Рішення № 10446793, 20.07.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 322

РІШЕННЯ

Іменем України

20.07.2010Справа №2-32/2820-2010 Господарський суд Автономної республіки Крим у складі судді Барсукової А.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські аерозолі» (83030, м. Донецьк, вул.. Баумана, 1 в ідентифікаційний код 25579372)

До відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Світ Каменю – 007» (95050, АР Крим, м. Сімферополь, вул.. Ростовська, 28 ідентифікаційний код 35283477)

Про стягнення 5371, 22 грн.

За участю представників:

Від позивача – Гаплевька Н.Й., довіреність № 17/10 від 17.06.2010р. у справі.

Від відповідача – Чудін В.Т., директор.

Представникам роз'яснено права і обов'язки передбачені ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, зокрема право відводу судді, відповідно до статті 20 Господарського процесуального України. Заяв та клопотань про відвід судді не подано.

Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Українські аерозолі» звернулося до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Світ Каменю – 007» про стягнення 5 371, 22, у тому числі 4263,12 грн. суми основного боргу, 986,64 грн. інфляційних втрат, 121,46 грн. – 3% річних.

Ухвалою господарського суду від 28.05.2010 року порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 14.06.2010 року, про що сторони були своєчасно та належним чином повідомлені.

З підстав зазначених в ухвалах господарського суду від 14.06.2010р., від 22.06.2010р., розгляд справи відкладався, про що сторони у справі були повідомлені відповідно до п.3.17 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови ВГСУ від 19.12.2002р. № 75 – рекомендованою поштою.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем обов’язків за договором суборенди № 16 від 27.02.2009р. в частині повної та своєчасної оплати орендної плати, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість, що і стало приводом для звернення позивача до суду із позовом про стягнення вказаної заборгованості у примусовому порядку.

До позовної заяви позивачем було надане клопотання про забезпечення позову шляхом звернення стягнення на рухоме та нерухоме майно боржника, та шляхом накладання арешту на банківський рахунок відповідача в розмірі позовних вимог.

Ухвалою Господарського суду АР Крим від 12.07.2010р. відмовлено у задоволені вказаного клопотання.

Представник відповідача у судовому засіданні надав відзив на позовну заяву, в якому визнав заборгованість в повному обсязі.

Дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

27.02.2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Союзпобутхім» (Орендар) (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Світ Каменю – 007» (Суборендар) ( відповідач) був укладений Договір суборенди № 16 (а.с. 11-14).

За своєю правовою природою, зазначений договір є договором найму (оренди).

Згідно пункту 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до пункту 1 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Пунктом 2 цієї ж статті передбачено, що плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму.

Пунктом 1 статті 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Згідно з пунктом 1.1 Договору, Орендар передає, а Суборендар приймає в строкове платне володіння та користування майданчиком загальною площею 463, 68 кв.м., що розташовано за адресою: 95000, м. Сімферополь, вул.. Ген. Васил’єва, 29.

У виконання пункту 2.1 Договору, яким закріплено, що суборендар вступає у строкове платне користування Майном у термін, вказаний в договорі, але не раніше дати фактичної передачі його Орендарем із оформленням сторонами відповідного акта приймання - передачі , сторонами був підписаний відповідний акт. (а.с. 15).

Пунктом 3.1 Договору сторони передбачили, що сума суборендної плати становить 1421, 04 грн.

Сума орендної плати індексується, що встановлено пунктом 3.2 Договору.

Згідно з пунктом 3.3 Договору суборендна плата сплачується Суборендарем один раз на місяць до десятого числа кожного місяця, за який провадиться розрахунок.

01.06.2009р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Союзпобутхім» (та Товариством з обмеженою відповідальністю «Світ Каменю – 007» було укладено додаткову угоду до Договору суборенди № 16, відповідно до якої сторони дійшли згоди про розірвання Договору (а.с. 16) та був підписаний акт приймання-передачі майна (а.с. 17).

Як вбачається із вступної частини Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські аерозолі», позивач є правонаступником всього майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Союзпобутхім». ( а.с. 23).

Дослідивши всі представлені сторонами докази, наявні в матеріалах справи, та оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з огляду на наступне.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов’язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання — відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Неналежне виконання відповідачем обов’язків за договором призвело до утворення заборгованості в розмірі 4263, 12 грн.

На зазначену суму сторонами були підписані акти здачі – прийомки виконаних робіт № ОУ – 0000203, № ОУ -0000105, № ОУ -0000047. ( а.с. 18-20).

Беручи до уваги вищенаведене, суд вважає, що матеріалами справи підтверджується заборгованість в розмірі 4263, 12 грн., визнана відповідачем у відзиві, та підлягає стягненню з відповідача.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача суму інфляційних втрат у зв’язку з невиконанням відповідачем своїх зобов’язань у розмірі 986, 64 грн., 3% річних у розмірі 121, 46 грн.

Так, частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Таким чином, сума інфляційних втрат, яка підлягає стягненню з відповідача за період з березня 2009р. по квітень 2010р. повинна обраховуватися наступним чином:

інфляційні втрати = ( (1421, 04 грн. (орендна плата за березень 2009р.) х 101,4х 100,9 х 100,5 х 101,1 х 99,9 х 99,8 х 100,8 х 100,9 х 101,1 х 100,9 х 101,8 х 101,9 х 100,9) / 100 ) – 1421, 04 грн. = 178, 35 грн.

інфляційні втрати = ( (1421, 04 грн. (орендна плата за квітень 2009р.) х 100,9 х 100,5 х 101,1 х 99,9 х 99,8 х 100,8 х 100,9 х 101,1 х 100,9 х 101,8 х 101,9 х 100,9) / 100 ) – 1421, 04 грн. = 156, 27 грн.

інфляційні втрати = ( (1421, 04 грн. (орендна плата за травень 2009р.) х 100,5 х 101,1 х 99,9 х 99,8 х 100,8 х 100,9 х 101,1 х 100,9 х 101,8 х 101,9 х 100,9) / 100 ) – 1421, 04 грн. = 142, 20 грн.

Таким чином сума інфляційних втрат за період з березня 2009р. по квітень 2010р. підтверджується матеріалами справи в розмірі 476, 82 грн., а тому саме в цій сумі підлягає стягненню з відповідача.

Положення частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України щодо встановлення обов’язку боржника по сплаті на користь кредитора 3% річних від простроченої суми суд вважає таким, що кореспондується зі статтями 536 та 692 Цивільного кодексу України, які встановлюють, що в разі прострочення оплати товару, продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Так, відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки згідно з пунктом 3.3 Договору суборендна плата сплачується Суборендарем один раз на місяць до десятого числа кожного місяця, за який провадиться розрахунок, прострочення заборгованості повинна обраховуватися з 11 числа розрахункового місяця.

Таким чином, сума 3% річних за період з 11.03.2009 року по 12.04.2010 року повинна бути розрахована наступним чином :

1421, 04 грн. (орендна плата за березень 2009р.) х 398 днів прострочення х 3% / 365 днів = 46, 48 грн.

1421, 04 грн. (орендна плата за квітень 2009р.) х 367 днів прострочення х 3% / 365 днів = 42, 86 грн.

1421, 04 грн. (орендна плата за травень 2009р.) х 337 днів прострочення х 3% / 365 днів = 39, 36 грн.

Отже, сума 3% річних складає 128, 70 грн., проте оскільки суд позбавлений права виходити за межі позовних вимог, сума 3% річних у розмірі 121, 46 грн. визнається такою, що підлягає стягненню з відповідача.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Світ Каменю – 007» (95050, АР Крим, м. Сімферополь, вул.. Ростовська, 28 ідентифікаційний код 35283477) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські аерозолі» (83030, м. Донецьк, вул.. Баумана, 1 в ідентифікаційний код 25579372) 4263, 12 грн. заборгованості, 121, 46 грн. 3% річних, 476, 82 грн. інфляційних втрат, 92, 32 грн. державного мита та 213, 59 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В іншій частині позову відмовити.

4.          Наказ видати в порядку статтей 116, 117 Господарського процесуального кодексу України.

За згодою представників у судовому засіданні 20.07.2010р. оголошено вступну і резолютивну частини рішення. Мотивувальна частина рішення оформлена відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України та підписана 20.07.2010р. Рішення може бути оскаржено в порядку та строки передбачені статтями 91-93 Господарського процесуального кодексу України. Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Барсукова А.М.