Рішення № 10446790, 16.07.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 201

РІШЕННЯ

Іменем України

16.07.2010Справа №2-33/2099-2010 за позовом дочірнього підприємства «Самміт-Крим» (95034, м.Сімферополь, вул. Київська, 125-б)

до відповідача Сімферопольського регіонального центру оцінювання якості освіти (95026, м.Сімферополь, вул.Семашко, 15)

про стягнення 5689,00 грн.

Суддя Радвановська Ю.А.

Представники:

Позивача: Петричук Володимир Ростиславович, представник, довіреність від 07 квітня 2010 року, ДП «Самміт-Крим».

Відповідача: Паніна Павлина Євгенівна, представник, довіреність від 01 квітня 2010 року № 01-11.09/76, Сімферопольський регіональний центр оцінювання якості освіти.

Суть спору: дочірнє підприємство «Самміт-Крим» звернулося до господарського суду АР Крим з позовною заявою до відповідача, Сімферопольського регіонального центру оцінювання якості освіти, та просив стягнути заборгованість в сумі 4714.87 грн. та неустойку в сумі 968.00 грн..

Позовні вимоги вмотивовані невиконанням відповідачем грошового зобов’язання, що виникло у зв’язку з несплатою поставлених позивачем друкованих видань на підставі договору підписки № 10/372 та обґрунтовані порушенням статей 610, 611, 612 Цивільного кодексу України та статті 229 Господарського кодексу України.

В процесі розгляду справи позивачем було надано заяву, в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України, про збільшення позовних вимог (т.1, а.с. 53-54). Так, дочірнє підприємство «Самміт-Крим» просило стягнути з Сімферопольського регіонального центру оцінювання якості освіти заборгованість в сумі 4714.87 грн. та неустойку в сумі 1504.00 грн..

Відповідач із заявленими позовними вимогами не погодився з тих підстав, що ним не було здійснено передплату видань, що повинні були бути поставлені згідно умов спірного договору, у зв’язку з чим позивач здійснював їх поставку на свій ризик, що унеможливлює відповідальність замовника за прострочку їх оплати. Також відповідачем оспорювалася кількість видань, поставлених йому за твердженням дочірнього підприємства «Самміт-Крим».

Після перерві, оголошеної у судовому засіданні 12 липня 2010 року всі представники сторін з’явилися у судове засідання.

Розгляд справи відклався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 27 травня 2010 року строк вирішення даного спору продовжувався за згодою сторін на підставі статті 69 Господарського процесуального кодексу України (т.1, а.с. 23).

Згідно зі статтями 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні представникам сторін було роз'яснено процесуальні права та обов'язки.

За клопотанням представників сторін, відповідно до статті 10 Конституції України, статті 10 Закону України «Про судоустрій України», пояснення та клопотання по справі надавалися ними російською мовою.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд –

           встановив:

З матеріалів справи вбачається та не заперечується сторонами, що в липні 2009 року між дочірнім підприємством «Самміт-Крим» та Сімферопольським регіональним центром оцінювання якості освіти був укладений договір підписки та поставки періодичних видань № 10/372 (т.1, а.с. 9), згідно з пунктами 1 та 2 якого останній доручає, а дочірнє підприємство «Самміт-Крим» приймає на себе обов’язок з підписання на періодичні видання та їх доставки.

Так, в пунктах 2.1 та 2.2 договору зазначена адреса, за якою повинна здійснюватися поставка: м. Сімферополь, вул. Семашко, 15, та уповноважений отримувач – Харченко Т.О..

Пунктом 2.3 договору встановлений перелік видань, що будуть поставляться, графік поставки та їх вартість.

У пункті 2.4 договору зазначено, що дочірнє підприємство «Самміт-Крим» поставляє видання за адресою, зазначеною у рахунку, у робочі дні у стандартній упаковці.

Згідно з пунктом 2.5 договору факт отримання видань посвідчується підписом отримувача (або уповноваженої особи) в маршрутному листі кур’єра дочірнього підприємства «Самміт-Крим».

Сума договору встановлена сторонами в розмірі 6968.12 грн. (пункт 3.1 договору).

Оплата, у відповідності до пункту 3.2, здійснюється Сімферопольським регіональним центром оцінювання якості освіти шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок дочірнього підприємства «Самміт-Крим» протягом десяти днів від дати виставлення рахунку.

Згідно з пунктом 3.3 договору дочірнє підприємство «Самміт-Крим» зобов’язалося поставляти видання відповідно до оплаченого періоду підписки.

Пунктами 3.5; 5.1 та 5.2 договору передбачена відповідальність сторін за порушення взятих на себе згідно з даним договором обов’язків.

Договір набрав чинності з дня його підписання строком до 31 грудня 2009 року (пункт 5.4).

На виконання пункту 3.2 договору дочірнім підприємством «Самміт-Крим» був виданий рахунок № 10/372 на суму 6968.12 грн. (т.1, а.с. 8).

Але, у зв’язку з тим, що Сімферопольський регіональний центр оцінювання якості освіти є бюджетною організацією, а кошти на проплату виставленого рахунку визелени не були, гарантійними листами від 04 червня 2009 року та 20 вересня 2009 року відповідач гарантував оплату рахунку № 10/372 на суму 6968.12 грн. в строк до 01 серпня 2009 року та до 01 жовтня 2009 року відповідно (т.1, а.с. 15, 16).

Як стверджує позивач, він розцінив зазначені листи як гарантію проплати підписки та поставки видань, у зв’язку з чим почав виконання своїх обов’язків за договором № 10/372 та протягом періоду з 01 липня 2009 року по 01 жовтня 2009 року здійснив поставку продукції, яка була прийнята відповідачем без заперечень.

Оскільки, в останньому гарантійному листі від 20 вересня 2009 року відповідач зобов’язався оплатити рахунок № 10/372 за договором в строк до 01 жовтня 2009 року, дочірнє підприємство «Самміт-Крим» звернулося до Сімферопольського регіонального центру оцінювання якості освіти з відповідною вимогою, на що листом від 09 жовтня 2009 року вих.. № 05-11.09/525 відповідач повторно повідомив про неможливість здійснити оплату у зв’язку з ненадходженням бюджетних коштів, з огляду на що запропонував припинити поставку видань. Також, відповідач зазначив, що згодний або здійснити оплату вартості тих видань, що вже були поставлені на підставі договору № 10/372 за період з 01 липня 2009 року по 09 жовтня 2009 року, або повернути їх, у зв’язку з чим просив повідомити про намір щодо укладення додаткової угоди до укладеного між сторонами у справі договору (т.1, а.с. 14).

Одночасно, відповідач припинив прийняття видань від позивача, що також було підтверджено представниками сторін в процесі розгляду даної справи.

Листом від 12 жовтня 2009 року позивач, посилаючись на гарантійні листи відповідача як на підставу для здійснення поставки, відповів, що повернення поставлених видань може мати місце лише у разі наявності на те згоди відповідних видавництв (т.1, а.с. 12).

26 жовтня 2009 року Сімферопольський регіональний центр оцінювання якості освіти надіслав на адресу позивача листа вих. № 05-11.09/533, у якому підтвердив свій намір вважати 09 жовтня 2009 року днем закінчення строку підписки та ще раз гарантував оплату видань, що вже були поставлені в строк до 09 жовтня 2009 року, одразу після надходження бюджетних коштів (т.1, а.с. 11).

У відповіді від 31 жовтня 2009 року дочірнє підприємство «Самміт-Крим» погодилося вважати 31 жовтня 2009 року узгодженою датою припинення періоду підписки (т.1, а.с. 17). Поряд з даним листом відповідачу було надіслано акт звірення взаєморозрахунків для підписання.

Листом від 05 листопада 2009 року вих.. № 01-11.09/556 Сімферопольський регіональний центр оцінювання якості освіти виразив незгоду з відомостями, викладеними в акті звірення взаєморозрахунків, надісланому на його адресу позивачем, та підтвердив отримання видань за спірним договором на суму 2898.68 грн., у зв’язку з чим запропонував надіслати іншій акт із реальним відображенням фактично отриманої продукції (т.1, а.с. 18).

В наступному, не досягнувши згоди щодо кількості видань, які були фактично поставлені та отримані за договором № 10/372, дочірнє підприємство «Самміт-Крим» звернулося до господарського суду АР Крим із даним позовом.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Оскільки зі змісту спірного договору вбачається, що він за своєю природою є договором поставки, спірні правовідносини у даній справі повинні розглядатися з урахуванням глави 54 Цивільного кодексу України та загальних положень Господарського кодексу України про господарські зобов’язання.

Згідно зі статтею 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Так, обґрунтовуючи свої вимоги, позивач посилається на той факт, що ним згідно з умовами та графіком, передбаченими договором № 10/372, було здійснено поставку друкованих видань на адресу відповідача на суму 4714.87 грн..

При цьому, він зазначає, що незважаючи на те, що пунктом 3.2 договору встановлена оплата товару протягом десяти днів з дня виставлення рахунку, а він, за його твердженням був виставлений разом із підписанням договору – 01 липня 2009 року, в наступному сторони домовилися, що оплата поставлених видань буде здійснена після надходження відповідачу бюджетних коштів на відповідні рахунки.

У якості гарантії такої домовленості Сімферопольським регіональним центром оцінювання якості освіти було надіслано два листа від 04 червня 2009 року та 20 серпня 2009 року, у яких він зобов’язався оплатити рахунок № 10/372 в строк до 01 серпня 2009 року та 01 жовтня 2009 року відповідно (т.1, а.с. 13, 14) .

Відповідач, в свою чергу, протягом розгляду даної справи, не заперечував факту отримання видань за договором № 10/372, однак, стверджував, що сума, яку позивач визначив як вартість поставленого товару не відповідає дійсності, тоді як фактично за період з 01 липня 2009 року по 09 жовтня 2009 року ним було отримано товару на суму 2898.68 грн..

Таку позицію сторони відобразили в акті звірення взаєморозрахунків від 29 квітня 2010 року (т.1, а.с. 45).

Крім того, відповідач зазначає, що оскільки ані в спірному договорі, ані в рахунку № 10/372 не було зазначено дату їх складання, обов’язку оплачувати товар згідно з пунктом 3.2 договору у нього не виникло.

Але, суд не може погодитися з таким твердженням відповідача, оскільки в гарантійних листах (т.1, а.с. 13, 14) Сімферопольський регіональний центр оцінювання якості освіти підтвердив отримання рахунку № 10/372 та зобов’язався здійснити передплату по договору підписки в сумі 6968.12 грн. в строк до 01 серпня 2009 року.

Отже, суд дійшов висновку, що обов’язок оплатити рахунок № 10/372 виник у відповідача 01 серпня 2009 року.

Позивач зазначає, що зі змісту укладеного між сторонами у справи договору вбачається, що він придбає друковані видання у інших контрагентів, у зв’язку з чим період підписки складає не менш як півріччя, через що спірним договором і був передбачений обов’язок відповідача здійснити передплату в розмірі вартості усіх видань, які повинні були бути поставлені за період з липня по грудень 2009 року.

При цьому, у пункті 2.2 договору чітко встановлена особа, яка уповноважена отримувати видання від імені Сімферопольського регіонального центру оцінювання якості освіти – Харченко Т.О., тоді як відповідач стверджує, та це підтверджується маршрутними листами (т.1, а.с. 57-166), не вся продукція за договором була отримана саме цією особою.

З метою встановлення кількості видань, які були отримані саме Харченко Т.О., відповідач просив призначити у справі почеркознавчу експертизу, однак, суд відмовив у задоволенні цього клопотання, оскільки позивачем цей факт не заперечувався.

Так, представник позивача пояснив, що поставка здійснювалася кур’єром, який мав ще значну кількість аналогічний замовлень, у зв’язку з чим він був позбавлений можливості чекати саме Харченко Т.О. для вручення видань, яка інколи була відсутня на місці у встановлений договором час (пункт 2.1 договору), тоді як вручення товару іншій уповноваженій особі є загальною практикою, а заперечень та претензій щодо недоотримання видань від відповідача позивачу до 09 жовтня 2009 року не надходило.

Крім того, позивач посилається на пункт 2.5 договору, згідно з яким факт отримання видань посвідчується підписом отримувача (або уповноваженої особи) в маршрутному листі кур’єра дочірнього підприємства «Самміт-Крим».

Отже, оскільки позивачем не заперечувався факт невідповідності всіх підписів, зроблених в підтвердження факту отримання Сімферопольським регіональним центром оцінювання якості освіти, підпису Харченко Т.О., суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача про призначення у справі судової почеркознавчої експертизи.

Так, позивач стверджує, що ним було поставлено відповідачу друкованих видань на суму 4717.87 грн., до якої також було включено вартість недопоставлених, у зв’язку з відмовою в їх прийнятті, видань.

Відповідачем не оспорююється прийняття товару на суму 2898.68 грн., що також підтверджується актом звірення взаєморозрахунків (т.1, а.с. 45) та визнається наявність заборгованості перед позивачем на зазначену суму.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Господарське зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 202 Господарського кодексу України).

Таким чином, за відсутності заперечень сторін, суд вважає позовні вимоги дочірнього підприємства «Самміт-Крим» про стягнення з Сімферопольського регіонального центру оцінювання якості освіти заборгованості за поставлену продукцію в сумі 2898.68 грн. такими, що обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Щодо залишку заборгованості в сумі 1819.19 грн. суд зазначає наступне.

Як було встановлено судом, ця сума складається з вартості видань, поставлених Сімферопольському регіональному центру оцінювання якості освіти, але неуповноваженій на це особі, а також з вартості видань, закуплених дочірнім підприємством «Самміт-Крим», але непоставлених відповідачу, у зв’язку з відмовою в їх прийнятті в жовтні 2009 року.

В обґрунтування наявності підстав для стягнення цієї суми позивач посилається на те, що претензій щодо непоставки продукції протягом липня – серпня 2009 року відповідачем заявлено не було, а станом на жовтень видання вже були замовлені та отримані від інших контрагентів, у зв’язку з чим повернути їх у зв’язку з надходженням 09 жовтня 2009 року листа відповідача про відсутність наміру здійснювати приймання видань у наступному, вже не було можливості.

Згідно зі статтею 689 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

Право відмови від договору регулюється статтями 665, 666, 670, 672, 686 Цивільного кодексу України. Цими ж правовими нормами передбачене і право покупця відмовитися від прийняття товару.

Так, згідно з вищепереліченими нормами покупець має право відмовитися від договору або від прийняття товару у разі відмови продавця передати товар, невиконання продавцем обов’язку передати приналежності товару та документи, що стосуються товару, у разі порушення умови договору щодо кількості або асортименту товару та у разі передачі товару з порушенням вимоги про тару або упаковку.

Умовами договору, укладеного між сторонами у справі, право покупця від договору не передбачено.

Частиною 2 статті 689 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов'язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

Зі змісту договору № 10/372 договору вбачається, що відповідач зобов’язався здійснити передплату підписки на періодичні видання та прийняти їх протягом періоду з липня по грудень 2009 року.

Пунктом 4.1 договору № 10/372 передбачено, що зміна асортименту видань можлива лише з наступного підписного місяця та здійснюється на підставі письмової заяви, яка повинна бути надіслана замовником на адресу дочірнього підприємства «Самміт-Крим» не пізніше 18 числа поточного місяця.

Як було встановлено судом та не заперечувалося сторонами у справі, у зв’язку з відсутністю бюджетних коштів відповідачем оплата проведена не була та 09 жовтня 2009 року він звернувся до позивача з пропозицією припинити поставку періодичних видань.

Частиною 4 статті 690 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо покупець без достатніх підстав зволікає з прийняттям товару або відмовився його прийняти, продавець має право вимагати від нього прийняти та оплатити товар або має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

Так, позивач просить прийняти та оплатити, зокрема, вартість видань, які не були прийняти відповідачем в жовтні 2009 року, але вже були замовлені у інших контрагентів.

Однак, на вимогу суду позивачем не було надано належного розрахунку суми позову в цієї частині, а також докази, які б підтверджували кількість та назви видань, які були замовлені для поставки Сімферопольському регіональному центру оцінювання якості освіти в жовтні 2009 року згідно з умовами договору № 10/372.

Одночасно, позивачем також не було надано доказів отримання уповноваженою особою відповідача усіх друкованих видань згідно з графіком, встановленим умовами спірного договору.

При цьому, докази, надані позивачем в обґрунтування понесених витрат (т.2, а.с. 31-53), суд розцінює критично, оскільки з їх змісту не вбачається, які саме та у якій кількості друковані видання були замовлені саме на виконання договору № 10/372, укладеному з відповідачем.

В силу вимог статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на вимогу своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Господарський суд, згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 81 Господарського процесуального кодексу України господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору.

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги дочірнього підприємства «Самміт-Крим» про стягнення з Сімферопольського регіонального центру оцінювання якості освіти 1819.19 грн. такими, що підлягають залишенню без розгляду на підставі пункту 5 частини 1 статті 81 Господарського процесуального кодексу України.

Також, позивач просив стягнути з відповідача неустойку, передбачену пунктами 3.5 та 5.2 договору № 10/372 в сумі 1 504.00 грн., та нараховану за період з 01 липня 2009 року по 10 квітня 2010 року.

Однак, суд вважає можливим задовольнити вказані вимоги лише частково з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Позивач просить застосувати санкції, передбачені пунктами 3.5 та 5.2 спірного договору.

Однак, суд звертає увагу на наступне.

Згідно з пунктом 3.5 договору штрафні санкції застосовуються у розмірі подвійної ставки НБУ у рази невиконання суб’єктами договору обов’язків протягом встановленого строку.

А пунктом 5.2 передбачено, що за неналежне виконання обов’язків за договором продавець виплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочки.

По-перше, зі змісту цих пунктів вбачається, що ними передбачений один і той же вид відповідальності за порушення зобов’язань за цим договором – стягнення пені, розмір якої обмежений подвійною обліковою ставкою НБУ, що, на думку суду, виключає їх одночасне застосування з метою нарахування пені у подвійному розмірі.

А по-друге, пунктом 5.2 договору сторони передбачили відповідальність тільки для продавця, тоді як відповідач є покупцем за даним договором.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Частинами 1 та 3 статті 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків (частина 1 статті 624 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статей 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Позивач просить стягнути з відповідача 1504.00 грн. пені за період з 01 липня 2009 року по 10 квітня 2010 року, тобто, як було роз’яснено представником позивача, з моменту виставлення рахунку № 10/372 до часу подання позову до суду.

Згідно з пунктом 3.2 договору оплата здійснюється особою, що підписується, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок дочірнього підприємства «Самміт-Крим» протягом десяти днів з дати виставлення рахунку.

Суд погоджується з доводами представника відповідача, що рахунок № 10/372 не містить дати його виставлення, як і відсутні докази його надсилання відповідачу та його отримання останнім.

Однак, з матеріалів справи вбачається, що в гарантійному листі від 04 червня 2009 року відповідач підтвердив отримання рахунку № 10/372 та гарантував його оплату в строк до 01 серпня 2009 року (т.1, а.с. 14).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що обов’язок оплатити рахунок № 10/372 виник у відповідача 01 серпня 2009 року.

Згідно з частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Отже, нарахування штрафних санкцій за прострочення відповідачем свого обов’язку з оплати підписки та поставки друкованих видань за договором № 10/372 повинно, на думку суду, здійснюватися за період з 01 серпня 2009 року по 01 лютого 2010 року.

Так, судом був проведений наступний розрахунок:

-          2998.68 х (2 х 11.0000 / 365 = 0.060273) х 11 / 100 = 19.21 грн.;

-          2998.68 х (2 х 10.2500 / 365 = 0.056164) х 173 / 100 = 281.64 грн., усього 300.85 грн.

Таким чином, стягненню підлягає пеня в сумі 300.85 грн., в частині стягнення з відповідача пені в сумі 1203.15 грн. слід відмовити.

Судові витрати, згідно зі статтею 49 Господарського процесуального кодексу України, понесені позивачем у зв’язку зі зверненням до господарського суду із даним позовом, суд покладає на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

За згодою представників сторін, у судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись пунктом 5 частини 1 статті 81, статтями 82-84 Господарського процесуального Кодексу України, суд

вирішив:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Сімферопольського регіонального центру оцінювання якості освіти (95026, м.Сімферополь, вул.Семашко, 15; р/р 35214001003300, МФО 824026 в ДУ ДКУ в АРК в м.Сімферополі, ОКПО 34459431) на користь дочірнього підприємства «Самміт-Крим» (95034, м.Сімферополь, вул. Київська, 125-б; р/р 26000011038800 в АКІБ «УкрСіббанк» м.Харків, МФО 351005, ОКПО 31885749) 2898.68 грн. заборгованості, 300.85 грн. пені, 57.37 грн. державного мита та 236.00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4.          В частині стягнення з Сімферопольського регіонального центру оцінювання якості освіти (95026, м.Сімферополь, вул.Семашко, 15; р/р 35214001003300, МФО 824026 в ДУ ДКУ в АРК в м.Сімферополі, ОКПО 34459431) пені в сумі 1203.15 грн. – відмовити.

5.          В частині стягнення з Сімферопольського регіонального центру оцінювання якості освіти (95026, м.Сімферополь, вул.Семашко, 15; р/р 35214001003300, МФО 824026 в ДУ ДКУ в АРК в м.Сімферополі, ОКПО 34459431) заборгованості в сумі 1819.19 грн. – позовні вимоги залишити без розгляду.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Радвановська Ю.А.