Рішення № 10446974, 16.06.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-Б тел. 284-18-98 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

Справа № 54/52516.06.10 За позовом Об’єднання підприємств "Український музичний альянс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно-Лізинг Лтд"

про стягнення 1 245 599,31 грн.

Суддя Демченко Т.С.

Представники:

від позивача          Неволіна А.Ю., довіреність б/н від 08.12.2009 р.

від відповідача           не з’явився

У судовому засіданні 16.06.2010 р. за згодою представника позивача відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Об’єднання підприємств "Український музичний альянс" звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно-Лізинг ЛТД" про стягнення 10 000,00 грн. відрахувань (відсотків).

Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем обов’язків по сплаті позивачу відрахувань від вартості обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких у домашніх умовах можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах), яке імпортується відповідачем. Нормативно позивач посилається на ст. 42 Закону України "Про авторське право і суміжні права".

Ухвалою суду від 25.12.2009 р. порушено провадження у справі № 54/525, розгляд справи призначено на 05.02.2010 р.

У судовому засіданні 05.02.2010 р. представником позивача подано клопотання про вирішення спору у більш тривалий строк, ніж передбачено ч. 1 ст. 69 ГПК України. Клопотання судом задоволено, строк вирішення спору продовжено.

У зв’язку з неявкою у судове засідання 05.02.2010 р. представника відповідача розгляд справи відкладено на 07.04.2010 р.

Представник відповідача у судове засідання 07.04.2010 р. повторно не з’явився, витребуваних документів суду не надав, про причини неявки не повідомив.

З огляду на неявку відповідача та необхідність витребування нових доказів розгляд справи відкладено на 14.05.2010 р.

Представник відповідача у судове засідання 14.05.2010 р. не з’явився, у зв’язку з чим розгляд справи відкладено на 28.05.2010 р.

27.05.2010 р. позивачем через відділ діловодства суду подано заяву про зміну предмету позову та збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача 1 137 849,83 грн. загальної суми відрахувань, 24 398,31 грн. відсотків річних та 83351,17 грн. інфляційних втрат. Нова ціна позову згідно з розрахунком позивача становить 1245599,31 грн. У судовому засіданні 28.05.2010 р. заява прийнята судом до розгляду.

У судове засідання 28.05.2010 р. представник відповідача не з’явився, про причини неявки не повідомив. З метою надання можливості відповідачу подати відзив на уточнені позовні вимоги, ухвалою суду від 28.05.2010 р. розгляд справи відкладено на 16.06.2010 р.

У судове засідання 16.06.2010 р. представник відповідача не з’явився, про причини неявки не повідомив, відзиву на уточнені позовні вимоги та витребуваних судом документів не надав. Про час та місце розгляду справи відповідач був повідомлений належним чином, оскільки ухвала про порушення провадження у справі, направлена на адресу відповідача, вказану у позовній заяві та у витягу з ЄДРПОУ № 21-10/724-2, була завчасно ним отримана, про що свідчить наявне у матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення № 08933433.

За таких обставин, справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши у судовому засіданні оригінали документів, копії яких знаходяться у матеріалах справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України) цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Частиною третьою цієї статті передбачено, що цивільні права та обов’язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Частиною 2 ст. 42 Закону України "Про авторське право і суміжні права" встановлено, що допускається відтворення в домашніх умовах і виключно в особистих цілях творів і виконань, зафіксованих у фонограмах, відеограмах і їх примірниках, без згоди автора (авторів), виконавців і виробників фонограм (відеограм), але з виплатою їм винагороди способом, визначеним частиною четвертою цієї статті.

Згідно з ч. 4 ст. 42 зазначеного Закону виплата винагороди виробникам фонограм і відеограм та іншим особам, які мають авторське право і (або) суміжні права, за передбачені частиною другою цієї статті відтворення, здійснюється у формі відрахувань (відсотків) від вартості обладнання і (або) матеріальних носіїв виробниками та (або) імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких можна здійснити відтворення виключно в особистих цілях у домашніх умовах творів, зафіксованих у фонограмах і відеограмах, крім:

а) професійного обладнання та (або) матеріальних носіїв, не призначених для використання в домашніх умовах;

б) обладнання і матеріальних носіїв, що експортуються за митну територію України;

в) обладнання і матеріальних носіїв, що ввозяться фізичною особою на митну територію України виключно в особистих цілях і без комерційної мети.

Частиною 5 ст. 42 Закону визначено, що розміри відрахувань (відсотків), які мають сплачуватися виробниками та (або) імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, визначаються Кабінетом Міністрів України. Ці кошти виробниками та імпортерами обладнання і (або) матеріальних носіїв перераховуються визначеним Установою організаціям колективного управління (далі уповноваженим організаціям). Зібрані кошти розподіляються між організаціями колективного управління, які є на обліку в Установі, на основі договорів, які уповноважені організації укладають з усіма організаціями колективного управління. Імпортери перераховують ці кошти уповноваженій організації, під час ввезення товару на митну територію України, а виробники –у кінці кожного місяця після реалізації обладнання і матеріальних носіїв.

Порядок здійснення відрахувань виробниками та імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких у домашніх умовах можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах, затверджено наказом Міністерства освіти і науки України, Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, Державної податкової адміністрації України № 780/123/561 від 24.11.2003 р.

Відповідно до п. 7 Порядку під час ввезення на митну територію України обладнання і (або) матеріальних носіїв імпортери відповідно до розміру відрахувань, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 992 від 27.06.2003 р., перераховують суми відрахувань уповноваженим організаціям, про що надсилають цим організаціям підписану керівником імпортера довідку щодо сплати відрахувань імпортером обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких у домашніх умовах можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах, за формою, визначеною в додатку 1 цього Порядку.

Розмір відрахувань виробниками та імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких у домашніх умовах можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 992 від 27.06.2003 р.

Згідно з додатком до зазначеної Постанови розмір відрахувань становить 3% для обладнання та 5% для матеріальних носіїв. При цьому розмір відрахувань для імпортерів встановлюється у відсотках їх вартості, зазначеної у зовнішньоекономічному договорі (контракті).

Об’єднання підприємств "Український музичний альянс" є єдиною організацією колективного управління, уповноваженою здійснювати збирання і розподіл між суб’єктами авторського права і (або) суміжних прав коштів від відрахувань (відсотків) виробниками та імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких у домашніх умовах можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах, що підтверджується свідоцтвом № 2/У від 20.12.2007 р., виданим позивачеві Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України та листом Державного департаменту інтелектуальної власності № 16-07/4522 від 07.08.2009 р.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Техно-Лізинг ЛТД" у період з 03.03.2009 р. по 21.12.2009 р. імпортувало на митну територію України матеріальні носії та обладнання, із застосуванням яких можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах, на загальну суму 22 797 685,36 грн.

Зазначена обставина підтверджується наявними у матеріалах справи даними митної статистики щодо імпорту матеріальних носіїв за відповідними кодами, наданими на запит суду Регіональною інформаційною митницею (на електронному носії).

Матеріали справи не місять відомостей стосовно того, що відповідач під час ввезення на митну територію України матеріальних носіїв та обладнання сплатив необхідні відрахування у передбачених законодавством розмірах.

Згідно з розрахунком позивача, який перевірений судом, заборгованість відповідача по сплаті відрахувань становить 1 137 849,83 грн.

Відповідно до ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов’язання згідно зі ст. 610 ЦК України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Як передбачено ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Позивач просить стягнути з відповідача 24 398,31 грн. процентів річних та 83 351,17 грн. інфляційних втрат.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок процентів річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку про його обґрунтованість, а тому вимоги про стягнення процентів річних та інфляційних втрат підлягають задоволенню у розмірі відповідно 24 398,31 грн. та 83 351,17 грн. за розрахунками позивача.

З урахуванням викладених вище обставин, наявних у матеріалах справи письмових доказів, наданих представником позивача пояснень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю у загальній сумі 1 245 599,31 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 46 ГПК України державне мито сплачується чи стягується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України.

Відповідно до п.-п. а) п. 2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України № 7-93 від 21.01.1993 р. "Про державне мито" розмір ставки держмита із позовних заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів України, становить 1% ціни позову, але не менше 6 та не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно із заявою про зміну предмету позову та збільшення розміру позовних вимог ціна позову становить 1 245 599,31 грн., сума державного мита з якої складає 12 455,99 грн.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 4 Декрету "Про державне мито" передбачено, що позивачі за позовами, що випливають з авторського права, звільняються від сплати державного мита.

Як передбачено ст. 49 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Державне мито, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати державного мита.

Таким чином, з відповідача в доход Державного бюджету підлягає стягненню 12 455,99 грн. державного мита.

Керуючись ст.ст. 33, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно-Лізинг ЛТД" (01133, м. Київ, бул. Лесі Українки, буд. 5-А, ідентифікаційний код 35632346) на користь Об’єднання підприємств "Український музичний альянс" (04053, м. Київ, вул. Артема, буд. 1-5, прим. 814, ідентифікаційний код 31815383) 1 137 849 (один мільйон сто тридцять сім тисяч вісімсот сорок дев’ять) гривень 83 коп. відрахувань, 24 398 (двадцять чотири тисячі триста дев’яносто вісім) гривень 31 коп. процентів річних та 83 351,17 (вісімдесят три тисячі триста п’ятдесят одну) гривню 17 коп. інфляційних втрат.

3.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно-Лізинг ЛТД" (01133, м. Київ, бул. Лесі Українки, буд. 5-А, ідентифікаційний код 35632346) в доход Державного бюджету України 12 455 (дванадцять тисяч чотириста п’ятдесят п’ять) гривень 99 коп. державного мита.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання повного тексту рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя                                                                       Т.С. Демченко

Датою підписання повного тексту рішення є 19.07.2010 р.