Постанова № 10427798, 17.06.2010, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд

вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54055

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

17.06.2010 р. 16:17Справа № 2а-2264/10/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Зіньковського О. А., секретар судового засідання Васильєва А.Ю., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "МЕТКОЛ ХОЛДІНГ-МИКОЛАЇВ", вул. Мала Морська, 108, оф. 204, м.Миколаїв, 54001

доДПІ у Заводському районі м. Миколаєва, вул.Г.Петрової 2-А, м.Миколаїв, 54029

проскасувати податкові повідомлення-рішення №0001582301/0 та №0001572301/0 від 23.03.2010р.

за участю представників:

від позивача представник 1: Чуваєва О.А., довіреність №111, від 31.05.10р.;

від позивача представник 2: Медведєва М.М., довіреність №112, від 31.05.10р.;

директор: Белібов А.Ф., НОМЕР_1 від 10.08.00р.;

від відповідача представник 1: Гусаревич В.М., довіреність №4/9/100-00, від 11.01.10р.;

Товариство з обмеженою відповідальністю "МЕТКОЛ ХОЛДІНГ-МИКОЛАЇВ" звернулося до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом до ДПІ у Заводському районі м.Миколаєва про скасування податкового повідомлення-рішення №0001582301/0 від 23 березня 2010 року на суму 33317грн.00 коп. (податок на додану вартість), з яких нараховано за основним платежем 20878грн. 00коп., штрафні санкції 10439грн. 00 коп., та податкового повідомлення-рішення №0001572301/0 від 23 березня 2010 року на суму 34872 грн.00 коп. (податок на прибуток) з яких нараховано за основним платежем 26095 грн.00 коп., штрафні санкції 8777 грн. 00 коп.

Позивач та представники позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі з підстав зазначених у позовній заяві.

Позивач позовні вимоги не визнав, зазначив, що податкові повідомлення-рішення №0001582301/0 від 23.03.2010р. та №0001572301/0 від 23.03.2010р. прийнятті у відповідності до вимог чинного законодавства.

Заслухавши пояснення сторін, допитавши свідка (свідок - ОСОБА_5, посвідчення №055153, від 04.02.10р.), дослідивши матеріали справи суд, -

встановив:

11.03.2010 року за результатами планової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю “Меткол Холдінг-Миколаїв” (код ЄДРПОУ 34437177) з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.10.06р. по 30.09.09р. ДПІ у Заводському районі м.Миколаєва було складено акт за №799/232-00/34437177 (а.с.7-46, 47-80), яким встановлено порушення позивачем п.3.1. ст.3, п.4.1. ст.4, пп.11.3.1. п.11.3. ст.11 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” на підставі чого виявлено заниження податку на прибуток у сумі 26095 грн. та пп.7.3.1. п.7.3. пп.7.7.1 п.7.7. ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” на загальну суму 20878 грн. 00коп. (а.с.89-90).

За результатами перевірки було прийняте податкове повідомлення-рішення №0001582301/0 від 23.03.10р. на суму 33317грн. 00 коп. (податок на додану вартість) з яких за основним платежем 20878 грн.00 коп., штрафні санкції 10439 грн.00 коп., та податкове повідомлення-рішення №№0001572301/0 від 23.03.10р. на суму 34872грн. 00 коп. (податок на прибуток) з яких за основним платежем 26095 грн.00 коп., штрафні санкції 8777грн.00 коп. (а.с.89-90).

Заслухавши пояснення сторін, допитавши свідка (свідок головний держподатревізор інспектор Зінчук Г.І., посвідчення №055153, від 04.02.10р.), дослідивши надані сторонами докази та матеріали справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог з огляду на таке.

Відповідачем зазначено, що відповідачем незаконно донараховано податок на прибуток та ПДВ на певні суми. Так, стосовно заниження податку на прибуток на суму 26095 грн.00 коп. за період: 4 й квартал 2008 р. 4744 грн., 1 квартал 2009 року 7117грн., півріччя 2009р. 14237, 3-й квартал 2009 року 21351 ( у т.ч. розрахунково за 3-й квартал 2009 року у сумі 7117 грн.00 коп).

На думку відповідача податок на прибуток занижено внаслідок не врахування сум не отриманої орендної платні за договором оренди №1-Р, який було укладено між позивачем та ТОВ “Союзпромінвестдонбасс” 20 жовтня 2008 року (а.с.93-99). Згідно до умов вищевказаного договору, дійсно параграфом 5 було встановлено ставку орендної платні 2% від вартості орендованого майна, яка повинна сплачуватися щомісяця. Але, 3 листопада 2008 року, сторони уклали додаток до договору (а.с.97), яким встановили розмір орендної платні у розмірі 5 % річних від вартості обєкту оренди та встановили строк початку дії договору оренди з 1 лютого 2009 року, оскільки обєкт оренди є специфічним обладнанням та мав потребу в налагоджуванні та випробуваннях.

Позивач зазначив, що він не мав можливості надати зазначений додаток до договору від 3 листопада 2008 року, у зв'язку з тим, що оригінал документу знаходився в орендаря та своєчасно не був повернутий позивачу. Позивачем було надано зазначений документ до заперечень направлених відповідачу, але цей факт не був прийнятий відповідачем до уваги.

Слід також зазначити, що п.7.9.6. Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” встановлено, що передання майна в оперативний лізинг (оренду) не змінює податкових зобов'язань орендодавця та орендаря. При цьому орендодавець збільшує суму валових доходів, а орендар збільшує суму валових витрат на суму нарахованого лізингового платежу за наслідками податкового періоду, в якому здійснюється таке нарахування. З огляду на зазначені обставини та з урахуванням того, що перевірка стосувалася періоду з 1 жовтня 2006 року по 30 вересня 2009 року, позивач вірно сплатив податок на прибуток у лютому 2010 року (5% річних станом на 01.02.2010 року).

Стосовно заниження податку на додану вартість на загальну суму 20878 грн.00 коп. слід зазначити наступне.

На думку відповідача, позивачем порушено п.7.3.1. п.7.3. , пп.7.7.1. п.7.7. Закону України “Про податок на додану вартість”, оскільки обладнання передано 20.10.2008 року, тобто податкове зобовязання зі сплати ПДВ виникло після настання «першої події», тобто факту передання обладнання у оренду.

В той же час суд дійшов висновку, що відповідач невірно застосовує положення вказаної норми, тому що в даному випадку датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше, а саме дата для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку, який оформлено станом на 01.02.2010 року. При цьому всі первинні облікові документи були надані відповідачу та суду (а.с.100, 130-133).

В даному випадку посилання позивача на п.7.9.6. п.7.9. ст.7 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” є безпідставним, оскільки, п.7.9. регулює “оподаткування операцій з борговими вимогами та зобовязаннями”.

В той же час позивачем правомірно застосовано вказану норму, оскільки саме п.п.7.9.6. встановлює особливості оподаткування операцій з лізингу (оренди). Передання майна в оперативний лізинг (оренду) не змінює податкових зобов'язань орендодавця та орендаря. При цьому орендодавець збільшує суму валових доходів, а орендар збільшує суму валових витрат на суму нарахованого лізингового платежу за наслідками податкового періоду, в якому здійснюється таке нарахування” та застосовуються з врахуванням особливостей, передбачених п.п.7.9.2 п.7.9., а саме “З урахуванням особливостей, встановлених цим Законом, не включаються до валових витрат кошти або майно, надані платником податку у зв'язку з:

- наданням платником податку майна на підставі договорів концесії, комісії, консигнації, довірчого управління, схову (відповідального зберігання) або згідно з іншими цивільно-правовими договорами, що не передбачають передачі права власності на таке майно іншій особі, з урахуванням положень підпункту 7.9.6 цього пункту”.

Крім того, слід зазначити, що згідно до плану рахунків бухгалтерського обліку 14 “оренда” (наказ МФ України від 28.07.2000р. №181, зареєстровано у МЮУ 10.08.2000 року за №487/4707) “Оренда - угода, за якою орендар набуває права користування необоротним активом за плату протягом погодженого з орендодавцем строку”. При цьому початок строку оренди дата, яка наступає раніше: дата підписання доповнення до договору оренди №1-Р з затвердженою датою початку експлуатації від 03.11.2008 року та суму узгодженого орендного платежу 5% річних) або дата прийняття сторонами зобовязань по основним положенням договору оренди (тобто 01.02.2009 року - початок дії оренди та сума орендного платежу 5% річних. До цієї дати, викладені у договорі зобовязання є неузгодженими.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на п.п.11.3.1. п.11.3. ст.11 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” як на підставу збільшення валового доходу на дату відвантаження товарів, у зв'язку з тим, що зазначена норма не може бути застосована до операцій з оренди, оскільки для робіт (послуг) береться до уваги дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податків. Операції з оренди є саме послугою, а не товаром у розумінні п.1.1. Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”

Обєкт оренди машина Powerscreen Turbo Chieftain є основним засобом 2 групи, обліковується на рахунку 10 (Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, №291 від 30.11.1999, Міністерство фінансів України), тобто з балансу позивача вона не знімалася, право власності не передавалося. Операції з оренди обліковуються на рахунку 14 “Оренда” (Наказ Мінфіна України від 28.07.2000р. №181, МЮУ 10.08.2000 року за №487/4707).

Таким чином, на час проведення перевірки у позивача були відсутні підстави для збільшення валового доходу, оскільки податковий період у якому наступив обовязок позивача нарахувати неотримані орендні платежі виник тільки у лютому 2010 року.

Також не вірними є посилання відповідача на п.п.7.3.1. п.7.3. ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” - датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а в разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

- або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Тобто відповідач вважає, що передача обєкту оренди згідно акту приймання-передачі від 20.10.08р., є першою подією, внаслідок якої виникає у позивача обовязок збільшення податкових зобовязань з податку на додану вартість, так як у договорі визначено виплата орендної платні щомісячно. Крім того, на думку відповідача, це підтверджується положеннями ст.762 Цивільного кодексу України, які передбачають, що розмір орендної плати встановлюється за погодженням сторін після передачі обєкту оренди.

Суд не погоджується з такою позицією відповідача у зв'язку з тим, що відповідачем не взято до уваги, що позивач надає послугу оренду, і датою виникнення податкових зобовязань, у цьому випадку, є дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання зазначених послуг.

Крім того, ст.762 ЦК України зазначає, що договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном. Наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Саме ці обставини були враховані позивачем при підписанні додаткової угоди до договору оренди та були не не взяті до уваги відповідачем при прийнятті оскаржуваного рішення.

Крім того, в судовому засіданні позивачем було надано суду дві постанови Заводського районного суду м.Миколаєва від 28.05.20010р. (а.с.128-129).

Зазначеними постановами районного суду було закрите провадження в адміністративних справах щодо виконавчого директора ТОВ “МЕТКОЛ ХОЛДІНГ-МИКОЛАЇВ” Белібова А.Ф. та головного бухгалтера ТОВ “МЕТКОЛ ХОЛДІНГ-МИКОЛАЇВ” Медведєвої М.М. у зв'язку із відсутністю в їх діях складу правопорушення згідно ч.1 ст.163-1 Кодекс України про адміністративні правопорушення. Зазначена стаття передбачає відповідальність посадових осіб за порушення порядку ведення податкового обліку, надання аудиторських висновків. Висновки викладені в постановах районного суду повністю спростовують позицію відповідача та підтверджують позицію позивача.

У зв'язку з цим суд зазначає, що згідно ч.4 ст.72 КАС України, постанова суду у справі про адміністративний проступок, є обовязковою для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалена постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Згідно п.3. ст.2 КАС України, - у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Крім того, слід зазначити, що частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на зазначені норми під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суд, незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, перевіряє їх відповідність усім зазначеним вимогам статті 2 КАС України.

Згідно з ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не довів суду правомірність та обґрунтованість прийнятого оскаржуваного рішення.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню в повному обсязі.

В судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Керуючись статтями 2, 11, 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний суд,

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати повідомлення-рішення ДПІ у Заводському районі м.Миколаєва №0001582301/0 від 23.03.2010р. на суму 33317грн.

3. Визнати протиправним та скасувати повідомлення-рішення ДПІ у Заводському районі м.Миколаєва №0001572301/0 від 23.03.2010р. на суму 34872грн.

4. Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТКОЛ ХОЛДІНГ-МИКОЛАЇВ" суму сплаченого судового збору в розмірі 3грн. 40 коп. (три грн. 40 коп.)

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова суду може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції шляхом подання заяви про апеляційне оскарження постанови суду та апеляційної скарги. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються Одеському апеляційному адміністративному суду через Миколаївський окружний адміністративний суд.

Суддя О. А. Зіньковський