Рішення № 104328442, 12.05.2022, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

12.05.2022Справа № 910/20348/21

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВАРЕНТ»

до Товариства з обмежено відповідальністю «ЕНЕРГОДАР-СЕРВІС»

про стягнення 12 484,30 грн,

Суддя О.В. Гумега

секретар судового засідання

Пасічнюк С.В.

Представники: без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «НОВАРЕНТ» (далі - позивач ТОВ «НОВАРЕНТ») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГОДАР-СЕРВІС» (далі - відповідач, ТОВ «ЕНЕРГОДАР-СЕРВІС») про стягнення 12 484,30 грн заборгованості за Договором оренди обладнання № 140520-2О від 14.05.2020, з яких: 9 884,30 грн - заборгованість за послуги оренди за серпень-листопад 2020 року; 2 600,00 грн заборгованість за послуги доставки обладнання.

Безпосередньо у позовній заяві міститься клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.12.2021 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВАРЕНТ» прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/20348/21, постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).

Суд повідомляв позивача та відповідача про відкриття провадження у справі № 910/20348/21.

Поштові відправлення з ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.12.2021 у справі № 910/20348/21 були направлені сторонам за адресами: позивачу - Україна, 03134, місто Київ, вулиця Сім?ї Сосніних, будинок 7; відповідачу Україна, 03067, місто Київ, вулиця Гарматна, будинок 8, вказаною у позовній заяві, яка відповідає адресі місцезнаходження позивача та відповідача, що підтверджується наявним в матеріалах справи відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Втім, поштові відправлення з наведеною ухвалою суду та примірниками повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції було повернуто органами зв`язку до Господарського суду міста Києва.

Враховуючи, що ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.12.2021 у справі № 910/20348/21 було надіслано за належними адресами, тобто повідомленими суду позивачем, які відповідають адресам, зазначеним у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та повернуто підприємством зв`язку, суд дійшов висновку про те, що позивач та відповідач були належним чином повідомлені про розгляд даної справи судом.

Крім того, ухвала Господарського суду міста Києва від 14.12.2021 про відкриття провадження у даній справі була надіслана на електронну адресу позивача (електронна адреса відповідача невідома).

Пунктом 2 частини 6 статті 242 ГПК України встановлено, що днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи.

Матеріали справи містять довідку про доставку електронного листа, в якій зазначено, що ухвала про відкриття провадження у даній справі доставлена на електронну адресу позивачу 14.12.2021. Оскільки представник позивача не повідомляв суд про зміну адреси електронної пошти (ч. 8 ст. 120 ГПК України), тому останній вважається належним чином повідомленим, а вказана ухвала врученою позивачу в порядку ст. 120, 242 ГПК України.

03.02.2022 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла заява з документами для долучення до матеріалів справи на виконання вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 14.12.2021 про відкриття провадження у справі № 910/20348/21.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ ГПК України.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 ГПК України).

Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.

У разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України).

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження судом досліджено позовну заяву та додані до них докази.

Розглянувши подані матеріали, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази в сукупності достатні для прийняття законного та обґрунтованого судового рішення, відповідно до статей 236, 252 Господарського процесуального кодексу України.

З`ясувавши обставини справи, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, та дослідивши матеріали справи, суд

УСТАНОВИВ:

14.05.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «НОВАРЕНТ» (орендодавець, позивач) та Товариством з обмежено відповідальністю «ЕНЕРГОДАР-СЕРВІС» (орендар, відповідач) був укладений Договір оренди обладнання № 140520-2О (далі Договір або Договір № 140520-2О від 14.05.2020), відповідно до п. 1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове оплатне користування з обов?язковим повернути, будівельне та/або інше обладнання (надалі по тексту обладнання). Найменування обладнання, його комплектність, технічні характеристики (інші особливості в разі необхідності), вартість, ціна послуг оренди та строк оренди по кожній одиниці обладнання та інше погоджуються сторонами та зазначаються в Протоколі погодження істотних умов оренди (надалі протокол), який є невід?ємною частиною цього Договору, та який сторони зобов?язуються підписувати в кожному випадку передачі в оренду обладнання за цим Договором. Форма протоколу наведена у Додатку № 1 до Договору (п. 1.2 Договору).

Згідно п. 2.1 Договору обладнання за цим Договором орендується орендарем для використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п. 3.1 Договору для отримання обладнання в оренду за цим Договором сторони погоджують істотні умови в протоколі погодження істотних умов оренди. Протокол, підписаний та скріплений печатками сторін (за наявності), є підтвердженням факту досягнення сторонами всіх істотних умов Договору.

Факт передачі кожної одиниці обладнання підтверджується підписами уповноважених представників сторін в акті прийому-передачі обладнання, згідно встановленої у Додатку № 2 до цього Договору форми, який засвідчує факт та фіксує дату передачі конкретної одиниці обладнання орендарю, та інші умови, які сторони вважають необхідними узгодити (п. 3.3 Договору).

Пунктом 4.1 Договору визначено, що початок перебігу строку оренди кожної одиниці обладнання, зазначеного у протоколі до цього Договору, за який нараховується орендна плата, відраховується з дати передачі обладнання за актом прийому-передачі та закінчується датою повернення обладнання за актом повернення, форма якого наведена в Додатку № 3 до цього Договору. Строк оренди кожної одиниці обладнання за цим Договором погоджується в протоколі до цього Договору (п. 4.2 Договору).

Згідно п. 5.1 Договору обладнання повертається орендарем за актом повернення в місці повернення обладнання, адреса якого зазначається в протоколі.

Умовами п. 6.1 Договору сторони погодили, що орендар сплачує орендну плату за весь строк користування обладнанням, починаючи з дати підписання акту прийому-передачі обладнання в оренду згідно п. 3.4 Договору і закінчуючи датою підписання акту повернення обладнання згідно п. 5.1 Договору. У випадку, якщо одиницею обчислення строку оренди є машино/години, про що відображено в протоколі, в такому випадку оплата здійснюється відповідно до кількості відпрацьованих машино/годин, зазначених в табелі, форма якого затверджена в Додатку № 8 до даного Договору та який підписується сторонами кожний день після закінчення зміни.

Пунктом 6.6 Договору визначено, що орендар вносить орендну плату на умовах попередньої оплати після підписання цього Договору та/або протоколу, але в будь-якому випадку до фактичного отримання обладнання в оренду. Якщо погоджений строк оренди збільшується, в такому разі орендар оплачує орендну плату за новий період до закінчення раніше оплаченого періоду. Сторони можуть погодити інші умови та порядок оплати в протоколі.

Відповідно до п. 6.11 Договору орендна плата не включає в себе витрати на: (транспортування (доставку); монтаж; нагляд за проведенням монтажних робіт; завантаження/розвантаження; ремонт обладнання, який виник з вини орендаря; витрачені орендарем енергоносії, паливно-мастильні та витратні матеріали, необхідні для належної експлуатації обладнання; консультаційні послуги тощо. Вказані послуги можуть бути надані орендарю за окрему плату на підставі відповідного договору або окремо виставленого рахунку орендодавця. У разі надання додаткових послуг на підставі окремо виставленого рахунку, оплата таких рахунків має бути здійснена протягом 5 (п?яти) календарних днів з моменту надання послуги. Якщо додаткові послуги надаються на умовах попередньої оплати, в такому разі такі рахунки мають бути оплачені протягом 5 (п?яти) календарних днів з моменту їх отримання, але в будь-якому випадку до фактичного надання послуги. Усі додаткові послуги оформлюються актами виконаних робіт (наданих послуг), які направляються в порядку, визначеному п. 6.14, 6.15 цього Договору. Необхідність надання додаткових послуг та їх умови можуть погоджуватись сторонами в п. 9 протоколу.

Пунктом 6.16 Договору передбачено, що орендар зобов?язаний підписати та повернути орендодавцю один підписаний примірник (оригінал) акту виконаних робіт (наданих послуг) протягом 5 (п?яти) календарних днів з моменту його отримання, або в той самий строк надати письмову вмотивовану відмову. У випадку неповернення (не своєчасного повернення) підписаного акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) і відсутності письмової вмотивованої відмови орендаря від підписання цього акту, такий акт вважається визнаним орендарем, а послуга прийнятою в повному обсязі (на вказану в акті суму).

Договір набирає чинності з моменту підписання та скріплення печатками сторін та діє до 31.12.2020 включно. Умови цього Договору зберігають силу протягом усього строку дії цього Договору, а в частині грошових зобов?язань до повного виконання зобов?язань (п. 15.1 Договору).

В позовній заяві позивач зазначає, що ним на виконання умов Договору № 140520-2О від 14.05.2020 у період з травня по листопад 2020 року були надані відповідачу послуги з оренди обладнання на загальну суму 34 104,30 грн.

Проте, як вказує позивач, відповідач сплатив отримані послуги оренди обладнання частково у розмірі 24 220,00 грн за період з травня по липень 2020 року, внаслідок чого у Товариства з обмежено відповідальністю «ЕНЕРГОДАР-СЕРВІС» утворилась заборгованість перед позивачем по сплаті орендної плати у розмірі 9 884,30 грн за період з серпня по листопад 2020 року.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 2 600,00 грн заборгованості за послуги з організації доставки обладнання, які були ним надані відповідачу в рамках виконання Договору № 140520-2О від 14.05.2020.

Позивачем на адресу відповідача направлялась вимога від 05.03.2021, в якій позивач просив у семиденний строк з дня пред?явлення даної вимоги виконати обов?язок зі сплати отриманих послуг в розмірі 2 600,00 грн.

Проте, відповідач на вищезазначену претензію відповіді не надав, заборгованість не погасив.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами Договору № 140520-2О від 14.05.2020, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором оренди.

Згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Відповідно до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Так, згідно зі ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідності до ст. 760 Цивільного кодексу України, предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму. Предметом договору найму можуть бути майнові права.

Частиною 1 ст. 762 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно ст. 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Частинами 1, 4 ст. 286 Господарського кодексу України визначено що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як встановлено судом вище, між сторонами було укладено договір оренди обладнання № 140520-2О від 14.05.2020, відповідно до якого позивач передав, а відповідач прийняв в тимчасове оплатне користування з обов`язком повернути, будівельне та/або інше обладнання.

На виконання умов п. 3.1 та 3.3 Договору № 140520-2О від 14.05.2020 сторонами було складено протоколи погодження істотних умов № 493 від 14.05.2020 та № 802 від 09.07.2020, а також акти прийому-передачі обладнання № 254 від 14.05.2020 та № 460 від 15.07.2020.

Відповідно до протоколу погодження істотних умов № 493 від 14.05.2020 сторони погодили, що в оренду передається: Контейнер Container TP 20 h=2,8 в кількості 1 шт., одиниця обчислення строку оренди - місяць, погоджений строк оренди 1 місяць, ціна оренди одиниці обладнання за одиницю обчислення строку оренди 4 740,00 грн з ПДВ. Факт передачі вказаного обладнання в оренду відповідачу підтверджується наявним в матеріалах справи актом прийому-передачі обладнання № 254 від 14.05.2020.

Зазначені протокол погодження істотних умов та акт прийому-передачі підписані уповноваженими представниками та скріплені їх печатками.

Протоколом погодження істотних умов № 802 від 09.07.2020 сторони погодили, що в оренду передається: Контейнер Container TP 20 h=2.6m в кількості 1 шт., одиниця обчислення строку оренди - місяць, погоджений строк оренди 1 місяць, ціна оренди одиниці обладнання за одиницю обчислення строку оренди 4 740,00 грн з ПДВ. Факт передачі вказаного обладнання в оренду відповідачу підтверджується наявними в матеріалах справи актом прийому-передачі обладнання № 460 від 15.07.2020.

Проте, суд зазначає, що вказаний протокол та акт прийому-передачі обладнання не містять підпису та печатки відповідача, а підписані лише позивачем в односторонньому порядку.

Разом з тим, суд зазначає, що в матеріалах справи наявний акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 1657 від 31.07.2020, яким підтверджується надання позивачем у період з 15.07.2020 по 31.07.2020 послуг з оренди обладнання: Контейнер Container TP 20 h=2.6m в кількості 1 шт. на загальну суму 2 164,60 грн без ПДВ та прийняття їх відповідачем.

Суд зазначає, що вказаний акт підписаний представниками сторін та скріплений їх печатками. Тобто у даному випадку відповідач своїми конклюдентними діями щодо підписання акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 1657 від 31.07.2020, підтвердив факт прийняття в оренду обладнання: Контейнер Container TP 20 h=2.6m за Договором № 140520-2О від 14.05.2020 на підставі протоколу погодження істотних умов № 802 від 09.07.2020 та акту прийому-передачі обладнання № 460 від 15.07.2020.

Матеріали справи також містять акт повернення обладнання (Контейнер Container TP 20 h=2,8 в кількості 1 шт.) № 640 від 01.09.2020 та акт повернення обладнання (Контейнер Container TP 20 h=2.6m в кількості 1 шт.) № 885 від 01.11.2020. Вказані акти повернення майна не містять підпису та печатки відповідача, а підписані лише позивачем в односторонньому порядку.

В позовній заяві позивач зазначає, вказане обладнання (Контейнер Container TP 20 h=2,8 в кількості 1 шт. та Контейнер Container TP 20 h=2.6m в кількості 1 шт.) були повернені відповідачем. Доказів зворотного матеріали справи не містять.

У період з травня по листопад 2020 року позивачем було надано відповідачу послуги з оренди обладнання на загальну суму 34 104,30 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 1093 від 31.05.2020 на суму 2 597,52 грн, № 1332 від 30.06.2020 на суму 4740,00 грн, № 1657 від 31.07.2020 на суму 7 337,52 грн, № 1973 від 31.08.2020 на суму 9 480,00 грн, № 2060 від 01.09.2020 на суму 156,42 грн, № 2307 від 30.09.2020 на суму 4 740,00 грн, № 2684 від 31.10.2020 на суму 4 740,00 грн та № 2807 від 02.11.2020 на суму 312,84 грн.

Акти здачі- прийняття робіт (надання послуг) № 1093 від 31.05.2020, № 1332 від 30.06.2020 та № 1657 від 31.07.2020 підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені їх печатками, в той час як акти здачі- прийняття робіт (надання послуг) № 1973 від 31.08.2020, № 2060 від 01.09.2020, № 2307 від 30.09.2020, № 2684 від 31.10.2020 та № 2807 від 02.11.2020 не містять підпису уповноваженої особи відповідача.

Однак, суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів того, що відповідач надавав позивачу письмові вмотивовані відмови від підписання цих актів. А отже, з урахуванням положень п. 6.16 Договору № 140520-2О від 14.05.2020, вказані акти здачі- прийняття робіт (надання послуг) № 1973 від 31.08.2020, № 2060 від 01.09.2020, № 2307 від 30.09.2020, № 2684 від 31.10.2020 та № 2807 від 02.11.2020 вважаються визнаними відповідачем, а послуги прийнятими в повному обсязі в сумах, зазначених в цих актах.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, відповідач здійснив оплату наданих йому позивачем послуг з оренди обладнання частково в загальній сумі 24 220,00 грн. Наведене підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями № 1172 від 14.05.2020 на суму 4 740,00 грн, № 1339 від 22.06.2020 на суму 4 740,00 грн, № 1400 від 09.07.2020 на суму 4 740,00 грн, № 326 від 11.05.2020 на суму 10 000,00 грн.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України вставлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до п. 6.6. договору, орендар вносить орендну плату на умовах попередньої оплати після підписання цього договору та/або протоколу, але в будь-якому випадку до фактичного отримання обладнання в оренду. Якщо погоджений строк оренди збільшується, в такому разі орендар сплачує орендну плату за новий період до закінчення раніше оплаченого періоду. Сторони можуть погодити інші умови та порядок оплати в протоколі.

Таким чином, строк виконання спірного грошового зобов`язання відповідача по оплаті послуг оренди за серпень-листопад 2020 року, загальна вартість яких становить 9 884,30 грн (34 104,30 грн (загальна вартість послуг з оренди обладнання за період з травня по листопад 2020 року) 24 220,00 грн (часткова оплата відповідача) = 9 884,30 грн), на момент вирішення спору настав.

Будь-яких доказів, що підтверджують факт оплати відповідачем послуг оренди на загальну суму 9 884,30 грн за Договором № 140520-2О від 14.05.2020 матеріали справи не містять та відповідачем суду не надано.

З огляду на зазначене, матеріалами справи підтверджується факт наявності у відповідача заборгованості зі сплати орендної плати у розмірі 9 884,30 грн.

Оскільки, заборгованість відповідача за послуги оренди у сумі 9 884,30 грн належним чином доведена, доказів сплати відповідачем заборгованості матеріали справи не містять, суд дійшов висновку про задоволення позову в цій частині.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача 2 600,00 грн заборгованості за послуги доставки обладнання.

Відповідно до п. 6.11 Договору орендна плата не включає в себе витрати на: (транспортування (доставку); монтаж; нагляд за проведенням монтажних робіт; завантаження/розвантаження; ремонт обладнання, який виник з вини орендаря; витрачені орендарем енергоносії, паливно-мастильні та витратні матеріали, необхідні для належної експлуатації обладнання; консультаційні послуги тощо. Вказані послуги можуть бути надані орендарю за окрему плату на підставі відповідного договору або окремо виставленого рахунку орендодавця. У разі надання додаткових послуг на підставі окремо виставленого рахунку, оплата таких рахунків має бути здійснена протягом 5 (п?яти) календарних днів з моменту надання послуги. Якщо додаткові послуги надаються на умовах попередньої оплати, в такому разі такі рахунки мають бути оплачені протягом 5 (п?яти) календарних днів з моменту їх отримання, але в будь-якому випадку до фактичного надання послуги. Усі додаткові послуги оформлюються актами виконаних робіт (наданих послуг), які направляються в порядку, визначеному п. 6.14, 6.15 цього Договору. Необхідність надання додаткових послуг та їх умови можуть погоджуватись сторонами в п. 9 протоколу.

В обґрунтування вказаної позовної вимоги позивач зазначив, що він надав відповідачу послуги з доставки обладнання та виставив рахунок на оплату № 2113 від 29.10.2020 на суму 2 600,00 грн за організацію доставки обладнання та вимогу від 05.03.2020 про оплату послуг за цим рахунком.

На підтвердження факту надання послуг з організації доставки обладнання позивачем подано акт здачі-прийняття робіт № 2629 від 29.10.2020, який містить посилання на те, що доставлялося те обладнання, яке було передане за актом прийому-передачі обладнання № 460 від 15.07.2020. Факт надсилання вказаного акту відповідачу на виконання вимог п. 6.11. Договору підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а саме: описом вкладення у цінний лист від 05.03.2021 та фіскальним чеком.

Акт здачі-прийняття робіт № 2629 від 29.10.2020 не містить підпису уповноваженої особи відповідача. Проте, судом встановлено, що матеріали справи не містять доказів того, що відповідач надавав позивачу письмову вмотивовану відмови від підписання цього акту. А отже, з урахуванням положень п. 6.16 Договору № 140520-2О від 14.05.2020, вказаний акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 2629 від 29.10.2020 вважається визнаним відповідачем, а послуга прийнятою в повному обсязі в сумі 2 600,00 грн.

Враховуючи умови п. 6.11 Договору, суд дійшов висновку, що строк виконання грошового зобов`язання відповідача по оплаті послуг з організації доставки обладнання в розмірі 2 600,00 грн на момент вирішення спору настав.

Оскільки, заборгованість відповідача за послуги з організації доставки обладнання у сумі 2 600,00 грн належним чином доведена, доказів сплати відповідачем заборгованості матеріали справи не містять, суд дійшов висновку про задоволення позову в цій частині.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно статей 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду (постанови від 11.09.2020 у справі № 910/16505/19, від 29.01.2021 у справі № 922/51/20), тлумачення змісту статті 79 Господарського процесуального кодексу України свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були. Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Відповідачем належними та допустимими доказами не спростовано неналежного виконання Договору № 140520-2О від 14.05.2020 та факту наявності заборгованості за вказаним договором. Наразі докази, надані позивачем на підтвердження таких обставин, є належними, допустимими та вірогідними.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вищевикладене, повно і всебічно з`ясувавши обставини справи, суд задовольняє позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВАРЕНТ» в повному обсязі.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. При цьому частиною 2 наведеної статті ГПК України передбачено, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Позивачем в позовній заяві наведено попередній (орієнтовний) розмір суми судових витрат, який складається з суми судового збору в розмірі 2 270,00 грн та витрат на правову допомогу в розмірі 10 000,00 грн.

Відповідач попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, до суду не подав.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, у разі задоволення позову - на відповідача.

З огляду на наведені приписи ст. 129 ГПК України та повне задоволення позову, судовий збір у сумі 2 270,00 грн покладається на відповідача.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з ч. 3 статті 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (ч. 8 ст. 129 ГПК України).

Враховуючи, що позивачем не було подано жодних доказів на підтвердження розміру витрат на правову допомогу, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для відшкодування витрат позивача на правову допомогу.

Керуючись статтями 56, 58, 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 236-238, 241, 327 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмежено відповідальністю «ЕНЕРГОДАР-СЕРВІС» (Україна, 03067, місто Київ, вулиця Гарматна, будинок 8; ідентифікаційний код 36650350) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВАРЕНТ» (Україна, 03134, місто Київ, вулиця Сім?ї Сосніних, будинок 7; ідентифікаційний код 42823873) 9 884,30 грн (дев?ять тисяч вісімсот вісімдесят чотири гривні 30 коп.) заборгованості за послуги оренди, 2 600,00 грн (дві тисячі шістсот гривень 00 коп.) заборгованості за послуги доставки обладнання та 2 270,00 грн (дві тисячі двісті сімдесят гривень 00 коп.) судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» ГПК України.

Повне рішення складено 12.05.2022.

Суддя Оксана ГУМЕГА