Рішення № 104408291, 15.02.2022, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 953/11410/21

н/п 2/953/678/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

15 лютого 2022 року Київський районний суд м.Харкова в складі:

головуючого судді Зуб Г.А.,

за участю секретаря Черниш О.М.,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Фінанс», третя особа приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Ярмоленко Олександр Валентинович про захист прав споживачів шляхом визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, та відшкодування моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшла вказана позовна заява, в якій позивач просить визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №6565 від 12.03.2021 ПН ОРНО Київської області Головкіної Я.В.; стягнути з відповідача на користь позивача 440 грн. стягнутих за вказаним виконавчим написом, моральну шкоду в розмірі 21228,00 грн., та витрати пов`язані у зв`язку із розглядом справи.

Позовні вимоги мотивовані наступним. 29.05.2021 у мобільному додатку «Дія» позивачем були виявлені відомості щодо виконавчого провадження відносно неї про стягнення коштів на користь відповідача за оспорюваним виконавчим написом. 04.06.2021 позивач ознайомилась з матеріалами ВП №65156012, і дізналась про вчинений виконавчий напис, який позивач вважає незаконним, оскільки розрахунок боргу за кредитним договором є космічним, та позивач з ним не погоджується, та на думку позивача минули будь-які строки давності за укладеним 05.07.2013 кредитним договором №006-20420-050713 між позивачем та банком. Також позивач просить стягнути з відповідача моральну шкоду, яку вона оцінює у 21228 грн., оскільки після того як позивач дізналась про виконавчий напис у неї погіршився стан здоров`я, та вона перебувала на лікарняному. Також, 07.06.2021 з позивача було стягнуто на користь відповідача кошти в розмірі 440 грн. за оспорюваним виконавчим написом, які вона в своєму позові просить стягнути з відповідача, та витрати, які пов`язані з розглядом справи.

Відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила їх задовольнити, та надала згоду на заочний розгляд справи.

Інші учасники судового розгляду в судове засідання не з`явились, повідомлялись у встановленому законом порядку.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача, та третьої особи в заочному провадженні за згодою позивача, та за наявними в справі доказами.

15.06.2021 вказана позовна заява надійшла до Київського районного суду м. Харкова, та розподілена судді Зуб Г.А.

15.06.2021 позивач разом з позовною заявою звернулась до суду із заявою про забезпечення позову по вказаній справі, яка розподілена судді Зуб Г.А.

25.06.2021 судом здійснено електронний запит з Реєстру територіальної громади м. Харкова для встановлення місцеперебування позивача, відповідь на який надано 25.06.2021.

Ухвалою судді від 29.06.2021 року прийнято до розгляду вказану заяву, та відкрито провадження в ній за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 29.06.2021 року заяву про забезпечення позову задоволено частково, та зупинено стягнення за ВП №65156012 на підставі оскаржуваного виконавчого напису, вчиненого 12.03.2021 ПН ОРНО Київської області Головкіною Я.В. за реєстр. №6565.

Ухвалою суду від 30.09.2021 року закрито підготовче провадження по вказаній справі, та справу призначено до судового розгляду по суті.

Протокольною ухвалою суду від 15.02.2022 постановлено здійснювати розгляд справи у заочному порядку.

Судом встановлено, що позивач є інвалідом ІІ групи, та 05.07.2013 між нею та ПАТ «Дельта Банк» укладено заяву №006-20420-050713, за умовами якої позивачу встановлений розмір кредитного ліміту в розмірі 50000 грн. з Тарифний пакетом: кредитна картка №1 для своїх в Кредитпромбанку зі строком ліміту кредитної лінії 364 календарних дні правом пролонгації з погодженими умовами надання кредитної картки та тарифами.

18.06.2020 року між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «ФК «Сіті Фінанс» укладено договір про відступлення прав вимоги, відповідно до якого відповідач набув прав вимоги за кредитним договором укладеним з позивачем.

ТОВ «ФК «Сіті Фінанс» було спрямовано позивачу повторно повідомлення про відступлення прав вимоги за договором.

Судом встановлено, що 12 березня 2021 року приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіною Я.В. вчинено виконавчий напис за реєстр. №6565 про звернення стягнення з ОСОБА_1 , яка є боржником за кредитним договором 006-20420-050713 від 05 липня 2013 року, укладеним з ПАТ «Дельта Банк», правонаступником усіх прав та обов`язків якого, на підставі Договору Відступлення Прав Вимоги за кредитними договорами від 18 червня 2020 є ТОВ «ФК «Сіті Фінанс», який є стягувач, заборгованість за кредитним договором 006-20420-050713 від 05 липня 2013 року. Строк платежу за кредитним договором 006-20420-050713від 05липня 2013року настав. Боржником допущено прострочення платежів. Стягнення заборгованості проводиться за період з 18.06.2020 по 05.03.2021. Сума заборгованості складає 49741,49 грн., в тому числі: прострочена заборгованість за сумою кредиту становить 38324,27 грн., прострочена заборгованість за комісією становить 0,00 грн., прострочена заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом становить 10292 грн. 22 коп., строкова заборгованість за сумою кредиту становить 0,00 грн., строкова заборгованість за комісією становить 0,00 грн., строкова заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом становить 0,00 грн., строкова заборгованість за пенями становить 0,00 грн., строкова заборгованість за штрафами становить 1125,00 грн. Загальна сума, що підлягає стягненню 50241,49 грн.

Вказаний виконавчий напис відповідачем було пред`явлено до примусового виконання приватному виконавцеві виконавчого округу Харківської області Ярмоленко О.В., за яким було відкрито виконавче провадження ВП №65156012, та звернено стягнення на доходи боржника.

Позивач, дізнавшись про існування вказаного виконавчого напису нотаріуса звернулась до суду за захистом свого права.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

При цьому, відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з частиною першої статті 1 Закону України від 2 вересня 1993 року № 3425-XII Про нотаріат нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом Про нотаріат та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону Про нотаріат). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України Про нотаріат ). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України Про нотаріат та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.

Згідно зі статтею 87 Закону України Про нотаріат для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України Про нотаріат визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону, нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти наступних висновків.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло у стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України Про нотаріат ). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які, згідно із відповідним Переліком, є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України Про нотаріат , захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Тому, суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України Про нотаріат у такому спорі, суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису, боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України у справі №6-887цс17.

З тексту оспорюваного виконавчого напису від 12 березня 2021 року вбачається, що приватний нотаріус, при вчиненні нотаріальної дії, керувався ст.ст. 87-91 Закону України Про нотаріат та пунктом 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою КМУ від 29.06.1999 року за № 1172.

Постановою Кабінету Міністрів України №1172 від 29 червня 1999 року затверджено Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів (далі Перелік ).

Постановою Кабінету Міністрів №622 від 26.11.2014 року Перелік доповнено розділом Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин та до нього включені кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями.

Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року (справа № 826/20084/14) визнано незаконною та не чинною з моменту прийняття Постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 року Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів в частині доповнення переліку після розділу Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами новим розділом такого змісту, відповідно до якого для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості . Зобов`язано Кабінет Міністрів України опублікувати резолютивну частину постанови суду про визнання незаконною та нечинною Постанови Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 року Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів в частині, у виданні, в якому її було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили. Постанова набрала законної сили з моменту її проголошення.

Підставою для скасування вказаного нормативного акту стало те, що саме по собі включення тих чи інших документів, які встановлюють заборгованість, до Переліку, не засвідчує безспірності заборгованості чи іншої відповідальності боржника перед стягувачем, а їх безспірний характер повинен бути затверджений відповідними документами, відповідно до умов вчинення виконавчих написів, закріплених у статті 88 Закону України Про нотаріат. Встановлення оскаржуваною постановою виключного переліку документів, необхідних для отримання виконавчого напису, звужує передбачені статтею 88 Закону України Про нотаріат умови вчинення виконавчих написів і не відповідає положенням статті 87 цього Закону.

При прийнятті постанови від 22.02.2017 року, судом застосовано вимоги положення п. 10.2 Постанови Пленуму ВАС України від 20.05.2013 року № 7 Про судове рішення в адміністративній справі , згідно якого визнання акта суб`єкта владних повноважень нечинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акта.

Суд, з метою недопущення порушень прав та законних інтересів осіб, що є позичальниками, вважав за необхідне визнати нечинною Постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 року Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів в частині, з моменту її прийняття.

Згідно ч. 5 ст. 254 КАС України в редакції, що діяла на момент ухвалення вказаного судового рішення, постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.

Таким чином, постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у справі № 826/20084/14 набрала законної сили цього ж дня - 22.02.2017 року, отже і п.2 постанови Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 року Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів також втратив чинність з цього дня.

Відповідно до статті 124 Конституції України, ст. 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Резолютивну частину постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у № 826/20084/14 опубліковано в інформаційному бюлетені Офіційний вісник України від 21.03.2017 року № 23.

В подальшому, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року у справі № 826/20084/14, постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року залишено без змін.

Велика Палата Верховного Суду постановою від 20.06.2018 року у справі № 826/20084/14 відмовила в задоволенні заяви про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року, не знайшовши підстав для такого перегляду.

Верховний Суд у своїй постанові від 12 березня 2020 року у справі № 757/24703/18-ц (провадження № 61-12629св19) дійшов висновку, що оскільки серед документів, наданих банком нотаріусу для вчинення виконавчого напису, відсутній оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів), за яким стягнення заборгованості може провадитися у безспірному порядку, а надана нотаріусу анкета-заява позичальника не посвідчена нотаріально, отже не могла бути тим договором, за яким стягнення заборгованості могло бути проведено у безспірному порядку шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

До аналогічних по суті висновків дійшов Верховний Суд й у постановах від 21 жовтня 2020 року у справі № 172/1652/18 та від 15 квітня 2020 року у справі №158/2157/17.

Як вбачається з матеріалів справи, оскаржений виконавчий напис вчинений нотаріусом 12 березня 2021 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, й Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджений постановою Кабінет Міністрів України №1172 від 29.06.1999 року у редакції, станом на час вчинення оспорюваного виконавчого напису приватним нотаріусом ОРНО Київської області Головкіною Я.В. 12.03.2021, стосувався лише нотаріально посвідчених договорів і не міг застосовуватись до кредитних договорів, які укладено у простій письмовій формі. Доказів надання нотаріусу нотаріально посвідченого договору для вчинення оспорюваного виконавчого напису до суду також надано не було.

До суду надано копію заяви 006-20420-050713 від 05 липня 2013 року укладеної між ПАТ «Дельта Банк» та позивачем, відповідно до якої строк її дії становить 364 дні, та доказів її пролонгації матеріали справи не містять, а тому після закінчення дії кредитного договору відповідачем нараховувались позивачу відсотки, штрафи, оскільки періодом стягнення є з 18.06.2020 по 05.03.2021.

За вказаних обставин, суд приходить до висновку про те, що наявна заборгованість в оспорюванню виконавчому написі не є безспірною, а тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

Разом з тим, позовні вимоги ОСОБА_1 щодо стягнення моральної шкоди задоволенню не підлягають, з огляду на наступні обставини.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Згідно з частинами першою та другою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) захисту необхідно розуміти такий, що призводить до поновлення порушеного права, є адекватним наявним обставинам.

Згідно зі ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до пункту 3 Постанови Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 № 4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди , під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства, моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Пунктом 5 вказаної Постанови визначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілої, тяжкість вимушених змін у її життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілої - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості (пункт 9 вказаної Постанови).

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Вказаний висновок викладений в Постанові Верховного Суду від 13.05.2020 у справі № 638/8636/17-ц.

Таким чином, відповідальність за шкоду вимагає встановлення складу правопорушення, елементами якого є шкода, протиправна поведінка, причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Факт наявності моральної шкоди потребує доведення у встановленому законом порядку, оскільки така шкода є самостійним видом шкоди, і умовою цивільно-правової відповідальності.

Відповідно до статті 81 Цивільного процесуального кодексу, сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Позивачем не надано доказів на підтвердження наявності заподіяної їй моральної шкоди, причинного зв`язку між шкодою і протиправними діяннями відповідача, що на підставі статті 81 ЦПК України, є процесуальним обов`язком позивача. Посилання позивача, що вона внаслідок хвилювання через оспорюваний виконавчий напис перебувала на стаціонарному лікуванні з 02.06.2021 по 04.06.2021, не є підставою для відшкодування моральної шкоди, оскільки в позивач в своєму позові сама зазначає, що ознайомилась вона з ВП та оспорюваним виконавчим написом лише 04.06.2021, тобто після проходження лікування.

Отже, позивачем не доведено належними та допустимими доказами факту заподіяння їй моральних страждань чи втрат немайнового характеру, і відповідно, заподіяння моральної шкоди, розмір якої ніяк не обґрунтований, у зв`язку з чим суд приходить до висновку щодо відмови в задоволенні цих позовних вимог.

Що стосується вимоги щодо стягнення 440 грн. безпідставно стягнутих коштів на підставі оспорюваного виконавчого напису, то доказів їх стягнення за весь час розгляду справи до суду не надано, що також є обов`язком самого позивача, та в самому позові позивач зазначила, що вони будуть надані після їх отримання, а тому дана позовна вимога є передчасною, та задоволенню також не підлягає.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат пов`язаних з розглядом справи.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з розглядом справи, входить до предмета доказування у справі. Витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Позивачем не надано жодних доказів на підтвердження попереднього розрахунку суми судових витрат, що зазначені в позові, а тому в задоволенні вказаної вимоги також слід відмовити.

Відповідно до ст. 141 ч.1 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь держави витрати по оплаті судового збору в розмірі 908 грн. пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 3,4, 12, 76, 141, 263-265,280-281, 306 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 дотовариства зобмеженою відповідальністю«Фінансова компанія«Сіті Фінанс»»,третя особа приватнийвиконавець виконавчогоокругу Харківськоїобласті ЯрмоленкоОлександр Валентиновичпро захистправ споживачівшляхом визнаннявиконавчого написунотаріуса таким,що непідлягає виконанню,та відшкодуванняморальної шкоди задовольнити частково.

Визнати виконавчий напис від 12 березня 2021 року за реєстровим №6565, вчинений приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіною Яною Вікторівною про звернення стягнення з ОСОБА_1 , на користь ТОВ «Фінансова компанія «Сіті Фінанс» заборгованості за кредитним договором 006-20420-050713 від 05.07.2013 року в загальному розмірі 50241 грн. 49 коп. - таким, що не підлягає виконанню.

Стягнути з ТОВ «Фінансова компанія «Сіті Фінанс» на користь держави судовий збір в розмірі 908 (дев`ятсот вісім) гривень 00 коп.

В решті позову відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач ОСОБА_1 , місцеперебування: АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 .

Відповідач товариство з обмеженою відповідальністю «фінансова компанія «Сіті Фінанс», місцезнаходження: м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 37/41, код ЄДРПОУ 39508708.

Третя особа приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Ярмоленко Олександр Валентинович, місцезнаходження: м. Харків, пров. Поштовий, буд. 5.

Повний текст рішення у зв`язку з введенням воєнного стану виготовлено 04 травня 2022 року.

СУДДЯ Г.А. ЗУБ