Постанова № 10427142, 01.07.2010, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2010 рокуСправа № 2а-1756/10/0370

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Александрової М.А.,

при секретарі судового засідання Лащуку О.Ю.,

за участю представника позивача Гончарук Н.М.,

представників відповідача Наумчик Р.П., Віщик С.В.,

прокурора Рибака А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Продтранссервіс» ЛТД до Волинської митниці про визнання дій неправомірними та визнання частково нечинним податкового повідомлення від 22 квітня 2010 року,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю фірма «Продтранссервіс» ЛТД (ТзОВ фірма «Продтранссервіс» ЛТД) звернулося з адміністративним позовом до Волинської митниці про визнання дій неправомірними та визнання частково нечинним податкового повідомлення форми «Р» №33 від 22 квітня 2010 року, яким товариству визначено податкове зобовязання за платежем «податок на додану вартість з товарів, увезених на територію України субєктами підприємницької діяльності» на суму 83761 грн. 88 коп., з них за основним платежем 55841 грн. 25 коп. і за штрафними санкціями 27920 грн. 63 коп.

Позовні вимоги обґрунтовує наступними обставинами.

Оскаржуване податкове повідомлення прийняте за результатами проведеної Волинською митницею виїзної перевірки стану дотримання ТзОВ фірма «Продтранссервіс» ЛТД законодавства України з питань митної справи за період з 01 липня 2007 року по 30 червня 2009 року. Актом перевірки № 5/10/201000000/0021744963 від 07 квітня 2010 року встановлено порушення товариством статті 3 Угоди між Кабінетом Міністрів України та Урядом Республіки Білорусь про виробничу і науково-технічну кооперацію (Угода) від 29 травня 2002 року, а саме: реалізацію сировини, ввезеної в рамках Угоди, яка мала бути використана виключно для виготовлення кінцевої продукції, що спричинило несплату до державного бюджету податку на додану вартість (ПДВ) в сумі 55841 грн. 25 коп.

Позивач вважає неправомірними дії посадових осіб Волинської митниці щодо визначення йому податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 55841 грн. 25 коп. і нарахування штрафних санкцій в сумі 27920 грн. 63 коп., а також просить визнати частково нечинним податкове повідомлення форми «Р» №33 від 22 квітня 2010 року, оскільки зазначених в акті перевірки порушень статті 3 Угоди від 29 травня 2002 року не допускав.

Так, відповідно до статті 3 Угоди вона застосовується до поставок продукції, яка підлягає подальшій переробці, та надання послуг, необхідних для реалізації міждержавних програм, а також за узгодженням сторін до поставок сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, запасних частин та інших виробів, які використовуються для виготовлення кінцевої продукції.

В рамках Угоди позивачем ввозилася сировина волокно поліефірне з Республіки Білорусь від відкритого акціонерного товариства (ВАТ) «Могільовхімволокно». Вся ввезена сировина використана позивачем виключно для виробництва кінцевої продукції полотна нетканого. Волокно поліефірне текс 0,33/66 і 0,64/51, реалізацію якого було встановлено митним органом, було придбане позивачем у постачальників-резидентів товариства з обмеженою відповідальністю «Келтік» (ТзОВ «Келтік») та інших, проте відповідач цього до уваги не взяв. Позивач і не міг здійснити реалізації у 2008 році волокна, отриманого від ВАТ «Могільовхімволокно» у 2007 році, а так само не міг здійснити реалізації волокна поліефірного у 2009 році, отриманого у 2008 році, оскільки станом на 01 січня 2008 року залишки волокна поліефірного 0,33/66 становили 998,3 кг, а станом на 01 січня 2009 року -275,5 кг, що підтверджується звітом про використання сировини і матеріалів у виробництві.

Ввезене на підставі вантажної митної декларації (ВМД) № 201010005/7/023638 від 09 жовтня 2007 року в рамках Угоди волокно поліефірне текс 0,64/51 в кількості 19894,8 кг, було оприбутковане позивачем згідно накладної від 09 жовтня 2007 року на склад, з якого 2620,3 кг волокна по накладних від 18 і 26 жовтня та 18 грудня 2007 року передано товариству з обмеженою відповідальністю «Пульсар і Ко» (ТзОВ «Пульсар і Ко»), оскільки раніше - 05 жовтня 2007 року позивач позичив у ТзОВ «Пульсар і Ко» по накладній № 5510 від 05 жовтня 2007 року 3000 кг волокна. Так само із ввезеного в рамках Угоди по ВМД № 201010005/7/021148 від 14 вересня 2007 року і № 201010004/7/024797 від 18 жовтня 2007 року волокна поліефірного текс 0,33/66 в кількості 39468 кг (19686 + 19782 = 39468) позивач по накладних від 30 січня і 18 лютого 2008 року передав 3503,5 кг (1170,6 + 2332,9 = 3503,5) ТзОВ «Пульсар і Ко», оскільки 05 жовтня 2007 року по накладній № 5510 позичав у нього 3254 кг і 16 липня 2007 року по накладній № 3687 897, 8 кг волокна поліефірного текс 0,33/66 (всього 4151,8 кг). Розрахунки за товар не проводилися.

За договором позички від 21 липня 2008 року № 25/08 між позивачем і закритим акціонерним товариством фірма «Едельвіка» (ЗАТ фірма «Едельвіка») позивач передав в безоплатне користування по акту прийому-передачі від 21 липня 2008 року по накладній № 000740 25220 кг волокна поліефірного текс 0,33/66, ввезеного в рамках Угоди по ВМД № 201010004/7/027141 від 15 листопада 2007 року і № 201010004/7/028097 від 27 листопада 2007 року. 18 серпня 2008 року ЗАТ фірма «Едельвіка» повернула позивачеві згідно видаткової накладної № ЕД-0000003 25220 кг волокна.

Отже, відповідач в акті перевірки зазначає недостовірну інформацію про реалізацію позивачем сировини, ввезеної в рамках Угоди.

Також недостовірною є інформація про реалізацію 30 січня 2009 року частини товару 557 кг, ввезеного згідно ВМД № 201010005/8/004943 від 07 березня 2008 року; 02 березня 2009 року - 2013,4 кг, ввезеного згідно ВМД № 201010005/8/005025 від 11 березня 2008 року; про реалізацію 852,66 кг ввезеного згідно ВМД № 201010005/8/005024 від 11 березня 2008 року, оскільки складське зберігання у позивача відсутнє, сировина переробляється протягом одного-двох місяців, що підтверджується виробничими звітами начальника виробництва і звітами в статуправління.

Крім того, митним органом під час перевірки не подавались письмові запити про надання позивачем первинних документів про використання у виробництві волокна, ввезеного на територію України в рамках Угоди, як це передбачено пунктом 2.4 Порядку оформлення результатів проведення митними органами на підприємствах перевірок системи звітності та обліку товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, затвердженого наказом Державної митної служби України (Держмитслужба України) № 254 від 30 березня 2006 року. Відповідно ж до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємоповязаних рахунках бухгалтерського обліку. Згідно з наказом Міністерства фінансів України № 356 від 29 грудня 2000 року «Про затвердження Методичних рекомендацій по застосуванню регістрів бухгалтерського обліку» виправлення помилок оформлюється у місяці виправлення помилки бухгалтерською довідкою. Бухгалтером позивача за період, що перевірявся, проводилось виправлення ряду помилок в бухгалтерських регістрах. В тому числі бухгалтерськими довідками проведено коригування партій списання волокна, отриманого фактично від постачальників-резидентів, а в бухгалтерських регістрах неправильно було зазначено постачальником ВАТ «Могильовхімволокно». Однак, ці документи відповідачем не витребовувались, а тому не враховані під час перевірки.

В письмових запереченнях проти позову відповідач Волинська митниця вважає дії щодо нарахування податкових зобовязань згідно податкового повідомлення форми «Р» №33 від 22 квітня 2010 року правомірними та такими, що ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, з наступних підстав.

Відповідно до підпункту 2.1.1 пункту 2.1 статті 2 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» митні органи визначено контролюючими стосовно акцизного збору, податку на додану вартість, ввізного та вивізного мита, інших податків і зборів (обовязкових платежів), які відповідно до законів справляються при ввезенні (пересиланні) товарів і предметів на митну територію України або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України. Згідно з підпунктом 2.2.1 пункту 2.2 статті 2 зазначеного Закону і пунктом 5 статті 41 Митного кодексу України контролюючі органи мають право здійснювати перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати стосовно тих податків і зборів (обовязкових платежів), які віднесені до їх компетенції.

Тому відповідно до пункту 3 Порядку проведення митними органами на підприємствах перевірок системи звітності та обліку товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 грудня 2004 року № 1730, і плану-графіку проведення виїзних перевірок фінансово-господарської діяльності субєктів підприємницької діяльності на четвертий квартал 2009 року та наказів митниці про проведення перевірки було проведено планову виїзну перевірку стану дотримання ТзОВ фірма «Продтранссервіс» ЛТД законодавства з питань митної справи за період з 01 липня 2007 по 30 червня 2009 року. Перевіркою встановлено несплату позивачем ПДВ на суму 55841 грн. 25 коп. внаслідок реалізації продукції, ввезеної по Угоді про виробничу і науково-технічну кооперацію. На підставі акту перевірки було прийняте податкове повідомлення форми «Р» № 33 від 22 квітня 2010 року.

Всі висновки митниці базуються на даних первинних документів, належним чином завірених і наданих під час перевірки позивачем. З акту перевірки вбачається, що позивач підтвердив достовірність і повноту наданих при перевірці документів та засвідчив, що додаткових (інших) документів, що свідчать про діяльність товариства в період, що перевірявся, немає. Дана обставина підтверджується і запереченнями позивача на акт перевірки та скаргою в ході процедури апеляційного узгодження, в яких позивач не зазначає про виправлення помилок в первинних документах та бухгалтерських регістрах. Позивачем лише до позовної заяви додані бухгалтерські довідки про виправлення помилок в первинних документах і позивач стверджує, що вказані виправлення існували на момент перевірки. Однак, пунктом 4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції 05 червня 1995 року за № 168/704), передбачений порядок виправлення помилок в первинних документах і облікових регістрах у місяці, в якому виявлено помилку. Проте, позивач не вніс виправлень до облікових регістрів та звітів, а також до видаткових і прибуткових накладних способом, передбаченим зазначеним Положенням, і не надав митниці цих документів для перевірки. Самі ж бухгалтерські довідки є документами бухгалтерського оформлення і не мають самостійного значення, оскільки використовуються лише з первинними документами. Тому бухгалтерські довідки від 18 жовтня 2007 року до видаткової накладної № 000000385 від 18 жовтня 2007 року; від 26 жовтня 2007 року до видаткової накладної № 000000402 від 26 жовтня 2007 року; від 18 грудня 2007 року до видаткової накладної № 000000471 від 18 грудня 2007 року; від 30 січня 2008 року до видаткової накладної № 000000508 від 30 січня 2008 року; від 18 лютого 2008 року № 1 до видаткової накладної № 000000535 від 18 лютого 2008 року; від 18 лютого 2008 року № 2 до видаткової накладної № 000000535 від 18 лютого 2008 року; від 21 липня 2008 року № 1 до видаткової накладної № 000000740 від 21 липня 2008 року; від 21 липня 2008 року № 2 до видаткової накладної № 000000740 від 21 липня 2008 року; від 30 січня 2009 року до видаткової накладної № 00000017 від 30 січня 2009 року; від 02 березня 2009 року до видаткової накладної № 00000042 від 02 березня 2009 року; від 11 березня 2009 року до видаткової накладної № 00000052 від 11 березня 2009 року, долучені до справи, не можуть бути належними засобами доказування, оскільки не відповідають вимогам пункту 4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.

Відповідно до статті 3 Угоди вона застосовується до поставок продукції, яка підлягає подальшій переробці, та надання послуг, необхідних для реалізації спільних міждержавних програм, а також за узгодженням сторін до поставок сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, запасних частин та інших виробів, які використовуються для виготовлення кінцевої продукції. Номенклатура і обсяги кооперованих поставок, а також господарюючі субєкти, що здійснюють ці поставки, визначаються на відповідний рік компетентними органами Сторін, уповноваженими відповідним Протоколом між Сторонами, що становлять невідємну частину цієї Угоди.

Сам позивач не заперечує факту передачі ТзОВ «Пульсар і Ко» волокна поліефірного, отриманого в рамках Угоди, по видаткових накладних № 000000385 від 18 жовтня 2007 року, № 000000402 від 26 жовтня 2007 року, № 000000471 від 18 грудня 2007 року, мотивуючи тим, що раніше позичав сировину у товариства. А це є порушенням умов Угоди.

Перевіркою встановлено, що ввезене на підставі ВМД № 201010005/7/023638 від 09 жовтня 2007 року в рамках Угоди волокно поліефірне текс 0,64/51 в кількості 19894,8 кг, було оприбутковане позивачем згідно накладної № 525 від 09 жовтня 2007 року на склад. По накладних № 00000385 і № 00000402 від 18 і 26 жовтня 2007 року видано зі складу ТзОВ «Пульсар і Ко» відповідно 1170 кг. і 879,5 кг волокна, за яке останнім здійснена проплата, що стверджується банківськими виписками № 413 від 24 жовтня 2007 року, № 414 від 25 жовтня 2007 року, № 00000448 від 22 листопада 2007 року, № 00000471 від 22 листопада 2007 року. Ввезене в рамках Угоди на підставі ВМД № 201010005/7/028865 від 07 грудня 2007 року волокно поліефірне в кількості 19928,1 кг оприбутковане на склад по накладній № 697 від 07 грудня 2007 року і видане зі складу по накладній № 00000471 в кількості 570,8 кг ТзОВ «Пульсар і Ко», яким згідно з банківською випискою № 000000008 від 15 січня 2008 року проведена оплата. Так само із ввезеного в рамках Угоди по ВМД № 201010005/7/021148 від 14 вересня 2007 року і ВМД № 201010004/7/024797 від 18 жовтня 2007 року і оприбуткованого на склад по прибутковій накладній № 000000485 від 14 вересня 2007 року і по прибутковій накладній № 000000528 від 18 жовтня 2007 року товару видано зі складу 570,8 кг по видатковій накладній № 00000508 від 30 січня 2008 року і 2332,9 кг по видатковій накладній № 00000535 від 18 лютого 2008 року ТзОВ «Пульсар і Ко», яким проведена оплата товару згідно з банківськими виписками №000000548 від 12 лютого 2008 року, №000000556 від 22 лютого 2008 року, № 000000578 від 12 березня 2008 року.

Встановлено також факт передачі позивачем волокна, ввезеного в рамках Угоди по ВМД № 201010004/7/027141 від 15 листопада 2007 року, ВМД № 201010004/7/028097 від 27 листопада 2007 року і оприбуткованого на склад по прибуткових накладних № 614 від 15 листопада 2007 року і № 640 від 27 листопада 2007 року, в безоплатне користування ЗАТ фірма «Едельвіка» по видатковій накладній № 000740 від 21 липня 2008 року на підставі договору позички № 25/08 від 21 липня 2008 року. З договору вбачається, що ЗАТ фірма «Едельвіка» зобовязується повернути позивачеві ідентичне обєкту волокно. Тобто, позивачем порушено умови Угоди.

Крім того, позивач, стверджуючи про повне використання у виробництві волокна, отриманого в рамках Угоди, посилається на звіти про використання сировини і матеріалів, звіти про повне використання сировини, подані в Луцьку обєднану державну податкову інспекцію (Луцька ОДПІ), термінові звіти про виробництво промислової продукції. Однак ці документи містять узагальнюючу інформацію і не можуть братися до уваги, оскільки відповідно до пункту 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій і які повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення.

Згідно з пунктом 8 Порядку проведення митними органами на підприємствах перевірок системи звітності та обліку товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, посадові особи митних органів мають право перевіряти грошові, фінансові і бухгалтерські документи, звіти, контракти, декларації, калькуляції, інші документи, повязані з товарами і транспортними засобами, що переміщуються через митний кордон України. Тому безпідставним є посилання позивача на невитребування митним органом первинних документів про використання у виробництві волокна, ввезеного в рамках Угоди. Крім того, митницею 03 листопада 2009 року надіслане повідомлення позивачеві про початок перевірки та необхідність надання перевіряючим всіх необхідних документів, повязаних з товарами і транспортними засобами, що переміщувались через митний кордон України в період, що підлягав перевірці, а 25 листопада 2009 року надано перелік документів, необхідних для перевірки.

На підставі наведеного відповідач просив відмовити повністю в задоволенні позову.

В судовому засіданні представник позивача Гончарук Н.М. позовні вимоги підтримала повністю з підстав, наведених у позовній заяві.

Представники відповідача Наумчик Р.П. і Віщик С.В. позов не визнали з мотивів, викладених у письмових запереченнях проти позову.

Прокурор, який вступив у справу за своєю ініціативою відповідно до поданої заяви від 29 червня 2010 року № 05-716 вих.-10 (а.с.197), адміністративний позов не визнав. Вважає, що Волинською митницею доведено правомірність прийняття податкового повідомлення форми «Р» №33 від 22 квітня 2010 року про донарахування позивачеві податкових зобовязань за платежем «податок на додану вартість з товарів, увезених на територію України субєктами підприємницької діяльності» на суму 83761 грн. 88 коп., з них 55841 грн. 25 коп. за основним платежем та 27920 грн. 63 коп. за штрафними санкціями.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, прокурора, дослідивши зібрані у справі докази, приходить до висновку, що позов задоволенню не підлягає.

Судом встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю фірма «Продтранссервіс» ЛТД зареєстроване 11 липня 1996 року виконавчим комітетом Луцької міської ради як юридична особа, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії АОО № 390296 і 10 квітня 2007 року внесене до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ), що підтверджується довідкою № 627 Головного управління статистики у Волинській області (а.с.202). Одним з основних видів діяльності товариства є виробництво нетканих текстильних матеріалів та виробів з них.

ТзОВ фірма «Продтранссервіс» ЛТД взята на облік як субєкт зовнішньоекономічної діяльності Волинською митницею 08 лютого 2005 року, облікова картка № 20101/01/2005/001458 (а.с.18). Товариством укладені довгострокові зовнішньоекономічні контракти з відкритим акціонерним товариством (ВАТ) «Могильовхімволокно» Республіки Білорусь № 112-05-54-75-804 від 10 січня 2005 року, № 112-07-54-2350-804 від 12 жовтня 2007 року, № 112-08-54-3533-804 від 22 жовтня 2008 року, № 112-08-54-3534-804 від 22 жовтня 2008 року. Предметом контрактів є волокно поліефірне (а.с.20).

Згідно договорів з ВАТ «Могильовхімволокно» товар волокно поліефірне, ввозився на підставі Угоди між Кабінетом Міністрів України та Урядом Республіки Білорусь про виробничу і науково-технічну кооперацію від 29 травня 2002 року. Відповідно до статті 3 Угоди вона застосовується до поставок продукції, яка підлягає подальшій переробці, та надання послуг, необхідних для реалізації спільних міждержавних програм, а також за узгодженням Сторін до поставок сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, запасних частин та інших виробів, які використовуються для виготовлення кінцевої продукції. Номенклатура та обсяги кооперованих поставок, а також господарюючі субєкти, що здійснюють ці поставки, визначаються на відповідний рік компетентними органами Сторін. Листами Держмитслужби України від 08 лютого 2007 року № 18/18-99 ЕП, від 04 лютого 2008 року № 18/1-0177 ЕП були надіслані листи Міністерства промислової політики України від 08 лютого 2007 року № 14/5-3-196, від 29 січня 2008 року № 14/5-3-172, які містять додатки до Угоди від 29 травня 2002 року із зазначенням перелічених даних.

Відповідно до статті 4 Угоди сторони зобовязалися не застосовувати ввізного, вивізного мита, податку на додану вартість і кількісних обмежень експорту у відношенні товарів, що постачаються за виробничою кооперацією в рамках цієї Угоди.

Підпунктом 2.1.1 пункту 2.1 статті 2 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» митні органи визначено контролюючими стосовно акцизного збору, податку на додану вартість, ввізного та вивізного мита, інших податків і зборів (обовязкових платежів), які відповідно до законів справляються при ввезенні (пересиланні) товарів і предметів на митну територію України або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України.

Згідно з підпунктом 2.2.1 пункту 2.2 статті 2 зазначеного Закону і пунктом 5 статті 41 Митного кодексу України контролюючі органи мають право здійснювати перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати стосовно тих податків і зборів (обовязкових платежів), які віднесені до їх компетенції.

Отже, Волинською митницею правомірно, відповідно до пункту 3 Порядку проведення митними органами на підприємствах перевірок системи звітності та обліку товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, і плану-графіку проведення виїзних перевірок фінансово-господарської діяльності субєктів підприємницької діяльності на четвертий квартал 2009 року, затвердженого Волинською митницею 24 вересня 2009 року і погодженого з Державною податковою адміністрацією у Волинській області, та наказів митниці про проведення перевірки № 337 від 26 листопада 2009 року, № 370 від 22 грудня 2009 року, № 99 від 31 березня 2010 року було проведено планову виїзну перевірку стану дотримання ТзОВ фірма «Продтранссервіс» ЛТД законодавства з питань митної справи за період з 01 липня 2007 по 30 червня 2009 року.

Як вбачається з акту перевірки № 5/10/201000000/0021744963 від 07 квітня 2010 року, за період, що перевірявся, позивачем із звільненням від ввізного мита і ПДВ ввезено на територію України в рамках Угоди 972698,60 кг волокна поліефірного фактурною вартістю 7176167 грн. 55 коп. та надано пільги по сплаті ПДВ 1471694 грн. 51 коп. Встановлено реалізацію позивачем, замість використання для виготовлення кінцевої продукції, 34766,86 кг волокна поліефірного митною вартістю 279206 грн. 34 коп., ввезеного в рамках Угоди. Внаслідок реалізації продукції позивачем порушено вимоги статті 3 Угоди, що спричинило несплату позивачем до бюджету ПДВ на суму 55841 грн. 25 коп. (а.с.17-29).

На підставі акту перевірки було прийняте податкове повідомлення форми «Р» № 33 від 22 квітня 2010 року про визначення податкового зобовязання за платежем «податок на додану вартість з товарів, увезених на територію України субєктами підприємницької діяльності» на суму 85670 грн. 03 коп., з них за основним платежем 57 113 грн. 35 коп. і за штрафними санкціями 28 556 грн. 68 коп. (а.с.15-16). Позивачем оскаржується податкове повідомлення в частині визначення зобовязання на суму 83761 грн. 88 коп., з них за основним платежем 55841 грн. 25 коп. і за штрафними санкціями 27920 грн. 63 коп.

Суд вважає, що дії посадових осіб Волинської митниці щодо визначення податкового зобовязання позивачеві є правомірними, а податкове повідомлення форми «Р» від 22 квітня 2010 року № 33 прийняте відповідно до вимог закону з наступних підстав.

Як вбачається з вантажної митної декларації № 201010005/7/023638 від 09 жовтня 2007 року (а.с.64), позивач ввіз в рамках Угоди від ВАТ «Могильовхімволокно» 19894,8 кг волокна поліефірного текс 0,64/51. Це волокно оприбутковане на склад позивача по накладній № 00000525 від 09 жовтня 2007 року (а.с.66). Як встановлено перевіркою з журналів проводок рахунків 943, 201 і, як вбачається з видаткових накладних №00000385 від 18 жовтня 2007 року (а.с.133) та № 000000402 від 26 жовтня 2007 року (а.с.133), позивач реалізував 1170 кг і 879,5 кг волокна товариству з обмеженою відповідальністю «Пульсар і Ко». З банківських виписок від 24 жовтня № 413, від 25 жовтня 2007 року № 414, від 13 листопада 2007 року № 448, від 22 листопада 2007 року № 471 вбачається, що ТзОВ «Пульсар і Ко» здійснило оплату саме за цей товар позивачеві.

З ВМД № 201010005/7/028865 від 07 грудня 2007 року (а.с.76) вбачається, що позивач ввіз в рамках Угоди волокно поліефірне текс 0,64/51, яке по прибутковій накладній № 000000698 від 07 грудня 2007 року оприбутковане на склад позивача в кількості 19928,1 кг (а.с.78). По видатковій накладній № 00000471 від 18 грудня 2007 року видано зі складу і реалізовано ТзОВ «Пульсар і Ко» 570,8 кг волокна (а.с.181), за що останнім проведена оплата згідно з банківською випискою № 000000008 від 15 січня 2008 року.

Отримане позивачем в рамках Угоди волокно поліефірне текс 0,33/66 по ВМД № 201010005/7/021148 від 14 вересня 2007 року (а.с.61), по ВМД № 201010004/7/024797 від 18 жовтня 2007 року (а.с.67), оприбутковане на склад по прибуткових накладних № 000000485 від 14 вересня 2007 року (а.с.63), № 000000568 від 18 жовтня 2007 року (а.с.69). Це ж волокно в кількості 570,8 кг і 2332,9 кг видано із складу по видаткових накладних №000000508 від 30 січня 2008 року (а.с.134) і № 000000535 від 18 лютого 2008 року (а.с.135) і реалізоване ТзОВ «Пульсар і Ко», про що свідчать банківські виписки про оплату товару №000000548 від 12 лютого 2008 року, № 000000556 від 22 лютого 2008 року, № 000000578 від 12 березня 2008 року.

Сам позивач не заперечує передачі волокна поліефірного, ввезеного в рамках Угоди, товариству «Пульсар і Ко», однак посилається на правомірність своїх дій, оскільки повертав товариству «Пульсар і Ко» раніше позичене у нього волокно.

Суд вважає реалізацію позивачем ТзОВ «Пульсар і Ко» волокна поліефірного, ввезеного в рамках Угоди, порушенням умов Угоди, а саме статті 3 Угоди, відповідно до якої сировина має бути використана для виготовлення кінцевої продукції.

По ВМД № 201010004/7/ 027141 від 15 листопада 2007 року (а.с.70) і ВМД № 201010004/7/028097 від 27 листопада 2007 року (а.с.73) позивачем ввезене від ВАТ «Могильовхімволокно» і оприбутковане на склад по прибуткових накладних № 000000614 від 15 листопада 2007 року (а.с.72) і № 000000640 від 27 листопада 2007 року (а.с.75) волокно поліефірне текс 0,33/66. Це волокно в кількості 25220 кг по видатковій накладній № 0000740 від 21 липня 2008 року передане в безоплатне користування ЗАТ фірма «Едельвіка» згідно з договором позички № 25/08 від 21 липня 2008 року (а.с.138, 139).

Як вбачається з договору позички № 25/08 від 21 липня 2008 року (а.с.138), ЗАТ фірма «Едельвіка» зобовязується повернути позивачеві ідентичне обєкту волокно.

Отже, і в цьму випадку позивачем порушено вимоги статті 3 Угоди.

Суд погоджується з висновками митного органу про те, що звіти про використання сировини і матеріалів, звіти про повне використання сировини, подані позивачем до Луцької ОДПІ, термінові звіти про виробництво промислової продукції, якими позивач обґрунтовує повне використання волокна поліефірного, ввезеного від ВАТ «Могильовхімволокно», для виготовлення кінцевої продукції, не можуть бути взяті до уваги, оскільки містять узагальнюючу інформацію, а відповідно до пункту 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Саме на підставі первинних документів судом встановлено факти реалізації позивачем сировини, ввезеної в рамках Угоди.

Так само суд вважає правильним висновок митного органу про те, що надані позивачем і долучені до справи бухгалтерські довідки від 18 жовтня 2007 року до видаткової накладної № 000000385 від 18 жовтня 2007 року; від 26 жовтня 2007 року до видаткової накладної № 000000402 від 26 жовтня 2007 року; від 18 грудня 2007 року до видаткової накладної № 000000471 від 18 грудня 2007 року; від 30 січня 2008 року до видаткової накладної № 000000508 від 30 січня 2008 року; від 18 лютого 2008 року № 1 до видаткової накладної № 000000535 від 18 лютого 2008 року; від 18 лютого 2008 року № 2 до видаткової накладної № 000000535 від 18 лютого 2008 року; від 21 липня 2008 року № 1 до видаткової накладної № 000000740 від 21 липня 2008 року; від 21 липня 2008 року № 2 до видаткової накладної № 000000740 від 21 липня 2008 року; від 30 січня 2009 року до видаткової накладної № 00000017 від 30 січня 2009 року; від 02 березня 2009 року до видаткової накладної № 00000042 від 02 березня 2009 року; від 11 березня 2009 року до видаткової накладної № 00000052 від 11 березня 2009 року, якими позивач доводить повне використання у виробництві волокна поліефірного, отриманого в рамках Угоди, не можуть бути належними засобами доказування, оскільки не відповідають вимогам пункту 4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, не надавалися позивачем разом з первинними документами під час перевірки.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням вимог чинного законодавства України та наявних у справі доказів, суд вважає, що Волинською митницею доведено правомірність прийняття податкового повідомлення форми «Р» № 33 від 22 квітня 2010 року про донарахування позивачеві податкових зобовязань за платежем «податок на додану вартість з товарів, увезених на територію України субєктами підприємницької діяльності» на суму 55 841 грн. 25 коп. за основним платежем та 27920 грн. 63 коп. за штрафними санкціями.

Керуючись частиною 3 статті 160, статтями 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», Закону України «Про податок на додану вартість», Угоди між Кабінетом Міністрів України та Урядом Республіки Білорусь про виробничу і науково-технічну кооперацію від 29 травня 2002 року, суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Продтранссервіс» ЛТД до Волинської митниці про визнання дій неправомірними та визнання частково нечинним податкового повідомлення форми «Р» від 22 квітня 2010 року №33 про визначення податкового зобовязання за платежем «податок на додану вартість з товарів, увезених на митну територію України субєктами підприємницької діяльності» на суму 83761 грн. 88 коп., з них за основним платежем 55841 грн. 25 коп. і за штрафними санкціями 27920 грн. 63 коп., відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого ст. 186 КАС України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Заява про апеляційне оскарження постанови подається протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі з 06 липня 2010 року. Апеляційна скарга на постанову подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Суддя М.А.Александрова