Постанова № 10427053, 20.05.2010, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

20.05.10Справа №2а-14345/09/10/0170 13:19 м. Сімферополь

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді - Кудряшової А.М. ,

при секретарі судового засідання - Дєрюшкової І.А.,

за участю представників сторін:

від позивача - Філатова О.О., представник по довіреності без номеру від 01.02.2010 року; Мусатенко В.С., представник по довіреності без номеру від 19.03.2010 року;

від відповідача - Феттаєва Г.А., представник по довіреності №1522/10/10-005 від 03.08.2009 року; Голенко В.О., представник по довіреності №1016/10/10-007 від 18.05.2009 року;

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фора-бріз"

до Державної податкової інспекції у м. Судак АР Крим

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фора-бріз" - звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Судак АР Крим про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001161503/0 від 21.07.2009 р. Позовні вимоги мотивовані тим, що під час проведення перевірки відповідач дійшов висновку про порушення позивачем вимог Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” від 25.06.1991 року №1264-XII, п.4 Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 01.03.1999 року №303, п.6.1, 6.4 Інструкції про порядок обчислення і сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища”, затвердженої наказом ДПА України від 19.07.1999 року №162/379, у звязку з чим податковим органом оскаржуваним рішенням нараховано податкове зобовязання по збору за забруднення навколишнього природного середовища та застосовані штрафні санкції. Позивач вважає, що ним не здійснюється розміщення відходів, вказані відходи з гастроному (магазину) позивача вивозяться Комунальним підприємством “Комунгосп” на підставі укладеного договору; у звязку з викладеним позивач вважає, що розміщення відходів здійснюється саме КП “Комунгосп” та позивач не повинен нараховувати та сплачувати збір за розміщення таких відходів.

У судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяви, просив адміністративний позов задовольнити.

Представники відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнали і вважають прийняте податкове повідомлення-рішення законним та обґрунтованим, підтримали доводи, викладені в письмових запереченнях на позов, що надані суду у судовому засіданні 10.02.2010 р. Відповідно до наданих заперечень відповідач обґрунтовує правомірність прийнятого податкового повідомлення-рішення тим, що під час проведення перевірки встановлено застосування позивачем до нарахованої суми збору за забруднення навколишнього природного середовища за розміщення відходів застосовано коефіцієнт 1, який застосовується при обчисленні податкових зобов'язань за розміщення відходів у місцях, які повністю забезпечують захист довкілля від забруднення. Але згідно з даними Управління екологічної безпеки Східно-Кримського регіону м. Судак позивач при обчисленні збору повинен був застосовувати коефіцієнт 3, оскільки звалище в м. Судаку, де розміщуються відходи не забезпечує повного захисту довкілля. У зв'язку з застосуванням позивачем невідповідного коефіцієнту було донараховано податкове зобов'язання по збору за забруднення навколишнього природного середовища та застосовані штрафні санкції. Крім того, відповідач вважає, що укладений позивачем договір з КП "Комунгосп" про вивезення відходів не передбачає передачу власності на такі відходи, у зв'язку з чим їх власником залишається ТОВ "Фора-Бріз", яке і повинно сплачувати суму збору.

Заслухавши пояснення учасників процесу, допитавши свідка, дослідивши матеріали справи та надані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю “Фора-Бріз” (код ЄДРПОУ 33267610, юридична адреса: 95000, АР Крим, м. Сімферополь, провул. Одеський, буд.19/1) зареєстровано Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим 03 грудня 2004 року як юридична особа, відомості про держреєстрацію включено до Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України (номер запису 18821020000001413 а.с.64-65), що підтверджено Статутом позивача (а.с.66-77). Судом встановлено, що позивач взятий на облік як платник податків та зборів ДПІВ у м. Судак АР Крим, що підтверджено даними акту перевірки (а.с.13).

Державною податковою інспекцією у м. Судак АР Крим 13.07.2009 року проведено невиїзну документальну перевірку ТОВ “Фора-Бріз”з питань правильності нарахування збору за забруднення навколишнього природного середовища по податковому розрахунку за І квартал 2009 року, за результатами якої складено акт перевірки №472/15-3/33267610 від 13.07.2009 року (а.с.13-15).

Як свідчить текст даного акту перевірки під час її проведення відповідач дійшов висновку про порушення позивачем вимог п.4 Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 01.03.1999 року №303, п.6.1, 6.4 Інструкції про порядок обчислення і сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища”, затвердженої наказом ДПА України від 19.07.1999 року №162/379, а саме: при обчисленні податкових зобовязань зі збору за забруднення навколишнього природного середовища за І квартал 2009 року внаслідок застосування не належних коррегуючих коефіцієнтів занижені податкові зобовязання зі збору на загальну суму 569грн.46коп.

При цьому в акті перевірки зазначено, що позивачем під час обчислення збору застосований коефіцієнт 1, який застосовується при обчисленні податкових зобов'язань за розміщення відходів у місцях, які повністю забезпечують захист довкілля від забруднення. Однак згідно листа Управління екологічної інспекції Східно-Кримського регіону м. Судак при обчисленні податкових зобовязань за розміщення відходів ТОВ “Фора-Бріз”повинен застосовувати коефіцієнт 3, тому що звалище, де розміщуються відходи, не забезпечує повного захисту довкілля від забруднення. За даними платника нарахування за розміщення відходів становить 284грн.99коп., а повинно бути 854грн.45коп.

Акт перевірки №472/15-3/33267610 від 13.07.2009 року вручено позивачу 17.07.2009 року, що підтверджено поштовим повідомленням (а.с.135).

Зазначений акт перевірки став підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення №0001161503/0 від 21.07.2009 року (а.с.7), згідно з яким позивачу за порушення вимог Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища”від 25.06.1991 року №1264-XII, п.4 Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 01.03.1999 року №303, п.6.1, 6.4 Інструкції про порядок обчислення і сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища”, затвердженої наказом ДПА України від 19.07.1999 року №162/379 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 09.08.1999 року за №544/3837), нараховано збору за забруднення навколишнього природного середовища в сумі 569грн.46коп. та застосовані штрафні санкції на підставі пп.17.1.3 ст.17 Закону України “Про порядок погашення податкових зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000 року №2181-ІІІ в сумі 170грн.00коп.

Вказане податкове повідомлення-рішення було отримано позивачем 28 липня 2010 року, що підтверджено поштовим повідомленням (а.с.135), та представником позивача під час розгляду справи не оспорювалось та не заперечувалось.

Вказане податкове повідомлення-рішення було оскаржено позивачем в адміністративному порядку до ДПІ у м. Судак АР Крим, ДПА в АР Крим та ДПА України (а.с.31-33, 38-44). Рішеннями про результати розгляду скарг ДПІ у м. Судак АР Крим від 18.08.2009 року №1632/10/31-007 від 18.08.2009 року (а.с.136-138), ДПА в АР Крим від 16.09.2009 року №9576/7/25-023 (а.с.125-127), ДПА України від 25.11.2009 року №26078/7/25/0215 (а.с.130-133) податкове повідомлення-рішення №0001161503/0 від 21.07.2009 року залишено без змін, а скарги позивача без задоволення. Суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні будь-які відомості про порушення зазначеними податковими органами строків розгляду скарг, встановлених пп.5.2.2 п.5.2 ст.5 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”від 21.12.2000 року №2181-ІІІ, про наявність таких обставин також не повідомлено представниками позивача під час розгляду справи в суді. У звязку з викладеним у суду відсутні підстави вважати, що оспорювань податкове повідомлення-рішення було скасовано та/або змінено під час його адміністративного оскарження. Також суд вважає необхідним зазначити, що в матеріалах справи відсутні податкові повідомлення-рішення дріб 1, дріб 2, дріб 3, що були прийняті за результатами розгляду зазначених скарг і відомості про оскарження позивачем вказаних податкових повідомлень-рішень; такі повідомлення-рішення не є предметом розгляду в даній адміністративній справі.

Суд зазначає, що позивач в поданому адміністративному позові та під час надання пояснень в судових засіданнях під час розгляду справи в суді не оспорює підстави та порядок проведеної перевірки, своєчасність повідомлення про її проведення, дотримання порядку оформлення акту перевірки тощо; дотримання відповідачем порядку проведення зазначеної перевірки та оформлення її результатів не є предметом даного адміністративного спору. У звязку з викладеним судом не розглядаються та не оцінюються дії відповідача стосовно дотримання порядку проведення перевірки, оформлення її результатів і повідомлення позивача про висновки податкового органу стосовно порушення ТОВ “Фора-Бріз” вимог податкового законодавства, та не розглядається питання щодо визнання дій податкового органу, що повязані з проведенням перевірки, неправомірними. Суд також зазначає, що в матеріалах справи наявні акт №38 від 13.07.2009 року про неявку посадових осіб (а.с.11), супровідний лист ДПІ у м. Судак АР Крим №1406/10/15-347 від 14.07.2009 року (а.с.10) про направлення акту перевірки та акту про неявку посадових осіб, супровідний лист ДПІ №1463/10/15-3 від 21.07.2009 року (а.с.8) про направлення позивачу податкового повідомлення-рішення, отримання яких представниками позивача не оспорювалось та не заперечувалось.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність субєктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Справою адміністративної юрисдикції (адміністративною справою) є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п.1 ч.1 ст.3 КАС України).

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України визначено поняття субєктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший субєкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Зазначений спір має ознаки публічно-правового спору та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Оцінюючи правомірність дій відповідача щодо прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, суд керувався критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного субєкта.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України зобовязує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Отже “на підставі” означає, що субєкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобовязаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

“У межах повноважень” означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обовязків, встановлених законами.

“У спосіб” означає, що суб'єкт владних повноважень зобовязаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Суд зясовує, чи використане повноваження, надане субєкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.

Під час розгляду справи судом встановлено, що позивачем до ДПІ у м. Судак АР Крим 07.05.2009 року було надано податковий розрахунок збору за забруднення навколишнього природного середовища (а.с.18), відповідно до якого нараховано збору за розміщення відходів (твердих побутових відходів) в сумі 28грн.48коп. Позивачем 12.05.2009 року до ДПІ було надано новий звітний податковий розрахунок за вказаний податковий період (а.с.17), відповідно до якого нараховано збору за розміщення відходів в сумі 284грн.76коп. ТОВ “Фора-Бріз”31.07.2009 року до ДПІ у м. Судак АР Крим знов надано уточнюючий розрахунок збору за забруднення навколишнього природного середовища (а.с.19), відповідно до якого збір за розміщення відходів не нараховувався. Крім того, в матеріалах справи наявний податковий розрахунок збору за забруднення навколишнього природного середовища позивача за І півріччя 2009 року (а.с.21), відповідно до якого збір за розміщення відходів теж не нараховувався. Суд зазначає, що на час розгляду справи представниками відповідача суду не надано доказів проведення перевірки звіту позивача за І півріччя 2009 року та донарахування відповідних сум збору за розміщення відходів.

Суд зазначає, що згідно з рішенням Виконавчого комітету Судацької районної Ради депутатів трудящих №738 від 11.12.1960 року “Про відвід земельної ділянки Судацькій селищній Ради для організації звалища”Судацькій селищній Раді було відведено земельну ділянку площею 3 га для організації звалища (а.с.26). Пунктами 1 та 2 рішення Судацької міської ради АР Крим 15 сесії 5-го скликання від 01.03.2007 року №682/15 “Про затвердження Плану благоустрою і утримання територій міста Судака”затверджені Правила благоустрою і утримання території м. Судака, Судакському РВ ГУ МВС України в Крим, Судацькій СЕС, КП “Комунгосп” зобовязано забезпечити виконання зазначених Правил утримання та очистки територій по здійсненню контролю за утриманням в належному стані і чистоті доріг, вулиць, територій будинків та прибудинкових територій.

Рішенням Судацької міської ради АР Крим 33 сесії 5-го скликання від 02.10.2008 року №1762/33 “Про затвердження проекту тарифів на послуги збору, вивозу та знешкодження твердих побутових і рідких нечистот, що надаються КП “Коммунгосп”(а.с.117) на підставі ст.7, 31 Закону України “Про житлово-комунальні послуги”від 24.06.2004 року №1875-ІV, Постанови Кабінету Міністрів України “Про затвердження порядку формування тарифів на послуги по вивозу твердих побутових відходів”від 26.07.2006 року №1010 були затверджено проект тарифів КП “Комунгосп” на послуги по збору, вивозу і знезараженню ТБВ (твердих побутових відходів) і рідких нечистот з ПДВ 20%. В наступному рішенням Судацької міської ради АР Крим були встановлені тарифи на послуги по збору, вивозу і знешкодженню твердих побутових відходів і рідких нечистот, що надаються КП “Комунгосп”, а саме: для 2 групи споживачів (до яких відноситься і позивача, що представниками позивача та відповідача не оспорювалось та не заперечувалось) вартість за збір та вивіз твердих побутових відходів за 1 кв.м - 28,06 грн.; вартість знешкодження 1 кв.м ТПВ на полігоні - 15,38 грн.

Також в матеріалах справи наявний лист Комунального підприємства “Комунгосп”від 16.09.2009 року №04-4/610 (а.с.22), згідно з яким вказаним підприємством надаються послуги по вивозу твердих побутових відходів на підставі типового договору, що встановлений Постановою Кабінету Міністрів України “Про затвердження Правил надання послуг з вивезення побутових відходів” від 10.12.2008 року №1070.

Суд зазначає, що між КП “Комунгосп”та позивачем 01.01.20009 року було укладено договір без номеру на надання послуг по вивозу твердих побутових відходів (а.с.27-28) та додаткова угода до нього (а.с.29-30), згідно з п.1.1. якого КП зобовязується надавати позивачу послуги по вивозу твердих побутових відходів (ТПВ), що накопичуються у ТОВ “Фора-Бріз”, а позивач зобовязується своєчасно оплачувати послуги по тарифам, в cтроки та на умовах договору. Тариф за послуги з вивозу 1 куб.м ТПВ затверджується на підставі рішення сесії Судацької міської ради та складає 28грн.06коп. (п.2.3 договору), ТПВ вивозяться з контейнерної площадки, що розташована на вилиці, де знаходиться магазин позивача.

Фактичне виконання вказаного договору на протязі 2009 року підтверджено наданими позивачем актами здачі-приймання робіт (надання послуг) (а.с.99-103) та платіжними дорученнями про оплату послуг (а.с.90-98), що представниками відповідача не оспорювалось та не заперечувалось.

Допитаний у судовому засіданні у якості свідка ОСОБА_5, що на час розгляду справи є начальником відділу охорони і екологічного контролю по м. Судаку по Східно-Кримському регіону, попереджений про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання, пояснив, що остання перевірка ТОВ “Фора-Бірз” була здійснена за період з вересня 2009 року по І квартал 2010 року; претензій до підприємства в частині забруднення навколишнього природного середовища не було. Під час перевірки було предявлено договір на вивіз ТПВ з КП “Комунгосп”, докази оплати за його виконання, порушень в частині поводження з відходами не встановлено, забруднення навколишнього природного середовища теж не встановлено, підприємством були дотримані ліміти вивозу відходів встановлених договором; юридична оцінка договору не надавалась, оскільки це не входить до компетенції Управління екологічної інспекції. Свідок зазначив, що під час перевірки встановлено, що відходи складуються ТОВ “Фора-Бріз” у контейнери, що належать КП “Комунгосп”, яке на території м. Судака уповноважено на вивіз відходів та в віданні якого знаходиться полігон відходів. Вказане КП не займається утилізацією та знешкодженням відходів, оскільки полігон відходів в м. Судаку закритий, не має відповідних дозвільних документів. Періодично надаються дозвіл на вивіз відходів на вказаний полігон або на полігони в м. Феодосії та в Кіровському районі.

Згідно з листом Управління екологічної інспекції Східно-Кримського регіону м. Судак від 27.04.2009 року №86/15-06 (а.с.116) субєкти господарювання, що утворюють в процесі своєї діяльності відходи, за відсутності дозволів та лімітів на розміщення відходів повинні передавати їх спеціалізованому підприємству на розміщення, видалення та переробку. Таке підприємство повинно мати відповідні дозвільні документи в сфері поводження з відходами. Виходячи з наданих договорів на КП “Комунгосп”надає послуги лише по транспортуванню відходів; будь-яких документів на здійснення діяльності в сфері поводження з відходами не має. В даному листі Управлінням екологічної інспекції Східно-Кримського регіону м. Судак зроблено висновок про те, що вказані договори не підтверджують передачу відходів, їх власником є субєкт господарювання, що утворив відходи.

Суд також зазначає, що в матеріалах справи наявний лист Управління екологічної інспекції Східно-Кримського регіону м. Судак від 22.06.2009 року №145/15-06 (а.с.121), згідно з яким КП “Комунгосп”забезпечує лише транспортування побутових відходів до полігону ТПВ, а не їх екологічно обґрунтоване видалення. Виходячи з викладеного вказаним державним органом зроблено висновок про те, що власником ТПВ, що утворюються в результаті господарської діяльності ТОВ “Фора-Бріз” і в наступному розміщуються на полігоні твердих побутових відходів, є позивач. Враховуючі, що вказаний полігон не відповідає вимогам діючого природоохоронного законодавства та не є спеціально утвореним місцем складування відходів, що забезпечує захист навколишнього природного середовища від забруднення, при обчисленні податкових зобовязань необхідно застосовувати корегуючий коефіцієнт 3 (звалища, що не забезпечують повного виключення забруднення атмосферного повітря або водних обєктів).

Згідно зі статтею 44 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» від 25.06.1991 року №1264-XII збір за забруднення навколишнього природного середовища встановлюється на основі фактичних обсягів викидів, лімітів скидів забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище і розміщення відходів, утворення радіоактивних відходів (включаючи вже накопичені) (обчислюється пропорційно обсягу та активності радіоактивних відходів, а також для експлуатуючої організації ядерних установок атомних електростанцій - на основі показників виробництва електричної енергії за певний період, для інших суб'єктів діяльності у сфері використання ядерної енергії, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, - пропорційно активності радіоактивних матеріалів, та стягується одночасно з їх придбанням) та тимчасове зберігання радіоактивних відходів їх виробниками (обчислюється пропорційно терміну зберігання радіоактивних відходів понад встановлений строк з урахуванням їх обсягу та активності). Порядок встановлення нормативів збору і стягнення зборів за забруднення навколишнього природного середовища визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.2 Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.03.1999 р. №303 (в редакції, що діяла станом на І квартал 2009 року), збір за забруднення навколишнього природного середовища (далі - збір) справляється за: викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин (далі - викиди) стаціонарними та пересувними джерелами забруднення; скиди забруднюючих речовин безпосередньо у водні об'єкти (далі - скиди); розміщення відходів.

Згідно зі ст.1 Закону України «Про відходи» від 05.03.1998 року №187/98-ВР відходи - будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворюються у процесі людської діяльності і не мають подальшого використання за місцем утворення чи виявлення та яких їх власник повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення; виробник відходів - фізична або юридична особа, діяльність якої призводить до утворення відходів.

Під розміщенням відходів згідно зазначеної статті розуміється зберігання та захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об'єктах.

У свою чергу зберігання відходів - тимчасове розміщення відходів у спеціально відведених місцях чи об'єктах (до їх утилізації чи видалення); спеціально відведені місця чи об'єкти - місця чи об'єкти (місця розміщення відходів, сховища, полігони, комплекси, споруди, ділянки надр тощо), на використання яких отримано дозвіл спеціально уповноважених органів на видалення відходів чи здійснення інших операцій з відходами;

захоронення відходів - остаточне розміщення відходів при їх видаленні у спеціально відведених місцях чи на об'єктах таким чином, щоб довгостроковий шкідливий вплив відходів на навколишнє природне середовище та здоров'я людини не перевищував установлених нормативів.

Крім того, статтею 1 вказаного Закону встановлено, що до поняття поводження з відходами включаються дії, спрямовані на запобігання утворенню відходів, їх збирання, перевезення, зберігання, оброблення, утилізацію, видалення, знешкодження і захоронення, включаючи контроль за цими операціями та нагляд за місцями видалення.

При цьому: збирання відходів - діяльність, пов'язана з вилученням, накопиченням і розміщенням відходів у спеціально відведених місцях чи об'єктах, включаючи сортування відходів з метою подальшої утилізації чи видалення; перевезення відходів - транспортування відходів від місць їх утворення або зберігання до місць чи об'єктів оброблення, утилізації чи видалення; оброблення (перероблення) відходів - здійснення будь-яких технологічних операцій, пов'язаних із зміною фізичних, хімічних чи біологічних властивостей відходів, з метою підготовки їх до екологічно безпечного зберігання, перевезення, утилізації чи видалення; утилізація відходів - використання відходів як вторинних матеріальних чи енергетичних ресурсів; знешкодження відходів - зменшення чи усунення небезпечності відходів шляхом механічного, фізико-хімічного чи біологічного оброблення.

Відповідно до вимог ст.1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 24.06.2004 року №1875-IV комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством. Згідно з ч.1 ст.13 вказаного Закону вивіз відходів відноситься до комунальних послуг.

Відповідно до п.1 та 2 Правил надання послуг з вивезення побутових відходів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.12.2008 р. №1070 вказані Правила визначають механізм надання суб'єктами господарювання незалежно від форми їх власності послуг з вивезення побутових відходів у містах, селищах і селах (далі - послуги). Терміни, що вживаються у цих Правилах, мають таке значення: побутові відходи - відходи, що утворюються в процесі життя і діяльності людини в житлових та нежитлових будинках (крім відходів, пов'язаних з виробничою діяльністю підприємств) і не використовуються за місцем їх накопичення; рідкі відходи - побутові відходи, що утворюються у будинку за відсутності централізованого водопостачання та каналізації і зберігаються у вигрібних ямах; тверді відходи - залишки речовин, матеріалів, предметів, виробів, товарів, продукції, що не можуть у подальшому використовуватися за призначенням.

Пунктом 3 вказаних Правил передбачено, що вказані послуги надаються на підставі договору, який укладається між фізичною або юридичною особою (далі - споживач) та виконавцем послуг. Договір про надання послуг укладається відповідно до типового договору, наведеного у додатку 1 до вказаної постанови. Обсяг надання послуг розраховується на підставі норм, затверджених органом місцевого самоврядування (пункт 6 Правил).

Згідно з пунктом 13 Правил плата за надані послуги нараховується щомісяця відповідно до умов договору і тарифів, що формуються відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26 липня 2006 р. №1010.

Відповідно до п.2 Порядку формування тарифів на послуги з вивезення побутових відходів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.2006 р. №1010, тарифи на послуги - грошовий вираз витрат із збирання, зберігання, перевезення, перероблення, утилізації, знешкодження та захоронення 1 куб. метра побутових відходів, розрахований на основі економічно обґрунтованих планованих витрат з урахуванням планованого прибутку та податку на додану вартість.

Суд зазначає, що згідно з розділом ІV Правилами благоустрою і утримання території міста Судака всі підприємства, незалежно від форми власності і відомчої приналежності, об'єднання громадян, приватні особи, власники приватного домоволодіння зобов'язані укладати договори з КП «Коммунгосп» на вивіз (видалення) сміття і відходів і встановлення сміттєзбірників для його накопичення і здійснювати своєчасно сплату за вивіз сміття відповідно тарифам, що діють (пункт 4.1 правил). Збір сміття, яке розсипалося при відвантаженні з контейнерів в сміттєвози, або при завантаженні бункера, виконують організації, які здійснюють вивіз ТБО (пункт 4.6 правил). Відповідальність за зміст контейнерів і контейнерних майданчиків покладається на балансоутримувача (пункт 4.8 правил).

Таким чином, під час надання послуг з вивезення твердих побутових відходів КП «Комунгосп» здійснюється і їх збирання, і зберігання, і перевезення.

Крім того, суд зазначає, що згідно з частиною 1 статті 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Як слідує з показань свідка та інших матеріалів справи, відходи, що утворюються в процесі діяльності магазину ТОВ «Фора-Бріз», для зберігання складуються до контейнерів, що належать КП «Комунгосп», самостійно вивозяться вказаним КП та перевозяться на місце їх подальшого зберігання, яке не належить позивачу. Тобто позивач з моменту перекидання відходів до контейнерів не володіє, не користується ними та не здійснює будь-яких дій, спрямованих на розпорядження вказаними відходами; їх наступне переміщення здійснюється лише КП «Комунгосп» незалежно від волі позивача. Таким чином, в процесі своєї діяльності позивач не здійснював будь-які дії, що свідчать про розміщення ним відходів магазину, і, на підставі викладеного, не повинен нараховувати та сплачувати збір за розміщення вказаних відходів.

Також суд зазначає, що з показань свідка слідує, що відходи, що були утворені в процесі діяльності ТОВ «Фора-Бріз», могли бути вивезені як на полігон, утворений в м. Судаку, так і на полігони в м. Феодосії та Кіровському районі АР Крим. Разом з тим, відповідачем під час розгляду справи суду не надано та в акті перевірки, на підставі якого прийнято оспорюване податкове повідомлення-рішення, не зазначено про те де саме були в наступному розміщені вказані відходи і чи є вказане місце спеціально створеним місцем складування відходів, що забезпечує захист навколишнього середовища від забруднення.

Суд зазначає, що відповідно до п.4 ст.70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно частини 1 та 2 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З матеріалів справи, зокрема, з зазначеного податкового повідомлення-рішення, також вбачається, що відповідачем штрафні санкції по податку на прибуток застосовані на підставі пп.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Суд зазначає, що право на застосування органами державної податкової служби штрафних санкцій передбачено пунктом 11 статті 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, відповідно до якого органи ДПС у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку та розмірах, встановлених законами України.

Згідно пп.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Враховуючі неправомірність та необґрунтованість нарахування позивачу податкового зобовязання зі збору за забруднення навколишнього природного середовища суд приходить до висновку також і про неправомірність та необґрунтованість нарахування позивачу штрафних санкцій.

На підставі викладеного, суд зазначає, що відповідно до вимог ст.71 і 72 КАС України відповідачем під час розгляду справи суду не надано доказів на підтвердження висновків акту перевірки про необґрунтоване заниження ТОВ “Фора-Бріз” за І квартал 2009 року збору за забруднення навколишнього природного середовища на суму 569грн.46коп.

Відповідно до частини 2 статті 11 суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб. Приймаючи до уваги, що позивач невірно зазначив позовні вимоги про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення, а не про визнання його протиправним та скасування, як це передбачено для актів індивідуальної дії, суд вважає можливим в цій частини вийти за межи позовних вимог, оскільки це необхідно для повного захисту прав та інтересів сторін по справі.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Судак АР Крим №0001161503/0 від 21.07.2009 р. є законними та обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа), тому з урахуванням задоволення позовних вимог з Державного бюджету України необхідно стягнути на користь позивача судові витрати в розмірі 03 гривні 40 копійок.

У звязку зі складністю справи судом 20 травня 2010 року проголошена вступна та резолютивна частина постанови, постанова складена у повному обсязі 25 травня 2010 року.

Керуючись ст.ст. 94, 98, 158-163 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Судак АР Крим №0001161503/0 від 21.07.2009 року, прийняте стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю "Фора-Бріз".

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Фора-Бріз” (код ЄДРПОУ 33267610, юридична адреса: 95000, АР Крим, м. Сімферополь, провул. Одеський, буд.19/1) з Державного бюджету України в рахунок відшкодування судових витрат зі сплати судового збору 3 (три) гривні 40 копійок.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня складення у повному обсязі у разі неподання заяви про апеляційне оскарження (апеляційної скарги). Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана, постанова набирає законної сили через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Протягом 10 днів з дня проголошення постанови до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим може бути подана заява про апеляційне оскарження, після подачі якої протягом 20 днів може бути подана апеляційна скарга.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається в строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Кудряшова А.М.