Рішення № 104353281, 10.05.2022, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 травня 2022 року ЛуцькСправа № 140/17052/21

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Костюкевича С.Ф.,

при секретарі судового засідання Шафранюк І.Ф.,

за участю представника позивача Бугайова А.О.,

представника відповідача Домарацької В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Грандтермінал» до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправними та скасування рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Грандтермінал» (далі позивач, ТзОВ «Грандтермінал») звернулося в суд з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Житомирській області (далі відповідач, ГУ ДПС у Житомирській області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 12.08.2021 №7709/06-30-09-02, №7710/06-30-09-02.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що інспекторами ГУ ДПС у Житомирській області проведено фактичну перевірку нафтобази, на якій здійснює свою господарську діяльність ТзОВ «Грандтермінал», що розташована за адресою: м. Житомир, вул. Корольова, 173, за результатами якої складено акт фактичної перевірки від 09.07.2021 №6668/06-30-09-02, яким встановлено, зокрема, порушення: ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» в частині торгівлі пальним без наявності відповідної ліцензії; ст. 2 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» у зв`язку з виробництвом пального за відсутності відповідної ліцензії. На підставі акту перевірки ГУ ДПС у Житомирській області прийнято 12.08.2021 податкові повідомлення-рішення №7709/06-30-09-02 та №7710/06-30-09-02, якими відповідно застосовано штрафні санкції в сумі 500 000,00 грн. та штрафні санкції в сумі 1 000 000,00 грн.

Вказані податкові повідомлення рішення оскаржувались в адміністративному порядку, однак рішенням ДПС України від 03.12.2021 №27363/6/99-00-06-03-01-06 скаргу залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення без змін.

Позивач не погоджується з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, вважає їх такими, що суперечать положенням чинного законодавства та фактичним обставинам справи, а тому просить їх скасувати.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 16.02.2022 відкрито провадження у даній справі, судовий розгляд справи ухвалено проводити за правилами загального позовного провадження.

Представник відповідача у відзиві на позовну заяву від 22.02.2022 заперечив проти заявлених позовних вимог, зокрема вказав, що в ході проведення перевірки встановлено факт оптового продажу пального платником без ліцензії на право оптової торгівлі пальним, чим порушено вимоги статті 15 Закону України від 19.12.1995 №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального», з урахуванням змін та доповнень, а також встановлено здійснення ТОВ Грандтермінал» виробництва пального без наявної ліцензії чим порушено вимоги ст. 2 Закону України № 481.

З огляду на викладене, відповідач вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є законними, обґрунтованими та такими, що не підлягають скасуванню, а тому просить відмовити у задоволенні позову.

У запереченні на відзив позивач підтвердив свої доводи, зазначені у позовній заяві та просив у задовольнити його позовні вимоги.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю з підстав, наведених у позовній заяві, просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні просила відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позов.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення, враховуючи наступне.

Судом встановлено, що

ТзОВ «Грандтермінал» (код ЄДРПОУ 42819799) є зареєстроване 13.02.2019, основним видом діяльності є складське господарство. Для провадження даного виду господарської діяльності товариством отримано ліцензію на право зберігання пального за №06250414202000858, термін дії з 23.09.2020 по 23.09.2025.

30.06.2021 відповідач видав наказ № 72-п «Про проведення фактичної перевірки ТзОВ «Грандтермінал», згідно якого інспекторами ГУ ДПС у Житомирській області проведено фактичну перевірку господарського об`єкта (нафтобази), що розташована за адресою: м. Житомир, вул. Корольова, 173.

09.07.2021 за результатами перевірки складено акт фактичної перевірки №6668/06-30-09-02, висновком якої встановлено порушення:

- ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» в частині торгівлі пальним без наявності відповідної ліцензії;

- ст. 2 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» у зв`язку з виробництвом пального за відсутності відповідної ліцензії;

- абз. 8 пп. 230.1.2 п. 230.1 ст. 230 ПКУ (зі змінами та доповненнями) платники податку - розпорядники акцизних складів зобов`язані зареєструвати усі акцизні склади в системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового.

12.08.2021 на підставі акту перевірки ГУ ДПС у Житомирській області прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №7709/06-30-09-02 про застосування штрафних санкцій у розмірі 500 000,00 грн. за оптову торгівлю пальним без наявної ліцензії;

- №7710/06-30-09-02 про застосування штрафних санкцій у розмірі 1 000 000,00 грн. за виробництво пального без наявності ліцензії.

Податкові повідомлення рішення оскаржувались в адміністративному порядку, однак рішенням ДПС України від 03.12.2021 №27363/6/99-00-06-03-01-06 скаргу залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення без змін.

Вважаючи прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення протиправними позивач звернувся до суду із позовом про їх скасування.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 №2755-VI (далі - ПК України).

Згідно з п. 75.1 ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Пунктом 80.1 ст. 80 ПК України встановлено, що фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.

Так, згідно з п. 81.1. ст. 81 посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: - направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу; - копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу; - службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п`ятому цього пункту, не дозволяється.

При пред`явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.

У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.

Фактична перевірка проводиться двома і більше посадовими особами контролюючого органу у присутності посадових осіб суб`єкта господарювання або його представника та/або особи, що фактично здійснює розрахункові операції.

Строки проведення фактичної перевірки встановлені статтею 82 цього Кодексу. Відповідно до п. 82.3. тривалість фактичних перевірок не повинна перевищувати 10 діб. Продовження строку таких перевірок здійснюється за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу не більш як на 5 діб.

Порядок оформлення результатів фактичної перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу. Пунктом 86.1. ст. 86 ПКУ передбачено, що результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, або особами, уповноваженими на це у встановленому порядку, у строки, визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов`язаний його підписати.

Акт перевірки - документ, який складається у передбачених цим Кодексом випадках, підтверджує факт проведення перевірки та відображає її результати.

Акт перевірки не може розглядатися як заява або повідомлення про вчинення кримінального правопорушення щодо ухилення від сплати податків.

Довідка перевірки - документ, який складається у передбачених цим Кодексом випадках, підтверджує факт проведення перевірки та відображає її результати і є носієм доказової інформації про невстановлення фактів порушень вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Строк складення акта (довідки) про результати перевірки не зараховується до строку проведення перевірки, встановленого цим Кодексом (з урахуванням його продовження).

У разі незгоди платника податків з висновками акта (довідки) такий платник зобов`язаний підписати такий акт (довідку) перевірки із запереченнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта (довідки) або окремо у строки, передбачені цим Кодексом.

Матеріали перевірки - це: акт (довідка) перевірки з інформативними додатками, які є його невід`ємною частиною; заперечення, надані платником податків до акта (довідки) перевірки (у разі їх наявності на час розгляду); пояснення та їх документальне підтвердження, які надані платником податків відповідно до підпункту 16.1.15 пункту 16.1 статті 16 та відповідно до абзацу другого підпункту 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 розділу I ПКУ.

Порядок оформлення результатів перевірок, що проводяться контролюючими органами, визначеними підпунктом 41.1.2 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, та надання заперечень до них визначається Митним кодексом України.

Згідно п. 86.5. статті 86 ПКУ акт (довідка) про результати фактичних перевірок, визначених статтею 80 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючих органів, які проводили перевірку, реєструється не пізніше наступного робочого дня після закінчення перевірки. Акт (довідка) про результати зазначених перевірок підписується особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та його законними представниками (у разі наявності).

Підписання акта (довідки) таких перевірок особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та/або його представниками та посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку, здійснюється за місцем проведення перевірки або у приміщенні контролюючого органу.

У разі відмови платника податків, його законних представників або особи, яка здійснювала розрахункові операції, від підписання акта (довідки), посадовими особами контролюючого органу складається акт, що засвідчує факт такої відмови. Один примірник акта або довідки про результати перевірки не пізніше наступного робочого дня після його складення реєструється в журналі реєстрації актів контролюючого органу і не пізніше наступного дня після його реєстрації вручається або надсилається платнику податків, його законному представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції.

У разі відмови платника податків або його законних представників від отримання примірника акта (довідки) перевірки чи неможливості його вручення платнику податків або його законним представникам чи особі, яка здійснювала розрахункові операції з будь-яких причин, такий акт або довідка надсилається платнику податків у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. У зазначених в цьому абзаці випадках контролюючим органом складається відповідний акт або робиться позначка в акті або довідці про результати перевірки.

Відповідно до п. 86.6. статті 86 ПКУ відмова платника податків або його законних представників чи особи, яка здійснювала розрахункові операції, від підписання акта перевірки або отримання його примірника не звільняє платника податків від обов`язку сплатити визначені контролюючим органом за результатами перевірки грошові зобов`язання.

Як зазначено у п. 86.7. статті 86 ПКУ у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки (крім документальної позапланової перевірки, проведеної у порядку, встановленому підпунктом 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу), вони мають право подати свої заперечення та додаткові документи і пояснення, зокрема, але не виключно, документи, що підтверджують відсутність вини, наявність пом`якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки).

Такі заперечення, додаткові документи і пояснення є невід`ємною частиною матеріалів перевірки.

Пунктом 86.7.1. статті 86 ПКУ передбачено, що акт перевірки, заперечення до акта перевірки та/або додаткові документи і пояснення, у разі їх подання платником податку у визначеному цим пунктом порядку (далі - матеріали перевірки), розглядаються комісією такого контролюючого органу з питань розгляду заперечень та пояснень до актів перевірок (далі - комісія з питань розгляду заперечень), яка є постійно діючим колегіальним органом контролюючого органу. Склад комісії та порядок її роботи затверджуються наказом керівника контролюючого органу.

Розгляд матеріалів перевірки здійснюється комісією з питань розгляду заперечень контролюючого органу протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів і пояснень відповідно до цього пункту (днем завершення перевірки, проведеної у зв`язку з необхідністю з`ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у запереченнях, додаткових документах та поясненнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Згідно п. 86.7.3. статті 86 ПКУ платник податків має право брати участь у процесі розгляду матеріалів перевірки особисто або через свого представника. Безпосередньо під час розгляду матеріалів перевірки платник податку має право надавати письмові та/або усні пояснення з приводу предмета розгляду.

Відсутність платника податку або його представника, повідомленого в передбаченому цією статтею порядку про час і місце розгляду матеріалів перевірки, не є перешкодою для розгляду матеріалів перевірки.

Як встановлено п. 86.7.4. статті 86 ПКУ під час розгляду матеріалів перевірки комісія з питань розгляду заперечень: встановлює, чи вчинив платник податку, щодо якого було складено акт перевірки, порушення податкового, валютного та/або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи; розглядає обставини вчинених правопорушень, які відображені в акті перевірки, а також встановлені при розгляді наданих платником податків відповідно до цього пункту письмових пояснень та їх документального підтвердження (зокрема щодо обставин, що стосуються події правопорушення, та вжитих платником податків заходів щодо дотримання правил та норм законодавства, з посиланням на документи та інші фактичні дані, що підтверджують зазначені обставини); досліджує питання наявності або відсутності обставин, що виключають вину у вчиненні правопорушення (крім правопорушень, відповідальність за які настає незалежно від наявності вини), пом`якшують або звільняють від відповідальності; досліджує питання щодо необхідності проведення перевірки у порядку, встановленому підпунктом 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу; визначає розмір грошових зобов`язань та/або суму зменшення бюджетного відшкодування та/або зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, та/або суму зменшення податку на доходи фізичних осіб, задекларованого до повернення з бюджету, зокрема при використанні права на податкову знижку, та/або заниження чи завищення суми податкових зобов`язань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість, а також необхідність надсилання (вручення) платнику податків відповідного податкового повідомлення-рішення у випадках, передбачених цим Кодексом.

При розгляді матеріалів перевірки контролюючим органом досліджуються всі наявні фактичні дані, що стосуються предмета розгляду, у тому числі документи, надані платником податків або витребувані у нього, письмові та усні пояснення платника податку, інші фактичні дані, що наявні або доступні контролюючому органу.

За результатами розгляду матеріалів перевірки комісія з розгляду заперечень приймає висновок, що є невід`ємною частиною матеріалів перевірки.

У разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, проведеної на підставі підпункту 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу у зв`язку з розглядом наданих у порядку, визначеному цим пунктом, заперечень до акта (довідки) перевірки, або розглядом скарги на прийняте контролюючим органом податкове повідомлення-рішення, вони мають право подати свої заперечення до контролюючого органу, який проводив таку перевірку, протягом п`яти робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки). Розгляд таких заперечень окремо не здійснюється. Такі заперечення долучаються до матеріалів перевірки або матеріалів щодо розгляду скарги, а наведені в них факти та дані враховуються контролюючим органом при формуванні у передбаченому цим підпунктом порядку висновку за результатами розгляду матеріалів перевірки або під час розгляду скарги на прийняте податкове повідомлення-рішення у порядку, встановленому статтею 56 цього Кодексу.

Відповідно до п. 86.7.5. статті 86 ПКУ податкове повідомлення-рішення приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу на підставі висновку комісії контролюючого органу з питань розгляду заперечень протягом п`яти робочих днів, наступних за днем прийняття такого висновку комісією і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків, у порядку, визначеному підпунктом 86.7.1 цього пункту.

Контролюючим та іншим державним органам забороняється використовувати акт перевірки як підставу для висновків стосовно взаємовідносин платника податків з його контрагентами, якщо за результатами складання акта перевірки податкове повідомлення-рішення не надіслано (не вручено) платнику податків або воно вважається відкликаним відповідно до підпунктів 60.1.2 та 60.1.4 пункту 60.1 статті 60 цього Кодексу.

Податкове повідомлення-рішення приймається в порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом п`ятнадцяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки, та надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 12.08.2021 №7709/06-30-09-02.

ГУ ДПС у Житомирській області, як це відображено в акті фактичної перевірки, встановило, що на нафтобазі ТзОВ «Грандтермінал» здійснюється реалізація пального у розумінні підпункту 14.1.212 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, тобто його відвантаження з території нафтобази за відсутності ліцензії на право оптової торгівлі пальним, за наявності місць оптової торгівлі пальним, що підтверджується акцизними накладними, складеними ТзОВ «Грандтермінал» та зареєстрованими в Єдиному реєстрі акцизних накладних (зокрема, № 36482, №36483 від 21.05.2021, №360902 від 20.05.2021 на продаж важких дистилятів (газойлі) код згідно з УКТ ЗЕД 2710194300), що на переконання суду, не відповідає дійсності з огляду на наступне.

Як слідує з матеріалів справи, ТзОВ «Грандтермінал» має основним видом діяльності складське господарство, для здійснення чого отримало ліцензію на право зберігання пального за №06250414202000858, термін дії з 23.09.2020 по 23.09.2025.

За пп.14.1.6 п.14.1 ст.14 ПК України, акцизний склад - це:

а) спеціально обладнані приміщення на обмеженій території (далі - приміщення), розташовані на митній території України, де під контролем постійних представників контролюючого органу розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі, а також реалізації спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів;

б) приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального.

Згідно, пп.14.1.32 п.14.1 ст.14 ПК України, відповідальне зберігання - господарська операція, що здійснюється платником податків і передбачає передачу згідно з договорами схову матеріальних цінностей на зберігання іншій фізичній чи юридичній особі без права використання у господарському обороті такої особи з подальшим поверненням таких матеріальних цінностей платнику податків без зміни якісних або кількісних характеристик.

Згідно пп. 14.1.202 п.14.1 ст.14 ПК України, продаж (реалізація) товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем товарів операції з надання товарів у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари.

Статтею 17 Закону N 481/95-ВР передбачено, що за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пальним та зберігання пального посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством. За оптову торгівлю пальним без наявності ліцензії передбачено штраф 500 000,00 гривень.

Згідно пп. 14.1.212 п.14.1 ст.14 ПК України, реалізація підакцизних товарів (продукції) - будь-які операції на митній території України, що передбачають відвантаження підакцизних товарів (продукції) згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами з передачею прав власності або без такої, за плату (компенсацію) або без такої, незалежно від строків її надання, а також безоплатного відвантаження товарів, у тому числі з давальницької сировини, реалізація суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.

Реалізація пального або спирту етилового для цілей розділу VI цього Кодексу - будь-які операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального або спирту етилового з переходом права власності на таке пальне або спирт етиловий чи без такого переходу, за плату (компенсацію) чи без такої плати на митній території України з акцизного складу/акцизного складу пересувного: до акцизного складу; до акцизного складу пересувного; для власного споживання чи промислової переробки; будь-яким іншим особам.

За пп. 14.1.224 п.14.1 ст.14 ПК України, розпорядник акцизного складу - суб`єкт господарювання, який одержав ліцензію на право виробництва спирту етилового, алкогольних напоїв, зареєстрований платником акцизного податку, або суб`єкт господарювання - платник акцизного податку, який здійснює виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізацію пального на акцизному складі та має документи, що підтверджують право власності або користування приміщеннями та/або територією, що відносяться до акцизного складу.

Відповідно до положень п.231.1 ст.231 ПК України, платник податку при ввезенні на митну територію України пального або спирту етилового, з якого сплачено акцизний податок, або на умовах, визначених статтею 229 цього Кодексу, або реалізації пального або спирту етилового зобов`язаний скласти в електронній формі акцизну накладну за кожним кодом товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД реалізованого пального або спирту етилового та зареєструвати її в Єдиному реєстрі акцизних накладних з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи.

Платник податку зобов`язаний скласти акцизну накладну на обсяги пального або спирту етилового, використаного для власного споживання; реалізованого та/або використаного для виробництва непідакцизної продукції на умовах, встановлених статтею 229 цього Кодексу; втраченого у межах та/або понад встановлені норми втрат; зіпсованого, знищеного, в тому числі внаслідок аварії, пожежі, повені, інших форс-мажорних обставин чи з іншої причини, пов`язаної з природним результатом, а також внаслідок випаровування у процесі виробництва, обробки, переробки, зберігання чи транспортування такого пального або спирту етилового, а також при здійсненні операцій, які не підлягають оподаткуванню або звільняються від оподаткування. ...

При реалізації пального або спирту етилового з акцизного складу до іншого акцизного складу з використанням акцизного складу пересувного, у разі якщо до реалізації пального або спирту етилового такий інший акцизний склад уже відомий, складається одна акцизна накладна на реалізацію пального з акцизного складу на такий інший акцизний склад із зазначенням у такій акцизній накладній ідентифікаційних даних такого акцизного складу пересувного.

Матеріалами справи підтверджено, що ТзОВ «Грандтермінал» як розпорядник акцизного складу зобов`язаний складати акцизні накладні та реєструвати їх в Єдиному реєстрі акцизних накладних, позаяк при видачі пального зі зберігання здійснюють операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального.

Відтак, усі акцизні накладні складаються у суворій відповідності до наведеної статті ПК України, з урахуванням особливостей, які вказані у п.231.1 ст.231 ПК України.

Як підтверджено матеріалами справи, 30.04.2021 ТзОВ «Грандтермінал» із ТзОВ «Гюалос» й ТзОВ «Склоресурс» укладено договори зберігання нафтопродуктів №30/04/21-1 та №30/04/21-2, згідно умов яких зберігач (ТзОВ «Грандтермінал») зобов`язується за плату зберігати нафтопродукти, які будуть передані йому поклажодавцем (ТзОВ «Гюалос» й ТзОВ «Склоресурс») у майбутньому і повернути їх поклажедавцеві у визначений термін (строк). Акцизні накладні складено позивачем саме на виконання вищевказаних операцій з фізичного відпуску пального на умовах зберігання.

Суд зауважує, що будь-яка акцизна накладна виписується особою, що реалізує пальне та при цьому під поняттям «реалізація пального» необхідно розуміти спеціальне визначення, яке наведене в абзаці другому пп. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, а саме про те, що під реалізацією пального або спирту етилового для цілей розділу VI цього Кодексу необхідно розуміти будь-які операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального або спирту етилового з переходом права власності на таке пальне або спирт етиловий чи без такого переходу, за плату (компенсацію) чи без такої плати на митній території України з акцизного складу/акцизного складу пересувного: до акцизного складу; до акцизного складу пересувного; для власного споживання чи промислової переробки; будь-яким іншим особам.

Отже, реалізацією пального може бути як операція з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального з переходом права власності так і операція з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального без такого переходу права власності.

Окрім того, будь-яка акцизна накладна виписується на реалізацію пального, та свідчить про фізичне переміщення пального, але при цьому не ідентифікує чи дана реалізація є операцією з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) такого пального з переходом права власності чи без такого переходу права власності.

Тому податковому органу слід було під час перевірки встановити факт реалізації пального позивачем іншим особам з переходом права власності на таке пальне, належним доказом доказом чого є договір купівлі-продажу (поставки) та акт прийому-передачі пального (видаткова накладна).

Оскільки, доказів реалізації пального з переходом права власності в акті перевірки, в поданому відзиві, які досліджені судом, ГУ ДПС у Житомирській області не навів, а факт складання та реєстрації позивачем акцизних накладних не є належним доказом того, що ТзОВ «Грандтермінал» здійснює продаж підакцизних товарів, суд дійшов висновку, що у відповідача не було правових підстав для застосування до позивача штрафних санкцій у в розмірі 500 000,00 грн. відповідно до прийнятого податкового повідомлення-рішення від 12.08.2021 №7709/06-30-09-02.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 12.08.2021 №7710/06-30-09-02.

ГУ ДПС у Житомирській області, як це відображено в акті фактичної перевірки, встановило, що на нафтобазі ТзОВ «Грандтермінал» здійснюється змішування бензинів автомобільних A-92-Євро 5-Е5, А-95-€вро5-Е5 та антидетонаторів (присадки для пального) з урахуванням ТУ У 19.2-37821544-001:2013 «Бензини автомобільні «Mustang», затверджені 11.08.2020 директором ТОВ «Вог Трейд Ресурс» Шворуком О.В., що підтверджується, зокрема, актами удосконалення якості бензинів автомобільних від 30.06.2021 і довідкою директора нафтобази ТзОВ «Грандтермінал» Короля Я.В., що на думку суду, не відповідає дійсності.

З огляду на зазначене відповідач зробив висновки про те, що ТзОВ «Грандтермінал» здійснює не змішування пального з додатками (присадками) для покращення якості, а виробництво підакцизних товарів, що, у свою чергу, потребує ліцензії на виробництво.

Враховуючи вищевикладене, в акті перевірки зафіксовано порушення ст. 2 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» у зв`язку з виробництвом пального за відсутності відповідної ліцензії.

В обґрунтування правомірності своїх висновків контролюючий орган покликається на те, що відповідно до п. п. 14.1.28 п. 14.1 ст. 14 ПК України виробництво підакцизних товарів (продукції) - технологічний процес, у тому числі змішування, здійснення якого внаслідок зміни форми, властивостей або складу сировини, напівфабрикатів або готової продукції призводить до отримання підакцизних товарів (продукції, у тому числі сировини), надання таким товарам інших властивостей, що призводить або не призводить до збільшення обсягів таких товарів.

Разом з тим, основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального на території України регулюються Законом України N 481/95-ВР від 19.12.95 «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах та пального» (із змінами та доповненнями).

Як слідує з визначення термінів задекларованих у Законі N 481/95-ВР, а саме: виробництво пального - діяльність з переробки нафти, газового конденсату, природного газу та їх суміші, в результаті якої отримується пальне або інші продукти переробки; зберігання пального - діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик; сировина - предмети праці та природні компоненти, які підлягають подальшій переробці; повний технологічний цикл виробництва - сукупність приміщень, технологічного та іншого обладнання, відповідних технологічних процесів, що забезпечують переробку сировини в продукцію, готову для реалізації кінцевому споживачу, а також лабораторій (власних або залучених на договірних засадах у випадках, передбачених цим Законом), акредитованих відповідно до законодавства; місце виробництва пального - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для виробництва та/або зберігання пального на праві власності або користування; місце зберігання пального - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування;. зберігання пального - діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик;

Стаття 2 Закону N 481/95-ВР визначає, що виробництво пального здійснюється суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) незалежно від форми власності за умови наявності ліцензії на право виробництва пального.

Статтею 17 Закону N 481/95-ВР передбачено, що за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пальним та зберігання пального посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством. За виробництво пального без наявності ліцензії передбачено штраф 1 000 000 гривень.

Як вже було вищевстановлено, ТзОВ «Грандтермінал» здійснює господарську діяльність у сфері складського господарства.

В межах своєї господарської діяльності підприємство отримує на зберігання паливо в готовому вигляді від постачальників, що підтверджується відповідними документами з підтвердження якості пального (декларації відповідності, сертифікати відповідності, паспорти якості, які знаходяться в матеріалах справи), зокрема, бензин автомобільний А-92-Євро5-Е5 код УКТЗЕД 271012 4194; бензин А-95-Євро5-Е5 код УКТЗЕД 2710124512, дизельне пальне ДП-Л-Євро5- ВО код УКТЗЕД 2710194300.

Як вбачається із матеріалів справи та пояснень представника позивача, наданих в судовому засіданні, змішування готового пального із присадками здійснюється ТзОВ «Грандтермінал» безпосередньо в резервуарах нафтобази та в пересувних акцизних складах.

При цьому, Позивач, як розпорядник акцизного складу не здійснює технологічний процес із змішування, зміни форми, властивостей та використанням сировини внаслідок чого не отримує новий підакцизний товар або товар із іншими властивостями.

Тобто, в діях позивача зі змішування пального із присадками відсутній повний технологічний цикл виробництва, що полягає у переробці сировини в продукцію готову до споживання, як того вимагає положення Закону України N 481/95-ВР від 19.12.95 «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах та пального».

Суд встановив, що діяльність позивача із змішування бензину А-92-Євро5-Е5 код УКТЗЕД 271012 4194; бензин А-95-Євро5-Е5 код УКТЗЕД 2710124512, дизельне пальне ДП-Л-Євро5- ВО код УКТЗЕД 2710194300) та миючих присадок, які покращують експлуатаційні (мийні властивості) палив (Octimise G2083, Octimise D3042), призводить до отримання пального бензинів автомобільних MUSTANG А-92-Свро5-Е5, А-95-Євро5-Е5, дизельного пального MUSTANG ДП-Л-Свро5-ВО та дизельного пального MUSTANG + ДП-Л-Євро5-ВО, що в розумінні Закону N 481/95-ВР не підпадає під ліцензійну діяльність з виробництва пального за відсутністю ознак виробництва пального визначених цим законом. Разом з тим, діяльність позивача пов`язана із змішування підакцизних товарів знаходиться в межах визначення, яке Закон N 481/95-ВР іменує зберіганням пального.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (ст. 1 ПК України).

При цьому, виходячи із змісту ст. 14 ПК України визначені у даній нормі значення понять вживаються саме в цілях застосування норм Податкового кодексу.

В цьому контексті суд зазначає, що з огляду на системний аналіз статей 1, 5, 7 Податкового кодексу України, за якими серед загальних засад встановлення податків і зборів пунктом 7.3 статті 7 передбачено, що будь-які питання щодо оподаткування регулюються цим Кодексом і не можуть встановлюватися або змінюватися законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до цього Кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства.

Так, зокрема, підпунктом 14.1.28-1 п. 14.1 ст. 14 ПК України, визначено, що виробництво підакцизних товарів (продукції) технологічний процес, в тому числі змішування, здійснення якого внаслідок зміни форми, властивостей або складу сировини, напівфабрикатів або готової продукції призводить до тримання підакцизних товарів (продукції, у тому числі сирговини), надання таким товарам інших властивостей, що призводить або не призводить до збільшення обсягів таких товарів.

Разом з тим, норми Закону N 481/95-ВР, щодо визначення діяльності, що вважається виробництвом пального не стосуються питання оподаткування, а ст. 18 Закону N 481/95-ВР визначає, що всі інші закони та нормативно-правові акти, які стосуються виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового та зернового дистиляту, спирту етилового ректифікованого виноградного, спирту етилового ректифікованого плодового, дистиляту виноградного спиртового, спирту-сирцю плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів і пального, діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

Відтак, суд вважає, що до спірних правовідносин в частині визначення, яка діяльність вважається виробництвом пального та підлягає ліцензуванню повинні бути застосовані норми Закону України N 481/95-ВР від 19.12.95 «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах та пального», як спеціального закону, який здійснює регулювання правовідносин пов`язаних із виробництвом та обігом пального.

Отже, контролюючий орган помилково дійшов до висновку, стосовно необхідності отримання ліцензії на виробництво пального при змішувані компоненту автомобільного бензину та компонента дизельного палива з додатками (присадками).

У вказаному випадку Закон N 481/95-ВР є спеціальним законом та має пріоритетне значення перед Податковим кодексом України.

Крім того, суд зазначає, що поняття "якість закону" (quality of law) або "принцип зрозумілих правил" (understandable rules) охоплює собою такі характеристики відповідного акта законодавства як, зокрема, чіткість, точність, недвозначність, зрозумілість, узгодженість, доступність, виконуваність, передбачуваність та послідовність. Ці характеристики стосуються як положень будь-якого акта (норм права, які в ньому містяться), так і взаємозв`язку такого акта з іншими актами законодавства такої ж юридичної сили.

Відповідно, ототожнення однакових термінів чи понять, визначених нормативними актами, породжує для суб`єкта господарювання несприятливі наслідки у вигляді застосування штрафів до такого суб`єкта.

Вказаний принцип кореспондується із приписами п. 56.21 ст. 56 ПК України, якими задекларовано, що у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Згідно з п. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) у справах щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Обов`язок доведення відповідності оскарженого рішення (діяння) закону за критеріями п. 2 ч. 2 КАС України, який покладено відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України саме на відповідача, як суб`єкта владних повноважень, останній не виконав.

З урахуванням встановлених фактичних обставин справи та норм діючого законодавства, суд дійшов висновку позовні вимоги задовольнити повністю.

Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Виходячи з системного аналізу норм законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що пальне, яке утворилась внаслідок змішування нафтопродуктів, а саме бензину автомобільного А-92-Євро5-Е5 код УКТЗЕД 271012 4194; бензин А-95-Євро5-Е5 код УКТЗЕД 2710124512, дизельне пальне ДП-Л-Євро5- ВО код УКТЗЕД 2710194300) та миючих присадок, які покращують експлуатаційні (мийні властивості) палив (Octimise G2083, Octimise D3042) та знаходилося під час фактичної перевірки у ТзОВ «Грандтермінал», вже було готовим продуктом, тобто пальним, а отже є продуктом діяльності позивача зі зберігання пального, а не виробництва, що свідчить про неправомірність податкового повідомлення-рішення №7710/06-30-09-02 від 12.08.2021 про застосування штрафних санкцій у розмірі 1 000 000,00 грн.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, а тому позов підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Як визначено частинами першою, третьою статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір у розмірі 22 481,00 грн., сплачений квитанцією від 30.12.2021.

Керуючись статтями 243, 245, 246, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Житомирській області від 12.08.2021 №7709/06-30-09-02, №7710/06-30-09-02.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Житомирській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Грандтермінал» судовий збір в розмірі 22 481,00 гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Грандтермінал» (43023; Волинська область, м. Луцьк, вул. Єршова, 1; код ЄДРПОУ 42819799).

Відповідач: Головне управління Державної податкової служби у Житомирській області (10003, Житомирська область, м. Житомир, вул. Юрка Тютюнника, 7; код ЄДРПОУ 43142501)

Головуючий-суддя С.Ф. Костюкевич