно з розпорядження Київської міської державної адміністрації від 11.06.2001 №1158 «Про затвердження переліку платних місць паркування транспортних засобів у м. Києві»є комунальне підприємство «Київтранспарксервіс».

Таким чином правом укладення договору організацію місць платного паркування, відстою та зберігання транспортних засобів на паркувальному майданчику який знаходиться за адресою: м. Київ, Дніпровський район, вулиця Микільсько-Слобідська, 2-в станом на 01.01.2010 р. був наділений позивач, а не відповідач-1.

Посилання відповідача-1 на рішення Дніпровської районної ради у м. Києві № 189 від 16.11.2007 р. не приймається судом до уваги виходячи з наступного.

26.06.2008 р. рішенням Дніпровської районної у місті Києві ради V скликання XVI сесії № 253 було закріплено за комунальним підприємством «Дніпро-парксервіс»території для обслуговування паркувальних обєктів, що функціонують в якості автостоянок, при цьому, до зазначеного переліку не входить паркувальний майданчик, який знаходиться за адресою: м. Київ, Дніпровський район, вулиця Микільсько-Слобідська, 2-в.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою третьої, пятою, шостою ст. 203 Цивільного кодексу України.

Частиною 3 ст. 215 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Отже, суд обґрунтовано вважає, що спірні договори укладенні в порушення вимог законодавства та за відсутності повноважень на їх укладення.

В силу статті 1 ГПК України підприємства, установи, організації звертаються до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Тобто, вимога, з якою позивач звертається до суду повинна кореспондуватися з наведеними підставами звернення до суду, тобто носити характер захисту порушених прав.

Доведення факту порушення прав, відповідно до ст. 33 ГПК України, покладається на позивача. Вважаючи свої права порушеними та обираючи спосіб їх захисту, позивач визначає особу відповідача, до якої спрямовані вимоги.

У той же час, звернення до суду має на меті захист порушеного права.

Вимога заборонити відповідачу вчиняти дії, направлені на укладення договорів про надання послуг з паркування, експлуатації місць платного паркування та інших аналогічних договорів, є вимогою не вчиняти дії в майбутньому і не носить характеру захисту порушеного права, що є необхідною умовою для можливості захисту останніх в судовому порядку.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги чи заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приймаючи рішення, суд зобовязаний керуватись наданими сторонами доказами.

Позивачем доведено порушення вимог законодавства та прав позивача укладенням договорів від 25.03.2009 р. № 3/5 та від 01.10.2010 р. № 1-н, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Оскільки відсутні правові підстави вважати порушеними на момент звернення до суду права позивача не повязані з виконанням вже укладених відповідачем договорів, позовні вимоги в частині заборони відповідачу вчиняти дії, направлені на укладення договорів про надання послуг з паркування, експлуатації місць платного паркування та інших аналогічних договорів не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідачів у рівних частинах.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовом задовольнити частково.

Визнати недійсним та припинити на майбутнє договір про надання послуг від 25.03.2009 № 3/5, укладений між комунальним підприємством «Дніпро-парксервіс»та фізичною особою підприємцем ОСОБА_1.

Визнати недійсним та припинити на майбутнє договір від 01.10.2010 №1-н, укладений між комунальним підприємством «Дніпро-парксервіс»та фізичною особою підприємцем ОСОБА_1.

Стягнути з комунального підприємства «Дніпро-парксервіс»Дніпровської районної у місті Києві ради (02094, м. Київ, бульвар Праці, 1/1, код 32959821) на користь комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київтранспарксервіс»(01030, м. Київ, вул. Леонтовича, 6, код 35210739) 85 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Стягнути з фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київтранспарксервіс»(01030, м. Київ, вул. Леонтовича, 6, код 35210739) 85 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позову відмовити.

Повернути комунальному підприємству виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київтранспарксервіс»(01030, м. Київ, вул. Леонтовича, 6, код 35210739) зайво сплачені 77 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Суддя С.А. Ковтун

Рішення підписано 20.07.2010 р.