Рішення № 10447130, 20.07.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5/38420.07.10 За позовом          Заступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Головного управління Внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України

До          Закритого акціонерного товариства «Укртара-Інвест»(правонаступник ТОВ «Укртара-Інвест»)

Про стягнення 43866758, 40 грн.

Та за зустрічним позовом Закритого акціонерного товариства «Укртара-Інвест»

До Головного управління Внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України

про визнання недійсним договору підряду на будівництво та придбання житла для військовослужбовців № 09 від 10.03.1998р.

Суддя Іванова Л.Б.

Представники сторін:

Від прокуратури: предст. Коцура А.В. –посвідчення № 14 від 05.01.2005р.

Від позивача:           предст. Войтенко Ю.П., дов. № 3/7-43 від 16.04.2010р.

Від відповідача: не з’явився

Рішення Господарського суду міста Києва № 5/384 прийнято 20.07.2010р. після перерви, оголошеної в судовому засіданні 29.06.2010р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Заступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Головного управління Внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України до Закритого акціонерного товариства «Укртара-Інвест»(правонаступник ТОВ «Укртара-Інвест») про стягнення збитків в сумі 43866758, 40 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.02.2009 р. за клопотанням представника Закритого акціонерного товариства «Укртара-Інвест»зупинено провадження у справі № 5/384 до вирішення справи № 32/54 за позовом Закритого акціонерного товариства “Укртара-Інвест” до Товариства з обмеженою відповідальністю “АФС-Київ” та Головного управління внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України про визнання недійсним договору підряду № 09 від 10.03.1998 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.05.2010р. на підставі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України поновлено провадження у справі № 5/384 та призначено розгляд справи на 15.06.2010р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 5/384 від 15.06.2010р. розгляд справи було відкладено на 29.06.2010р.

В судовому засіданні представник відповідача подав клопотання про призначення судово-економічної експертизи з визначення наявності та розміру збитків, про стягнення яких просить позивач.

Представники прокуратури та позивача проти поданого клопотання заперечили.

Відповідно ст. 41 ГПК України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Судом відхилено подане відповідачем клопотання, в зв’язку з відсутністю підстав для призначення експертизи, оскільки роз’яснення питань, що зазначені відповідачем у клопотанні не потребують спеціальних знань.

В судовому засіданні представники прокуратури та позивача позов підтримали та просили суд позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечив, посилаючись у письмових поясненнях на те, що відповідно до умов договору підряду, відповідач має зобов’язання лише по будівництву чи придбанню житла для військовослужбовців і не має жодних грошових зобов’язань, а також зазначив, що позивач в розумінні ст. 22 Цивільного кодексу України не поніс жодних втрат, а отже, вимоги позивача про стягнення збитків є необґрунтованими.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників прокуратури, позивача та відповідача, всебічно і повно з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, господарський суд, –

ВСТАНОВИВ:

15 червня 1997 року між Головним управлінням Внутрішніх військ МВС України (замовник) та Дочірнім підприємством Акціонерного товариства «Укргазпром»«Київтрансгаз»(інвестор) за узгодженням з Інвестиційним підприємством «Квартінвест»(керуючий інвестиціями), а також, за узгодженням з ТОВ «Торгсервіс Лтд»(генеральний підрядник) було укладено договір № 28, відповідно до умов якого сторони погодили, що з метою реалізації «Програми забезпечення житлом військовослужбовців і членів їх сімей»інвестор здійснює інвестування засобів, що в подальшому будуть використані замовником для будівництва (придбання) житла для військовослужбовців і членів їх сімей, які мають право на отримання житла у відповідності до чинного законодавства (п. 1.1. договору).

16 червня 1997 року між Головним управлінням Внутрішніх військ МВС України (замовник) та ТОВ «Торгсервіс Лтд»(генеральний підрядник) за узгодженням з Інвестиційним підприємством «Квартінвест»було укладено договір підряду на будівництво та придбання житла для військовослужбовців № 29.

Відповідно до п. 1 зазначеного договору замовник доручив, а генпідрядник - ТОВ «Торгсервіс Лтд»прийняв на себе зобов’язання з будівництва і/або придбання житла за рахунок інвестицій, що передаються замовнику інвесторами.

Відповідно до умов вищезазначених договорів та договорів уступки права вимоги і на підставі Реєстру боргових зобов'язань та актів прийому-передачі дебіторські заборгованості позивач отримав від ДП «Укргазпром»«Київтрансгаз»та передав TOB «Торгсервіс ЛТД»дебіторську заборгованість газозбутових організацій за природний газ на суму 45000 000 грн.

У відповідності до акту звірки заборгованості від 01.07.1997р. загальна сума заборгованості генерального підрядника - TOB «Торгсервіс ЛТД»перед замовником - Головним управлінням Внутрішніх військ МВС України по засобам, що передані для будівництва і придбання житла для військовослужбовців і членів їх сімей згідно договору підряду № 29 складає 45000000 грн., з яких: 7029255 грн. –передана генеральному підряднику дебіторська заборгованість ВАТ «Київоблгаз», 12611754 грн. –передана генеральному підряднику дебіторська заборгованість ДКП «Київгаз», 11899022 грн. - передана генеральному підряднику дебіторська заборгованість ВАТ «Вінницягаз», 13459969 грн. - передана генеральному підряднику дебіторська заборгованість ВАТ «Житомиргаз».

10.03.1998 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгсервіс Лтд»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укртара-Інвест»був укладений договір № 11 про спільну діяльність, відповідно до умов якого сторони погодили об’єднати свої засоби і зусилля з метою будівництва житла для військовослужбовців Внутрішніх військ МВС України і членів їх сімей, що мають право на отримання житла у відповідності до чинного законодавством, на загальну суму 45000000 грн.

Також, 10.03.1998р. була укладена додаткова угода до договору підряду № 29 від 16.06.1997р., згідно якої генеральний підрядник зобов’язався забезпечити фінансування будівництва або придбання житла за договором підряду між замовником і ТОВ «Укртара-Інвест»(новий генеральний підрядник) на суму 45000000 грн. шляхом передачі новому генеральному підряднику майна на вищезазначену суму згідно договору про спільну діяльність з новим генеральним підрядником № 11 від 10.03.1998р.

Крім того, 10 березня 1998 року між Головним управлінням Внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України (замовник) в особі Командуючого ВВ МВС України та ТОВ "Укртара-Інвест", правонаступником якого є ЗАТ "Укртара-Інвест", (генпідрядник) в особі виконавчого директора, що діяв на підставі статуту за погодженням з ТОВ "АФС-Київ" (керуючий інвестиціями) в особі генерального директора, що діяв на підставі статуту, а також договору-доручення № 28/1 від 01.03.1998р. та довіреності № 24 від 01.03.1998р. від ВВ МВС України, був укладений договір підряду № 09 на будівництво та придбання житла для військовослужбовців Внутрішніх військ МВС України.

Згідно умов договору сторони також погодили, що замовник забезпечить фінансування будівництва та/або придбання житла для військовослужбовців в обсязі до 100 000 000, 00 грн.

Згідно пункту 2.2. договору замовник видає генпідряднику замовлення-наряд на будівництво (придбання) житла за рахунок авансованих коштів з зазначенням: районів, населених пунктів, де необхідне житло; кількості квартир та бажаної структури житла по кожному населеному пункту; орієнтовного графіка здачі житла по кожному населеному пункту.

У відповідності до п.п. 2.3., 2.4. договору генпідрядник протягом 1 місяця з моменту отримання замовлення-наряду пропонує на розгляд замовнику варіанти вирішення проблеми забезпечення житлом військовослужбовців по кожному регіону та протягом 15 днів з моменту узгодження вибраних варіантів передає на затвердження графік введення житла в експлуатацію, кошторис, калькуляцію вартості 1 квадратного метра загальної площі житла, які з моменту затвердження замовником стають невід'ємною частиною договору.

Пунктом 3.3 спірного договору сторони передбачили, що загальна сума фінансування (п. 2.1 даного договору), графік здачі житла в експлуатацію та ціна 1 квадратного метра загальної площі житла (п. 2.4 даного договору), після затвердження замовником можуть бути змінені тільки за письмовою згодою сторін.

У п. 3.4 спірного договору сторони визначили, що вартість робіт позивача при будівництві та послуг при придбанні включається у загальну вартість житла.

Пунктом 4 договору підряду сторони погодили, що генпідрядник, отримуючи в якості платежу за житло інвестиційні кошти, має право на самостійне вирішення питань про використання цих коштів для забезпечення фінансування будівництва (придбання) житла.

Згідно п. 5 договору підряду № 09 від 10.03.1998р. чинність договору закінчується після виконання обома сторонами своїх зобов’язань за цим договором в повному обсязі. Договір припиняє свою дію в порядку, передбаченому законодавством.

29.04.1998 року на спільній нараді по питанням будівництва (придбання) житла для військовослужбовців позивач, відповідач та TOB "Торгсервіс ЛТД" підписали протокол, згідно з яким кінцевим терміном завершення будівництва житла у всіх регіонах, враховуючи вимоги постанови КМУ № 568 від 27.04.1998р. визначено 01.01.2002р.

В матеріалах справи міститься наряд-замовлення потреби житла для сімей військовослужбовців внутрішніх військ МВС України, що підписаний заступником командуючого ВВ МВС України з тилу, з якого вбачається, що у Львівській, Івано-Франківській, Тернопільській та Одеській областях та у м. Києві існувала потреба у 44670 кв.м. житла для 824 військовослужбовців.

На момент укладання договору підряду № 09 від 10.03.1998р. загальні положення щодо укладання договорів та порядку їх виконання регулювалися ЦК УРСР.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.04.2009 року (яке набрало законної сили) у справі № 32/54 за позовом Закритого акціонерного товариства "Укртара-Інвест" до Товариства з обмеженою відповідальністю "АФС-Київ" та Головного управління Внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України, третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Приватне підприємство "ТОРГ" про визнання недійсним договору підряду № 09 від 10.03.1998р., встановлено, що спірний договір не є договором підряду на капітальне будівництво, незважаючи на те, що у назві договору вживається термін "договір підряду", а сторони іменуються "замовник" та "генпідрядник", а є договором комісії.

Відповідно до ст. 395 ЦК УРСР, за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за винагороду вчинити одну або кілька угод від свого імені за рахунок комітента.

Судом встановлено, що за умовами договору підряду № 09 від 10 березня 1998 року, керуючись Законом України "Про внесення доповнень у деякі законодавчі акти України з питань оподаткування" від 24.04.1996, Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.1997, Законом України "Про внесення змін у Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" 18.11.1997, Указами Президента України № 240/93 від 01.07.1993, № 521/93 від 12.11.1993, № 13/94 від 19.01.1994, № 136/94 від 05.04.1994, № 405/95 від 31.05.1995, № 947/96 від 15.10.1996, № 1166/96 від 06.12.1996, вказівками та роз’ясненнями Державної податкової адміністрації України № 10-114/10-5296 від 07.08.1996, № 14*5/11-5749 від 06.09.1996, № 15-0114а/10-1175 від 02.12.1996, № 24-0116/11-2505 від 04.04.1997, листом Міністерства фінансів України № 04-107/2 від 31.03.1997 та з метою реалізації «Програми забезпечення житлом військовослужбовців Внутрішніх військ та членів їх сімей»замовник доручив, а генпідрядник (відповідач) взяв на себе зобов’язання по будівництву та/або придбанню житла за рахунок інвестицій, що передаються позивачу інвесторами.

Крім того, розділ 1 спірного договору вказує на особливий характер даного договору та на спеціальні акти, що регулюють дані правовідносини. Зокрема, п. 2 Положення про інвестування будівництва та придбання житла для військовослужбовців Збройних Сил України, затвердженим Указом Президента України від 1 липня 1993 року № 240/93, передбачено, що взаємовідносини між учасником інвестиційної діяльності (Міністерство оборони України) та інвесторами здійснюються на підставі угод (контрактів). В угоді (контракті) обумовлюється використання інвестиційних коштів виключно на вирішення житлової проблеми військовослужбовців шляхом: будівництва силами українських або іноземних будівельних організацій (фірм) жилих містечок (кварталів, будинків) на умовах здачі житла "під ключ" у комплексі з інженерними комунікаціями та спорудами соціально-побутової та торговельної інфраструктури; купівлі квартир або будинків у Рад народних депутатів, підприємств і організацій різних форм власності та громадян.

Пунктом 3.1. договору підряду № 09 від 10 березня 1998 року було визначено, що житло для ГУ ВВ МВС України будується або придбавається ТОВ "Укртара-Інвест" в рамках спільної з ТОВ "Торгсервіс Лтд" діяльності згідно із договором про спільну діяльність № 11 від 10.03.1998р., за яким відповідач та ТОВ «Торгсервіс Лтд»об’єднали свої засоби та зусилля з метою будівництва житла для військовослужбовців Внутрішніх військ МВС України та членів їх сімей на загальну суму 45000000, 00 грн. та погодили внесення у спільну діяльність дебіторської заборгованості, а ведення спільної діяльності було покладено на відповідача.

Аналізуючи умови договору підряду № 09 від 10 березня 1998 року, суд відзначає, що предметом даного договору було придбання відповідачем для позивача житла за рахунок інвестицій, що передаються позивачу інвесторами, або шляхом купівлі у третіх осіб або шляхом самостійного будівництва.

Однак, відповідач свої зобов’язання виконав лише частково, передавши позивачу протягом 1998-2002 років за актами прийому-передачі житла, житлову площу у вигляді квартир на загальну суму 6 474 093,85 грн., що підтверджується актами приймання квартир та довідкою –розрахунком, що залучені до матеріалів справи.

02.06.2002р. позивач звернувся до відповідача з претензією № 3/23/1-П/421 щодо передачі житла для військовослужбовців, однак, відповідач на претензію не відповів, дебіторську заборгованість не погасив.

За таких обставин, відповідачем не в повному обсязі виконано умови договору № 09 від 10 березня 1998 року, в зв’язку з чим, дебіторська заборгованість Закритого акціонерного товариства «Укртара-Інвест»(правонаступник ТОВ «Укртара-Інвест») складає 38525906, 15 грн. (45000000 грн. –6474093, 85 грн.).

Згідно ст. 151 ЦК УРСР в силу зобов'язання одна особа (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої особи (кредитора) певну дію, як-от: передати майно, виконати роботу, сплатити гроші та інше або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов’язання виникають з договору або інших підстав, зазначених у статті 4 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 161 ЦК УРСР зобов’язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 162 ЦК УРСР одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається, за винятком випадків, передбачених законом.

У відповідності до статті 216 ЦК УРСР зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст. 469 ЦК УРСР особа, яка одержала майно за рахунок іншої особи без достатньої підстави, встановленої законом або договором, зобов'язана повернути безпідставно придбане майно цій особі. Такий же обов'язок виникає, коли підстава, на якій придбано майно, згодом відпала. Ці правила поширюються на випадок збереження майна за рахунок іншої особи без достатніх підстав, встановлених законом або договором.

Аналогічні положення містяться також і чинному Цивільному кодексі України. Зокрема, відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов’язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Враховуючи вищевикладені правові норми та те, що строк виконання відповідачем зобов’язань за договором № 09 від 10.03.1998р. з урахуванням протоколу спільної наради від 29.04.1998 року закінчився 01.01.2002р., а зобов’язання відповідачем в повному обсязі не виконані, у відповідності до вимог ст. 469 ЦК УРСР відповідач був зобов’язаний повернути грошові кошти у розмірі 38525906, 15 грн., оскільки зазначені кошти перебувають у відповідача без достатніх правових підстав.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Заступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Головного управління Внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України в частині стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 38525906, 15 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Разом з тим, Головне управління Внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України у доповненнях до позовної заяви позивач просить суд крім стягнення 38525906, 15 грн., додатково стягнути з відповідача також 90432374, 87 грн. збитків, що складається з різниці між вартістю майна на день виконання зобов’язань та вартістю аналогічного майна на 01.10.2008р.

Відповідно до ст. 203 ЦК УРСР в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання боржником він зобов'язаний відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Під збитками розуміються витрати, зроблені кредитором, втрата або пошкодження його майна, а також не одержані кредитором доходи, які він одержав би, якби зобов'язання було виконано боржником.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Разом з тим, в розумінні вищезазначеної правової норми позивач не довів суду наявності обставин, які відповідно до статті 203 ЦК УРСР вважаються збитками, а саме: понесення позивачем витрат, втрати або пошкодження майна, а також не одержання доходів, які він одержав би, якби зобов'язання було виконано відповідачем належним чином.

Крім того, зі змісту доповнень до позовної заяви слідує, що збитки, заявлені позивачем, полягають у різниці між вартістю майна на день виконання зобов’язань та вартістю аналогічного майна станом на 01.10.2008р.

Однак, ні ЦК УРСР, ні ЦК України не передбачають підстав для відповідальності комісіонера за такі збитки.

За таких обставин, господарський суд прийшов до висновку, що в задоволенні первісного позову в частині відшкодування збитків слід відмовити.

Щодо зустрічних позовних вимог суд вважає за доцільне зазначити наступне:

25.11.2008 року ЗАТ «Укратара-Інвест»подав до господарського суду зустрічний позов, в якому просив визнати недійсним договір підряду № 09 на будівництво та придбання житла для військовослужбовців внутрішніх військ МВС України від 10.03.1998р., який було прийнято для спільного розгляду з первісним позовом.

03.02.2009р. до господарського суду надійшла заява ЗАТ «Укртара-Інвест»про залишення зустрічного позову без розгляду на підставі п. 2 ч. 1 ст. 81 ГПК України, оскільки у провадженні господарського суду або іншого органу, який діє в межах своєї компетенції, є справа з господарського спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав (справа № 32/54, предметом якої також є визнання недійсним договору підряду № 09 на будівництво та придбання житла для військовослужбовців внутрішніх військ МВС України від 10.03.1998р.).

Розглянувши мотиви зазначеного клопотання, суд прийшов до висновку, що зазначене клопотання підлягає задоволенню, а зустрічний позов ЗАТ «Укртара-Інвест»–залишенню без розгляду.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати державного мита.

На підставі викладеного та керуючись ст. 49, п. 2 ч. 1 ст. 81, ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, –

ВИРІШИВ:

1.          Первісний позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Укртара-Інвест»(01034, м. Київ, вул. Рейтарська, б. 35-А, код ЄДРПОУ 25392969) на користь Головного управління внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України (03151, м. Київ, вул. Н.Ополчення, 9-а, код ЄДРПОУ 26077939) 38525906 (тридцять вісім мільйонів п’ятсот двадцять п’ять тисяч дев’ятсот шість) грн. 15 коп. безпідставно збережених грошових коштів.

3.          Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Укртара-Інвест»(01034, м. Київ, вул. Рейтарська, б. 35-А, код ЄДРПОУ 25392969) в доход Державного бюджету України 1700 (одна тисяча сімсот) грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.          В іншій частині в первісному позові відмовити.

5.          Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

6.          Зустрічні позовні вимоги залишити без розгляду.

Суддя Л.Б.Іванова