Рішення № 10446961, 20.07.2010, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Шевченка 16, м.Івано-Франківськ, 76000, тел. 77-96-83

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2010 р. Справа № 14/70

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Булки В.І.,

при секретарі судового засідання Максимів Н.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: ТзОВ "Західхімліс"

вул. Василіянок, 62/А, м. Івано-Франківськ, 76019

до відповідача : ЗАТ "Агромаш-ІФ"

вул. Височана,18, м.Івано-Франківськ, 76018

про стягнення заборгованості в розмірі 25 295,36грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Солонина Р.Д .( довіреність № 0325/06 від 30.06.10)

від відповідача: не з'явилися

встановив:

позивач позовні вимоги підтримує, просить позов задоволити, свої обгрунтування виклав у позовній заяві та поясненнях (вх.№6004 від 20.07.10), при цьому вказує на:

-укладення між сторонами договору №0027-01/08 від 03.01.08, відповідно до умов якого продавець (позивач) зобов"язався продати, а покупець (відповідач) - оплатити та прийняти (одержати) від продавця продукцію в кількості та терміни, вказні в специфікації, рахунку-фактурі;

-відвантаження відповідачу металопродукції на суму 23 474,63грн.(05.03.09), що підтверджує накладною №03/00062 від 05.03.09 та довіреністю від 02.03.09 виданою Процику В.М.;

-неоплату відповідача за отриману продукцію, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 23 474,63грн.;

-претензію №0498/09 від 23.09.09 з вимогою до відповідача про сплату заборгованості;

-порушення відповідачем загальних умов виконання зобов’язання (ст.526 Цивільного кодексу України);

-ст..625 Цивільного кодексу України, відповідно до котрої позивач нарахував відповідачу інфляційних втрат в розмірі 1 361,53грн. та 3% річних від простроченої суми, що становить 459,20грн.

Відповідач двічі в засідання суду не з"явився, причини неявки суду не повідомив, вимоги ухвал суду від 22.06.10 та 06.07.10 не виконав, а саме: не представив суду відзив на позов і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову, а також не направив копію відзиву позивачу.

Відповідач не скористався своїми правами наданим йому ст.22 ГПК України, а саме: знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії, брати участь в господарських засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення господарському суду, наводити свої доводи і міркування з усіх питань, що виникають у ході судового процесу.

За наведених обставин та в силу ст.75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами без участі відповідача, якого належно повідомлено про час, дату та місце проведення засідання суду, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень №15648926 від 23.06.10 та №15819445 від 07.07.10.

Між сторонами укладений договір №0027-01/08 від 03.01.08.

Відповідно до п.1.1 договору, продавець (позивач) зобов"язався передати, а покупець (відповідач) - оплатити та прийняти (одержати) від продавця продукцію в кількості та терміни, вказні в специфікації, рахунку-фактурі.

На виконання умов договору, позивач 05.03.09 відвантажив відповідачу металопродукцію на суму 23 474,63грн.. Даний факт підтверджується накладною №03/00062 від 05.03.09 та довіреністю (серія ЯПИ №736298) від 02.03.09 виданою Процику Володимиру Михайловичу.

Проте, відповідач не розрахувався за отриману продукцію, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість у розмірі 23 474,63грн.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач надіслав відповідачу претензію №0498/09 від 23.09.09 з вимогою про погашення боргу.

Однак, відповідач відповіді на претензію не надав, заборгованість не сплатив.

Позивач в порядку ст.625 Цивільного кодексу України нарахував відповідачу 1 361,53грн. інфляційних втрат та 3% річних від простроченої суми, що становить 459,20грн.

Станом на момент звернення позивача до суду заборгованість відповідача становить

25 295,36грн.

Беручи до уваги викладене вище, суд приходить до висновку про задоволення позову і виходить з наступних підстав.

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема є договори та інші правочини.

Приписами ч.1 статті 202 Цивільного кодексу України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку, а згідно ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Приписами ст. 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Договір №0027-01/08 від 03.01.08 укладений в межах чинного законодавства - є правомірним, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом і він не визнаний судом недійсним (ст.204 Цивільного кодексу України).

Позивачем відзначено, що у відповідача за неналежне виконання умов договору, а саме в частині оплати за металопродукцію, виникла заборгованість у розмірі 23 474,63грн.                     Відповідачем заборгованість не спростована, а доказів, які б підтверджували протилежне, ним суду не подано.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов"язання, на вимогу кредитора зобов"язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Таким чином позивачем правомірно відповідачу нараховано 1 361,53грн. інфляційних втрат та 3% річних від простроченої суми, що становить 459,20грн.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Позивачем доведено обставини, на які він посилався. Отже, вимога позивача правомірна та підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на фактичні обставини справи суд прийшов до висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача суми заборгованості в розмірі 25 295,36грн.

Судові витрати відповідно до ст.49 ГПК України слід покласти на відповідача.

На підставі наведеного, керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст.173,193 Господарського кодексу України, ст.ст.11,202,204,509,526,610,655 Цивільного кодексу України, ст.ст.33,43,49,82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов задоволити.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства "Агромаш-ІФ", м.Івано-Франківськ, вул.Височана,18 (р/р260080101341 в ТОВ КБ Фінансова ініціатива" в м.Івано-Франківську, МФО 380054, код ЄДРПОУ 32873954) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Західхімліс", м.Івано-Франківськ, вул.Василіянок,62/а (р/р 26000151140700 в АКІБ "УкрСиббанк", МФО 351005, код ЄДРПОУ 25068097) 23 474,63грн. (двадцять три тисячі чотириста сімдесят чотири гривні 63коп.) основного боргу, 1 361,53грн. (одну тисячу триста шістдесят одну гривню 53коп.) інфляційних втрат, 459,20грн. (чотириста п"ятдсят дев"ять гривень 20коп.) - 3% річних, 252,95грн. (двісті п"ятдесят дві гривні 95коп.) держмита та 236,00грн. (двісті тридцять шість гривень 00коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, у разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання повного рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Булка В.І.

Рішення підписане 21.07.10.

Виготовлено в АС "Діловодство суду"

Помічник судді Гандера М.В. 21.07.10