Рішення № 10447404, 03.06.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 52/18503.06.10 Господарський суд міста Києва у складі судді Чебикіної С.О., розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю спільне українсько-литовське підприємство «Нафта –Україна»ЛТД до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гренландія»про стягнення 7355,87 грн. за участю представників позивача –Петраша М.М., довіреність № 188 від 21.04.2010р., відповідача –не з’явився, ВСТАНОВИВ:

У квітні 2010 року позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовом до відповідача про стягнення 7 113,51 грн. основного боргу з урахуванням індексу інфляції (6 846,5грн. –сума основного боргу, 267,01 грн. сума інфляційних втрат), 242,36 грн. пені, а загалом 7 355,87 грн. у зв’язку з неналежним виконанням останнім зобов’язань з оплати товару за договором № 01/09-2009-ТПФН від 01.09.2009 року.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.04.2010 року порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 03.06.2010 року.

У судовому засіданні 03.06.10р. представник позивача надав уточнення позовних вимог, в якому просив стягнути з відповідача 4 342,18 грн. заборгованості з урахуванням інфляційних втрат у розмірі 253,32 грн. та пені у розмірі 242,36 грн., у зв’язку з проплатою частини основного боргу

Представник відповідача в судове засідання 03.06.2010 року не з’явився, відзив на позов не надав, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Враховуючи те, що нез’явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, позовні вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що 01.09.2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю спільне українсько-литовське підприємство «Нафта –Україна»(продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Гренландія»(покупець) укладено договір № 01/09-2009-ТПФН, за умовами якого продавець зобов’язується протягом дії даного договору поставити хімічну продукцію (триполіфосфат натрію), а покупець зобов’язаний прийняти товар і оплатити його на умовах, установлених даним договором.

Договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками обох сторін і діє до 31 грудня 2010 року (п.2.1. договору).

Доказів припинення договору в установленому порядку суду не надано.

Згідно п. 1.2. договору, загальна сума договору становить 720000,00 грн. з урахуванням ПДВ.

Ціни на продукцію визначаються сторонами в накладних, що являються невід’ємною частиною договору, на момент передачі продукції (п.1.3. договору).

Відповідно до п.3.1. договору продавець зобов’язаний відвантажити покупцеві товар протягом 5 (п’яти) банківських днів з моменту одержання факсимільної або письмової заявки покупця і отримання 100% передплати на розрахунковий рахунок продавця.

Розрахунок за товар проводиться в гривнях шляхом перерахування на поточний рахунок продавця 100% передплати всієї замовленої партії товару згідно виставленого рахунку (п.3.3. договору).

На виконання умов договору у грудні 2009 року позивачем було поставлено, а відповідачем отримано товар на загальну суму 10846,50 грн., що підтверджується видатковою накладною № 0004107 від 24.12.09 р, копія якої міститься в матеріалах справи.

Відповідно до пояснень позивача відповідач частково оплатив отриманий товар згідно з банківськими виписками. які містяться в матеріалах справи, і має заборгованість перед позивачем у сумі 3846,5 грн.

Доказів сплати вказаної заборгованості відповідачем суду не надано.

Отже, позивач виконав взяті на себе зобов’язання за договором з поставки товару, а відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов’язання з оплати отриманого товару та має перед позивачем заборгованість у сумі 3846,5 грн.

Ст.ст. 525, 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача боргу в сумі 3846,5 грн. є обґрунтованими, і тому підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи, що відповідач прострочив виконання зобов’язання з оплати отриманого товару за договором, з нього на користь позивача на підставі ст. 625 ЦК України підлягає стягненню 253,32 грн. інфляційних сум, які нараховані позивачем відповідно до вимог закону та умов договору

Статтею 230 ГК України визначено, що порушення зобов’язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня).

Згідно п. 5.2. договору у випадку виникнення перед продавцем заборгованості за фактично відпущену продукцію більше 5 (п’яти) календарних днів з моменту відвантаження, покупець по вимозі продавця сплачує йому суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочування платежу, а також пеню, що нарахована за кожний день прострочування платежу за подвійною обліковою ставкою НБУ, діючою в період прострочування.

Вимоги позивача про стягнення пені є обґрунтованими, однак підлягають стягненню частково в розмірі 226,87 грн., які нараховані судом відповідно до вимог закону та умов договору, в іншій частині вимог про стягнення пені слід відмовити.

Державне мито у сумі 101,63 грн. та витрати позивача на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 235,15 грн. підлягають стягненню з відповідача пропорційно задоволених вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково .

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Гренландія» (юридична адреса: 03058, м. Київ, вул. Західна, буд.11, кв. 34, фактична адреса: 03022, м. Київ, вул. Амурська, 8, код 36196836) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю українсько-литовське підприємство «Нафта-Україна»ЛТД (юридична адреса: 02125, м. Київ, вул. Старосільська, буд.1., корп. літ. «Е», код 19367826) 3846 (три тисячі вісімсот сорок шість) грн. 50 коп. основного боргу, 253 (двісті п’ятдесят три) грн. 32 коп. інфляційної складової боргу, 226 (двісті двадцять шість) грн. 87 коп. пені, 101 (сто одну) грн. 63 коп. витрат по сплаті державного мита та 235 (двісті тридцять п’ять) грн. 15 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині в позові відмовити.

Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя           С.О.Чебикіна