Рішення № 104328444, 17.05.2022, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

17.05.2022Справа № 910/21520/21

Господарський суд міста Києва в складі: головуючого судді Г.П. Бондаренко-Легких, розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін справу №910/21520/21

За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» (03038, м. Київ, вул. Федорова Івана, буд. 32, літ. А; ідентифікаційний код: 30859524)

До Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські електромережі» (04080, м. Київ, вул. Новокостянтинівська, буд. 20; ідентифікаційний код: 41946011)

Про стягнення 9 170, 51 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Українська страхова група» (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські електромережі» (далі - відповідач) про стягнення 9 170, 51 грн шкоди, право на яку перейшло позивачеві в результаті здійснення страхового відшкодування потерпілій особі.

Позивач просить стягнути з відповідача завдану шкоду в розмірі 970, 51 грн, право на яку перейшло до позивача, у зв`язку з виплатою страхового відшкодування за пошкодження «Volkswagen» д.н.з. НОМЕР_1 в результаті ДТП 11.04.2019. Також позивач просить стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору в сумі 2 270, 00 грн.

13.01.2022 Господарський суд міста Києва, дослідивши матеріали позовної заяви, дійшов висновку про наявність підстав для залишення її без руху, про що постановив відповідну ухвалу та встановив позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - п`ять днів з дня вручення ухвали від 13.01.2022.

21.01.2022 до Господарського суду міста Києва надійшла заява позивача на виконання вимог ухвали суду від 13.01.2022, якою позивач усунув недоліки позовної заяви.

31.01.2022 Господарський суд міста Києва ухвалою відкрив провадження у справі, в якій вирішив розгляд справи № 910/21520/21 здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Означеною ухвалою, суд запропонував відповідачеві надати до суду відзив впродовж 15 днів з дня вручення ухвали від 31.01.2022.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 31.01.2022 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 04080, м. Київ, вул. Новокостянтинівська, буд. 20, яка була отримана відповідачем 10.02.2022, про що міститься відмітка на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення (№0105491872582).

Згідно із п. 3 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.

Таким чином, відповідач про розгляд справи №910/21520/21 та про його право на подання відзиву повідомлений належним чином, однак, таким правом у встановлений судом строк не скористався.

Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відзив від відповідача або заява про продовження/поновлення строку для його подання до суду не надходила впродовж трьох місяців з моменту отримання відповідачем ухали про відкриття провадження у справі, а відтак, відповідач не скористався наданим йому правом на подання відзиву, з огляду на що суд вирішує спір за наявними матеріалами справи.

Згідно з ч. 2 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Згідно з частиною 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення на нього, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Матеріалами справи підтверджено, що 11.04.2019 у м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода (надалі - ДТП) за участі транспортних засобів "Mitsubishi" д.н.з. НОМЕР_2 та "Volkswagen" д.н.з. НОМЕР_1 .

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобілі отримали механічні пошкодження, та за взаємною згодою водії транспортних засобів склали повідомлення про ДТП (Європротокол), який визнається судом як належний та допустимий доказ у справі, в силу вимог пункту 33.2 статті 33 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», абзацу 3 пункту 2.11 Правил дорожнього руху України.

Зокрема, згідно п. 14 «Мої зауваження» Європротоколу, водій транспортного засобу "Mitsubishi" д.н.з. НОМЕР_2 визнав свою вину в настанні дорожньо-транспортної пригоді, якою завдано пошкоджень транспортним засобам та в п. 6 «Страхувальник/власник полісу» зазначив, що власником полісу є ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» (надалі - відповідач).

Майнові інтереси власника пошкодженого транспортного засобу "Volkswagen" д.н.з. НОМЕР_1 були застраховані за Договором добровільного страхування наземних транспортних засобів, цивільно-правової відповідальності водія та від нещасного випадку з водієм та пасажирами на транспорті №28-0199-18-00804 від 04.01.2019, страховиком за яким є ПАТ «СК «Українська страхова група» (надалі - позивач).

Згідно рахунку ТОВ «АВТОДІМ АТЛАНТ-М» та ремонтної калькуляції вартість відновлювального ремонту транспортного засобу "Volkswagen" д.н.з. НОМЕР_1 становить 24 914, 04 грн.

Крім того, Додатковою угодою №1 від 01.03.2019 позивач та страхувальник дійшли згоди про внесення змін до п. 11.3 Договору, згідно якого виплати по страховим випадкам здійснюються позивачем без врахування зносу автомобіля.

У зв`язку з чим, позивач здійснив виплату страхового відшкодування за пошкоджений транспортний засіб "Volkswagen" д.н.з. НОМЕР_1 в розмірі 24 914, 04 грн без врахування зносу, з яких: 14 114, 04 грн виплачено на рахунок ТОВ «АВТОДІМ АТЛАНТ-М», що підтверджується платіжними дорученнями №11812 від 15.05.2021 та №10887 від 06.05.2019, 10 800, 00 грн зараховано в рахунок несплаченої частини страхового платежу, що підтверджується в страховому акті №ДККА-65523 від 06.05.2019.

Згідно відомостей з бази даних МТСБУ, вбачається, що на момент ДТП 11.04.2019 автомобіль "Mitsubishi" д.н.з. НОМЕР_2 , був застрахований у АТ «СГ «ТАС» згідно полісу АО №5149200.

ПАТ «СК «Українська страхова група» звернулось до АТ «СГ «ТАС» із заявою на виплату відшкодування у розмірі 24 914, 04 грн. В свою чергу, АТ «СГ «ТАС» в межах ліміту відповідальності та з вирахуванням зносу автомобіля покрив суму відшкодування в розмірі 15743, 53 грн, що підтверджується платіжним дорученням №37589 від 17.07.2019.

26.11.2020 позивач через свого представника за дорученням звернувся до ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» (відповідач) в порядку ст. 1194 ЦК України про виплату різниці між фактичним розміром шкоди (24 914, 04 грн) та страховою виплатою (15 743, 53 грн) здійсненою страхувальником відповідача, що становить 9170, 51 грн.

10.12.2020 відповідач у відповідь на претензію направив лист №01/1/08/33081 в якому повідомив, що для розгляду претензії відповідачу необхідно більше часу, оскільки останній звернувся до свого страховика із запитом про надання інформації та документального обґрунтування суми виплати відшкодування збитків, завданих працівником товариства під час виконання своїх посадових обов`язків на автотранспорті, що належить товариству.

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача про стягнення з відповідача відповідно до ст. 1194 ЦК України шкоди, що є різницею між фактичним розміром відшкодування, здійсненим позивачем потерпілою, та страховою виплатою, що була здійснена страхувальником відповідача, яка становить 9170, 51 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приходить до висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до положень ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Пунктом 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Згідно з положеннями статті 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

За приписами статті 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Отже, зазначені норми свідчать, що позивач, здійснивши виплату страхового відшкодування за договором майнового страхування, набув права потерпілої особи в межах здійсненої виплати.

Таким чином, до позивача у межах фактичних витрат і суми страхового відшкодування потерпілій особі перейшло право вимоги до особи, відповідальної за завдання матеріального збитку власнику транспортного засобу "Volkswagen" д.н.з. НОМЕР_1 .

Суд визнає Європротокол, що складений між учасниками дтп 11.04.2019 як належний та допустимий доказ у справі, відповідно до п. 33.2 ст. 33 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Судом встановлено, що Європротокол складений обома учасниками ДТП у частинах, що стосуються інформації про транспортний засіб А та транспортний засіб Б, не містить виправлень, у відповідних пунктах зазначено дату, час та місце дорожньо-транспортної пригоди, наявна схема ДТП, а також відсутні будь-які відмітки про наявність зауважень учасників ДТП стосовно відомостей, які зазначені у даному Європротоколі.

Крім того, сам лише факт складання та підписання обома учасниками ДТП повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (Європротоколу), вказує на наявність у водіїв транспортних засобів згоди щодо обставин її скоєння.

Суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи рахунок на оплату відновлювальних робіт, ремонтна калькуляція, страхові акти №ДККА-65523 від 06.05.2019 та №ДККА-65523/1 від 14.05.2019 є достатніми доказами розміру завданої шкоди, що становить 24 914, 04 грн.

Судом установлено, що цивільно-правова відповідальність власника автомобіля "Mitsubishi" д.н.з. НОМЕР_2 , на момент ДТП 11.04.2019 була застрахована у АТ «СГ «ТАС» згідно полісу АО №5149200.

Пунктом 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. Згідно із ст. 29 вказаного Закону у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Отже, виконання обов`язку з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність згідно із Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", покладено на страховика (винної особи) у межах, встановлених цим Законом та договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Таким чином, АТ «СГ «ТАС» взяло на себе обов`язок відшкодувати шкоду заподіяну третім особам під час ДТП, яке сталася з вини водія забезпеченого транспортного "Mitsubishi" д.н.з. НОМЕР_2 пов`язані з відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу з урахуванням зносу тощо.

Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу "Volkswagen" д.н.з. НОМЕР_1 , вказаний транспортний засіб - 2013 року випуску, тобто станом на час ДТП 11.04.2019 строк експлуатації склав 6 років.

Враховуючи викладене, суд приймає пояснення позивача, про виплату АТ «СГ «ТАС» відшкодування у сумі 15 743, 53 грн з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу. Покриття АТ «СГ «ТАС» суми страхового відшкодування у вище вказаному розмірі підтверджується платіжним дорученням №37589 від 17.07.2019.

Частиною 1 ст. 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України).

Відповідальність роботодавця за шкоду завдану її працівником врегульовано ст. 1172 ЦК України, частиною першою якої передбачено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Відповідно до наведених положень закону шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, який на відповідній правовій підставі керував автомобілем, що належить роботодавцю, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела підвищеної небезпеки.

За приписами ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

У спірних правовідносинах позивач просить стягнути з відповідача як власника транспортного засобу в порядку ст. 1194 ЦК України 9 170, 51 грн нанесеної шкоди, що складає різницю між фактичним розміром шкоди (24 914, 04 грн) та страховою виплатою (15 743, 53 грн), яку здійснено АТ «СГ «ТАС», право на відшкодування якої перейшло до позивача в порядку суброгації.

Суд зазначає, що доказом вартості відновлювального ремонту автомобіля та відповідно визначення розміру завданої шкоди внаслідок ДТП у сумі 24 914, 04 грн. є доданий до позовної заяви рахунок ТОВ «АВТОДІМ АТЛАНТ-М».

Крім того, як вбачається з Європротоколу та не заперечується відповідачем під час розгляду даної справи, а також в своєму листі від 10.12.2020 №01/1/08/33081 адресованому позивачеві - транспортний засіб "Mitsubishi" д.н.з. НОМЕР_2 належить відповідачеві.

Суд зазначає, що страховик відповідальності винної у ДТП особи на підставі спеціальної норми статті 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" здійснює відшкодування витрат, пов`язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, а різницю між реальними збитками і відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу з урахуванням зносу на підставі статті 1194 ЦК України відшкодовує особа, яка завдала збитків.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 22.03.2017 у справі N 910/3650/16, постанові Верховного Суду у складі судової палати Касаційного цивільного суду N 686/17155/15-ц від 03.10.2018.

Таким чином, в розумінні ст. ст. 993, 1187, 1194 ЦК України у відповідача як власника транспортного засобу виникло зобов`язання перед позивачем з виплати різниці між фактичним розміром шкоди (24 914, 04 грн) і страховою виплатою (страховим відшкодуванням, що покрито страховиком відповідача у розмірі 15 743, 53 грн), що становить 9 170, 51 грн.

На підставі вищевикладеного, судом позовні вимоги визнаються обґрунтованими та не спростованими відповідачем, який повідомлений про розгляд справи №910/21520/21 судом а отже такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо судових витрат позивача, суд зазначає, що в позовній заяві при зазначенні попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат позивач повідомляє суд про те, що ним понесено витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 270, 00 грн, а отже витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 13, 73-77, 86, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські електромережі» про стягнення 9 170, 51 грн задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські електромережі» (04080, м. Київ, вул. Новокостянтинівська, буд. 20; ідентифікаційний код: 41946011) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» (03038, м. Київ, вул. Федорова Івана, буд. 32, літ. А; ідентифікаційний код: 30859524) 9 170 (дев`ять тисяч сто сімдесят) грн 51 (п`ятдесят одна) коп. - шкоди, 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн 00 коп. - судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Г. П. Бондаренко-Легких