Рішення № 10446962, 20.07.2010, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Шевченка 16, м.Івано-Франківськ, 76000, тел. 77-96-83

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2010 р. Справа № 1/30

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Соботник В.В.          

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "АРДА"

вул. Собінова,1, м.Дніпропетровськ,49083

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Маневр"

вул. Миру,90, м.Івано-Франківськ,76018

про стягнення коштів в сумі 1392грн.56коп., в тому числі 1252грн.30коп. основного боргу, 13грн.90коп. 3% річних, 94грн.95коп. неустойки, 31грн.42коп. інфляційних втрат.

За участі представників:

Від позивача: не з"явився

Від відповідача: Павлюк Н.М. - головний бухгалтер підприємства, (доручення №015 від 06.07.10. )

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Арда»звернулося до господарського суду з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Маневр» коштів в розмірі 1392грн.56коп., в тому числі: 1252грн.30коп. основного боргу, 13грн.90коп. 3% річних, 94грн.95коп. неустойки , 31грн.42коп.інфляційних втрат.

Позивач в судові засідання 06.07.10, 20.07.10 не з"являвся, причини неявки суду не повідомив, хоча належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи ухвалами від 23.06.10 та 06.07.10, які направлені йому рекомендованою кореспонденцією. З огляду на те, що ухвалою суду від 06.07.10 явка позивача не визнавалась обов'язковою, відповідно до ст.75 ГПК України справа розглядається за наявними матеріалами без участі позивача.

Відповідач проти позову заперечив, вказавши на погашення заборгованості, ще до звернення позивача з позовною заявою до суду, в обгрунтування заперечень подав суду належні докази погашення боргу, а саме платіжне доручення №1099 від 03.06.10.

          Дослідивши матеріали справи, суд встановив, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Арда»(постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Маневр»(покупець) укладено договір поставки №112-IVF від 02.03.09, за умовами якого, позивач зобов'язався поставити та передати у власність відповідачу товар, а відповідач прийняти та оплатити на умовах договору вартість поставленого товару.

          Пунктом 2.3 вказаного договору передбачено, що право власності на товар, а також ризик випадкової загибелі або пошкодження товару переходять від Постачальника до Покупця з моменту фактичної передачі товару, що засвідчується підписанням уповноваженими представниками сторін накладної.

На виконання умов Договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 3722грн.49коп. Відповідач за отриманий товар частково розрахувався в сумі 2470грн.19коп. На момент звернення до суду заборгованість за поставлений товар складає 1252грн.30коп.

Факт передачі товару та його отримання відповідачем підтверджується наявною в матеріалах справи (а.с.8) копією видаткової накладної № 89121129 від 21.12.09, згідно якої відповідач прийняв товар про що свідчить підпис та печатка відповідача.

          Відповідно до п.4.2 договору, відповідач зобов»язаний оплачувати кожну партію переданого товару не пізніше 30 календарних днів з дня поставки.

          Згідно із ч.1 ст.174 Господарського кодексу України господарський договір є підставою виникнення господарських зобов»язань.

          Відповідно до ч. 1 ст.193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

          До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

          Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

          Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

          Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов»язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов"язання (неналежне виконання).

          Відповідно до ст.629 ЦК України Договір є обов»язковим для виконання сторонами.

          Однак в порушення зазначених умов договору, відповідач прийняті на себе договірні зобов'язання належним чином не виконав, в повному обсязі за отриманий, згідно накладної, товар у встановлені договором строки не розрахувався, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка згідно розрахунку становить 1252грн.30коп., що і є предметом спору.

          В судовому засіданні представник відповідача вказав на погашення заборгованості в сумі 1252грн.30коп., що підтверджується платіжним дорученням №1099 від 03.06.10. Подав суду лист позивача, підтверджуючий перерахування коштів 03.06.10 в сумі 1252грн.30коп. по накладній №89121129 від 21.12.09.

          Як вбачається з календарного штемпеля на поштовому конверті, позивач звернувся до суду з позовною заявою 16.06.10. Відповідач погасив заборгованість 03.06.10, тобто погашення заборгованості мало місце ще до звернення позивача з позовом до суду.

          За таких обставин, враховуючи наведене, подані відповідачем докази погашення заборгованості по оплаті за отриманий товар, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовної вимоги щодо стягнення 1252грн.30коп. основного боргу.

          В силу ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою (штрафом, пенею), якою, з огляду на положення ст.549 ЦК України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. При цьому, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

          Приписами ч.1 ст.548 ЦК України передбачено, що неустойка може встановлюватись законом або договором.

           Пунктом 6.5 договору сторони обумовили, що у випадку порушення покупцем строків, визначених п.4.2 договору, відповідач оплачує позивачу неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожний день прострочення. Сторони домовилися про те, що неустойка за порушення покупцем строків вказаних в п.4.2 договору нараховується та сплачується за весь період невиконання або неналежного виконання покупцем своїх зобов»язань включаючи день повного розрахунку за поставлений товар.

          Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

          Стаття 3 вказаного Закону встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.          

          Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

          Згідно поданого розрахунку (а.с. 9) відповідачу за період з 21.01.10 по 04.06.10 нараховано 94грн.95коп. неустойки,13грн. 90коп. 3% річних та 31грн.42коп. інфляційних втрат.

          Зважаючи на те, що факт прострочки виконання грошового зобов»язання за Договором №112-IVF від 02.03.09 відповідачем не спростовано та підтверджується матеріалами справи, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача щодо стягнення 94грн.95коп. неустойки, 13грн. 90коп. 3% річних, 31грн.42коп. інфляційних втрат та наявність підстав для задоволення позову в цій частині.          

Відповідно до ст.49 ГПК України судові витрати по слаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу слід покласти на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

          Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 22, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

          позов задовольнити частково.

          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Маневр», 76018, м. Івано-Франківськ, вул.Миру, буд.90 (код ЄДРПОУ 25065756) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Арда» 49083, м.Дніпропетровськ, вул.Собінова,1 (код ЄДРПОУ 32232867) 94(дев"яносто чотири)грн.95коп. неустойки., 13(тринадцять)грн. 90коп. 3% річних, 31(тридцять одна)грн.42коп. інфляційних втрат, 10(десять)грн.22коп. витрат по сплаті державного мита та 23(двадцять три)грн. 64коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          В решті позову відмовити.

          Наказ суду видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

          Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання повного рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя В.В.Соботник

                                                            рішення підписане 21.07.10

Виготовлено в АС "Діловодство суду"

______ 21.07.10