Рішення № 10446796, 20.07.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 322

РІШЕННЯ

Іменем України

20.07.2010Справа №2-32/3350-2010 Господарський суд Автономної республіки Крим у складі судді Барсукової А.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

За позовом Відділу молоді, культури і спорту Джанкойської міської ради (96100, АР Крим, м. Джанкой, вул.. К. Маркса, 15 ідентифікаційний код 26330723)

До відповідача Колективного підприємства «Капітал» (96100, АР Крим, с. Дніпрівка, вул.. Луначарського, 143, 96100, М. Джанкой, вул.. Октябрська, 82 ідентифікаційний код 32188156)

Про стягнення 7747, 44 грн.

За участю представників:

Від позивача –Шаповал Н.В., довіреність № 2 від 09.07.2010р., Торбунов І.С., довіреність № 1 від 09.07.2010р.

Від відповідача – не з’явився.

Представникам роз'яснено права і обов'язки передбачені ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, зокрема право відводу судді, відповідно до статті 20 Господарського процесуального України. Заяв та клопотань про відвід судді не подано.

Обставини справи: Відділ молоді, культури і спорту Джанкойської міської ради звернувся до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Колективного підприємства «Капітал» про стягнення 7 747, 44 грн.

Ухвалою господарського суду від 25.06.2010 року порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 12.07.2010 року, про що сторони були своєчасно та належним чином повідомлені.

З підстав зазначених в ухвалі господарського суду від 12.07.2010р., розгляд справи відкладено на 20.07.2010р., про що сторони у справі були повідомлені відповідно до п.3.17 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови ВГСУ від 19.12.2002р. № 75 – рекомендованою поштою.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем обов’язків за договором оренди від 11.10.2005р. та за договором про спільну діяльність № 1 від 05.01.2009р. в частині повної та своєчасної оплати експлуатаційних платежів, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість, що і стало приводом для звернення позивача до суду із позовом про стягнення вказаної заборгованості у примусовому порядку.

Відповідач, повторно, без поважних причин, повноважного представника в судове засідання не направив, не зважаючи на те, що був належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду даної справи рекомендованою поштою.

Відповідно до пункту 3.6 Роз’яснень Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997р. № 02-5/289 ( зі змінами та доповненнями) особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. Отже, відповідач вважається повідомленим про час та місце судового розгляду справи.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов’язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідач не скористувався своїм правом подання відзиву на позовну заяву та надання доказів в порядку статті 33 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи те, що норми статті 38 Господарського процесуального кодексу України щодо обов’язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пунктом 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, приймаючи до уваги відкладення розгляду справи, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів, та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а також ту обставину, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін і неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України – за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

11.10.2005 року між Джанкойською міською радою (Орендодавець) (позивач) та Колективним підприємством «Капітал» (Орендар) ( відповідач) був укладений Договір оренди на 9/100 частин вбудовано-пристроєних приміщень бібліотеки, що розташовані в місті Джанкой по вул.. Леніна, 48 (а.с. 11-13).

За своєю правовою природою, зазначений договір є договором найму (оренди).

Згідно пункту 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до пункту 1 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Пунктом 2 цієї ж статті передбачено, що плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму.

Пунктом 2.1.6 Договору передбачено, що орендатор зобов’язаний сплачувати у встановлений діючим законодавством строк експлуатаційні платежі.

Відповідно до пункту 6.1 Договору, він вступає в силу з дня підписання та діє до 11.10.2010р.

Сторонами не представлено доказів розірвання договору, визнання його недійсним тощо.

Згідно з пунктом 1.3 Договору нежитлове приміщення, що надається в оренду, належать Орендодавцеві на підставі свідоцтва про право власності, виданого 25.07.2005р. Виконкомом Джанкойської міської ради, зареєстрованого в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно 12.07.2005р., що підтверджується Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно Джанкойського МБТІ від 25.07.2005р. за № 7870701.

Як вбачається зі свідоцтва про право власності, виданого 25.07.2005р. Виконкомом Джанкойської міської ради нежитлові приміщення, що розташовані в місті Джанкой по вул.. Леніна, 48 належать Джанкойській міській раді. ( а.с. 14).

Дослідивши всі представлені сторонами докази, наявні в матеріалах справи, та оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Як вбачається з матеріалів справи, кредитором у даних господарських взаємовідносинах є Джанкойська міська рада.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до положень статті 16 Цивільного кодексу України суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

За договором оренди на 9/100 частин вбудовано-пристроєних приміщень бібліотеки, що розташовані в місті Джанкой по вул.. Леніна, 48 від 11.10.2005 року цивільні права та обов’язки виникли у Джанкойської міської ради та Колективного підприємства «Капітал».

Пунктом 1 статті 527 Цивільного кодексу України встановлено, що Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Частина 1 коментованої статті 21 Господарського процесуального кодексу України вводить поняття "сторона", яке охоплює позивача і відповідача. Сторони - суб'єкти матеріально-правових відносин, які виступають на захист своїх інтересів, і на яких поширюється законна сила судового рішення. Сторонами в господарському процесі є учасники спірного матеріального правовідношення. Позивачем є особа, яка має право вимоги (кредитор), а відповідачем - особа, яка повинна виконати зобов'язання (боржник).

Відділ молоді, культури і спорту Джанкойської міської ради не має права вимоги оплати відповідачем заборгованості, оскільки за Договором оренди нежитлових приміщень від 11.10.2005р. Колективне підприємство «Капітал» не брало на себе жодних зобов’язань перед Відділом молоді, культури і спорту Джанкойської міської ради, а останній в свою чергу, взагалі не є стороною за вищезазначеним договором, не є власником об’єкту оренди, в суборенду відповідачеві об’єкт не передавав.

Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

За змістом коментованої статті порушення права чи законного інтересу або спір щодо них повинні існувати на момент звернення до суду. Якщо в результаті розгляду справи виявиться, що порушення відсутнє, суд має відмовити в позові.

Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Пунктом 1 статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Повнота судового пізнання фактичних обставин справи передбачає, з одного боку, залучення всіх необхідних доказів, а з іншого, - виключення зайвих доказів. З усіх поданих особами, що беруть участь у справі, доказів суд повинен відібрати для подальшого дослідження та обґрунтування мотивів рішення лише ті з них, які мають зв'язок із фактами, що підлягають установленню.

Договір № 1 про спільну діяльність від 05.01.2009р.не може бути прийнятий судом у якості допустимого доказу виникнення зобов’язань, оскільки позивачем не підтверджені повноваження на укладання зазначеного договору на підставі Договору оренди на 9/100 частин вбудовано-пристроєних приміщень бібліотеки, що розташовані в місті Джанкой по вул.. Леніна, 48. Крім того, у матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що Джанкойською міською радою були делеговані права на отримання оплати за комунальні послуги приміщення, що орендується відповідачем, Відділу молоді, культури і спорту Джанкойської міської ради.

Іншого сторонами всупереч вимогам статті 33 Господарського процесуального кодексу України не доведено.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на позивача відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В позові відмовити.

За згодою представника у судовому засіданні 20.07.2010р. оголошено вступну і резолютивну частини рішення. Мотивувальна частина рішення оформлена відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України та підписана 20.07.2010р. Рішення може бути оскаржено в порядку та строки передбачені статтями 91-93 Господарського процесуального кодексу України. Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Барсукова А.М.